Берлінська конференція 1884-1885 рр.
БЕРЛІНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1884-85, міжнародна конференція 14 держав (Великобританія, Німеччина, Росія, Франція, США, Бельгія, Португалія й ін.) по африканських питаннях. Конго (в основному територія совр. Заїра) було формально оголошене "незалежною державою" на чолі з бельгійським королем Леопольдом II.
На Берлінській Конференції Західної Африки ( 1884-1885) визначили їхньої сфери впливу й установили правила для майбутнього розміщення на узбережжях Африки й для навігації рік Нігеру й Конго. Серед важливих умов Загального Акту Берліна було правило, що, коли країна здобувала нову територію в Африці або приймала протекторат по будь-якій частині континенту, це повинне було повідомити іншого учасника угоди на конференції. Протягом наступних 15 років, були укладені численні угоди між Європейськими країнами, здійснюючи й змінюючи умови конференції. Дві таких угоди були укладені в 1890 році Англією. Перший, з Німеччиною, розмежовував сфери впливу в Африці між ними.
Друга угода, із Францією, що визнала британські інтереси в області між озером Чад і рікою Нігер і подтвердившее французька влада в Пустелі Сахара. Інші угоди, особливо між Англією й Італією в 1891, між Францією й Німеччиною в 1894, і між Англією й Францією в 1899, роз'яснили європейські границі в Африці.
Особливості першої антифранцузької коаліції.
І антифр коаліція 1792-97рр. започаткована Пільницькою декларацією 1791 між Австрією й Пруссією, за якою ці держави були готові до війни з Фр за відновленя влади Бурбонів. Обидві держави не поспішали з активністю дій, Австрія побоювалась внаслідок цієї війни втратити свої позиції в іншому поділі Речі Посполитої. Росія підтр коаліцію дип шляхом,алі не військ. Формальним качаном коаліції стало проголошення Францією війни Австрії 20.квітня 1792. до коаліції увійшли Австрія, ВБ, Пруссія, Росія, Іспанія, Голландія, Неаполь, Сардинія та Тоскана. Основно проблемою й помилкою коаліції були суперечки між її членами щодо тер поділу Фр і задоволення власних тер претензій. Військ переможи Фр 1794р розпочали розпад коаліції. 2. квітня 1795р Пруссія підписала з Фр Базельський мир. 22 липня 1795р мир із Фр підписала Іспанія. 1797долі Фр підписала з Австрією Кампоформійський мир і почала переговори з ВБ. Так закінчила своє існування Й антифр коаліція.
|
|
|
1-а коаліція 1792-97започаткована з підписанням Пільницької декларації 1791 між Австрією та Пруссією, якою стверджувалась готовність обох д-ав розпочати війну з Францією задля відновлення монархії. Обидві д-ви не поспішали до активних дій. Австрія спрямувала всі свої сили на б-бу з Францією. Росія підтримала коаліцію й дип. шляхами сприяла її зміцненню, але війська проти Франції не надсилала й участі в бойових діях не брала. Формальним її початком стало утворення австр.-прус. союзу 1792 проти Франції та проголошення Францією війни Австрії. На березень 1793 до 1-ї А. к. входили Австрія, Велика Британія, Пруссія, Росія, Іспанія, Голландія, Неаполь, Сардинія, Тоскана й деякі нім. князівства. Основна проблема коаліції — суперечки між її членами щодо планів розподілу Франції для задоволення власних територ. претензій.
|
|
|
Військ, перемоги Франції 1794 посилили внутр. протиріччя в коаліції та прискорили її розпад.
Із підписанням Кампоформійського миру 1797 між Францією та Австрією й початком англ.-франц. переговорів 1-а А. к. припинила своє існування.
Рейштадське побачення Андраші та Горчакова 1876р.
Подолання Росією наслідків поразки в Кримській війні пов'язане з ім'ям великого російського дипломата Горчакова. Він походив із древнього аристократичного роду. Утворення одержав у Царскосельском ліцеї. Дипломатичну кар'єру почав в 22 року й пройшов довгий шлях від другорядного посольського чиновника до міністра закордонних справ Росії. При Миколі 1 майбутній міністр не грав, та й не міг грати перших ролей у російській дипломатії, оскільки його недолюблював глава дипломатичного відомства Росії граф Нессельроде, пользовавшийся величезною довірою пануючи. Горчаков виявився ключовою фігурою в зовнішній політиці Росії завдяки надзвичайним і досить сумним обставинам. Поразка в Кримській війні 1853-1856 гг. привело до того, що на міжнародній арені авторитет країни впав. За умовами Паризького миру Росія зобов'язувалася знищити залишки бойового флоту на Чорному морі, а на узбережжя ліквідувати міцності. У результаті південна границя країни була відкрита будь-якому ворожому вторгненню. На Балканах позиції Росії як великої держави похитнулися через ряд соромливих обмежень. Відповідно до статей того ж Паризького трактату, Туреччина також відмовлялася від свого чорноморського флоту, але нейтралізація моря була тільки видимістю: через протоки Босфор і Дарданелли турки завжди могли ввести туди із Середземного моря свої ескадри. Незабаром після сходження на престол Олександр 2 відправив Нессельроде у відставку: той був слухняним виконавцем волі колишнього государя, але для самостійної діяльності не годився. Тим часом перед російською дипломатією встало труднейшая й важливе завдання - домогтися скасування принизливих і важких для Росії статей Паризького договору. Країна перебувала в повній політичній ізоляції й не мала союзників у Європі. Міністром закордонних справ замість Нессельроде був призначений Горчаков. Горчакова відрізняла незалежність суджень, він умів точно співвідносить можливості Росії і її конкретних дій, блискуче володів мистецтвом дипломатичної гри. Вибираючи союзників, він керувався практичними цілями, а не симпатіями й антипатіями або умоглядними принцыпами. Спочатку Горчаков робив ставку на угоду із Францією. Росія робила Наполеонові сприяння в справах загальноєвропейської політики. Під час австро-італо-французької війни 1859 гю підтримка Росії сприяла успіху французів. Однак твердого ґрунту для франко-російського союзу не виявилося. Франція сочуствовала польському повстанню 1863-64 гг., жорстоко подавленому російськими військами. Наполеон переоцінив міцність свого положення у Франції й у Європі й не зумів по достоїнству оцінити дружні відносини з Росією. Це привело до краху і його самого, і всю французьку політикові. Ворогом Франції номер один у Європі стала Пруссія. Бісмарк направляв дипломатичні зусилля цієї держави до насильницького об'єднання Німеччини. Після перемог, здобутих у війнах з Данією й Австрією, Пруссія майже досягла заповітної мети. Державотворенню заважало сусідство сильної й войовничої Франції. Але війна проти Наполеона була неможлива, поки його підтримувала Росія. Однак російський цар і його перший дипломат Горчаков різко змінили політичний курс і пішли на зближення із Пруссією. Франко-прусская війна закінчилася повним розгромом французів і скинення Наполеона. А Росія дотримувалася доброзичливого для Пруссії нейтралітету. В обмін на це російська дипломатія домоглася згоди Пруссії й Австро-Венгрии, що перебувала під прусским вплив, на скасування "нейтралізації" Чорного моря. Розрив Росією Паризького миру, укладеного в 1856 р., повалив великі держави чи Європи не в більше здивування, чим падіння Франції. Обмежувальні статті договору були скасовані в 1871 р. на міжнародній конференції в Лондоні. Це й була головна справа всього життя великого російського дипломата Олександра Михайловича Горчакова.
|
|
|
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 538; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!