Тема 6. Розвиток української культури в контексті періоду «кризи культури» кінця ХІХ – початку ХХ ст.: суспільні тенденції та світоглядні аспекти.

Зміст теми. Соціальні та історичні умови розвитку культури України в кінці ХІХ ст.: зростання визвольних тенденцій, посилення суспільного руху. Розвиток освіти: культурна праця прогресивних педагогічних діячів (Х. Алчевська, С. Васильченко, Б. Грінченко). Культурна роль «Просвіт». Активізація досліджень з фольклористи як вияв тенденції до національного самовизначення в контексті неоромантичних умонастроїв. Науково-методична діяльність українських кафедр Львівського та Чернівецького університетів як чинник розвитку національного культури.

Домінанти мистецько-естетичного буття України на зламі століть. Загальна характеристика еклектизму як художнього стилю. Основні пам’ятки архітектури еклектики. Вплив еклектизму на формування ключових художніх стилів початку ХХ ст.: неоромантизму, супрематизму, експресіонізму. Національна специфіка неоромантизму (а прикладі культурологічного аналізу етнокультурних архетипів у поетичній творчості Лесі Українки). Український авангард початку ХХ століття (К.Малевич, М.Бойчук): специфіка художньої картини світу (ірраціоналізм, індивідуалізм, орієнтація на екзистенційний досвід, усвідомлено експериментальний та революційно-руйнівний характер, синтетичність, містична символіка, космологізація та філософізація фольклорних образів, глобальність масштабу, поширення етнокультурних архетипів до рівня всесвіту, зрощення магії та науки тощо). 

 

ЗМІСТ ТЕМИ:

1. Зміни у світовій геополітичній конфігурації. Виклики українській державності. Культурно-національний розвій у 20-х рр.
2. Мистецтво у пошуках шляху: модерністська опозиція в культурі.
3. Культурне будівництво за перших років радянської влади. Феномен українського авангарду.

 

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ:

Український неоромантизм, традиція, модерн, культурні осередки в Європі, інфраструктура культури, мистецький модернізм, літературні спилки, кінематограф, авангард.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ:

1. Національно-державницькі потуги в Україні на початку XX століття. Культурно-національна самоідентифікація українців.
2. Художні пошуки як відповідь на виклики часу: кубофутуризм, примітивізм, неоромантизм, супрематизм, експресіонізм,
3. Культурне життя у складі СРСР: інфраструктура культури, освіти, науки.
4. Український художній авангард.  

 

ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ ТА РЕФЕРАТІВ:

1. Активізація досліджень з фольклористики як вияв тенденції до національного самовизначення.
2. Науково-методична діяльність українських кафедр Львівського та Чернівецького університетів як чинник розвитку національної культури.
3. Національна специфіка українського неоромантизму.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ:

1.  Творчий потенціал протестної культури: до специфіки українського авангарду.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Пегарковської про Бойчука і бойчукістів // Київська старовина. – 1999. - № 6. – С. 133-150
2. Грицак Я. Й. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX століття. – К.: Ґенеза, 1996. – 360 с.
3. Лебедєв Г. Творець українського стилю Василь Кричевський // Київська старовина. – 1997. - № 6. – С. 118-131
4. Павличко С. Дискурс модерну в українській літературі. –К., 1997
5. Попович М. Ю. Нариси історії культури України. – К.: АртЕк, 1998
6. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / за ред. М. М. Заковича. – К., 2000.
7. Українська художня культура: Навч посіб. Для студ. Вузів / за ред. І. Ф. Ляшенка.-К.: Либідь, 1996. – 415 с.

 

 

Тема 7. Українська культура ХХ – початку ХХІ ст.. як суспільно-історичний та духовний феномен.

 

Зміст теми. Підйом української культури 1920-х рр. на грунті демократизації та лібералізації суспільно-політичного буття. Оголошення основних принципів радянської системи освіти й виховання (січень-квітень 1919 р.): загальність, доступність, безплатність, обов’язковість – як передумова розвитку культури. Політика українізації як чинник зміцнення кадрів національної інтелігенції.

Домінанти художньо-естетичного буття на тлі соціальних та національних перетворень. Культурний плюралізм як основа розвитку множини літературно-мистецьких об’єднань: конкурентна боротьба та ідейні дискусії між організаціями «Плуг», «Гарт», ВУСПП, ВАПЛІТЕ тощо. Літературна дискусія Миколи Хвильового («Геть від Москви» до «психологічної Європи») як вищий вияв духовного напруження української радянської культури доби Непу. Цінності елітарної культури у творчості неокласиків та культурологічній концепції Є. Маланюка. Початок репресій як реакція влади: феномен «розстріляного відродження». Розвиток українського авангардного мистецтва. Театр Леся Курбаса та світоглядний зміст його художніх інновацій (на прикладі вистав «Цар Едіп» та «Вертеп»). Європейські впливи в українському авангардному живописі (діалог культур у пластичних образах О. Архипенка: магічні архетипи та новації кубофутуризму).

Характерні риси і тенденції розвитку української культури від середини ХХ ст. Тимчасовий занепад розвитку культури у період сталінських репресій. Соціалістичний реалізм в Україні як основа масової тоталітарної культури. Синтез конструктивізму, псевдомонументалізму та ампіру в архітектурі як вирах політичної лінії комуністичної партії. «Вогненні сорокові» та військово-патріотична проблематика літературної і художньої творчості (М. Бажан, Л. Каплан, О. Довженко). Роль засобів масової інформації (преса, радіо), театру та кіно в духовній підтримці культурних сил українського народу під час ІІ Світової війни. Процес реабілітації національної культури у повоєнний час. Формування системи галузевої науки в Україні таї ї вплив на становлення раціоналістичної картини світу.

Культура України в умовах кризи радянської системи. Наростання дисидентських умонастроїв у науково-публіцистичній та літературній творчості «шестидесятників». Критика офіційної інтерпретації Переяславської угоди у праці «Приєднання чи возз’єднання?»                         М. Брайчевського (Торонто, 1972) та суспільний резонанс його історичних розвідок. Творчість молодих поетів (Ліна Костенко, В. Симоненко, І. драч, В. Коротич, Б. Олійник, М. Вінграновський, В. Стус) як передумова духовного відродження і повернення на новому витку до смислів культури 1920-х років. Морально-етичні цінності роману Олеся Гончара «Собор» як чинник зміни картини світу українства. Характерні риси та тенденції розвитку кіно, театру та образотворчого мистецтва на грунті реформування суспільного життя.

Українська культура кінця ХХ – початку ХХІ століття: зміст і динаміка духовного буття.Проголошення незалежності України як чинник формування нової картини світу. Пошук відповідної посттоталітарним реаліям моделі культури: плюральність, толерантність, етноцентризм, ідентичність, діалектична єдність універсального і партикулярного начал, орієнтація на пріоритет духовних цінностей з опорою на архетипи попередніх епох та з урахуванням діалогічних інтенцій інформаційного суспільства. Складність формування нової аксіологічної системи: конфлікт між технократизмом і фольклоризмом, фундаменталізмом і релятивізмом в українській культурі. Націоналістичні (етноцентричні) та космополітичні тенденції у розвитку умонастроїв вітчизняної інтелігенції.

Домінанти мистецько-літературного життя сучасної України. Плюральний характер сучасної української літератури: особливості взаємодії класичних традицій 1960-х років (Б. Олійник, Ліна Костенко) та 1990-х років (І. Павлюк та інші). Феномен українського літературного постмодернізму (Ю. Андрухович, О. Ульяненко): проблема тілесності, контркультури та ненормативності, порнографія, «стьоб», «гламур» як мистецькі явища. Опозиційний та плюральний характер сучасних літературних та художніх об’єднань: Спілка письменників України та Літературний конгрес як альтернативна офіційній культурі традиція. Діалог культур у сучасній літературній Україні: феномен російськомовної української поезії як вираження принципу толерантності. Інтернет-характер сучасної літературної творчості: позитиви і недоліки дискурсу комунікації сайтівського типу (на прикладі аналізу концепції професійних мистецьких сайтів «Буквоїд», «Інша література», «Ї», «Поезія та авторська пісня України). 

План лекційного заняття

1. Специфіка і тенденції розвитку української культури доби українізації. Феномен «розстріляного Відродження» та його представники.

2. Українська культура як складова радянської культури: специфіка і особливості культурної творчості воєнної та післявоєнної доби.

3. Феномен «шестидесятників» та його світоглядне значення.

4. Українська культура кінця ХХ – початку ХХІ століття: зміст і динаміка духовного буття.

5. Специфіка розвитку сучасного мистецтва: напрями ,рухи, стилі, автори.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ:

 

українізація, соціалістичний реалізм, неокласицизм, «масовім», авангард, кубофутуризм, дисидент, «розстріляне Відродження», плюралізм, толерантність.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Розвиток української культури періоду українізації 1920-х рр..

1. Українізація як суспільно-політичний та культурний процес, її роль у розвитку національної духовності 1920-х рр.

2. Літературна творчість представників «розстріляного Відродження» як симптом епохи: розмаїття організацій, зміст літературних дискусій. Постать М. Хвильового у культурному процесі.

3. Театр Леся Курбаса та світоглядний зміст його художніх інновацій.

4. Оригінальне і запозичене в українському авангарді (на прикладі творчості (М. Бойчука, О. Архипенка).

ДОПОВІДІ І РЕФЕРАТИ:

1. Літературна дискусія Миколи Хвильового та її культурологічне значення для розвитку національної духовності.

2. Поезія «шестидесятників» як феномен української культури.

3. Концепція розвитку національної культури в сучасній філософській думці.

4. Стан і тенденції розвитку сучасної української літератури.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ:

 

1. Український неокласицизм та його представники.

2. Язичницькі архетипи у пластиці О. Архипенка.

3. Національна проблематика поезії Ліни Костенко.

4. Новітні українська проза ( на прикладі роману «Собор» Олеся Гончара тощо).

5. Сучасна українська філософська думка: тенденції та представники.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беньямин В. Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости. – М., 1996.

1. Библер В.С. Культура. Диалог культур (опыт определения) // Вопросы философии. – 1989. – № 6. – С. 31-42.

2. Бокань В. Культурологія: Навч. пос. – К.: МАУП, 2000.

3. Бокань В. Польовий Л. Історія культури України: Навч. пос. – К., 1998.

2. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст.- К., 1993.

3. Забужко О. Шевченків міф України.- К., 1997.

4. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К., 2002.

4. Крючкова В.А. Антиискусство: Теория и практика авангардистских движений. – М.: Изобразительное искусство, 1985.

5. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін. / За ред. М.М.Заковича. – К.: Знання, 2004.

6. Лобас В.Х. Українська і зарубіжна культура. – К, 2000.

7. Мєднікова Г.С. Українська та зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб. – К.: Знання, 2002.

5. Павличко С. Дискурс модернізму в українській культурі. – К., 1997.

8. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К., 1998.

6. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.- К., 1992.

9. Українська та зарубіжна культура: Навчальний посібник / За ред. проф. М.М.Заковича. – К., 2002.

7. Українська художня культура: Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Ляшенка. – К.: Либідь, 1996.

8. Фишер А. Массовая культура и ее социальные функции // Общественные науки и современность. – 1998. - №6. – С. 138-149.

10. Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004.

9. Щепанська Т.Б. Символика молодежной субкультуры. – СПб., 1993.

10. Щербина В. Світова кіберкомунікація як соціальний феномен. // Соціологія. – 2002. – №1. – С.109-116.

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 175; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!