Аналіз ліквідності балансу підприємства
Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування (зменшення) їх ліквідності , із зобов’язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. Класифікація статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідностіпредставлена на рис. 4.1.
Активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності умовно підрозділяються на 4 групи:
- найбільш ліквідні активи (А1): суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.
- активи, що швидко реалізуються (А2), для перетворення яких в наявні кошти потрібно певний час: дебіторська заборгованість, платежі по який очікується протягом 12 місяців після звітної дати.
Рис. 4.1. Класифікація статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідності
- активи, що повільно реалізуються (або низько ліквідні активи) (А3): запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів конкурентноспроможності продукції, платоспроможності покупців.
|
|
|
- активи, що важко реалізуються (А4) : призначені для використання в ході діяльності підприємства протягом тривалого часу; це статті 1рА балансу: основні засоби і необоротні активи.
Пасиви балансу, за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань, поділяються на 4 групи:
- найбільш термінові зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість, поточні зобов’язання за розрахунками, інші поточні зобов'язання;
- короткострокові пасиви (П2): короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати;
- довгострокові пасиви (П3): довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви;
- постійні пасиви (П4): власний капітал, резерви.
Основне завдання аналізу ліквідності балансу перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначенні періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошову форму, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.
|
|
|
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку зменшення ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашенні і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов’язань.
Якщо при такому порівнянні, активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство вважається платоспроможним.
Баланс вважається абсолютно ліквідним якщо дотримується наступна умова:
А1 ≥ П1
А2 ≥ П2
А3 ≥ П3
А4 ≤ П4
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.
Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає що ліквідність балансу більшого або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею. (На підставі даних балансу, представленого в додатку А).
|
|
|
Таблиця 4.1.
Аналіз ліквідності балансу
| Актив | На початок періоду | На кінець періоду | Пасив | На початок періоду | На кінець періоду | Платіжний надлишок | |
| На початок | На кінець | ||||||
| 1. Найбільш ліквідні активи | 62 | 21 | 1.Найбільш термінові зобов’язання | 935 | 868 | -873 | -847 |
| 2.Активи, що швидко реалізуються | 170 | 197 | 2.Короткост-рокові пасиви | 428 | 727 | -257 | -530 |
| 3. Активи, що повільно реалізуються | 1141 | 1546 | 3.Довгострокові пасиви | 75 | 43 | 1066 | 1503 |
| 4. Активи, що важко реалізуються | 849 | 738 | 4. Постійні пасиви | 784 | 864 | 65 | -126 |
| Баланс | 2222 | 2502 | 2222 | 2502 | |||
Висновок: баланс даного підприємства не є ліквідним, а саме:
- підприємство не має достатньої суми наявних грошових коштів для розрахунків з кредиторами (А1<П1), на кінець року найбільш ліквідні активи покривають найбільш термінові зобов’язання лише на 2,4% (21: 868)
- друга група оборотних активів (А2) не покриває короткострокову заборгованість підприємства.
Але, при визначені рівня ліквідності недостатнім є лише порівняння величини поточних активів з величиною поточних пасивів. На практиці іноді виникає ситуація, коли поточні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, показники ліквідності характеризують фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка вважається помилковою, оскільки в оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість. Тому наступним етапом аналізу виступає оцінка якості оборотних активів - складу запасів, надійності покупців тощо.
|
|
|
З метою поглибленого аналізу складу поточних активів їх групують за критеріями ризику.(Рис.4.2)
Рис. 4.2. Структура оборотних активів за ступенем ризику.
На основі такої класифікації визначають величину активів, що важко реалізуються (сума груп оборотних активів із середнім та високим ступенем ризику), і оцінюють тенденцію зміни співвідношень між ними та загальною величиною активів, а також між ними і сумою активів, що легко реалізуються (мінімальний і малий ризик). Тенденція названих співвідношень до зростання, вказує на зниження ліквідності. Значне зростання оборотних активів, що важко реалізуються, має серйозні негативні наслідки для підприємства. Крім того збільшується величина так званого «мертвого» капіталу, внаслідок чого уповільнюється оборотність коштів і відповідно знижується ефективність діяльності ( рентабельність).
Отже, можна зробити висновок, що від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства.
3. Аналіз платоспроможності підприємства
Продовжує аналіз ліквідності – дослідження відповідних фінансових коефіцієнтів, яке здійснюється поетапним зіставленням окремих груп активів з поточними пасивами на основі даних балансу.
Для оцінки здатності підприємства виконувати поточні зобов'язання застосовуються показники ліквідності, які дають уявлення не тільки про його платоспроможність на даний момент, але і в разі надзвичайних обставин.
1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ка.л. - визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточних пасивів (П1+П2) розраховується за формулою: Ка.л. = А1__________
П1 + П2
Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо Ка.л. 0,25-0,35.
2) Коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кш.л.) – обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1+А2) до поточної кредиторської заборгованості (П1+П2). Він розраховується за такою формулою:
Кш.л . = А1 + А2
П1 + П2
Цей показник допомагає оцінити можливість погашення підприємствами короткострокових зобов’язань у разі його критичного стану. Теоретичне найнижче значення цього показника - 1, найвище – 2. За світовим досвідом, цей показник має наближатися до 1. (Рекомендована величина: Кп = 0,8 – 1,0)
3) Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття (Кп), який в економічній літературі ще називається коефіцієнтом поточної ліквідності, або коефіцієнтом загального покриття. Він розраховується відношенням поточних активів (А1+А2+А3) до поточних зобов’язань (П1+П2):
Кп = А1 + А2+ А3
П1 + П2
Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами. Для оцінки платоспроможності та задовільної структури балансу встановлено норматив цього показника. Кп = 2,0 – 2,5. За світовим досвідом, це співвідношення має бути > 2.
У країнах з розвиненою ринковою економікою цьому відношенню поточних активів до поточних зобов’язань приділяється особлива увага у разі оцінювання поточної ліквідності підприємства.
Позитивні риси показника:
- характеризує ступінь покриття поточними активами поточних пасивів; чим вищим є цей показник, тим більше впевненості у сплаті короткострокових зобов’язань (тому його і називають загальним коефіцієнтом покриття);
- перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями показує резерв ліквідності засобів, які можна використовувати як гарантію безпечності;
- легкість отримання інформації для розрахунку, зручність і простота обчислення.
Слід зауважити, що орієнтоване значення показника може встановлювати і підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання і залежно від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.
Коефіцієнт має і певні вади. Якщо коефіцієнт покриття високий, це можна пов’язати з уповільненням оборотності коштів, вкладених в запаси, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, надплановими обсягами готової продукції. Постійне зниження коефіцієнта означає зростання ризику неплатоспроможності. Наприклад, у підприємства нагромаджено великі матеріальні запаси, їх важко реалізувати, але воно вважається платоспроможним. У такому разі розраховують Коефіцієнт критичної ліквідності (К к.л.), як відношення поточних активів за мінусом виробничих запасів і витрат до поточних пасивів.
4) К к.л = А1+А2+А3 – ВЗ - З
П1 + П2
Теоретично достатнім вважається коефіцієнт на рівні 0,7-0,8.
5) Коефіцієнт співвідношення оборотних мобільних активів та загальних активів підприємства (Коа/за) – розраховується як відношення мобільних (оборотних) активів до активів:
Коа/за = А1 + А2+ А3
А1 + А2 + А3 + А4
Коефіцієнт показує питому вагу оборотних активів у загальних активах підприємства (мобільних і немобільних). Визначає ступінь мобільності активів. Межі цього показника визначаються для кожного підприємства індивідуально залежно від його галузевої належності, ступені оборотності активів, рівня прибутковості діяльності. ( не нижче 0,5)
У фінансовому аналізі важливим є визначення готовності підприємства розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями, термін яких настав, постійно, щоденно. Міра такої готовності, як уже зазначалося, називається платоспроможністю.
Ліквідність характеризує здатність суб’єкта господарювання розраховуватися за своїми поточними зобов’язаннями за певні проміжки часу за допомогою перетворення ліквідних активів у грошові кошти.
Платоспроможність у вузькому розумінні означає можливість суб’єкта господарювання погасити наявними у нього грошима поточні зобов’язання негайно за першою вимогою кредитора. Отже, йдеться про постійну наявність у підприємства грошових коштів.
6) Тому, доцільно розраховувати коефіцієнт платоспроможності (Кпл.), як відношення грошових коштів до поточних зобов’язань. Грошові кошти виступають як «чисті» ліквідні активи:
Кпл . = А1 – грошові еквіваленти, поточні фінансові інвестиції
П1 + П2
Теоретичне значення цього показника 10-15% .
Коли виникає потреба оцінки ліквідності на підставі форми № 1 „Баланс” доцільно використовувати аналітичну таблицю 4.2
Таблиця 4.2.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 885; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!