Роль національної ментальності в житті суспільства.
Підходи до розуміння сутності соціалізації: суб’єкт-об’єктний та суб’єкт-суб’єктний. Співвідношення понять “соціалізація”, “виховання”, “розвиток”.
З огляду на взаємодію людини і оточуючого середовища стосовно сутності соціалізації існує два підходи - суб'єкт-об'єктний та суб'єкт-суб'єктний. До першого підходу людина розглядається як об'єкт впливу з боку різних соц. інституцій (сім'я...), які виступають суб'єктами соціалізації. Головне завдання об'єкта засвоювати норми, цінності, правела поведінки, які прийняті у данні спільноті, і їм слідувати в повсякденному житті. Тому соціалізація тут розглядається як адаптація, як процес встановелення індивіда соц. істотою відповідно до норм, правил суспільства. Започаткований у дослідженнях Е. Дюркгейма і Т. Парсонса. Дюк - вважав що кожне суспільство бажає підготувати своїх наступників відповідно до свого ідеалу. Т. Парсонс - надавав великого значення соц. групам, у яких росте і розвивається людина - сім'я, клас, група однолітків. З позиції суб'єкт-суб'єктного підходу соціалі-я розуміється не лише як адаптація особистості, а й як процес становлення особистості як неповторної індивідуальності.Суб'єкт-суб'єктний підхід до процесу соціалізації передбачає активну роль не лише суспільства але і дієвість самої людини, що виступє активним учасником своєї соціалізації. На соціалізацію впливають також позиція індивіда, його точка зору, його рішення, його вибір стратегії поведінки. Таким чином, з позиції суб'єкт-суб'єктного підходу суспільство не є єдиним чинником соціалізації; а дитина від народження стає її повноправним учасником. Соціалізація - це взаємодія світу дорослих і світу дітей. Вона здійснює свідомий вибір моделі поведінки на основі своїх потреб, мотивів, формулює власні погляди. Виховання можна визначити як відносно соціально контрольований процес розвитку людини. Розвиток - це загальний процес становлення людини.
|
|
|
Механізми соціалізації особистості.
На думку В.В. Москаленка, всі механізми соціалізації можна розділити на 3 групи: 1)неусвідомлювавльні (наслідування, навіювання); 2) усвідомлювальні (авторитет); 3) механізми, до яких належить санкції заохочення. А.В. Мудрик поділяє їх на три групи: -психологічн; соц-психологічні; - соц. -педадогічні. До основних психологічних та соц. - психологічних механізмів можна віднести імпрінтінг(фіксування людини на ранніх стадіях розв.); наслудування(копіювання якого-небуть прикладу, зразку); екзистеційний натиск (оволодіння мовою і неусвідомленне засвоєння норм соц. поведінки.); фасилітація (підтримуючий і стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльністі інших.); переконня (усвідомленне прийняття ідей, уявлень зразків поведінки.); індифікація (процес неусвідомлювального ототожнення людиною себе з іншою людиною. ); Рефлексія (мислиневий процес, спрямований на аналіз, розуміння, усвідомлення себе). До соц- педадогічних механізмів: традиційні (засоби соціалізації, реалізується в умовах впливу сім'ї та найближчого оточення); Інституційні (засоби забезпечують необхідні знання і навики соц. прийнятої поведінки); Міжособистісні (засоби діють у процесі спілкування , коли дитина намагається копіювати модель поведінки значимих людей); Стилізований (прийняття дитиною зразків поведінки та моральних цінностей). На людину в процесі життя діють всі зазначені механізми соціалізації. Однак їх співвідношення залежить від психологічних особливостей дитини, вікової , статевої, соц- культурної групи. Процес зворотньої соціалізації коли людина втрачає засвоєні норми і цінності називається десоціалізацєю. Десоціалізовану людину називають маргіналом, маючи на увазі втрату нею соц. звязків і не пристосування до нових умов.
|
|
|
Основні зарубіжні теорії соціалізації особистості.
Теорії щодо соціалізації особистості можна розділити на дві великі групи. Якщо людині відводиться пасивня роль, то вона розглядається як об'єкт соціалізації. Якщо відводиться активна роль, людина розглядається як суб'єкт соціалізації. Основін теорії що презентують суб’єкт-об’єктний та суб’єкт-суб’єктний підходи. Адаптивна концепція соціалі-ї представники: Т. Парсонс, Дж.Дьюї та ін. Метою соціалізації представники цієї концепції вважають пристосування людини до існуючих норм, стилю життя. Дитина має накопичити свій досвід соц. поведінки, досвід вирішення життєвих проблем. В результаті соціалізації з позицій адавптивної концепції людина має стати якщо не відданою ідеалам суспільства, то хоч лояльною до них. Роьова концепція соціалізації - сособливе значення у соціалі-ї інтеграції молодого покоління в систему соціа- ролей через засвєння норм референтної групи. Представники (Е. Дюркгейм, Дж. Мід, та ін.) завдання засвоєння сукупності соц. ролей, які доведеться виконувати в суспільстві. Важливе місце представники цієї концепції надають грі. Саме у грі дитина не лише засвоює правела поведінки певеих соц. ролей, а й проходить навчання взаємодії у групі. Приймаючи ролі дитина не просто їх копіює, а приміряє, засвоює, інтерпретує, надає їм рис індивідуальності. Критична концепція соціалізації - представники: ( К. Роджерс, А. Маслоу) акцентують увагу на тому, що в процесі соціалізації людина прагне самореалізуватись та сомотвердитись, прагне сама створити власне життя. У процесі соціалізації на думку К. Роджерса протрібно формувати гнучкість в оцінці самих себе. А.Маслоу вважає, в процесі соціалізації людина, як досконала від природи істота, прагне відстоювати свободу та індентичність. Людина не має покладатись на соц. шаблони, традиції, а шукати шлахи власної самоактуалізації. Когнітивна концепція соціалізації - головна ідея, що провідну роль в соціалізації дитини відіграє когнітивні процеси. Представники (Ж. Піаже, Л. Колберг, Ч. Таллмед). Саме завдяки розвитку когнітивних процесів дитина здатна засвоїти соціальний досвід, набути власний, освоїти соціальні дії. Концепція соціального научіння - ця концепція розглядає поведінку людини як результат її спілкування з різними людтми в різних ситуціях, спостереження за ними, наслідування їх. Психоаналтична концепція - розроблена З. Фрейдом грунтується на переконанні, що індивід завжди знаходиться в стані конфлікту з суспільством. Фрейд розлядає 3 основні структури : Ід(Воно); , Его(Я), Суперего (над-Я).
|
|
|
|
|
|
35. Моральний кодекс українця та його вплив на соціалізацію. Укр. Народ за своєю багатовікову історія виробив цілу систему морально-етичних нормі правил,які можна класифікувати як моральний кодекс українця. До осн.його положень можна віднести:поважливе ставлення до хліба,шанування честі і гідності,шанобл. ставлення до землі-годувальниці,бережливе ставлення до живої і неживої природи,особистісні якості-милосердя,активність,щирість,відважність. Народна мудрість виробила морально-етичні правила поведінки для кожної статево-вікової категорії населення(чоловікам і парубкам не можна негоже було вдаватись до надмірної чутливості на людях,упродовж 40 днів від народження дитини жінкам не дозвол.взагалі зустрічатись із чужими людьми та покидати свою рідну оселю. Дуже пильно захищалась мораллю честь і гідність дівчини,яку порівнювали з розквітлою квіткою. Казали,що до неї можна підійти ,але не наблизитись,простягти руку,але не доторкнутись . Означені риси та якості,правила і настанови окреслюють лише в загальних обрисах духовне поле моральності укр. Народу. Проте вони досить виразно репрезентують споконвічне й безнастанне прагнення українців до правди,щастя,фіз.і духовного здоров*я.На їх основі чітко простежується та сукупність людських чеснот українців,які означуються сьогодні поняттям певного морального народного кодексу.В його структурі наповнені такі настанови:не убий,не вкради,не заздри,шануй батька й матір,бережи честь сім*ї.Всі вони ,в системі,надійно забезпечували реалізацію функції марально-етичного регулювання різнобічного і багатотворного життя укр.людини.
34. Роль символіки в соціалізації особистості. Родинно-побутова символіка Найважл. етапи життя людини і стадії розвитку сім’ї супроводж. різном. обрядами і звичаями. До традиційної сімейної обрядовості належать обряди, пов’язані з біологічним циклом існив. Людини-народження, одруження, смерть. Обряд- узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбілбш важливих подій у житті людини, родинного чи людського колективу. Є 3 типові обрядовості: -трудова- Трудові свята і обряди-органіч. Складова святково-обрядової культури українського народу. Традиційна обрядовість тісно пов’язана з календарним циклом сільськогосподарських робіт. Обряди супроводжуються початком оранки, сівби, закінчення жнив. Розмаїттям художніх, емоційних, атрибутивних, пісенно-музичних засобів трудові свята сприяли вихов. У молоді любові до нелегкої хліборобської праці, до землі; -сімейна обрядовість- сімейне життя укр. Супроводж. Різном. обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людей: утвор.сім’ї, народж.дитини, сімейні ювілеї, смерть члена сім’ї, нерідко відзнач. Меш важл. Події: вступ до парубоцтва і дівоцтва, повноліття, срібне і золоте весілля; -календарні свята і обряди- календар свят визнач. Аграрним устроєм селян, хресний хід і молебень в полі до поч оранки, сівби. Симоліці належить одне з гол. Мість у відродж. Нашої держ., вона є важливим атрибутом нації, що з іншими ознаками становить історико культурну, духовно-моральну специфіку спільноти людей. Перш за все формами такої соціаліз. За Сейко є: -звукова символізація(навч. Рідною мовою, використ. народного фольклору), -світлова, кольорова(особл.шрифту рідномовн. Алфавіту, націон.кольори етнікосу); - предметна-(використ. речово-побутової культури етнонаціон. Меншини.)
33. Основні правила соціалізації в народній педагогіці.Родинне виховання- перша природна постійно діюча ланка виховання яка забезпечує на протязі століть соціалізацію підростаючих поколінь. Саме в сім’ї закладається основа, формується її моральна самобутність, здійснюється трудова підготовка, фізичне змужнінні, форм. національний світогляд, що відбиває ментальність етносу. Нар.-педагог. досвід концентрувався в усній народній творчості, обрядах, звичаях, способі використ. дит. іграшок, участь дітей в народних іграх. Головними соц. характеристиками народної педагогіки на думку Н.А.Сейко є: -Колективність форм виявлення; -прагнення максимально педагогізувати оточуюче середовище; -громадський контроль за дотриманням соц. норм і традицій; - наявність соц. пам’яті як засобу передачі соц. досвіду.. Відомий укр. Філософ і поет Г. Сковорода вважав, що завд. сім’ї є народж. дітей, зберегти їх здоров’я, навчити вдячності. Осн. завд. Родинного виховання: *піклув. про фізичне і псих . здоров’я дітей, вихов. фізичного і морального здор. Дит.; *виховання в дітей глиб. Патріотичних почуттів, створ, сприятливих умов для вивч. Рідної мови, знання про рідн. Край Батьківщину; * вихов. В дітей любові до добра, правди, справедливості, мор. Цінностей, культурних традицій, честі, людяності. *організація з раннього віку посильницької праці, різних видів трудової діяльності на благо сім’ї, інших люд. *цілеспрям. І систематичне нормування в дітей укр. Націон. Психології, характеру, світогляду, ідеалів, переконать.
Роль національної ментальності в житті суспільства.
ментальність означає дещо спільне,що лежить в основі свідомого і підсвідомого,логічноого і емоційного,тобто вона є глибиним джерелом мислення,ідеології і віри,почутів і емоцій. Ментальність формують такі чиники:географічне середовище,політичні інститти і соц.структури суспільства,культура,традиції.ментальність є важливим фактором стихійної соціа.люд.характерні риси і особливості української ментальності зумовлені низкою чиників.:
1.геополітичне становище:між Заходом і Сходом.
2.домінуючий вплив 2 головних історичних пластів традиційно-побутової культури:козацького і землеробського.це породжувало 2 майже протилежні форми свідомості.перша-тип захисника,воїна,шаленого,нестримного.здатного на нерозсудливі і героїчні вчинки.Другий тип свідомості укр.визначпвся поміркованістю і миролюбністю,яка дозволяла "перечекати"числені негоди історичної долі.найглибші пласти укр.ментальності закладені,безперечно,землеробством.саме воно визначило особливості їхнього світобачення,культурні орієнтири і соц.організаці.землеробська культура залишки матріархату в родиних стосунках зумовили пріоритетну роль жінки і передусім матері.зі смертю чолов.саме вона завжди виступала на перший план,ставала главою сімї-навіть тоді коли вдруге виходила заміж.пріоритет чоловіка почали фіксуватись і закріплюватись в укр ментальності з появою на іст сцені оригінального етносоціального утвореня козацтва.
3.Багатовікова відсутність власної держави.це відбилося в нац.ментальності як трагедія людини,яка є хазяїном землі,але через дію зовн.сил не може бути вільним господарем.
4.тривала розєднаність укр земель.
5.цілеспрямоване зниження й денаціоналізація укр еліни
6.нашаруваня радянської ментальності.тривале перебування укр народу в жорстких рамках тоталітарного суспільства лищило свій слід в нац генетичному коді.
7 важливу роль у становлені ментальності зіграла церква.історично народ світогляд укр.має 3 основні шари:демонологічний,міфологічний і християнських. Більшість дослідників до найусталеніших рис укр.нац.характеру відносять :індивідуалізм,гуманість,демократизм,гостиність,емоційність,волелюбність,милосердність.щирість,хазяйновитість. За сучасних умов ментальність продовжує відігравати роль у становлені особистості,у її соціалізації.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 144; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!