Соціально-економічні і культурні права і свободи, їх характеристика
Економічні, екологічні, соціальні, культурні права і свободи складають особливу групу прав і свобод людини і громадянина, вони пов'язані з концепцією соціальної держави та стосуються таких сфер життєдіяльності, як власність, трудові відносини, відпочинок, матеріальні та духовні потреби людини тощо. Економічні права забезпечують людині можливість вільно розпоряджатися основними факторами виробничої діяльності, яка складає основу існування та розвитку суспільства. Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя й соціальну захищеність, а культурні права сприяють духовному розвитку людини, забезпечують її участь в економічному, соціальному і культурному прогресі суспільства.
Конституція України фіксує такі економічні, соціальні, культурні права і свободи: право власності і право громадян України користуватися об'єктами права державної та комунальної власності (ст. 41); право на підприємницьку діяльність (ст. 42); право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на захист від незаконного звільнення та на своєчасне одержання винагороди за працю (ст. 43); право тих, хто працює, на страйк (ст. 44); право кожного, хто працює, на відпочинок (ст. 45); право громадян України на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на достатній життєвий рівень (ст. 48); право на освіту, право громадян України безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах і право громадян України, які належать до національних меншин, на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови (ст. 53); право громадян України на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності та на захист інтелектуальної власності (ст. 54).
|
|
|
Зміст кожного з цих основних прав і свобод розкривається у відповідних статтях Конституції України та деталізується в чинному законодавстві України.
44. Основні обов*язки людини і громадянина, їх характеристика
Основні обов'язки людини і громадянина - це закріплені в Конституції України вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним., чітко визначеним конституційною нормою чином (або утримувався від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність.
Обов'язок - це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.
Обов'язок характеризується такими рисами:
|
|
|
1) на відміну від суб'єктивного права, юридичний обов'язок -це категорія необхідної поведінки людини, його реалізація не повинна обумовлюватися бажанням людини;
2) обов'язок - це завжди певне обмеження прав людини. Людина повинна коритися певним правилам, щоб у здійсненні своїх прав і свобод не завдавати шкоди іншим людям. Необхідність установлення обов'язків прямо передбачається міжнародно-правовими документами. Так, наприклад, у ч. З ст. 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права йдеться, що право людини на вільне вираження свого погляду пов'язане з певними обмеженнями, які, однак, мають установлюватися законом та бути необхідними:
а) для поважання прав і репутації інших осіб;
б) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення.
Стаття 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачає заборону пропаганди війни, виступів на користь національної, расової чи релігійної ненависті.
У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст. 4) допускається можливість обмеження в національному законодавстві прав, закріплених у пакті, але лише таких, що визначаються законом, і лише постільки, поскільки це є сумісним із природою зазначених прав, і тільки з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві;
|
|
|
3) виконання обов'язку забезпечується спеціальним механізмом, який має держава. За невиконання обов'язку держава встановлює юридичну відповідальність.
Основні обов'язки є складовою частиною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціонування держави та життєдіяльність суспільства.
Конституція України до основних обов'язків відносить: обов 'язок кожного не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66), сплачувати податки і збори (ст. 67), неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст, 68).
Крім того, Конституція України передбачає певні обов'язки, суб'єктами яких виступають лише громадяни України - захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи (ст. 65); щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст. 67).
Невиконання або неналежне виконання основних обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність, вид і міра якої визначається відповідними законами України.
|
|
|
45.Конституційні гарантії захисту і практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина
Гарантії прав і свобод людини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кожною людиною і громадянином.
Гарантії конституційних прав і свобод - це ті умови і засоби, які забезпечують їх реалізацію. Характер гарантій залежить від виду гарантованого права або свободи.
Гарантії прав людини і громадянина поділяються на внутрішньодержавні та міжнародні механізми гарантій прав людини і громадянина.
Передусім, захист і безпосереднє забезпечення прав людини і основних свобод здійснюється у внутрішньодержавному законодавстві. Внутрішньодержавний інститут захисту прав людини і громадянина - це система соціально-економічних, культурних, політичних і правових засобів і умов, які забезпечують безпосередній захист прав людини і громадянина.
Гарантії прав і свобод також прийнято підрозділяти на загальносоціальні та спеціальні.
До загальносоціальних гарантій належать:
а) економічні - це закріплені конституційними нормами і принципами економічні умови і засоби, що забезпечують здійснення прав і свобод людини і громадянина. Наприклад, розвинена ринкова економіка суспільства, різні форми власності на засоби виробництва, зокрема приватна власність у її індивідуальній і колективній формах, високий рівень продуктивності праці.
б) політичні - це закріплені конституційними нормами і принципами політичні умови і засоби, що забезпечують здійснення основних прав і свобод людини і громадянина. Наприклад, демократичний лад суспільства, плюралізм, відкрита політична система, наявність розгалуженої мережі громадських об'єднань, у тому числі і політичних партій, демократична виборча система.
в) духовно-ідеологічні - це закріплені конституційними нормами ідеологічні та духовні умови і засоби, що забезпечують здійснення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Наприклад, ідеологічний плюралізм, відсутність «державної» ідеології, панування в суспільстві загальнолюдських ідеалів.
До спеціальних гарантій прав людини відносяться встановлені державою юридичні норми, спеціально спрямовані на забезпечення прав людини, а також практична діяльність щодо застосування цих норм і правозастосовні акти відповідних органів держави.
Проаналізувавши теперішню економічну ситуацію в Україні, можна констатувати, що про розвинену ринкову економіку в Україні зараз говорити передчасно, оскільки в державі спостерігається хоч і повільне, але безперестанне падіння виробництва, і прямо пропорційне йому зростання безробіття. Отже, щодо економічних гарантій прав і свобод людини можна стверджувати, що, оскільки в нашій країні відбулося помітне падіння її економічного потенціалу у зв'язку з переходом України на ринкові рейки, ці гарантії прав людини не завжди можуть бути Україною повною мірою надані.
Значно краще, на наш погляд, йде в Україні ситуація з політичними і духовно-ідеологічними гарантіями прав людини.
В Україні вже сформовані певні демократичні традиції, існує достатньо розгалужена мережа громадських об'єднань, особливо політичних партій. Так, яскравою ілюстрацією є минула президентська передвиборна кампанія, коли з приводу президентських «перегонів» деякі великі партії знаходяться сьогодні в стані розколу, інші ж, причому необов'язково нечисленні, шукають шляхи до об'єднання в передвиборні блоки. Що стосується ідеологічного плюралізму, то, на наш погляд, Україна може бути прикладом мирного співіснування ідеологічно відмінних одна від одної течій (поліконфесійність, багатопартійність).
Юридичні гарантії безпосередньо створюють умови для реалізації, захисту прав особи. До таких гарантій належать: право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе (ч.З ст. 32): забезпечення права знати свої права і обов'язки; доведення до громадян змісту прийнятих законів, які встановлюють права і обов'язки громадян (ст. 57); визначений законом порядок введення надзвичайного стану (ч.2 ст. 64).
Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотриманні Конституції України та законів України, приписах природного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Згідно з принципом гарантованості прав і свобод людини і громадянина закріплення найважливіших з них у Конституції України здійснюється одночасно з фіксацією відповідних гарантій як безпосередньо в статтях Конституції, так і в чинному законодавстві.
Суб'єктом, на якого покладаються обов'язки щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, є держава. Роль держави як головного гаранта прав і свобод людини і громадянина випливає зі змісту статей 3, 22, 42, 49, 51, 53 та інших статей Конституції України, і ця функція реалізується за допомогою різних правових засобів через усю систему органів державної влади.
Особливе місце в цій системі посідає Президент України - гарант прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України). Верховна Рада України здійснює захист прав і свобод людини і громадянина через відповідну законодавчу діяльність (ст. 92 Конституції України), призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 101 Конституції України). Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 116 Конституції України).
Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Уповноважений представляє Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їхніми посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності Уповноважений може представити Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина.
Важливу роль у гарантуванні прав і свобод людини і громадянина в правовій державі відіграють суди. Правова держава - це держава, влада якої має певні межі, встановлені конституцією, і саме суд виступає важливою гарантією дотримання цих меж1. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. При цьому судовий захист прав і свобод людини і громадянина здійснюють як суди загальної юрисдикції, так і Конституційний Суд України.
Важливим елементом механізму забезпечення реалізації прав, свобод і обов'язків людини і громадянина є процес їх практичного втілення в життя. Реалізація прав і обов'язків означає певний процес, що дає реальну можливість одержати ті матеріальні та духовні блага, які закріплені в суб'єктивному праві. Цей процес передбачає наявність у суспільства, держави й інших осіб обов'язку забезпечити реалізацію права і певний рівень правосвідомості й правової культури у самого носія суб'єктивного права. Процес практичного втілення прав і обов'язків людини базується на принципах: а) простота в здійсненні людиною своїх прав і обов'язків; б) чітко визначений законодавством демократичний порядок їх здійснення; в) економія часу, соціальних зусиль і засобів у ході реалізації; г) ефективність такого процесу здійснення прав.
Для всіх прав і обов'язків характерні наступні стадії: а) підготовка до здійснення права або обов'язку; б) потреба в юридичному факті; в) реалізація прав і обов'язків у правовідносинах або поза ними; г) потреба в прийнятті акту правореалізації або відсутність такої потреби; ґ) послідовність і обов'язки сторін при здійсненні акту правореалізації; д) отримання і користування певним матеріальним або духовним благом.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!