Логіка подання навчального матеріалу у темі Інформація.
Логіка подання навчального матеріалу
1Поняття про інформацію.
2Сприймання людиною інформації.
3Види інформації за способом сприймання: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова.
4Види інформації за способом подання: текстова, графічна, числова, звукова, відео.
5Дії з інформацією: передавання, пошук, перетворення, використання.
6Кодування та декодування інформації.
7Джерело, приймач, носії інформації.
8Комп’ютер та інші пристрої для роботи з інформацією. Історія виникнення пристроїв для роботи з інформацією.
Завданням теми «Інформація» є ознайомлення учнів із поняттями повідомлення, інформація, дані. Школярі мають розуміти їх на інтуїтивному рівні, вміти наводити приклади повідомлень, розуміти, що вони передають інформацію — відомості про предмети, живі істоти і явища навколишнього світу. При ознайомленні учнів з інформаційними процесами спочатку пропонується розглянути ті, що трапляються у життєдіяльності людини, і лише потім — інформаційні процеси, що реалізуються з використанням комп’ютера.
Розуміння інформаційних процесів має відбуватися також на інтуїтивному рівні, недоцільно вимагати від дітей точних означень усіх теоретичних понять, які розглядаються при вивченні змісту цієї лінії. Учні мають ознайомитися з ними на рівні розуміння, яке може полягати у наведенні ними відповідних прикладів зі свого життя та з навколишнього світу.
|
|
|
Важливо, щоб учні мали уявлення про те, що людина постійно стикається у житті з кожним із зазначених інформаційних процесів і може при цьому використовувати комп’ютер чи інші пристрої для роботи з повідомленнями та даними.
Змістова лінія допомагатиме формуванню цілісної наукової картини світу, підкреслюючи на доступних учням прикладах роль інформаційних процесів у суспільстві, біологічних і технічних системах. Тема вивчається у 2, 3, 4 класах. На вивчення відводиться: у 2 класі – 4 год. (Інформація), у 3 класі – 5 год. (Людина та інформація), у 4 класі – 7 год. (Інформація)
30. Для подання алгоритмів застосовуються різні способи. Кожний з них надає певні засоби для опису дій, які треба виконати, та встановлення послідовності їх виконання.
У повсякденному житті найчастіше застосовується словесний спосіб. У такий спосіб алгоритм подається як послідовність окремих занумерованих пунктів, кожний з яких містить команду на виконання певної дії. Команди записуються словами. Пункти виконуються один за одним у порядку зростання їх номерів, якщо немає спеціальної вказівки на перехід до виконання іншого пункту, номер якого задається. Словесний спосіб подання алгоритму є найбільш прийнятним для опису інструкцій побутового характеру, дій на випадок надзвичайної ситуації, фармакологічних чи кулінарних рецептів тощо.
|
|
|
Записом алгоритму можна вважати формулу, тому що з неї випливає порядок здійснення обчислень для здобуття числового результату. Якщо виконується серія розрахунків за однаковими формулами, то для запису алгоритму іноді використовується розрахункова таблиця, де визначаються всі етапи обчислень і фіксуються проміжні результати.
Поширеним способом наочного подання алгоритму є блок-схема.
Блок-схема складається з геометричних фігур, які з'єднані напрямленими лініями. Вміст дій описується всередині геометричних фігур. Порядок виконання дій задається лініями.
Для подання алгоритму застосовуються геометричні фігури двох видів: прямокутники та ромби. У прямокутниках записують дії, які мають виконуватися, в ромбах - умови, які треба перевіряти. Перевірка умов потрібна для вибору тих чи інших подальших дій. Якщо прямокутник має один вхід і один вихід, то у ромба вхід один, а виходів - два. Коли перевіряється умова, записана в ромбі, то існує два можливі варіанти: умова або виконується, або ні. На ці випадки ("так" і "ні") і є два виходи з ромба, які спрямовують подальші дії виконавця алгоритму залежно від результату перевірки умови.
|
|
|
Наприклад, якщо в прямокутнику записано х=2, то це не ствердження, а наказ надати х значення 2. Яким би не було раніше значення х, тепер воно дорівнює 2. Якщо в ромбі записано х=2, то це читається як "х=2?". Далі перевіряється, чи виконується ця рівність для поточного значення, і вибирається відповідна вихідна гілка – "так" або "ні". Значення х залишається таким, яким воно було до цієї перевірки. Для того, щоб алгоритми, подані блок-схемами, було зручно читати та виконувати, введено допоміжні елементи: овали, які застосовуються для позначення початку або кінця алгоритму, та паралелограми – для введення або виведення даних.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 137; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!