Автономія в унітарній державі, її конституційне закріплення, види.
Автономія - це внутрішнє самоврядування, що здійснюється органами відповідного державного утворення або регіональної одиниці в межах прав, наданих їм центральною владою. Автономія може будуватися як по національно-територіальному, так і за територіальним ознаками. Звідси розрізняють національну і територіальну автономію. За обсягом прав, що надаються автономним частинам держави, виділяють адміністративну та політичну (законодавчу) автономію. Автономію як форму організації влади слід відрізняти від ідеї культурно-національної автономії, яка є способом реалізації національних прав громадян і, як правило, не пов'язаної з певною автономією.
До форм територіальної автономії можна віднести:
а) у федеративних державах – самостійність суб’єктів федерації у вирішенні питань, віднесених конституцією до їх відання;
б) в унітарних державах – місцеве та регіональне самоврядування.
Хоча більшість унітарних держав, як уже зазначалося, включають тільки ті чи інші адміністративно-територіальні одиниці, і не мають яких-небудь автономних утворень, чимало й таких унітарних держав, які володіють автономіями. Це, безсумнівно, ускладнює їх політико-територіальну організацію, вносить до неї відому асиметрію. Але сама по собі наявність на
території даної країни однієї, двох і навіть декількох автономій не виводить її за рамки унітарності і не перетворює її на федерацію. Автономність і суверенність - це якісно різні рівні самостійності політико-територіальних одиниць, суб'єктів. Загальна тенденція демократизації устрою держав у сучасному світі визначає загальну тенденцію зростання децентралізації політико-територіального устрою різних країн, розширення автономії та місцевого самоврядування. Найбільш яскравим проявом цього може служити перетворення Італії і Іспанії в «держави автономій», вся територія яких складається сьогодні з автономних одиниць. Їх нерідко називають регіоналістські державами, котрі займають у певному сенсі проміжне місце між унітарною і федеративною державами, не виходячи в загальному і цілому за рамки унітаризму. Територіальні автономії в унітарній державі не порушують її єдину сутність.
|
|
|
Нормативно-правовим закріпленням процесу регіоналізації є Декларація щодо регіоналізму в Європі, яка була схвалена на засіданні Асамблеї європейських регіонів 04.12.1996 р. Регіон, згідно з ч.1 ст.1 Декларації – „територіальне утворення, сформоване в законодавчому порядку на рівні, що є безпосередньо нижчим після загальнодержавного, та наділене політичним самоврядуванням”. Таким чином, регіон має бути визнаним на законодавчому рівні. Саме конституція або конституційний закон гарантують автономію регіону.
|
|
|
Автономна республіка:поняття, основні риси, компетенція.
Автономна республіка - форма держави, при якій ця республіка входить на правах широкої автономії до складу іншого унітарного або федеративної держави і самостійно здійснює на своїй території владу і управління поза межами прав і повноважень тієї держави, в якому вона входить.
Автономна республіка має деякі ознаки державності - це державо-подібне утворення у складі відповідної держави, органи якого мають право видавати закони з питань місцевого значення. В такій автономії створюється парламент, вона має свій орган місцевої виконавчої влади, інколи - свою конституцію, громадянство, інші атрибути державності.
Особливості конституційного статусу Автономної Республіки Крим
По форме государственного устройства Украина является унитарным государством. Согласно ст. 134 Конституции Украины Автономная Республика Крым является неотъемлемой составной частью Украины и в пределах полномочий, определенных Конституцией Украины, решает вопросы, отнесенные к ее ведению. Крым является территорией, которая в 1954 году передана из состава РСФСР в УССР по случаю трехсотлетия Переяславской Рады и оформлена соответствующим актом Верховного Совета Союза ССР. До 1989 года это была одна из областей Украинской ССР.
|
|
|
Автономная Республика Крым является особой административно-территориальной единицей (административно-территориальным образованием): она имеет название государства (Республика) и отдельные атрибуты, аналогичные государственным: Конституцию, представительные органы и т.д.
К признакам, характеризующим Крым как автономию, можно отнести следующие:
1) пределы полномочий АРК определены Конституцией Украины;
2) Конституцию АРК утверждает Верховная Рада Украины;
3) нормативно-правовые акты высших органов государственной власти АРК не могут противоречить Конституции Украины и актам ее высших органов государственной власти и должны быть направлены на их исполнение;
4) полномочия и порядок формирования и деятельности высших органов государственной власти АРК определяются Конституцией и законами Украины, а также актами Верховной Рады АРК по вопросам, отнесенным к их компетенции;
5) суды АРК входят в единую систему судов Украины;
|
|
|
6) Конституцией Украины определены вопросы, нормативно-правовое регулирование которых может осуществлять АРК;
7) Конституция Украины определяет вопросы, относящиеся к ведению АРК.
Автономная Республика Крым имеет свою Конституцию, которую принимает Верховная Рада Автономной Республики Крым и утверждает Верховная Рада Украины не менее чем половиной конституционного состава (ст.135 Конституции Украины).
К органам государственной власти в Автономной Республике Крым относятся: представительный орган Автономной Республики Крым – Верховная Рада Автономной Республики Крым; правительство − Совет Министров Автономной Республики Крым; местные государственные администрации; суды, принадлежащие к единой системе судов Украины.
Должность Президента не предусмотрена, а Председатель Совета Министров назначается и освобождается Верховной Радой Автономной Республики Крым по согласованию с Президентом Украины (ст. 136 Конституции Украины).
Нормативно-правовые акты Верховной Рады Автономной Республики Крым и решения Совета Министров Автономной Республики Крым не могут противоречить Конституции и законам Украины и принимаются в соответствии с Конституцией Украины, законами Украины, актами Президента Украины и Кабинета Министров Украины и во их исполнение.
В Крыму существует и президентская вертикаль − Представительство Президента Украины, статус которого определяется Законом Украины (ст. 139 Конституции Украины). Этот институт введен в 1992 году как орган государственной исполнительной власти, основным заданием которого является обеспечение и проведение в жизнь Конституции и законов Украины по вопросам, относящимся к ведению Президента Украины как главы государства, обеспечение взаимодействия органов исполнительной власти Украины с соответствующими органами автономии, содействие одинаковому применению законов по вопросам, отнесенным к ведению Украины и т. п.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 213; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!