Методичні рекомендації щодо підготовки до фахового вступного екзамену
Фаховий екзамен є комплексним. Завдання містять по 10 питань з наступних навчальних предметів:
· українське ділове мовлення та редагування документів
· діловодство
· технології комп’ютерної обробки інформації
· комерційне товарознавство
· основи галузевої економіки підприємств
· охорона праці
УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ ТА РЕДАГУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ
Роль і значення мови в суспільному житті
Мова – це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, праці й творчості багатьох поколінь. У її глибинах – філософський розум, витончений естетичний смак, поетичність, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи. Разом із тим мова – це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвою та поступу народу в загальносвітовому житті. Вона характеризується єдністю, взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх її складників. Належачи до так званих вторинних систем, мова існує не автономно, а в людському суспільстві похідною від якого є. Існує вона у вигляді різноманітних актів мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово. Мова є основною формою національної культури й насамперед першоосновою літератури.
Літературна мова – варіант загальнонародної мови; загально-національна мова, опрацьована майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує різноманітні культурні потреби народу. Літературна мова є мовою красного письменства, освіти, науки, державних установ, засобів масової інформації, театру, кіно тощо. Літературна мова протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Вона має дві форми – усну й писемну, низку функційних стилів.
|
|
|
Мовна норма
Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов’язковими для сучасних носіїв літературної мови.
Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Взірцем унормованості може бути звук і сполука звуків, морфема, значення слова і його форма, словосполука й будь-яке речення. Але слід пам’ятати, що мовна норма – категорія історична, оскільки змінюється разом із розвитком суспільства.
Сукупністю загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються мовці в усному та писемному мовленні, називаються норми літературної мови, які є обов’язковими для всіх її носіїв, а саме: графічні, орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні.
|
|
|
Поняття «стиль літературної мови»
Стиль літературної мови – різновид мови (її функційна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використовування системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах і обставинах.
Кожний стиль має:
1) сферу поширення й уживання (коло мовців);
2) функційне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування);
3) основні ознаки (форма та спосіб викладу);
4) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень).
Ці складники конкретизують, оберігають, певним чином регламентують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не заперечує останньої, а лише використовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням.
Система стилів сучасної української літературної мови
Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови спілкування, повідомлення і дії, впливу.
|
|
|
Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий і конфесійний.
Для розрізнення стилів важливе значення миють форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилеві, а іншим – зазвичай писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.
Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо розмовному стилеві властивий діалог (полілог) то іншим – переважно монолог.
Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його галузях.
У межах кожного функційного стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та реалізації конкретних завдань.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 187; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!