Теоретичної частини курсової роботи
1.1. Сутність поняття «трудовий процес»
Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб.
Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, – це технологічний процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, – трудовий процес.
Трудовий процес – це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату або це процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.
Організація трудового процесу повинна забезпечити виконання певної роботи з мінімальними затратами робочого часу, ефективне використання обладнання та інструментів, високу якість продукції.
Трудовий процес є початковою стадією створення будь-якого продукту і від рівня його організації залежать кінцеві результати. Отже, зміст трудового процесу визначається сукупністю методів і прийомів праці працівника або групи працівників, потрібних для виконання роботи за всіма її стадіями, які складаються з наступного: одержати завдання; інформаційна і матеріальна підготовка роботи; безпосередня участь в процесі перетворення предметів праці у відповідності із виробничою чи функціональною технологією; здача виконаної роботи.
|
|
|
Зміст трудового процесу визначається технологічним процесом і включає не тільки безпосередній вплив виконавця на предмет праці (або за допомогою устаткування та інструменту), а й спостереження за роботою устаткування, управління і контроль за ходом технологічного процесу.
1.2. Класифікація трудових процесів
Трудові процеси класифікуються за рядом ознак: за характером предмету та продукту праці, за функціями працівників, за рівнем механізації, за рівнем тяжкості та шкідливості умов праці.
За характером предмету праці та виготовленої продукції виділяють такі:
матеріально-енергетичні процеси характерні для виробничого персоналу, так як предметом і продуктом праці є матеріальні ресурси (сировина, матеріали, деталі) або енергія (електрична, теплова);
інформаційні процеси, де предметом і продуктом праці є інформація (економічна, технологічна, юридична тощо). Вона є характерною для працівників розумової праці, тобто – управлінського персоналу.
|
|
|
За функціями трудові процеси класифікуються відповідно до функціонального поділу праці між різними категоріями працівників, а також залежно від виконуваних ними функцій та їх участі у виробничому процесі. Вони поділяються на такі:
трудові процеси виробничого персоналу, технічних виконавців, спеціалістів, керівників;
основні трудові процеси, що пов’язані з безпосереднім виготовленням продукції, та допоміжні, які створюють належні умови для нормального функціонування роботи основних трудових процесів.
За ступенем механізації трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні та автоматизовані.
До ручних відносяться процеси, які виконуються вручну або за допомогою немеханізованих знарядь праці (наприклад, відкрутити або закрутити гайку, пофарбувати підлогу щіткою тощо).
До ручних-механізованих відносяться процеси, які виконуються працівниками за допомогою механізованих інструментів (наприклад, електричний гайковерт, компресорний розпилювач).
До машинно-ручних відносять процеси, що виконуються машиною при безпосередній участі працівника, який управляє робочими органами машини (наприклад, різні роботи на верстатах з ручним управлінням).
|
|
|
До машинних відносяться процеси, що виконуються на верстатах або іншому обладнанні, участь працівника полягає в управлінні машиною (використання верстатів з програмним забезпеченням).
Автоматизовані процеси виконуються на машинах, управління якими здійснюється автоматично за раніше заданою програмою за допомогою ЕОМ (до них відносяться процеси, що проходять в спеціальному обладнанні та під впливом різних енергій (теплової, електричної, хімічної), де працівник контролює і регулює хід процесу).
За організаційними ознаками виділяють індивідуальні (виконуються одноосібно) та колективні (виконуються групою виконавців) трудові процеси.
Раціонально організований трудовий процес являє собою взаємопов’язану сукупність виробничих факторів – знарядь, предметів праці і робочої сили, узгоджених дій виконавців, які виконують з точно встановленими функціями одну або декілька операцій, її елементів на конкретному робочому місці.
1.3. Принципи організації трудових процесів
Організація трудового процесу повинна базуватись на певних принципах, що витікають із об’єктивних законів. Всі ці принципи проявляють свою дію в різний час і з різною силою в залежності від умов виробництва, в яких здійснюється трудовий процес (в одних випадках їхня дія поширюється на всі сторони виробництва, в інших – на окремі елементи або на методи і прийоми праці). Їх об’єднали у три групи:
|
|
|
загальні принципи раціональної організації трудового процесу, до яких відносяться: принцип пропорційності, синхронності, ритмічності, безперервності, запасу ресурсів;
конкретні принципи, які впливають на окремі елементи процесу праці: принцип стандартизації, паралельності, оптимальної інтенсивності праці та «вузького місця»;
принципи раціональних методів і прийомів праці, що обумовлюються економією рухів, мінімальним переміщенням, сприятливими позами працівників.
Використовуючи положення цих принципів, можна точно поєднати основні фактори процесу праці та раціонально організувати будь-який трудовий процес.
Розглянемо характеристики принципів основних груп:
принцип пропорційності – встановлення точного кількісного і якісного співвідношення між окремими елементами трудового процесу на різних взаємопов’язаних операціях технології. Проявляє свою дію в трьох напрямках і вимагає дотримання пропорційності: між засобами праці і допоміжним обладнанням; між предметами праці та працівниками; між окремими взаємопов’язаними трудовими процесами, шляхом визначення затрат часу для виконання кожної операції або її елементів;
принцип ритмічності передбачає послідовне і рівномірне чергування трудових операцій та їх елементів в часі. Систематичне повторення цих елементів через рівні проміжки часу забезпечує однакові темпи та швидкість переміщення предметів праці. Цей принцип передбачає ритмічність трудових дій та рухів виконавця, яка досягається навчанням і тренуванням. Ритмічність внутрішньозмінних режимів праці та відпочинку дозволяє людині набути стійких навичок при постійному виконанні трудового процесу. Ритмічність є основою зменшення втоми за рахунок рівних витрат енергії протягом зміни. Автоматизм в роботі дозволяє концентрувати увагу на найбільш швидкому, ефективному виконанні виробничого завдання;
принцип безперервності вимагає при організації трудових процесів такого стану, коли кожен наступний елемент операції є природним продовженням попереднього. Особливо це потрібно враховувати при виконанні окремих елементів операції різними виконавцями (наприклад, постачання деталей на робоче місце без перевантаження та нагромадження);
принцип оптимальності змісту трудового процесу передбачає включення тільки тих елементів, які забезпечують найбільш сприятливе поєднання розумових і фізичних навантажень, рівномірне завантаження різних органів і ритмічність трудового процесу;
принцип паралельності проявляється в забезпеченні одночасної роботи людини і машини або декількох машин, одночасної участі в роботі різних органів працівника (обох рук, ніг), що зменшує втому;
принцип «вузького місця» – виявлення при організації трудового процесу слабких ланок в техніці, технології та організації праці, які мають суттєвий вплив не тільки на трудовий, але й виробничий процес в цілому (наприклад, в системі машин, які виконують взаємопов’язані операції, найменш продуктивна машина буде визначати темп роботи. Аналіз технологічної системи процесу праці дозволить виявити найбільш трудомісткі ланки і на основі їх спрощення здійснити організацію трудового процесу);
принцип економії рухів, мінімальних переміщень передбачає виключення зайвих прийомів, рухів і дій (перекладання предметів праці з місця на місце, з однієї руки в іншу, непотрібні наклони, повороти) при виконанні трудового процесу і орієнтується на таку організацію трудового процесу, яка дозволяє здійснювати роботу меншою кількістю простих і коротких рухів за рахунок використання зворотних рухів після переміщення предметів, дотримання постійного розміщення предметів праці й інструментів;
принцип оптимальної інтенсивності праці – полягає у встановленні на основі фізіологічних та інженерно-економічних досліджень такого рівня інтенсивності, який забезпечує високу продуктивність праці при оптимальній величині фізичної і нервової напруги (оптимальною величиною прийнято вважати інтенсивність праці, коли працівник за короткий період часу може відновити витрачену енергію без шкоди для здоров’я. Критерієм для визначення інтенсивності праці може бути така структура затрат робочого часу зміни: час підготовчо-заключної роботи – 4 %; час на виробничі та природні потреби – 8–12 %; час оперативної роботи – 84–88 %);
принцип стандартизації – впливає на трудовий процес в трьох аспектах і вимагає стандартності параметрів роботи, методів, прийомів і предметів праці. Суть стандартності параметрів роботи полягає в розробці типових схем для однакових трудових процесів. Стандартність методів і прийомів праці передбачає поглиблення технологічного поділу праці, порядок і жорстку послідовність виконання трудових рухів, дій і прийомів. Стандартизація предметів праці не завжди можлива, оскільки існують різні умови та типи виробництва;
принцип запасів ресурсів передбачає у виробничих умовах можливість поломки, виходу з ладу окремих елементів, особливо обладнання. Вихід з ладу однієї ланки веде до порушення всієї системи технологічного процесу, ритму роботи, і це вимагає певної кількості ресурсів в запасах, що дозволяють швидко продовжити трудовий процес. Кількість і номенклатура запасів ресурсів визначається для постійно працюючих засобів;
принцип сприятливої пози працівника доповнює принцип економії рухів. При виборі пози потрібно враховувати, що м’язове навантаження при роботі «стоячи» вище, ніж при роботі «сидячи». Чергування роботи значно зменшує втомленість, так як навантаження розподіляється на різні м’язи. Тому потрібно створювати умови, щоб поза людини була вільною і невимушеною та можна було її змінювати.
Отже, врахування і використання цих принципів при організації трудового процесу дозволить знизити затрати праці і підвищити ефективність виробництва.
1.4. Складові частини трудового процесу
Основним елементом трудового процесу є трудова операція – сукупність трудових прийомів, трудових дій та трудових рухів, що здійснюються виконавцем в процесі виконання конкретної роботи. Зміст і структура трудової операції залежить від виробничого завдання, технології, матеріальних і технічних засобів, що використовуються. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи. Вона є основним об’єктом планування, обліку, контролю і нормування праці. Її склад у трудовому процесі залежить від типу виробництва, рівня застосування техніки й технології, складності продукції, що виробляється, та розглядають як за технологічними, так і за трудовими ознаками. Вона розділяється на трудові рухи, дії і прийоми (ступінь розподілу операції залежить від необхідної точності аналізу й проектування).
Технологічна операція – це процес впливу робочого органу машин, інструменту на предмет праці, в результаті чого досягаються поставлені цілі обробки або зміни його стану. Операція – організаційно неподільний і технологічно однорідний елемент технологічного процесу, що складається з ряду робочих прийомів, або це закінчений елемент трудового і технологічного процесу, що періодично та послідовно повторюється в часі та просторі, в результаті впливу людини чи машини з метою зміни предмету праці на певному робочому місці. Виробнича операція в технологічному плані також поділяється на переходи, установку, проходи, позицію, а у трудовому плані – на прийоми, рухи, дії.
Установка – це частина технологічної операції, що виконується при постійному положенні закріпленої деталі в робочій зоні.
Позиція – фіксоване положення, незмінно закріпленою оброблювальною заготовкою або складальною одиницею відносно інструменту або нерухомої частини обладнання при виконанні певної частини операції.
Перехід – закінчена частина технологічної операції, яка виконується одними й тими ж засобами технологічного оснащення при постійних режимах і установці.
Прохід – повторювана частина переходу, що складається із однократного переміщення інструмента відносно заготовки, при якому проходить зміна форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей предмету праці.
Технологічний перехід – це технологічно однорідна частина операції, в результаті якої відбувається тільки одна технологічна зміна предметів праці та яка виконується при одному режимі роботи обладнання і незмінному інструменті.
Допоміжний перехід – це закінчена частина технологічного переходу, яка складається із однократного переміщення інструменту відносно заготовки, не супроводжується зміною форми, розміру, чистоти поверхні, а зміною потрібного для виконання робочого ходу.
Робочий хід – це закінчена частина технологічного переходу, яка складається із одноразового переміщення інструменту відносно предмету праці, супроводжується зміною форми, розміру та властивостей заготовки.
Трудовий прийом – закінчена сукупність трудових дій працівника, яка характеризується певним закінченим цільовим призначенням і сталістю предметів та знарядь праці, і представляє собою технологічно завершену частину операції з декількох трудових дій. Наприклад, прийом "встановити деталь у патроні токарного верстата "має певне і закінчене цільове призначення: підготувати заготівлю до обробки з кріпленням в патроні. Він включає наступні дії: піднести деталь до патрона і вставити її в патрон.
Трудові прийоми в залежності від призначення підрозділяються на: основні (технологічні) та допоміжні.
Основні (технологічні) прийоми призначені для безпосереднього здійснення (реалізації) мети даного технологічного процесу по зміні фізико-хімічних властивостей, форми або положення предмета праці.
Цільове призначення допоміжних прийомів – забезпечення підготовки до виконання основних прийомів.
Прийоми можуть бути як механізованими, так і ручними. На тривалість прийомів в операції впливають такі чинники: якість предметів праці, що обробляються; особливості розміщення; вага та об’єм оброблюваних деталей; зміни в режимі роботи; якість різальних інструментів. В деяких випадках при розробці нормативів часу або при створенні типових трудових процесів в дрібносерійному й одиничному виробництві використовується поняття “комплекс прийомів”. Комплекс прийомів – це сукупність трудових прийомів працівника при виконанні закінченої, технологічно однорідної частини операції. Універсальність рухів, дій і прийомів визначає їх часте повторення. Трудові прийоми поділяються на трудові рухи та дії.
Трудовий рух є найбільш диференційованим елементом розчленовування операції. Воно являє собою одне кратне переміщення робочого органу виконавця (корпусу, ніг, рук, кистей рук, пальців) з метою взяття, переміщення, суміщення, звільнення предмета, підтримання його в стані спокою. Процес виконання всіх цих дій, як правило, контролюється органами почуттів, які коригують їх спрямованість, швидкість і точність. Наприклад, "простягнути руку до інструменту", "взяти (захопити) інструмент".
Трудова дія – це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви робочими органами людини при незмінних предметах і засобах праці. Вона характеризується одним частковим цільовим призначенням, сталістю предметів і знарядь праці. Наприклад, "включити подовжню подачу супорта", "взяти інструмент","покласти деталь".
Трудові рухи, дії та прийоми, їх склад і послідовність виконання формує, визначає метод праці, тобто спосіб виконання трудового процесу. Тому аналіз трудових рухів є найважливішим оскільки раціоналізує весь трудовий процес.
Метод праці – це спосіб здійснення працівником трудового процесу, що характеризується складом прийомів, послідовністю операцій та їх взаємозв'язком.
Високі результати праці окремих працівників, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат є не тільки наслідком особистих здібностей, а й результатом раціональності застосовуваних прийомів і методів праці. Раціональними можна вважати такі прийоми і методи, які характеризуються – найменшими витратами часу, фізичними і психічними (нервовими) зусиллями і витратами енергії.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 200; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!