Класифікації неформальних груп і об'єднань.
У науковій літературі використовують різні типології та класифікації неформальних молодіжних груп і об'єднань, але всі вони достатньо умовні. Найпоширенішим є поділ за соціально-правовою ознакою на просоціальні, спрямованість яких узгоджується з цінностями і установками суспільства, асоціальні, які не поважають цінностей, скоюють різні правопорушення, антисоціальні, або криміногенні, злочинні.
Поширеною є типологізація неформальних груп сучасного російського вченого Сергія Сергеєва, який класифікує молодіжні субкультури на:
- романтико-ескейпістські(хіпі, індіаністи, толкіє-ністи, байкери);
- гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери та ін.);
- кримінальні (гопники, любери);
- анархо-нігілістичні (панки, екстремістські субкультури "лівого" і "правого" спрямування).
Російський соціолог Михайло Топалов поділяє молодіжні об'єднання за спрямованістю інтересів:
- захоплення сучасною молодіжною музикою;
- устремління до правоохоронної діяльності;
- активне практикування різних видів спорту;
- навколоспортивні - різні фанати;
- філософсько-містичні;
- захисники навколишнього середовища. Російський учений Ігор Сундієв виокремлює групи
за спрямованістю самодіяльності:
- агресивні (фанати, неонацисти, ліві);
- епатажні (панки, мажори);
- культурні (рокери, бітломани, хіпі);
- економічні (спрямовані на створення і реалізацію матеріальних благ для себе, групи чи інших груп: групи кооперативного, підприємницького спрямування);
|
|
|
- соціальні (спрямовані на розв'язання конкретних соціальних проблем: екологісти, екокультурні, етнокультурні групи, групи "Милосердя");
- політичні (спрямовані на захист і підтримку соціально-економічних реформ, альтернативні політичні рухи, політична самоосвіта).
Українські дослідники В. Кулик, Т. Голобуцька, О. Голобуцький пропонують типологізацію, основою якої є характер діяльності та внутрішня ціннісна шкала субкультури, а також її вплив на молодіжне середовище загалом. За таким підходом виокремлюють систему (субкультуру хіпі), романтико-ескейпістські, релігійно-містичні, гедоністично-розважальні, епатажно-протес-тні, радикально-деструктивні групи, розправно-само-судні молодіжні угруповання, хакерів.
Знання типологій неформальних об'єднань, основних ознак належності до тієї або тієї групи, провідних напрямів самореалізації і проявів асоціальної і кримінальної поведінки дає змогу соціальному педагогові в ситуаціях діагностики конкретної групи максимально точно здійснити ідентифікацію і спрогнозувати можливі наслідки членства в цій групі для неповнолітнього.
|
|
|
4. Характеристика основних неформальних груп. Хіпі. Байкери.Індіаністи. Рейвери. Растафарі. Толкієністи. Рольовики. Брейкери.Ролери. Графітчики (райтери). Сатаністи. Флешмобери. Хакери.Геймери. Трейсери. Готи. Емо. Фріки.
Хіпі
Течія виникла в 70-ті роки XX ст. На фоні сірої буденності вони відзначалися яскравою оригінальністю. Ключовим гаслом хіпі було "Love, Peace, Freedom" ("Мир, любов, свобода"). Слова "Маке love not war" ("Займайтеся коханням, а не війною") з пісні Д. Леннона стали крилатими в їх середовищі. Хіпі одягалися в яскравий і незвичний одяг (принципово поношений, старий), мали довге волосся та бороди. Обов'язковим атрибутом стали власноруч зроблені прикраси: нашивки, оригінальні латки і гаптування, "фєнічки" (браслети, намиста і талісмани). Підходячи один до одного, хіпі віталися: "Мир і любов вам, брати і сестри!".
Рух хіпі з часом набув ознак структурованої організації. Авторитет представника общини хіпі тримався на його власних принципах, перевірявся безпосередньо в повсякденному існуванні і не давав йому жодних переваг над іншими. Сама атмосфера спілкування в такій общині спонукала бути толерантним до думок і поглядів інших, замислюватися над власним життям, любити один одного. Хіпі влаштовували фестивалі психоделічної (створеної під впливом легких наркотиків, наприклад марихуани) та рок-музики. Музика хіпі - рок-н-рол (групи "The Beatles", "The Doors", "Led Zep-pellin", "Deep Purple").
|
|
|
В Україні з 1993 p. існує щорічне неформальне зібрання хіпі, відоме на всій пострадянській території. Українці, поляки, росіяни, білоруси, чехи, німці та інші гості збираються біля водоспаду Шипіт на Закарпатті. Зібрання традиційно влаштовують на початку липня, кульмінацією забав є свято Івана Купала - 7 липня.
Байкери
Вони з'явились у США наприкінці 60-х років XX ст. Романтизація подорожей на важких мотоциклах, чітке розмежування на "своїх" та "чужих", агресивний шкіряний "прикид" та неприхована агресія були основними ознаками західних байкерів. Рух започаткували такі угруповання, як "Ангели пекла", що тривалий час тероризували провінційні американські містечка. У дослідженнях початку 90-х років перших байкерів ототожнювали з рокерами. Це спричинило певну плутанину в термінах. Байкери на теренах колишнього СРСР з'явилися наприкінці 70-х років, але розквіт цієї течії припадає на 1983-1986 pp. За суттю вони багато в чому відрізнялися від своїх західних побратимів. Для українських байкерів мотоцикл був предметом поклоніння. Швидкість, уміння втекти від ДАІ, знання техніки та акцентована виокремленість у загальній молодіжній тусовці стали основою і українського байкерського руху. Угруповання байкерів існують у багатьох регіонах України. Вони щорічно організовують байк-шоу, фестивалі та інші заходи.
|
|
|
Індіаністи
Ця течія виникла у змішаному середовищі хіпі та професійних етнографів і археологів наприкінці 70-х років XX ст. Спочатку індіаністи були чимось на кшталт клубу шанувальників етнічної культури північноамериканських індіанців. Вони намагалися відтворити середовище існування, активно вивчали історію, культуру та умови життя індіанських племен: особливості ведення господарства, внутріплемінну організацію, релігійні культи, символіку, вбрання, прикраси тощо. Такі індіаністські клуби докладали максимальних зусиль для захисту індіанської меншини в США, Канаді та Мексиці, Індіаністи першими застосували практику рольових ігор, вони вчилися зводити вігвами, готували індіанські страви. Учасники цих ігор називали один одного автентичними індіанськими іменами, одягалися у відповідне вбрання, "воювали" з іншими племенами, проводили змагання з володіння різними видами зброї, риболовлі, полювання тощо.
Рейвери
Музична течія рейв виникла в середині 80-х років XX ст. у Великій Британії. Новий стиль зародився з поєднання хаус-, есід- та техномузики. Популяризатором рейву став відомий діяч психоделічної лондонської тусовки Ф. Кларк, який видав "Encyclopedia Psychedelica International" ("Енциклопедію психоде-лічну інтернаціональну"), відвідував шаманські вечірки в Уельсі та був засновником руху ZIPPI (zen inspired professional ragans, що у вільному перекладі означає:
"професійні язичники, натхненні дзеном"). Рейв став музикою психоделічної тусовки, витіснивши автентичну, етнічну музику, реггі, рок, фактично інтегрувавши ці напрями, виробив нову їхню техно-версію. В Україну рейв потрапив у середині 90-х років. Значною мірою український рейв-рух зобов'язаний російським впливам. Масові московські й пітерські рейв-вечірки надихнули представників вітчизняної когорти "яппі від андеґраунду". За короткий строк (1995-1997) рейв-рух охопив велику молодіжну аудиторію.
Рейв за своєю суттю є музикою диск-жокеїв і створюється безпосередньо на рейв-вечірках. Його ритміка скидається на ритуальні племінні танці, які вводили людину у стан трансу. Поєднання такої ритміки з наркотичними препаратами і зараз може вводити в трансо-вий стан. Рейв називають також "кислотною тусов-кою". У деяких країнах Європи рейв-вечірки заборонені, оскільки рейвери схильні вживати "напівтяжкі" наркотики: екстазі та ЛСД.
У середовищі рейверів існує певна градація. Виокремлюють інтелектуальний рейв та масовий, комерціалізований. Масовий рейв є "емоційною" музикою, що діє на почуття слухача. Інтелектуальний рейв - це музика контркультури, ідеологів рейв-руху. Саме на основі інтелектуального рейву вітчизняні зіппі мають намір будувати культуру майбутнього. Пересічні рейвери одягаються в синтетичний яскравий одяг з багатьма додатковими деталями. Рейвери схильні до "шок-про-тесту", практикують пірсинг (проколювання різних частин тіла), прагнуть до яскравого самовираження в атрибутиці та символіці.
Растафарі
Представники цієї течії вважають, що чорна раса повинна поклонятися богу Джа Растафарі, провідником заповітів якого був Хайле Селасіє - основний ідеолог руху. Представники чорної раси - це біблейські юдеї, яких Джа, розгнівавшись, віддав у чотирьохсотлітнє рабство. Та скоро він знову збере і возвеличить свій народ. Щоб бути готовими до цього, необхідно відродити національну самобутність. "Назад до Африки!" - гасло растафарі. Цій течії властиві повна відмова від західного раціоналізму, популяризація "божественної" трави (т. зв. ган Джа), "африканського" способу життя, національної кухні, одягу, зачісок, імен та норм поведінки. Чільне місце вони відводять музиці реґі. У світі налічується до мільйона прихильників растафаріанства. Особливо поширений рух на Ямайці, де растафаріанами вважають себе 10% населення. Відомий реґі-музикант Боб Марлі мав неофіційний статус пророка растафаріанства.
В Україні існує молодіжна субкультура растаманів, які переймають зовнішні ознаки растафаріанства, не поділяючи його поглядів на вищість чорної раси. Раста-мани захоплюються реґі, особливо Бобом Марлі, носять особливі зачіски - дреди і расточки, червоно-зелено-жовтий одяг, іноді курять марихуану, дотримуються вегетаріанства.
Толкієністи
Виник рух наприкінці 80-х років XX ст. Це рух прихильників творчості англійського письменника та лінгвіста Джона-Роналда-Руела Толкієна (1892-1973), які будують власний культурний міф світу на основі його творів ("Гобіт, або Мандрівка туди і назад", "Володар перснів", "Сильмарилліон" - т. зв. "Біблія толкієністів". У 1965 р. було створено Американське толкієнівське товариство; приблизно тоді ж Дж.-Р.-Р. Толкієн отримав шанобливе прізвисько Професор. Толкієністи втілюють у рольових іграх атмосферу творів Толкієна, у яких діють ельфи, гноми, гобіти. На їх основі формують філософські концепції, містичні обряди. Вони намагаються відтворювати одяг, побутові речі, описані Толкієном. У межах толкієнізму розвиваються дуже різні напрями.
Рольовики
Вони об'єднуються в рольові клуби, що відтворюють не "фентезійні" племена і раси, а історичні події, народи, епохи. Фахові команди до дрібниць відтворюють не лише костюми та обладунки, а й побут та манеру бою обраної епохи. Рольовики влаштовують видовищні фестивалі та історичні реконструкції.
Скінхеди.
Перші скінхеди (англ. skin - шкіра, шкірка, оболонка та head - голова) з'явились в Англії у 60-ті роки XX ст. їхній рух швидко поширився: спочатку в Європі, згодом у СІНА, Австралії, інших країнах. Згодом скінхедів почали вербувати неонацистські і ліворадикальні партії та групи. У багатьох країнах (насамперед Німеччині) вони поділені на різні течії.
В Україні скінхеди з'явилися наприкінці 80-х років XX ст. Це були нацисти. Скінхеди дуже агресивні, нетерпимі до представників інших народів (чорношкірих, народів Кавказу). їх вирізняє зовнішній вигляд: лиса голова, масивні черевики, підтяжки. Вважають, що скіни голять голови для того, щоб у бійці не було за що вчепитися. Однак справжня причина інша - скіни з'явилися як противага неформальству, зокрема хіпі, які носили довге волосся. Кожен елемент зовнішнього вигляду - ознака, за якою можна визначити різні групи скінхедів. Вони носять джинси "Мартінси" і "Гріндери" - важкі черевики зі стальними вставками, "бомбери" (англ. "Flight Jacket") - куртки без комірця із застібкою-блискавкою та резинками на рукавах, демонструючи свою постійну готовність до бійки.
Брейкери
Цю групу об'єднує любительський інтерес до популярного західного брейк-дансу (у перекладі українською мовою - "зламаний танець"), який має достатньо велику кількість елементів акробатики. Виконання брейк-дансу вимагає хорошої фізичної підготовки. Брейкери носять яскравий спортивний одяг, кросівки, налобні пов'язки. Спеціально вираженої атрибутики не мають. Вік брейкерів - від 14 до 22 років.
Як музичний стиль брейк оформився в середині 70-х років XX ст. на хвилі андеґраундних течій в афро-американських гетто і був синтезом акробатики та рухів у стилі "я робот". До СРСР брейк потрапив у середині 80-х років. Перший всесоюзний конкурс брейкерів відбувся в 1986 р. в Алма-Атинському цирку. В Україні брейк став популярним у 1987-1988 pp. Перші конкурси брейк-дансу відбулися в 1988 р. Брейкери були постійними відвідувачами дискотек. їхньою ідеологією став гедонізм - жити задля задоволення, жити сьогоднішнім днем, не перейматися соціальними питаннями. Більшість брейкерів займаються спортом, не вживають наркотиків та алкоголю. Акробатичні рухи потребують довгих годин тренувань. Брейк поступово перетворюється на спортивний танець
Ролери
Роликові ковзани та роликові дошки (скей-ти) увійшли в молодіжну моду наприкінці 80-х років. Проте самоорганізація прихильників цього виду розваг припадає на початок 90-х років. Ролерство - це поєднання спорту та стилю життя задля самовираження. За зовнішніми ознаками ролери подібні до сучасних гедоністично-розважальних молодіжних субкультур. Вони організовані, мають виражену еліту, проводять регулярні змагання, їх підтримують владні структури. Київські ролери видають журнал "Екстремум". Ролер-ство поступово переростає в рух прихильників різних екстремальних видів спортивних розваг. Так, у межах ролерської тусовки виокремилися прихильники вело-акробатики, скейтбордисти тощо.
Графітчики (райтери)
Термін "графіті" (італ. graffito - проводити лінії, писати каракулями) означає будь-який напис, знак, самовільно зроблені будь-яким способом на об'єктах суспільної і приватної власності. Графітчики - група молоді, яка займається урбаністичним живописом на стінах архітектурних споруд. У графіті-тусовці майже немає дівчат.
Райтери носять затерті джинси, спортивні куртки. Бомбінг - розмальовування об'єктів - команди графітчиків здійснюють пізно вночі.
Сучасний настінний живопис у 70-ті роки XX ст. в Нью-Йорку започаткував райтер "ТАКІ 183". Він просто надряпав на стіні своє прізвисько. Змістом графіті може стати зізнання в коханні, кумедні підписи і коментарі до різних подій, реклама, політичні, соціально спрямовані вислови. Політичні графіті часто оформлені у вигляді гострих памфлетів, гасел або стилізованих під газетні смути сюжетів. Авторами можуть бути члени політичних партій і груп, радикальних студентських рухів або ж просто незадоволені життям громадяни.
Сучасне графіті - це культурний феномен, про який активно дискутують, знімають фільми (наприклад, "Subway Art" (1984), "Spray-сап Art" (1987)). Деякі художники, які працюють у стилі графіті, визнані не лише у своїй субкультурі, а й серед широкого загалу. Робляться спроби організувати творчі конкурси райте-рів, їх залучають до тематичного оформлення стін будинків, парканів, пустирів тощо.
Сатаністи
Це демоністичний культ, до якого належать прихильники обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу чи Люциферу). Сатанізм як культ зародився у Давньому Іраку, а в Європі особливо поширився в середні віки. Під сучасним сатанізмом слід розуміти різновид наліврелігійного руху, заснованого Е. Кроулі на межі XIX-XX ст. і реанімованого в 60-ті роки в Америці.
За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністські громади дуже різноманітні. Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію "навпаки", проводять т. зв. чорні меси з використанням чорних свічок, перевернутих розп'ять, ритуальних жертвопринесень (переважно тварин, але відомі випадки жертвопринесень людей). Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистісні пріоритети, перевагу над усіма, культ сили.
В Україні сатаністи з'явились у 80-ті роки XX ст. як своєрідний антипод християнства. Нечисленні прихильники є й сьогодні. Умовно їх можна поділити на теоретиків ("ідейних одинаків") та практиків ("групо-виків"). Решта малоорганізовані і діють як молодіжні екстремістські угруповання, чиї світоглядні пристрасті є віковим зацікавленням, яке з часом минає.
Флешмобери
Флешмоб (англ. flash mob - миттєвий натовп) - це нова гра, суть якої полягає в тому, що в певному громадському місці у визначений час ніби випадково з'являється натовп людей. Кожна людина в натовпі робить дивні дії, а потім всі організовано залишають місце флешмобу. Учасники між собою не спілкуються і поводяться так, ніби опинились у вказаному місці випадково. Про зустріч мобери домовляються через Інтернет і sms-повідомлення.
Виник флешмоб у СІЛА. У Нью-Йорку в червні 2003 року до 150 осіб одночасно увійшли до меблевого відділу магазину Macy's і попросили "килим для кохання" за 10 тис. доларів для "приміської комуни". У Денве-рі натовп із 400 осіб розосередився поверхами будівлі. "Пінт!" - кричали ті, що стояли внизу. "Понг" - відповідали їм зверху. При цьому учасники дійства синхронно повторювали рухи кульки для настільного тенісу.
Флешмоберів не можна вважати типовим неформальним об'єднанням, оскільки їм властиві далеко не всі його ознаки. Більшість із них - молодь від 20 до 40 років. Участь у флешмобі тільки добровільна. Його проводять за визначеними правилами і лише для нешкідливої розваги та цікавого проводження часу. Кожний новий флешмоб повинен бути оригінальним, не мати політичного, релігійного або комерційного характеру і не завдавати шкоди. Учасники по змозі не спілкуються під час флешмобу, поводяться просто і невимушено, поважаючи себе і всіх людей довкола.
Хакери
Так називають фахівців з комп'ютерних технологій, а також злочинців, які здатні "зламати" будь-які захисні системи. Західні дослідники іноді називають спеціалістів "хакерами", а злочинців - "краке-рами". У 1984 р. С Леві в своїй книзі "Хакери: герої комп'ютерної революції" визначив принципи "хакерсь-кої етики": "Доступ до комп'ютерів має бути необмеженим та повним. Уся інформація має бути безкоштовною. Не вірити владі - боротися за децентралізацію. Ти можеш творити на комп'ютері мистецтво та красу. Комп'ютери можуть змінити твоє життя на краще".
С Леві виокремив три покоління хакерів. Перше виникло в 60-х роках XX ст. на відділеннях кібернетики в університетах. Ці перші хакери перетворили "комп'ютери загального користування" на віртуальні персональні комп'ютери, істотно розширивши до них доступ. Наприкінці 70-х років друге покоління хакерів винайшло персональні комп'ютери. До другого покоління хакерів належали С. Джобе, С. Возняк, які перед тим, як стати провідними спеціалістами "Еппл", були звичайними хіпі та виробляли т. зв. сині ящики, які давали змогу безкоштовно телефонувати в будь-який кінець світу. Третє покоління хакерів початку 80-х років створило величезну кількість прикладних, навчальних та ігрових програм для персональних комп'ютерів. Типовим представником є М. Кейпора, колишній учитель трансцендентальної медитації, який згодом створив програму "Lotus 1-2-3", що сприяла успіху ІВМ-івських комп'ютерів. За роки, які минули після публікації книги С. Леві, з'явилося четверте покоління хакерів. Вони перетворили фінансовану міністерством оборони США ARPAnet-мережу на Інтернет.
Перша хвиля українських хакерів з'явилася також у 60-х - 70-х роках. Це була молодь, яка захоплювалася популярною на той час кібернетикою. Однак закритість цієї науки, її орієнтація на військові потреби не припускали можливості контркультурних впливів. Пріоритет надавали комп'ютерам загального користування. Злам у свідомості професіоналів відбувся разом з початком "перебудови", поширенням наприкінці 80-х перших ПК. Примітивність програмного забезпечення
ДВК чи "Електроніки", вивчення в загальноосвітніх закладах "печерних" комп'ютерних мов ("бейсик" тощо) не лише не стримували, а навпаки, стимулювали серед молоді інтерес до комп'ютерів. З появою в Україні перших зразків західних ПК та програмного забезпечення цей інтерес активізувався з величезною силою. "Вибух" хакерської субкультури стався в середині 90-х років, коли в Україні поширився Інтернет, а ПК стали доступними для пересічного міського підлітка. З'явилися "ламери" - користувачі ПК, які, незважаючи на те що багато часу проводять за комп'ютером, не мають широких знань про нього і не підтримують цінностей хакерської етики.
Геймери
Напівкіберсубкультура геймерів об'єднує прихильників певних екшн-ігор чи "стратегій". Часто підліток весь вільний час присвячує комп'ютерним іграм. Найорганізованіший вид геймерів - "квакери", прихильники комп'ютерної гри "Quake". В Україні геймерами стають переважно підлітки з сімей із середнім матеріальним достатком. Оскільки більшість геймерів надає перевагу інтерактивній грі (проти людини, а не комп'ютера), то місцем їхніх тусовок є комп'ютерні клуби.
Трейсери
Уперше термін "трейсер" (англ. tracer - той, що прокладає шлях) вжив Девід Белль, ідеолог цього руху. Фраза "немає кордонів, є тільки перешкоди" стала своєрідним правилом життя людей, що вважають себе трейсерами і займаються екстремальним спортом, який вони називають мистецтвом руху або паркуром (франц. Le Parkour - смуга перешкод). Цей вид екстремального спорту вигадали у маленькому містечку Лісе недалеко від Парижа молоді люди на чолі із засновником паркуру Д. Беллем, який створив асоціацію PAWA (Parkour Worldwide Association). Трейсери пересуваються містом, обираючи найкоротший шлях - пряму. При цьому вони долають найрізноманітніші перешкоди - стіни, огорожі тощо, використовуючи біг, акробатику, брейк-данс, скелелазіння, бойові мистецтва. Справжньої популярності паркуру надав фільм французького режисера Люка Бессона "Ямакасі, або Сучасні самураї".
В Україні паркур є молодим видом спорту. Однією з перших стала команда "Deus РК Team", створена в Івано-Франківську у 2005 р.
Готи
Сучасна готика виникла у 1984-1985 pp. на основі вмираючого постпанку ("Joy Division", "Virgin Prunes", "Siouxie and Banshees" та ін.) та прогресуючої електронної британської "нової хвилі" (new wave). Популярною стала декадентська музична течія, що апелювала до глибин підсвідомості, - готика, хоча термін "готика" ще широко не використовували. Усі готик-групи - засновники стилю ("Sisters Мегсу", "Bauhaus", "Cult", "Fields Nephilim", "Cure") - носили чорний одяг (іноді з червоними деталями), срібні прикраси як на сцені, так і в житті. Тексти їхніх пісень поєднували філософію і містику, створюючи емоційно напружену музику. Групи назвали готичними, їх послідовників - готами за "готичну" атмосферу - настрій похмурого пафосу, піднесеності, болю, скорботи, депресії, відчуженості, псевдосуїцидальної екзальтації, поєднання любові-смерті. Частково готи виникли і завдяки " вампірській " естетиці.
Свій світогляд готи характеризують як "романтично-депресивний погляд на життя". Еталонному образу гота властиві замкнутість, депресія, меланхолія, підвищена вразливість, мізантропія, естетичність, містицизм, неприйняття стереотипів поведінки і стандартів зовнішнього вигляду, часто - сприйняття смерті як фетиша. У контексті готичної культури поширена танатофілія - прагнення індивіда до використання практик і сюжетів, пов'язаних зі смертю, а саме: відвідини кладовищ і руїн, запозичення деяких елементів декадентської естетики, гри у вампірів (не мертвих і не живих).'
Готам властиві прагнення до артистичності і самовираження (що виявляється в роботі над власним зовнішнім виглядом, заняттях мистецтвом). Специфічні зовнішні ознаки готів: носіння єгипетського хреста - анкха, кулонів і підвісок з кажаном, зокрема стилізованим; довге волосся, забарвлене в чорний (синяво); пір-синг на язику, губах, бровах (неспецифічна ознака); чорний лак на нігтях; вибілене гримом обличчя, фарбовані в чорний (зрідка у червоний) колір губи і обведені чорним олівцем очі у хлопців за відсутності фемінних ознак у поведінці; класичне вбрання "західної відьми" з чорним загостреним капелюхом, вбрання "під вампіра" (Дра-кулу) з довгим чорним плащем, використання в одязі переважно чорного кольору; рясний чорний грим на обличчі. Готи слухають класичну симфонічну музику.
Емо
Рух емо (англ. emotional - емоційний) з'явився у США наприкінці 80-х років XX ст. Одним з основоположників емо-культури став співак Ян Маккей. У 1994 р. після виходу дебютного диска групи "Sunny Day Real Estate" "Diary" цей рух став популярним. Музичному напряму емо властива динаміка між ультрам'якістю (тихий вокал, глянцевий гітарний біт) і ураганним шумом (ураганні партії здвоєних соло гітар Гібсон, скрімовий вокал). На концертах під час тихих частин емо-групи грають спиною до аудиторії. Під час шумних вибухових частин вони зазвичай стрибають, перекидають навколишні речі, особливо мікрофонні стійки. Емокіди надають перевагу рожевому, чорному, темно-синьому одягу. Носять вузькі джинси, куці синтетичні штани, старі камізельки з ромбами, светри з V-подібним вирізом, тісні піджаки зі значками, футболки з мультперсонажами, чорні з назвами емо-груп, з перехрещеними пістолетами (класичний напис bangbang) або з розірваними на шматки серцями. На ногах - кеди або венси (кеди без шнурків), на руках - кольорові браслети. Часто емокіди роблять у вухах тунелі - дірки (3-20 мм) - або носять плаги (круглі кольорові сережки (7-20 мм)), фарбують нігті чорним лаком. Емокіди перебільшено виражають свої емоції від радості до смутку, часто впадають у депресію, серед них поширені псевдосуїцидальні настрої. Здебільшого цю субкультуру підтримують молодші підлітки.
Фріки
До фріків (англ. f reak - дивна людина) належать соціальні групи людей, які прагнуть виглядати дуже яскраво і нестандартно (незвична манера одягатися, зачіски, татуювання, пірсинг), абсолютно не зважаючи на загальноприйняті норми зовнішнього вигляду, їм властивий не лише особливий зовнішній вигляд, а й своєрідні погляди на навколишній світ, неадекватна поведінка. Фріки не заподіюють нікому неприємностей, не проводять мітингів, вони не агресивні, не схильні до депресій, позитивно сприймають життя. Найчастіше фріки є творчими натурами (художники, поети, співаки, актори, діджеї). Світогляд фріків вільний від більшості соціальних стереотипів.
Процес виникнення, формування і розпаду неформальних молодіжних груп відбувається безперервно. На нього впливають суспільні реалії, економічні чинники, мистецтво, культурні зміни.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!