Розвиток вітчизняної кримінології: радянський та пострадянський період.



До жовтневого пере­вороту 1917 р. вітчизняна кримінологія розвивалась у межах криміналь­ного права.

У період між 1918 і до початку 1930-х pp. у СРСР спостерігався бурхливий розвиток кримінології. Створювалися кабінети з вивчення злочинності та особи злочинця, проводилися цікаві дослідження мотивації злочинної поведінки, узагальнювалися дані соціологічних і психологічних спостережень стосовно різних категорій злочинців, видавалися збірники статей і монографії. Для наукових праць того часу характерною була відносна незалежність від ідеологічних догм. Однак на початку 1930-х pp., у зв'язку з перетворенням країни у диктаторський комуністичний режим на чолі з И. Сталіним, кримінологію було знищено.

Її відродження почалось із кінця 1950 - початку 1960-х pp. З 1963 р. кримінологію почали викладати в юридичних вузах.

У кримінології часів СРСР домінував марксистський класовий підхід до вивчення злочинності, що розглядав це явище як наслідок в основному класових і суспільних суперечностей. Злочинність визнавалася обов'язковим атрибутом лише капіталістичного суспільства. Незважаючи на це, в Україні проводились ґрунтовні прикладні дослідження таких українських кримінологів, як І. М. Даньшин, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, І. П. Лановенко, І. К. Туркевич.

Найбільш розробленими в теоретичному плані були розділи про особу злочинця, детермінацію та запобігання як злочинності в цілому, так і її окремим видам: розкраданню державного і суспільного майна, злочинам проти особи, крадіжкам, грабежам, розбоям; хуліганству; злочинам, пов'язаним з порушенням правил безпеки руху на автотранспорті; злочинам неповнолітніх і молоді; також досліджувалися проблеми взаємозв'язку алкоголізму, наркоманії із злочинною поведінкою.

Із набуттям незалежності українська кримінологія почала активно розвиватися. У працях вищеназваних учених, а також професорів В. В. Голіни, О. Г. Кальмана, О. М. Костенка, О. М. Литвака, В. М. Поповича, В. О. Тулякова, В. І. Шакуна та ін. набули розвитку актуальні проблеми сьогодення: загальнотеоретичні і прикладні проблеми запобігання злочинності, економічній злочинності, методологічні проблеми пізнання злочинної поведінки на основі принципу натуралізму, зв'язку злочинності й урбанізації, тіньової економіки, віктимології.

Відомим в Україні та за її межами став створений у Харкові в 1995 р. Інститут вивчення проблем злочинності АПрН України.

На початку XXI ст. вітчизняна кримінологія мала значну базу нових знань та нових спеціалістів, вийшла на новий етап свого розвитку.

Місце кримінології в системі наук.

Кримінологія займає важливе місце серед всіх суспільних наук - згідно тієї ролі, яку відіграє злочинність в сучасному суспільстві. Оскільки життя суспільства увесь час змінювалася, модифікувалася та кримінологія, у міру розвитку істотно трансформувалося її місце в системі інших наук.

Для розкриття суті кримінології як науки важливо визначити не тільки її предмет, методологію, але й місце в системі наук. Кримінологія відрізняється від всіх інших правових наук тим, що більшість розроблюваних нею проблем носить комплексний характер і знаходиться на стику філософії, соціології, права, психології, педагогіки, статистики тощо.

Безперечно одне — кримінологія відноситься до класу суспільних наук. Але яке її місце, чи складає вона самостійну галузь знань, чи це тільки фрагмент, аспект іншої науки, або це міжнаукова дисципліна — з цього приводу існують різні погляди, як в нашій державі, так і в зарубіжних країнах.

На сьогоднішній день у науковій літературі визначились, в основному, чотири погляди.

Перший. Кримінологія є частиною кримінального права. Вперше таку думку висловив відомий російський вчений-кримінолог М. М. Гернет, який у 1906 р. назвав кримінологію проблематикою кримінального права. Аналогічну позицію послідовно відстоювали А. А. Герцензон (частина кримінального права)[6], А. А. Піонтковський (кримінологія не самостійна наука і виділення її в таку «принципово недопустимо»)[7].

Другий. Кримінологія—самостійна наука, яка знаходиться на стику соціології і права.

Третій. Кримінологія—це загальнотеоретична наука про злочинність.

Четвертий. Кримінологія — самостійна галузь юридичної науки, складова частина системи юридичних наук (Г.А. Аванесов, І. І. Карпец та інші). Ця думка була висловлена уже в першому підручнику з кримінології[8].


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!