Тема: НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ. ВІРУСИ
Універсальною одиницею життя на Землі є клітина. Однак на рубежі XIX і XX ст. було виявлено, що існує цілий ряд хвороб рослин, тварин і бактерій, збудники яких мають позаклітинну природу.
Неклітинні форми життя - сукупність форм життя, що не мають клітинної будови. До них відносять віроїди, пріони та віруси.
І. ВІДКРИТТЯ ВІРУСІВ
|
Віруси, яких на сьогодні описано понад 5 000 видів, вивчає вірусологія. Засновником цієї науки вважається російський вчений Д. Й. Івановський (1864-1920), який, вивчаючи мозаїчне захворювання тютюну, відкрив у 1892 році раніше не відомі субмікроскопічні істоти. У 1898 році видатний голандський мікробіолог М. В. Бейєрінк підтвердив це відкриття і запропонував назвати збудника мозаїчної хвороби вірусом (лат. virus – отрута). У 1915 році англійський бактеріолог Ф. Туорт, а в 1917 році французький вчений Ф. д'Ерель, незалежно один від одного, відкрили віруси бактерій, названі Ф.Д'ерелем бактеріофагами ("пожирачі бактерій"). Особливого розвитку ця наука зазнала після того, як стало відомо, що такі небезпечні для людини захворювання, як грип, віспа, кір, ящур, сказ та інші зумовлені вірусною інфекцією. Систематичне вивчення вірусів почалося лише в 30-ті роки XX ст. – після винаходу електронного мікроскопа. В наступні роки вивчення вірусів відіграло важливу роль у розвитку епідеміології, імунології, молекулярної генетики та інших розділів біології.|
|
|
ІІ. БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ ВІРУСІВ
|
Довгі роки тривала суперечка: віруси - це живі істоти або частина неживої природи. З одного боку - у вірусів немає клітин, тому вони позбавлені обміну речовин, не здатні синтезувати білок – основу живого, поза клітини-господаря – вони просто згустки хімічних елементів. З іншого боку - у вірусах знаходиться генетичний матеріал, властиві живим організмам.
Згідно сучасним уявленням, віруси лежать на кордоні "живого" і "неживого", це позаклітинні форми життя, здатні проникати в певні живі клітини і розмножуватися тільки усередині них.
 |
Поза клітинами живих організмів, тобто у зовнішньому середовищі, віруси перебувають у вигляді окремих часток – віріонів.
ІІІ. ПОХОДЖЕННЯ ВІРУСІВ
Шляхи та механізми виникнення вірусів поки ще не встановлені. Про походження вірусів існують наступні гіпотези:
|
|
|
1) віруси є найбільш ранніми, доклітинними формами життя, що збереглися до наших днів завдяки паразитичному існуванню в більш прогресивних клітинах. Але ця гіпотеза не знаходить належного підтвердження.
2) віруси – це нащадки доклітинних форм життя і на них природа відпрацьовувала шляхи еволюції в період зародження життя на Землі.
3) віруси – результат деградації бактерій або якихось інших древніх еукаріот
4) віруси розвинулися з окремих органоїдів еукаріотної клітини – мітохондрій і хлоропластів
5) віруси походять від фрагментів клітинних нуклеїнових кислот. Вважається, що ці фрагменти клітинних нуклеїнових кислот вийшли з-під контролю клітини, одяглися власною білковою оболонкою і придбали здатність заражати клітини, ставши патогенними агентами. Ця гіпотеза носить назву «оскаженілих генів», тобто клітинних генів, які вийшли з-під клітинного управління і стали паразитами самої ж клітини.
ІІІ. ВІРОЇДИ ТА ПРІОНИ
Пріони (від англ. proteinaceous infectious particles - білкові заразні частинки) - особливий клас інфекційних агентів, які є низькомолекулярними білковими частинками без нуклеїнової кислоти. Ці частинки є збудниками важких захворювань ЦНС, м’язової, кровоносної та інших систем у людей і ряду вищих тварин (так звані повільні інфекції) і завжди закінчуються летально. Відкриті пріони в 1982 р. американським біологом С. Прузінером . Найвідоміші пріонні інфекції, пов’язані з ураженням головного мозку: губчаста енцефалопатія, фатальне сімейне безсоння, хвороба Куру.
|
|
|
Віроїди - неклітинні форми життя, які являють собою низькомолекулярну одноланцюгову кільцеву РНК, що не кодує білків. Віроїди було відкрито в 1971 р. Т. Дінером. Ці субмікроскопічні частинки, на відміну від РНК-вірусів, білкової оболонки не мають. Віроїди потрапляють в клітину рослини-хазяїна під час вегетативного розмноження, за допомогою комах або механічним шляхом у разі пошкодження тканин. Віроїдними хворобами є веретеноподібність бульб картоплі, хвороба жовтих плям рису та ін.
Отже, пріони й віроїди мають різну хімічну природу.
Спільними ознаками всіх неклітинних форм життя є: 1) субмікроскопічні розміри; 2) відсутність клітинної будови; 3)внутрішньоклітинний паразитизм; 4 )здатність зберігати свої ознаки та змінюватися під впливом умов; 5)здатність до самовідтворення
IV . РОЗМНОЖЕННЯ ВІРУСІВ
Зазвичай вірус зв'язується з поверхнею клітини-господаря і проникає всередину. При цьому кожен вірус шукає саме «свого» господаря, тобто клітки строго певного виду. Так, вірус — збудник гепатиту, проникає і розмножується тільки в клітинах печінки, а вірус епідемічного паротиту (свинки), — тільки в клітинах привушних слинних залоз людини. Проникнувши всередину клітини-господаря, вірусна ДНК або РНК взаємодіє з хазяйським генетичним апаратом таким чином, що клітина, сама того не бажаючи, починає синтезувати специфічні білки, закодовані у вірусної нуклеїнової кислоти. В цитоплазмі клітини починається збірка нових вірусних частинок. Уражені вірусами клітина може буквально «лопнути», і з неї вийде велика кількість вірусних частинок, але іноді віруси виділяються з клітини поступово, по одному, і заражена клітина живе довго.
|
|
|
Завдання для самоконтролю:
| Оцінка | |
| 1-6 | 1. Що таке неклітинні форми життя? 2. Назвіть неклітинні форми життя 3. Що таке віруси? 4. Наведіть приклади вірусів? 5. У чому відмінність будови простих та складних вірусів? 6. У чому різниця між віроїдами та пріонами? |
| 7-9 | 7. Назвіть гіпотези походження вірусів 8. Охарактеризуйте властивості вірусів 9. Що є спільним для всіх неклітинних форм життя? |
| 10-12 | 10. Яке значення для розвитку біології мало відкриття вірусів? 11. Підготуйте доповідь про одну з вірусних хвороб |
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 460; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!