ОСНОВИ ГАЛУЗЕВОЇ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ
Ринок та ринкова інфраструктура
Ринок - це механізм координації різноманітної господарської діяльності самостійних економічних суб'єктів через систему цін і конкуренції.
Сутність ринку більш повно проявляється у функціях, які він виконує. Основні функції: регулювальна, інформаційна, ціноутворююча, стимулююча, розподільча, оздоровча, контролююча та інтегрувальна.
За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин розрізняють ринок паці, ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок платних послуг, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок грошей, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інтелектуальної власності, страховий ринок та ін.
Залежно від об'єкту ринкових відносин розрізняють три групи ринків: товарні, фінансові і ринки праці. Крім того, розрізняють адміністративно-територіальну структуру ринку, що охоплює місцевий ринок у вигляді селищного, міського, районного, обласного чи регіонального ринків; національний - внутрішній ринок, який охоплює всі ринки країни, світовий - зовнішній ринок, який становить сукупність і взаємодію національних ринків.
Залежно від умов, за яких діють суб'єкти ринкових відносин, вирізняють вільний, монополізований і регульований ринки.
Гроші, їх функції. Резервна валюта
Гроші — загальний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг.
Відокремлюють наступні функції грошей:
|
|
|
· Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
· Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
· Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
· Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.
· Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.
Резервною валютою називають загальновизнану у світі валюту, що використовується для створення в центральних банках інших країн резерву грошових коштів з метою здійснення міжнародних розрахунків. Вона виконує функцію резервного засобу, слугує засобом визначення валютного паритету, валютного курсу, використовується як засіб проведення валютної інтервенції, валютної системи країн.
Об’єкти та суб’єкти оподаткування
|
|
|
Податки — фінансові відносини між державою та платниками податків щодо створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів. Зміст податків: суспільний та матеріальний.
Функції податків:
· фіскальна
· регулююча
Суб'єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка зобов'язана згідно чинного законодавства сплачувати відповідні податки або платежі.
Доцільно провести чітке розмежування у чинному фіскально-бюджетному законодавстві між визначенням категорії «платник» податку з поняттям «суб'єкт» оподаткування, які значною мірою ототожнюються, конкретизувавши їх в податковому законодавстві:
платник податку — юридична чи фізична особа, яка володіє певним майном або отримує відповідні доходи і безпосередньо зобов'язана сплачувати податки до бюджетів різних рівнів. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження доходів. Він не стільки сплачує податки до бюджету, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця;
Державні податки
Суб'єкт оподаткування — один із учасників податкового процесу, який в межах своєї компетенції здійснює певні податкові процедури: держава в особі парламенту приймає податкові закони з питань оподаткування; органи податкової служби впроваджують це законодавство у фіскальну практику; платники податків виконують покладені на них податкові зобов'язання;
|
|
|
носій податку — кінцевий споживач матеріальних благ; особа, яка виступила реальним платником нагромаджених на всіх стадіях товаропросування податків.
Державні податки – це платежі фізичних і юридичних осіб, стягнені урядом, і що спрямовуються до державного бюджету;
Об'єкт оподаткування — обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.
Податкова ставка — розмір податку на одиницю оподаткування, встановлений в законодавчому порядку.
Собівартість продукції
Собівартість (англ.сost) — Вартістьфакторів виробництва, які необхідно витратити для виробництвапродукції.
Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. В собівартість продукції включаються витрати на:
|
|
|
дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;
підготовку і освоєння нової продукції;
виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;
обслуговування виробничого процесу і управління ним;
збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);
розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивації земель, охорону повітряного, водного басейнів);
набір і підготовку кадрів;
поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
Види податків
Податки поділяють на наступні види:
Непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й не залежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.
Прямі — податок, що стягується безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.
Місцеві податки та збори.
Прямі податки — оподаткування кредиту підприємств. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом відрахування від сформованого ВВП суми валових витрат і амортизаційних відрахувань.
Заробітна плата та її види
Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівнику відповідно до кількості та якості виконаної роботи
Заробітна плата виконує такі функції:
· відтворювальна – джерело для відтворення робочої сили;
· стимулююча – заохочення до праці;
· регулююча – заробітна плата регулює процеси зайнятості у різних сферах економіки;
· соціальна – сприяє росту добробуту населення, соціальної справедливості, соціального захисту.
Можна відокремити наступні види заробітної плати:
· номінальна – це сума грошей, нарахованих і виплачених працівнику до кількості і якості праці;
· реальна – це кількість матеріальних цінностей, які можна придбати за номінальну заробітну плату на певному етапі розвитку економіки;
· мінімальна – відображає законодавчо-встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю. Розмір мінімальної плати визначається до вартості прожиткового мінімуму;
· середня - визначається шляхом ділення суми заробітної плати за рік на кількість місяців роботи працівників, або шляхом ділення фонду оплати праці на кількість працівників.
На сьогодні використовуються такі форми оплати праці:
- відрядна – базується на нарахуванні заробітку за виготовлену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Схема нарахування відрядної заробітної плати:
- погодинна: використовується для оплати за працю певної тривалості (годину, день, місяць).
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 247; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!