Види основних робіт виробничого циклу побудови ДГМ та їх характеристика.
Виробничий цикл побудови ДГМ складається з таких основних видів робіт:
проектування мережі;
рекогностування і побудова геодезичних пунктів;
вимірювання елементів мережі;
математична обробка вимірів;
складання каталогів координат і висот геодезичних пунктів та нівелірних знаків.
Середня щільність пунктів ДГМ повинна бути не менше одного пункту на 30 кв. кілометрів. Подальше збільшення щільності пунктів ДГМ обгрунтовується розрахунками, виходячи з конкретних завдань топографо-геодезичного забезпечення території.
Для геодезичного забезпечення топографічної зйомки встановлюються такі норми щільності пунктів та реперів ДГМ:
для зйомок у масштабі 1:25 000 і 1:10 000 - 1 пункт на 30 кв. кілометрів і 1 репер на трапецію масштабу 1:10 000;
для зйомки у масштабі 1: 5 000 - 1 пункт на 20-30 кв. кілометрів і 1 репер на 10-15 кв. кілометрів;
для зйомки у масштабі 1: 2 000 і більше - 1 пункт на 5-15 кв. кілометрів і 1 репер на 5-7 кв. кілометрів.
Для топографічної та кадастрової зйомки в масштабі 1:2000 і більше на доповнення до пунктів ДГМ визначаються пункти розрядних та знімальних геодезичних мереж.
У разі використання супутникових геодезичних методів для визначення пунктів знімальних мереж можливе обгрунтоване зменшення щільності пунктів ДГМ.
Проектування геодезичних мереж виконується з урахуванням усіх раніше виконаних робіт.
Місця побудови геодезичних пунктів обираються таким чином, щоб забезпечувалось їх збереження та стійкість центрів у плані і за висотою протягом тривалого часу і щоб їх було зручно використовувати в практичній діяльності.
|
|
|
Типи центрів вибираються з урахуванням фізико-географічних умов району робіт, глибини промерзання грунтів, гідрогеологічного режиму та інших особливостей місцевості.
Державні нівелірні мережі 1,2 класів.
Нівелірна мережа I і II класів - головна висотна основа, що створює єдину систему висот на всій території України. Вона призначена для рішення таких задач, як вивчення сучасних вертикальних рухів земної кори і рухів, обумовлених сейсмічною діяльністю Землі, визначення різниці висот морів і океанів; вивчення фігури фізичної поверхні Землі в результаті визначення відстаней від рівневих поверхонь, що проходять через точки фізичної поверхні Землі, до обраної поверхні відносності - еліпсоїда. Лінії нівелювання I і II класів прокладають уздовж узбереж морів і океанів, великих озер і рік, шосейних доріг державного значення і залізниць.
Нівелірна мережа I класу будується у вигляді полігонів з периметром 3000...4000 км, зв’язаних між собою у загальну систему. Точність нівелювання I класу складає ±0,5 мм на 1 км ходу. Нівелювання повторюють по тим же лініям через кожні 25 років.
|
|
|
Нівелірна мережа II класу складається з ходів і полігонів, що спираються на репери нівелювання I класу. Периметри полігонів досягають 500...600 км. Припустиме не ув’язування в ходах нівелювання II класу визначаються за формулою
fh = 5 мм · L (10.1)
де L - довжина ходу або периметр полігона (у км).
Державні нівелірні мережі 3,4 класів.
Нівелірні мережі III і IV класів створюються з метою згущення висотної основи для забезпечення топографічної зйомки всіх масштабів та вирішення інженерних завдань.
Лінії нівелювання III класу прокладаються всередині полігонів II класу так, щоб утворювались полігони з периметром 60-150 кілометрів. Для забезпечення топографічної зйомки у масштабі 1:5000 і більше лінії нівелювання III класу прокладаються з розрахунком створення полігонів з периметром до 60 кілометрів.
Нівелювання III класу виконується з точністю, яка забезпечує отримання нев'язки в ході чи полігоні величиною не більше 
, де L – довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.
Нівелювання IV класу є згущенням нівелірної мережі III класу. Його виконують ходами довжиною не більше 50 км з точністю, яка забезпечує отримання нев'язки в ході чи полігоні величиною не більше 
, де L – довжина ходу або периметр полігона в кілометрах.
|
|
|
Тригонометричне нівелювання.
Тригонометричне нівелювання полягає у визначенні перевищення за допомогою похилого променю візування. Нехай між точками А і В місцевості потрібно визначити перевищення h , причому горизонтальне прокладання між ними відоме (рис. 8.27).
У точці А встановлюють теодоліт (тахеометр). Рулеткою вимірюють висоту приладу і - віддаль від осі обертання зорової труби до точки А. Вимірюють кут нахилу ν променя візування і висоту візування ν (рулеткою).
Перевищення h обчислюють за формулою:
Якщо i=ν то:
Встановимо середню квадратичну похибку перевищення з формули (8.22). Нехай виміряна похила віддаль D між кінцевими точками, тоді формула (8.22) має вигляд:
|
|
|
Якщо D, ν , і, ν, незалежні результати вимірювань, то вони отримані з точністю, яка характеризується середніми квадратичними похибками відповідно т d , тν, т i т ν Величини і і ν вимірюють звичайно з точністю 1 см.
У відповідності з формулами (8.23) та (9.25) середня квадратична похибка перевищення буде дорівнювати:
Формула (8.24) при малих значеннях кутів нахилу буде мати вигляд:
Похибку визначення перевищення між двома віддаленими точками, між якими прокладений хід тригонометричного нівелювання, можна знайти за формулою:
де: т h 1 - середні квадратичні похибки окремих перевищень ходу.
Якщо прийняти, що віддалі D І = D 2 =...= Dn і вимірювання рівноточні, то
де mh - середня квадратична похибка перевищення тригонометричного ходу;
п - кількість перевищень.
Підставивши у формулу (8.27) значення т з формули (8.26), отримаємо:
де D - середнє значення довжини сторони ходу, яке дорівнює:
Тоді підставивши значення D у формулу (8.28), отримаємо:
де Р - периметр ходу, м.
В інструкції [4] вказана формула допустимої нев'язки перевищення у ході тригонометричного нівелювання:
де n - кількість перевищень або ліній у ході; Р - периметр ходу, м.
Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 475; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!