Вимоги до укладання та оформлювання документів
Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій галузях, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.
Документ – це матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.
Документи широко використовуються в повсякденні як джерела та носії інформації, сприяють удосконалюванню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню роботи, функціонування закладів, підприємств чи організацій і рівночасно є підставою для ухвалювання, узагальнення, довідково-пошукової роботи.
Оскільки документи є засобом засвідчування, доведення певних фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них має велике правове (юридичне) навантаження.
Кожний документ укладається згідно з усталеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду.
Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові
1. При творенні чоловічих імен по батькові вживають суфікс -ович, який додають до основи слова: Васильович, Євгенович, Ігорович, Юрійович, Анатолійович, Гордїйович, В’ячеславович.
Від імен Лука, Ілля, Лев – Лукич, Ілліч, Львович.
Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні форми: Савич і Савович, Кузьмич і Кузьмович.
|
|
|
Імена по батькові від імен Микола та Григорій мають такі форми: Миколайович, Миколаївна; Григорович, Григорівна.
2.При творенні жіночих імен по батькові вживають суфікс -івн(а), який додають до основи слова, від імен на -й – -ївн(а): Василівна, Савівна, Іллівна, Кузьмівна, Луківна, Юріївна, Сергіївна.
При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Нестір – Несторович, Несторівна; Федір – Федорович, Федорівна; Яків – Якович, Яківна.
Подвоєння приголосних
1. Коли збігаються два однакових приголосних:
а) на межі префікса й кореня: вважати, оббігати, роззброїти;
б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, законний, туманний;
в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник (але священик);
г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся, зрісся, пасся;
д) на межі двох частин складноскорочених слів: міськком (міський комітет), юннат (юний натураліст).
2. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здоровенний.
3. У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): незрівнянний, нескінченний (але: довгожданий, полонений).
4. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов’янського походження: божественний, огненний, священний (але: свячений, хрещений).
|
|
|
5. В іменниках на -ість і прислівниках, утворених від прикметників із подвоєними нн: невинність, старанність; невинно, старанно.
6. В іменниках старослов’янського походження: вознесення, спасення.
7. У таких словах, як: лляний, овва, панна.
Подвоєння зберігається в похідних від наведених слів: сила-силенна.
8. Ь пишеться:
1. Після д, т, з, с, ц, л, н та буквосполучення дз у кінці слова та складу на позначення м’якості відповідних приголосних: молотьба, вісь, Гольцев.
2. Після літер на позначення м’яких приголосних перед о в середині складу: льон, синього, сьомий, трьох.
3. У суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-: криворізький, волинський, по-козацькому.
4. У прізвищах із суфіксами зменшено-пестливого забарвлення -еньк, оньк-, уньк-, іньк- та ін.:Біленький, Махонько, Федоронько, Галунька.
5. Після м’якого л: загальний, пальці, рибальство, спільний.
6. У Р. відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни: пісень, вітань, місць, сердець.
7. Після приголосних (крім шиплячих, р та й) у дієслівних формах дійсного та наказового способу й у скорочених формах інфінітива і зворотної частки: вирішувалось, пишуть, любить, будьмо, киньте.
|
|
|
8. На позначення роздільної вимови: після м’яких приголосних перед я, ю, є, ї в російських прізвищах: Аркадьєв, Ільїн, Третьяков.
9. У словах чужомовного походження після приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї та йо: конферансьє, льє, донья, батальйон, каньйон.
10. Відповідно до вимови після л перед приголосними та в кінці чужомовних слів: альбінос, бандероль, Рафаель, фільм.
11. У сполуках льц, льч, ньц, ньч, що походять із льк, ньк: кулька – кульці, нянька – няньчити.
9. Апостроф пишеться:
1. Після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї: комп’ютер, м’яч, прем’єр.
2. Після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї: возз’єднання, під’їхати, пів’ящика.
3. Після к перед я: Лук’ян.
4. У чужомовних власних назвах після часток д (від де) та о: Д’Арсанваль, Жанна д’Арк.
5. У чужомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, а також після г, ґ, ж, к, т, x, ч, ш перед я, ю, є: ад’ютант, ін’єкція, Рейк’явік.
Апостроф пишемо в усіх похідних від цих слів, коли наявний звук й і тверда, роздільна вимова.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 145; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!