Державна виконавча служба та її повноваження
Державна виконавча служба України (ДВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) відповідно до законів.
ДВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.
Основними завданнями ДВС України є:
- реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;
- внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень;
- забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством;
- здійснення освітньо-розяснювальної роботи з питань виконання рішень.
76. Нотаріат України. Органи і посадові особи ,які здійснюють нотаріальні дії
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України. Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону. Нотаріат складається із сукупності спеціально створених державних органів (державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів), посадових осіб, які наділені правом виконувати нотаріальні дії, а також нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю. Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідовуються Мін'юстом України. Відповідно до своїх завдань Мін'юст України організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність, вживає заходів до її поліпшення, контролює законність вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами, видає та анулює свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, забезпечує реєстрацію приватної нотаріальної діяльності,веде реєстр свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату тощо.
|
|
|
|
|
|
Право на зайняття нотаріальною діяльністтю. Нотаріальна таємниця.
Закон України «Про нотаріат» Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату. Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня її одержання. За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Закон України «Про нотаріат» Стаття 8. Нотаріальна таємниця. Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.
|
|
|
78. Право на зайняття адвокатською діяльністю .
Закон України «Про нотаріат» Стаття 6. Адвокат
1. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
2. Не може бути адвокатом особа, яка:
1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
|
|
|
87. Однією з технологій, яка з успіхом використовується у кримінальному судочинстві, є відеоконференцзв’язок, який становить сеанс двосторонньої інтерактивної комунікації з використанням комплексу технічних засобів приймання-передачі відеозображення, звуку та іншої інформації у режимі реального часу. Використання такого комплексу засобів, як вже не раз зазначалося у літературі, має значні переваги [2, 3, 4, 5 та ін.]. Про регламентацію такої можливості та необхідності йдеться у низці міжнародно-правових документів (Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах (20 квітня 1959 р.); Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах (17 березня 1978 р.) (ратифікований Законом України від 16 січня 1998 р.); Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах (8 листопада 2001 р.); Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінськ, 22 січня 1993 р.) (ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р.); Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Кишинів, 7 жовтня 2002 р.). Фундамент для застосування відеоконференцзв’язку було закладено ще у травні 2000 р., коли в Кембриджі відбувся XIV Колоквіум Комітету експертів Ради Європи з інформаційних технологій і права, що був присвячений застосуванню сучасних телекомунікаційних технологій у правовій сфері. Серед розглянутих ним питань можна виокремити рекомендації Комітету експертів з питань автоматизації процедури судочинства державам — учасницям Ради Європи щодо впровадження інформаційних технологій на всіх стадіях судочинства, у тому числі в інтерактивному режимі (обладнати відповідними технічними засобами зали судового засідання, приміщення органів досудового розслідування, слідчі ізолятори, адвокатські контори).
79. Адвокатура України. Види та форми адвокатської діяльності.
Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
3. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Адвокати здійснюють такі види діяльності:
-дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо законодавства;
-складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;
-посвідчують копії документів у справах, що їх ці адвокати ведуть;
-здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
-подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
-здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
-виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством. У своїй професійній діяльності адвокат має право:
-представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, підприємствах, установах та організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань;
- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
- запитувати й отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їхньою згодою; - ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за влади, місцевого самоврядування тощо).
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 117; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!