Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів
Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів.
При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.
Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття визначає порядок вирішення питань та ухвалення судових рішень колегіальним складом суду з метою забезпечення справедливого і неупередженого вирішення питань при ухваленні судових рішень, зокрема й у разі розбіжностей у поглядах між суддями колегії з того чи того питання.
Вирішення питань колегією суддів
2. Колегія суддів (стаття 24 КАСУ) вирішує питання під час розгляду справи та ухвалює судові рішення більшістю голосів суддів. Орієнтовний перелік питань, які повинен вирішити суд, приймаючи постанову, наведено у статті 161 КАСУ.
3. Винятками із загального правила є:
1) положення частини п'ятої статті 2201 КАСУ про те, що при попередньому розгляді справи в суді касаційної інстанції (проводиться колегією у складі не менше п'яти суддів) справу призначають до касаційного розгляду, якщо хоча б один суддя зі складу суду дійшов такого висновку;
|
|
|
2) положення частин першої і другої статті 240 КАСУ про те, що питання про допуск скарги до провадження за винятковими обставинами вирішує колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менше двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів), а скаргу вважають допущеною, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього.
Ці винятки створюють підвищені гарантії для допуску справи до судового розгляду у касаційному провадженні чи провадженні за винятковими обставинами, оскільки для прийняття рішення з цього питання достатньо меншості голосів.
4. Головуючий з кожного питання голосує останнім, аби його голос не впливав на рішення інших суддів. Жоден із суддів не має права утримуватися від голосування, тобто суддя повинен підтримати або проголосувати проти запропонованого варіанта рішення. Так само кожен суддя, який брав участь у розгляді справи та ухваленні судового рішення, обов'язково повинен підписати постанову чи ухвалу, навіть якщо він з ними не згоден.
5. У разі незгоди із судовим рішенням суддя має право письмово викласти свою окрему думку. Цей документ у судовому засіданні не оголошують, а приєднують до справи. Окрема думка судді є відкритою для ознайомлення. Вона не має жодного правового значення для результатів справи, проте таким чином суддя може висловити свою незгоду з рішенням і зняти з себе професійну відповідальність за його зміст.
|
|
|
Стаття 26. Незмінність складу суду
Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції незмінний, крім випадків, встановлених законом.
У разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 151 цього Кодексу. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття закріплює принцип незмінності складу суду. Лише за умови повного розгляду справи з дослідженням усіх доказів одними й тими ж суддями може бути ухвалене правосудне рішення.
Принцип незмінності складу суду
2. У коментованій статті встановлено правило, відповідно до якого склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції є незмінним (частина перша коментованої статті). Лише за дотримання цього правила можна досягнути того, щоб у судді (суддів) склалося повне уявлення про обставини справи.
|
|
|
Винятки з принципу незмінності складу суду
3. Бувають випадки, коли забезпечити незмінність складу суду об'єктивно неможливо. Наприклад, суддя не може продовжувати розгляд справи, якщо: закінчився строк, на який його призначено; він досягнув шістдесяти п'яти років; не може виконувати свої повноваження за станом здоров'я; набрав законної сили обвинувальний вирок щодо судді; суддю звільнено з посади, зокрема з наведених підстав; у разі смерті судді (стаття 126 Конституції України) тощо.
Питання про необхідність залучення нового судді до розгляду справи, наприклад, у разі відпустки одного із суддів чи його тимчасової непрацездатності, належить вирішувати в кожному конкретному випадку з урахуванням строку відсутності судді та принципу розумності строків розгляду справи.
Найпоширенішим випадком, коли необхідно залучати до розгляду справи іншого суддю, є відвід судді (статті 27 ‑ 28, 30 ‑ 32 КАСУ).
4. Якщо один із суддів не може продовжувати розгляд справи з об'єктивних підстав, то до розгляду залучається інший суддя. У разі залучення нового судді судовий розгляд справи починається спочатку за умови, що заміна судді відбулася під час судового (апеляційного, касаційного) розгляду (або в перерві між судовими засіданнями) ‑ аж до ухвалення судового рішення у справі. В інших випадках заміна судді не тягне за собою необхідності повернення до попередніх етапів.
|
|
|
Порушення принципу незамінності суду
5. Заміну судді без достатніх на те підстав слід розглядати як порушення принципу законного судді. Цей принцип полягає у тому, що кожен має право на розгляд його справи судом, до компетенції якого вона належить, а справу не може бути свавільно вилучено від судді, який відповідно до встановленого порядку взяв її до свого провадження.
6. Безпідставна заміна судді може бути цілком справедливо розцінена однією зі сторін як спосіб впливу на результати вирішення справи й у зв'язку з цим новому судді може бути заявлено відвід.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 221; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!