Витоки сучасного неформального руху в Украї ні.
Семінар 3. Робота соціального педагога з неформальними молодіжними групами та об'єднаннями
Тема 3: Робота соціального педагога з неформальними молодіжними групами та об'єднаннями.
Психологічні та соціальні фактори виникнення неформалізму.
Витоки сучасного неформального руху в Україні.
Класифікації неформальних груп і об'єднань.
Характеристика основних неформальних груп. Хіпі. Байкери.Індіаністи. Рейвери. Растафарі. Толкієністи. Рольовики. Брейкери.Ролери. Графітчики (райтери). Сатаністи. Флешмобери. Хакери.Геймери. Трейсери. Готи. Емо. Фріки.
Особливості роботи соціального педагога з неформальними групами та об'єднаннями.
Завдання для самостійної роботи:
Скласти словник-довідник «Сучасні молодіжні субкультури в Україні».
Яку роль відіграють ровесники в соціальному розвитку особистості? Назвіть основні функції групи ровесників як важливого елемента мікросередовища підлітка.
Що таке формальні та неформальні молодіжні організації та об'єднання?
Охарактеризуйте функції та зміст діяльності неформальних молодіжних організацій.
5. У суспільстві все сильніше постає проблема феномена "неформальності". Розкрийте своє розуміння змісту цього поняття. Яких рис набуває неформальність як соціальне явище? Які з них Ви вважаєте характерними саме для нашою суспільства, які явища є тимчасовими в житті сучасної вітчизняної молоді?
|
|
|
Тема 3: Робота соціального педагога з неформальними молодіжними групами та об'єднаннями.
Психологічні та соціальні фактори виникнення неформалізму.
Неформальний рух є цікавим і різностороннім яви щем, яке в науковому плані становить об'єкт дослідження соціології, психології, педагогіки, культурології, мовознавства та ін. Соціально-педагогічний аналіз організованого неформального руху важливий із погляду впливу різних неформальних груп та об'єднань на формування особистості та Ті соціалізацію, Актуальність такого аналізу зумовлена тим, що, незважаючи на активність у нашій державі різноманітних неформальних груп та об'єднань, достовірних відомостей про їхню діяльність мало. Робота соціального педагога з цією категорією об'єднань має певні особливості.
Психологічні та соціальні фактори виникнення неформалізму
Термін "неформальний" на позначення молодіжних рухів чи груп увійшов до повсякденного вжитку, і широка громадськість асоціює його з екстравагантним, нестандартним способом життя молоді. Для традиційно орієнтованої частини суспільства "ненормали" - незвичайна і незрозуміла молодь, якій властиві неформа-лізм, нонконформізм, конфлікти із суспільством, претензії на нетрадиційні для старшого покоління життєві орієнтири. Неформалізм характерний для більшості країн; різноманітні молодіжні групи, спільноти стихійно виникають, розпадаються, змінюються разом із модою, суспільним чи політичним устроєм тощо.
|
|
|
Неформальне об'єднання - добровільне самодіяльне громадське формування, яке виникає переважно з ініціативи "знизу", діє в інтересах своїх членів незалежно від мети й характеру об'єднання.
Ними можуть бути і невеликі групи, і великі об'єднання, і широкі громадські рухи. Як правило, кожному неформальному об'єднанню властива певна субкультура.
Субкультура - система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від домінуючої в суспільстві культури і водночас пов'язана з нею.
Формується субкультура під впливом таких чинників, як вік, етнічне походження, релігія, соціальна група або місце проживання. її цінності здебільшого не передбачають відмови від національної культури, прийнятої більшістю, а лише деякі відхилення від неї. Іноді група активно виробляє норми або цінності, що явно суперечать загальноприйнятій культурі, її змісту і формам, на основі яких утворюється кошир культура.
|
|
|
Елементи як субкультури, так і контркультури виявляються в культурі сучасної української молоді. Визначальною характеристикою молодіжної субкультури в Україні є феномен суб'єктивної "розмитості", невизначеності, відчуження від основних нормативних цінностей.
Основою неформальності є насамперед психологічні і соціальні чинники. До психологічних чинників належать такі:
- намагання підлітків, молоді бути самими собою (часто невміле і невдале);
- пошук чогось незвичайного;
- механізми зараження і наслідування;
- інстинкт натовпу;
- суперництво з конкурентами, опонентами і навіть ворогами (ними можуть бути хто завгодно).
Виникнення неформальної організації є наслідком природного прагнення людини до об'єднання з іншими, творення стійких форм взаємодії з ними. Найважливіша причина вступу до групи - прагнення до певної спільноти, де можна отримати взаємодопомогу, взаємо-захист, тісне спілкування за спільними інтересами.
Основними соціальними чинниками, що сприяють виникненню неформальних груп, є такі:
- неможливість самореалізації в сім'ї, школі, ВНЗ чи формальних громадських організаціях;
|
|
|
- відсутність взаєморозуміння, розбіжності в поглядах із батьками, учителями;
- намагання потрапити в середовище однодумців;
- намагання втекти від самотності, нагляду батьків, учителів.
Усі неформальні колективи мають спільні ознаки, зокрема відсутність офіційного статусу, програми діяльності, слабко виражена внутрішня структура, розважально-рекреативна спрямованість, протидія змінам. У таких групах іноді дуже складно визначити лідера.
Проте, незважаючи на спільність ознак, неформальні групи та об'єднання не однорідні, відрізняються соціальною чи політичною спрямованістю, організаційною структурою, масштабами діяльності, мають різні історичні витокию.
Витоки сучасного неформального руху в Украї ні.
Об'єднання людей зі спільними поглядами на природу, мистецтво, зі спільним типом поведінки відомі з давніх часів (філософські школи, лицарські ордени, літературні і художні школи, масонські ложі).
У СРСР, незважаючи на тоталітарну владу, теж існували неформальні рухи. У 20-30-ті роки XX ст. неформальними групами були численні дворові компанії та безпритульні. У 50-60-ті роки з'явилися такі неформальні течії, як стиляги, бітники, штатники. Перші студентські будівельні загони і добровільні народні дружини в момент свого виникнення також можна вважати неформальними. Пізніше вони були офіційно визнані (і, як наслідок, стали примусовими). До масового неформального соціально-політичного руху 60-х років у СРСР можна зарахувати клуби самодіяльної і авторської пісні (бардівський рух), дискусійні клуби тощо. З часом вони були формалізовані і бюрократизовані.
У 60-80-ті роки найактивнішим був рух хіппі. Офіційною датою народження хіпі в СРСР вважали 1 червня 1972 року, коли відбулася їх перша тусовка на Пушкінській площі в Москві. У 70-ті роки активізувалися стиляги, які носили яскравий закордонний одяг, вузькі штани, туфлі на платформі, пишні зачіски. Влада боролася не лише з їхньою ідеологією (вважалося, що радянська людина не повинна мати особливих матеріальних потреб), а й з виглядом: спеціальний комсомольський патруль міг розрізати ножицями вузькі штани чи обстригти волосся стиляги. У 1976-1977 рр. з'явилися перші панки.
У 1976 р. з вищої футбольної ліги СРСР вилетів московський "Спартак", у зв'язку з цим масово про себе заявили фанати, які вчиняли погроми, інші хуліганські дії. Офіційна реакція була швидкою: одночасно з клубами футбольних уболівальників були заборонені спортивні федерації карате, клуби атлетистів, групи з вивчення йоги. Багато з них після нього діяли підпільно.
У 1982 р. нову хвилю хіпі зініціював проведений у Польщі рок-фестиваль. Однак у 1982-1987 рр. унаслідок напливу нових людей ідеологію спіткала криза. Панки теж переживали кризу, зумовлену відсутністю нових форм діяльності. З'явилися нові неформальні групи: індіаністи, неонацисти, музичні неформали (прихильники металу, року, рок-н-ролу).
Період 1987-1992 рр. почався з наростання агресивності в неформальному середовищі, що призвело до зіткнень різних неформальних груп як між собою, так і з органами правопорядку. Деякі з них інтегрувалися в напівкримінальне середовище. Як наслідок, серед молоді поширилися алкоголізм, наркоманія, токсикоманія. У період розпаду СРСР неформальний рух вийшов за межі молодіжно-підліткового середовища і набув вираженої соціально-політичної спрямованості (широкі національні рухи, фронти).
У 1992-1995 рр. активність "старих" неформальних груп спала, багато членів їх покинули, а також поширилися нові субкультури: романтичні, культурологічні, філософські, релігійно-містичні.
1996 - 2004 рр. позначені протилежними тенденціями: активізацією інтелектуальних напрямів у неформальному середовищі і водночас омолодженням неформальних груп, що не переймалися інтелектуальними проблемами (гопники, репери, брейкери, роллери). Виокремилася група хакерів, які ще не створили чіткої субкультури, але започаткували в Україні широкомасштабний рух "дітей інформаційної доби".
Неформальний рух продовжує розвиватися, трансформуватися. Періодично в середовищі української молоді виникають, набувають популярності нові неформальні течії - геймери, трейсери, флешмобери та ін.Натепер неформальний рух є важливою рушійною силою в суспільстві молоді (за оцінками соціологів, приблизно 25% молоді належать до різних неформальних молодіжних груп та об'єднань). І не лише масовість є його ознакою, а й всеохоплюючий вплив на решту молоді, що зумовлює тенденції притягання до групи, де особисті інтереси і світобачення відповідають загальним.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!