РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Сучасна українська літературна мова
ЧАСТИНИ МОВИ
В сучасній українській мові 10 частин мови:
назва | приклади |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
іменник | слово, вуз, завдання, Микола, Україна |
прикметник | золотий, залізобетонний, легенька, пахуче |
числівник | одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста |
займенник | я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який |
дієслово | відкласти, чекай, засліпило, прийшов |
прислівник | спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
прийменник | до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж |
сполучник | а, але, та, через те що, не лише, одначе |
частка | так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ | |
вигук | ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех |
Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові(неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.
Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
|
|
Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.
ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:
ознака | показує |
лексичне значення | що означає частина мови (напр., прикметник виражає ознаку предметів) |
синтаксична роль | які ролі частина мови виконує у реченні (підмет, присудок) |
розряди за значенням | на які групи слів підрозділяється |
морфологічні ознаки | за якими параметрами (час, рід, вид та ін.) змінюється частина мови |
ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
Лексичні значення різних частин мови такі:
частина мови | що означає | ||
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |||
іменник | означає предмети і явища | ||
прикметник | виражає ознаку предметів | ||
числівник | позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі | ||
займенник | вказує на особу, предмет | ||
дієслово | виражає дію або стан предметів | ||
прислівник | позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета | ||
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ | |||
прийменник | служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні | ||
сполучник | зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення | ||
частка | виражає модальні відтінки у реченні | ||
ОКРЕМА ЧАСТИНА
| |||
вигук | виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини |
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ
Самостійні частини мовивиступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.
Напр., основні ролі іменника такі:
· підмет (у називному відмінку);
· додаток (у непрямих відмінках).
Але іменник може бути також:
· означенням замість прикметника (зошит з паперу- який?- паперовий зошит);
· обставиною, хоч ця роль є основною для прислівника (прийшов ранньою порою- коли?- повернувся вранці);
· присудком (хоч ця роль властива дієслову) у сполученні з дієслівною зв'язкою (Олег став учнем).
Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.
Синтаксичні ролі частин мови у реченні:
частина мови | синтаксичні ролі | ||
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |||
іменник | Основна: · підмет (називний відмінок або родовий, коли поєднується з кількісним числівником або іншим словом з кількісним значенням- у складеному підметі; · додаток (у непрямих відмінках); Неосновна: · обставина (частіше іменник з прийменником, особливо в місцевому відмінку); · неузгоджене означення; · прикладка; · іменна частина неузгодженого присудка | ||
прикметник | Основна: · узгоджене означення; Неосновна: - іменна частина складеного присудка | ||
числівник | Основна: · означення (порядкові і кількісні- у непрямих відмінках); · підмет (у називному відмінку- самостійно або разом з іменником у родовому відмінку); · додаток (кількісні- у знахідному відмінку разом з залежним іменником, іменна частина складеного присудка) | ||
займенник | Основна: для тих, що вказують на предмети: · підмет (у називному відмінку); · додаток (у непрямих відмінках); для тих, що вказують на ознаки і на порядок при лічбі: · означення | ||
дієслово | Основна: · присудок (особові форми всіх трьох способів); Неосновна: для неозначеної форми: · підмет; · присудок, · означення; · додаток; · обставина; для дієприкметника: · іменна форма складеного присудка; · означення; для дієприслівника: - обставина | ||
прислівник | Основна: · обставина Неосновна: - неузгоджене означення | ||
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ
| |||
прийменник | оформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається) | ||
сполучник | - сурядний: виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень; · підрядний: приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні | ||
частка | · підсилює або виділяє якесь слово; · служить засобом вираження питання, ствердження, заперечення і т.д. | ||
ОКРЕМА ЧАСТИНА
| |||
вигук | · служить засобом вираження оклику, спонукання та ін.; · відділяється від інших членів речення комою або знаком оклику; · може заміняти речення із значенням здивування, захоплення, захвату і т.д.; · вживаючись замість самостійного слова, може виступати будь-яким членом речення |
РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Розряди частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.
Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:
· власні і загальні;
· конкретні і абстрактні;
· назви істот і неістот;
· збірні;
· речовинні.
Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:
частина мови | групи слів, на які поділяється частина мови | ||
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |||
іменник | · власні і загальні; · конкретні і абстрактні; · назви істот і неістот; як окремі групи серез загальних іменників: · збірні · речовинні | ||
прикметник | · якісні, відносні і присвійні; якісні, крім того, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння; | ||
числівник | · порядкові та кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні); · прості, складні і складені | ||
займенник | · особові, зворотний, питальні, відносні, присвійні, вказівні, означальні, неозначені, заперечні | ||
дієслово | · перехідні та неперехідні; серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів | ||
прислівник | - означальні і обставинні: означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії; обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини; · первінні та вторинні | ||
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ | |||
прийменник | · просторові, часові, причини, мети, умови і допустові, способу дії, кількісні, означальні, об'єктні; · первинні (непохідні) і вторинні; (похідні) · прості, складні і складені | ||
сполучник | - первинні і похідні | ||
частка | - частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні; - частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні; · формотворчі; - словотворчі | ||
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ
Мы поможем в написании ваших работ! |