Архетипи як неусвідомлювані передумови соціальної поведінки людини
Неусвідомлюваними передумовами соціальної поведінки індивіда є архетипи, які за твердженням К.-Г. Юнга, є структурними елементами людської психіки, захованими у колективному несвідомому. Вони успадковуються від покоління до покоління, створюють сенс життя. Соціальну поведінку особистості, на думку Юнга, детермінують такі архетипи: 1) тінь особистості — друга її автономна душа, темний двійник у внутрішньому світі (тінь втілює у собі гріховне "Я", негативні якості, проявляється у неконтрольованих емоційних станах, егоїстичних задоволеннях; негативні якості стають менш помітними і небезпечними, якщо людина визнає їх реальність) ;2) аніма (архетип жінки, що існує в несвідомості чоловіка) і анімус (чоловіче начало, що існує у несвідомості жінки); 3) архетип сенсу (самість особистості, центр "Я”, в якому представлені найголовніші людські сенси, що реалізуються індивідом у житті).У цьому контексті важливою є соціокультурна та етнопсихологічна зумовленість поведінки людини, яка полягає в її зв'язках із конкретним соціальним середовищем. Етнопсихологічна характеристика взаємодії потребує урахування національно-психологічних особливостей поведінки людей у сфері взаємин. Структуру національно-психологічних особливостей утворюють такі сфери. — мотиваційна (своєрідність мотивів,);— інтелектуально-пізнавальна (своєрідність сприймання й мислення носіїв національної психіки, — емоційно-вольова (своєрідність емоційних та вольових якостей,);— комунікативно-поведінкова (власне інформаційна і міжособистісна взаємодія, взаємини та спілкування). Значну увагу соціальна психологія приділяє дослідженню цих особливостей у процесі взаємодії представників різних національних культур, у суттєвих характеристиках конкретної комунікативно-поведінкової культури, її національної специфіки у відображенні соціально-психологічної реальності.
|
|
|
Людина як жертва соціалізації. Типологія жертв соціалізації. Характеристика несприятливих умов соціалізації. Основні фактори віктимізації.
Людина не тільки об’єкт і суб’єкт соціалізації. Вона може бути і її жертвою. людина, яка повністю адаптована в суспільстві й не здатна в якійсь мірі протистояти йому, може розглядатися як жертва соціалізації. Віктимізація - процес і результат перетворення окремої особистості чи групи людей у певний вид жертви несприятливих умов соціалізації.
Типи жертв негативних умов соціалізації:
1. Потенційні жертви: діти, підлітки і молодь з граничними психічними
станами та акцентуацією характеру; діти мігрантів, діти, що
народилися в сім’ях з низьким економічним, освітнім та моральним рівнем.
|
|
|
2. Реальні жертви: інваліди; діти, підлітки та молодь з психосоматичними
вадами та відхиленнями; сироти.
3. Латентні жертви: це особи які не змогли в силу тих чи інших причин
реалізувати закладені в них задатки.
Фактори віктимізації:
І) Об’єктивні:
1. Природно-кліматичні умови (суворі або нестійкі кліматичні умови
здійснюють негативний вплив на розвиток, здоров’я і психіку людини;
екологічні особливості місцевості можуть призвести до утворення
геопатогених зон в межах яких у жителів розвиваються специфічні хвороби
або певні психічні стани (дегресії, агресії).
2. Суспільство і держава: умови життя і соціалізації незахищених верств
населення є різним в різних країнах, що зумовлюється різним рівнем
економічного розвитку і соціальної політики держави.
3. Сім»я: схильність до асоціального способу життя,протиправній поведінці.
ІІ. Суб’єктивні (індивідуальні особливості на індивідуальному та особистісному рівнях):
1. На індивідуальному рівні віктимізація залежить від генетичної схильності до проблемної або саморуйнівної поведінки.
2. На особистісному рівні віктимізація залежить від ступеня стійкості особистості.Суб’єктивні фактори є дуже важливими, оскільки дія їх залежить від власної психіки самої людини
|
|
|
Політична соціалізація особистості
Політична соціалізація-це процес включення індивіда в політичну систему суспільства, в результаті чого у нього формуються особистісні якості, завдяки яким він адаптується до цієї системи.
Стадії політичної соціалізації:
1)Може бути визначена віковим відрізком від 4 до 12 років. Для неї характерно, перш за все, переважний розвиток емоційних компонентів майбутніх політичних установок і визначальний вплив на дитину батьків
2) 12-18р. Визначається швидкою інтеграцією емоційних компонентів з когнітивним змістом і формуванням в основному політичних установок. Розширюється коло соц.факторів, які впливають на політичний розвиток індивіда.
3)Охоплює весь період життя людини. Тут відбувається або стабілізація політичних установок на тому когнітивному рівні, який вже досягнуто, або подальший розвиток і поглиблення їх когнітивного змісту, або їх трансформація під впливом життєвого досвіду індивіда.
Агенти: сім*я, групи однолітків, друзів, громадські обєднання, релігійні організації, церква, школа.
Форми політичної соц-ї:
|
|
|
1)Цілеспрямована форма політичного впливу на особистість, це не що інше, як політичне виховання. Поняття “політичне виховання”-це цілеспрямована форма політичної соціалізації. Остання включає не тільки цілеспрямовані, а і стихійні форми впливу на особистість.
2)Стихійна-це ті умови соціального оточення, які впливають на політичну позицію і політичну поведінку індивіда, так би мовити, неплановано.
Компоненти політичної соц-ї:
1)Когнітивна-обєднує ті феномени, що повязані зі знанням про політичну систему. Система цих феноменів виявляється, по-перше, через політичну поінформованість особистості. По-друге, через уявлення про ознаки, що підтверджують належність особистості до своєї політичної спільноти ти відрізняють від членів інших спільнот; по-третє, через комплекс уявлень про риси, що притаманні типовому члену спільноти;по-четверте, через уявлення про риси, притаманні власне особі, як члену цієї спільноти.
2)Афективний-обєднує ті феномени, що повязані з емоційним ставленням до політичної системи, уряду, політичного лідера. Система цих елементів включає також переживання особистістю належністю до політичної спільноти. Рефлективний компонент виявляється через оцінювальні судження, установки.
3)Конативний(поведінковий)-обєднує ті феномени, що повязані з політичною поведінкою індивідів, тобто поведінкою, що регулюється засвоєними нормами та цінностями відповідної політичної спільноти. Ці феномени виявляються через політичну діяльність і участь у політичних рухах, політичних акціях, членство в партіях, участь у виборах, тощо.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 101; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!