Народні депутати України не можуть бути без згоди Верхов ної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, зат римані чи заарештовані. 50 страница

Цією Конституцією;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народнихдепутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису ВерховноїРади України та структури її апарату;

403

36) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучен ня об'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відпо відно до Конституції України віднесені до її відання.

Коментована стаття визначає компетенцію Верховної Ради України.

Коло повноважень Верховної Ради України досить широке і стосується найважливіших питань державного життя. Це насамперед прийняття конституційних законів, тобто законів про внесення змін до Конституції (п. 1). Поточна законодавча діяльність, тобто прийняття звичайних законів, здійснюється по широкому переліку питань, віднесених до виключного регулювання законом (ст. 92), а також з інших питань компетенції Верховної Ради України, в тому числі й з окремих питань, передбачених ст. 85 Конституції України.

Досить значним серед конституційних повноважень Верховної Ради України є повноваження визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики, яке передбачене п. 5 коментованої статті і реалізується насамперед шляхом прийняття законів. Законодавче регулювання засад внутрішньої і зовнішньої політики корелюється з повноваженнями Президента України на здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави (п. З ст. 106 Конституції) та повноваженнями Кабінету М іністрів на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави (п. 1 ст. 116 Конституції). Це уособлює принцип поділу влад у зазначеному питанні: кожна гілка влади має здійснювати свої повноваження властивими їй методами у визначених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції).

Важливим каналом реалізації повноваження щодо визначення засад внутрішньої політики держави є вплив Верховної РадиУкраїни на зміст Програми діяльності Кабінету Міністрів України в процесі її схвалення (п. 11 ч. 1 коментованої статті), а такожчерез затвердження Верховною Радою України загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального,національно-культурного розвитку, охорони довкілля (п. 6 коментованої статті), через слухання, які проводяться ВерховноюРадою України.

404

До найважливіших повноважень парламенту належать також бюджетно-фінансові повноваження. Це насамперед затвердження Державного бюджету України (п. 4) за поданням Кабінету Міністрів (ст. 96) та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету, прийняття рішення про його виконання. Заслуховування звіту про виконання Державного бюджету України, який подається до Верховної Ради Кабінетом Міністрів України (ст. 97), теж є формою парламентського фінансового контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України.

До бюджетно-фінансової сфери належать також повноваження Верховної Ради України затверджувати рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п. 14).

Важливу роль Верховна Рада України відіграє у формуванні інших органів. До її повноважень належить: призначення виборів Президента (п. 7), призначення чи обрання на посади, звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією України (п. 15), призначення на посаду та звільнення з посади Голови та інших членів Рахункової палати (п. 16), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (пункт 17), Голови Національного банку за поданням Президента України (п. 18), призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України (п. 19), призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (п. 20), призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України (п. 21), призначення третини складу Конституційного Суду України (п. 26). Сюди ж належать повноваження по формуванню суддівського корпусу (п. 27), призначення виборів до органів місцевого самоврядування (п. 30).

Але названими повноваженнями не обмежуються можливості впливу Верховної Ради України на діяльність інших державних органів. Такі можливості закладено у контрольних повноваженнях, контрольних функціях парламенту, які тісно пов'язані з вищезгаданою групою повноважень. Серед цих повноважень –

Конституція України

Розділ IV. Стаття 86

здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13) відповідно до Конституції України (це, зокрема, надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-Міністра України – п. 12, розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України – п. 11, прийняття резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України – ст. 87). Контролю з боку Верховної Ради України підлягає не тільки Кабінет Міністрів України. Певною мірою під такий контроль підпадають і Президент України, інші посадові особи. Так, Верховна Рада України заслуховує щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України (п. 8), у разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину він може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту (див. п. 10 ст. 85 і ст. 111 Конституції). За Верховною Радою України закріплене повноваження на надання згоди на призначення на посади ряду посадових осіб державних органів (пп. 24, 25), прийняття рішення про направлення запиту до Президента України (п. 34) та інших посадових осіб і органів (ст. 86).

Наявність передбаченого п. 33 цієї статті повноваження на здійснення парламентського контролю відповідно до Конституції дає можливість парламенту використовувати й інші, не передбачені коментованою статтею форми такого контролю, зокрема, проводити парламентські слухання та створювати тимчасові слідчі комісії для розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес (ст. 89), тощо.

Контролю з боку парламенту підлягає також діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У разі порушення нею Конституції або законів України Верховна Рада України може достроково припинити її повноваження (п. 28).

Важливою сферою контролю з боку Верховної Ради України є також надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України (п. 32).

Вагомі рішення можуть прийматися Верховною Радою України і в такій важливій сфері, як оборона і національна безпека. Верховна Рада України повноважна оголошувати за поданням Президента України стан війни і укладення миру, схвалювати рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії

406

проти України (п. 9), затверджувати загальну структуру, чисельність, визначати функції Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Міністерства внутрішніх справ України (п. 22), схвалювати рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України (п. 23), затверджувати укази Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (п. 31).

До компетенції Верховної Ради України віднесено також вирішення питань територіального устрою (п. 29) та затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, і визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності (п. 36).

Слід відзначити, що викладені в коментованої статті повноваження Верховної Ради України не є вичерпними. Верховна Рада України може вирішувати й інші питання державного і суспільного життя, своєї внутрішньої діяльності (див., напр., ст. 80, ч. З ст. 81, статті &6 87, №, 131 таін.).

В рамках повноважень Верховної Ради України, викладених в інших статтях Конституції та чинному законодавстві України, здійснюється й церемоніальна функція, яка підкреслює важливість ролі парламенту в здійсненні державної влади. Це приведення до присяги Президента України Головою Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради (ст. 104), приведення до присяги суддів Конституційного Суду України (ст. 17 Закону України «Про Конституційний Суд України»),

Стаття 86. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і

форм власності.

407

Конституція України

Розділ IV. Стаття 86

Керівники органів державної влади та органів місцевого само врядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідо мити народного депутата України про результати розгляду ц_Ого запиту.

Коментована стаття визначає право народного депутата на запит до відповідних органів і зобов'язання суб'єктів, до яких звернений запит, повідомити про результати його розгляду.

Депутатський запит – це вимога народного депутата України, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до органів Верховної Ради України, до Президента України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

В коментованій статті не визначається коло питань, щодо яких народний депутат може звернутися із запитом до відповідних суб'єктів права. В ст. 12 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції від 17 листопада 1992 р. встановлювалося, що депутатський запит може бути заявлений щодо фактів порушення або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер. Цей Закон, але вже в редакції від 22 березня 2001 p., в ст. 15 взагалі не закріплює предмет можливого депутатського запиту. Такий підхід є виправданим, оскільки неможливо передбачити всі життєві ситуації, які можуть бути підставою запиту народного депутата України. Разом з цим не будь-які питання можуть бути предметом депутатського запиту. Насамперед запит не може бути підставою для втручання народних депутатів у діяльність державних органів, їх посадових осіб.

Так, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 19 травня 1999 р. № 4 – рп / 99 у справі № 1 – 12/99 (справа про запити народних депутатів), від 11 квітня 2000 р. № 4 / 2000 у справі 1-19 / 2000 (справа про запити народних депутатів України до прокуратури), від 20 березня 2002 р. № 4 – рп / 2002 (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнан-408

ня і досудового слідства) дав офіційне тлумачення положень ст. 86 Конституції України, а також ч. 1ст. 12,ч.2ст. 15,ч. 1ст. 16,чч. 1, 2 ст. 19 Закону «Про статус народного депутата України» і виказав свою правову позицію щодо предмета обмежень депутатських

запитів.

Так, у Рішенні Конституційного Суду від 19 травня 1999 р.

зазначається, що народний депутат не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ. Хоча ст. 86 Конституції і не обмежує народного депутата України колом питань, вирішення яких він ініціює у своїй вимозі чи пропозиції, але певні обмеження передбачені в інших статтях Конституції. Так, з метою забезпечення здійснення правосуддя Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будь-який спосіб (ч.ч. 1,2 ст. 126). В ч. 1ст. 129 Конституції визначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Викладені в депутатських запитах вимоги і пропозиції об'єктивно справляють певний вплив на суддів, що заборонено Конституцією України.

Вимога чи пропозиція народного депутата України до керівників Служби безпеки України не може бути дорученням щодо перевірки будь-якої інформації про окремих громадян. За відсутності у вимозі чи пропозиції народного депутата додаткової інформації про злочин така вимога чи пропозиція не може бути підставою для прийняття рішення про проведення оперативно-розшу-кових заходів. У разі надходження до органів Служби безпеки України вимоги чи пропозиції народного депутата, пов'язаної з необхідністю проведення оперативно-розшукових заходів, керівники цих органів мають діяти з додержанням вимог, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Народні депутати не можуть звертатися із запитами, які суперечать Конституції і закону, що безпосередньо випливає із ч. 2 ст. 19 Конституції, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані Діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принцип законності є основоположним принципом конституційного ладу України, організації і функціонування державного механізму, органів місцевого самоврядування, і він повною мірою поширюється

409

Конституція України

Розділ IV. Стаття 86

на народних депутатів України, які не мають права діяти поза межами Конституції і закону.

В Рішенні Конституційного Суду України по справі про запити народних депутатів України до прокуратури зазначається що народний депутат не має права звертатися до органів прокуратури і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конкретних справах з питань державного обвинувачення в суді представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства у конкретних кримінальних справах. Уразі надходження до прокуратури і прокурорів пропозицій, вказівок і вимог народних депутатів України у конкретних справах із вищевказаних питань прокурори і слідчі прокуратури мають діяти з додержанням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, Арбітражним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру».

Таким чином, орган конституційної юрисдикції у своєму рішенні наголошує, що органи прокуратури мають діяти в межах Конституції і законів, а народні депутати України не мають права втручатися в діяльність цих органів, що пропозиції, вказівки і вимоги народного депутата мають відповідати Конституції і законам України і можуть стосуватися лише питань, пов'язаних саме з депутатською діяльністю. Підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадянина або держави в суді, нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах не є питаннями, що пов'язані з депутатською діяльністю. Всі ці дії передбачені процесуальним законом і здійснюються лише посадовими особами, уповноваженими на це законом, і у спосіб, визначений законом. Прокурори і слідчі прокуратури, здійснюючи зазначені процесуальні дії, є незалежними від будь-яких органів і підкоряються тільки зако-410

У відповідно вплив у будь-якій формі на них з метою перешкоджати виконанню ними своїх службових обов'язків заборонено чинним законодавством і є порушенням Конституції України.

В Рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р- по справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства зазначається, що народний депутат не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання і досудового слідства у конкретних справах. У разі надходження до цих органів і посадових осіб таких депутатських запитів керівники відповідних органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють дізнання, мають діяти з додержанням вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Конституції України народні депутати України можуть звертатися до Міністра внутрішніх справ України, керівників головних управлінь і відділів МВС України як керівників органів державної влади. Відповідно вони не можуть адресувати свої запити іншим працівникам органів внутрішніх справ, у тому числі слідчим органів внутрішніх справ і працівникам міліції, які здійснюють функцію дізнання. Звернення у будь-якій формі до працівника органу дізнання чи слідчого з метою впливу на виконання ним службових обов'язків заборонено чинним законодавством. Конституційний Суд України вважає, що керівники відповідних органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють функції Дізнання, у разі надходження до них звернень народного депутата України з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах, не зобов'язані розглядати їх у порядку розгляду питань і звернень і не несуть відповідальності за невиконання викладених у них вимог та

пропозицій.

Законодавство визначає механізм внесення депутатського запиту і процедуру його проходження. Запит народного депутата подається в письмовій формі Голові Верховної Ради України через Секретаріат Верховної Ради України. Голова Верховної Ради (а в разі його відсутності – його заступники) оголошує запит на пленарному засіданні парламенту. Верховна Рада приймає рішення про доцільність направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких ного звер-

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 84; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 45 46 47 48 495051 52 53 54 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!