Страховий договір, його зміст та функції.



Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх

сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. Функції договору: юридична (пов’язана з зобов’язаннями сторін), економічна.

Методи та прийоми страхового ризик-менеджменту.

Ризик-менеджмент як система охоплює три послідовні етапи:

1) аналіз ризику;

2) контроль за ризиком;

3) фінансування ризику.

Кожний із цих етапів передбачає здійснення багатьох різно­манітних заходів організаційно-фінансового характеру. Аналіз ризику є комплексним етапом, протягом якого перед­бачається:

• діагностика, або ідентифікація, ризиків — кваліфікація;

• оцінювання ризиків кількісними методами — квантифікація;

• визначення послідовності подальших дій на підставі загаль­ної оцінки ризику в даній конкретній ситуації.

Початковим кроком на етапі аналізу ризику є вивчення ситуа­ції з погляду можливості та причин його появи в суб'єкта госпо­дарювання — носія ризику. На появу ризиків впливають різні причини, які умовно можна поділити на зовнішні та внут­рішні. Зовнішні причини, як правило, виводяться з умов довкілля, розташування господарського суб'єкта на певній території, стану попереджувальної інфраструктури. Суб'єкт не має значного впливу на зовнішні причини. Внутрішні причини — це стан та вид належного суб'єктові майна, характер технології виробницт­ва чи іншої діяльності, а також стан засобів безпеки (попере­дження ризиків), що їх він має у своєму розпорядженні. Кількісно оцінюють ризики за допомогою акту орних розра­хунків, виконання яких потребує достатньої статистичної та ма­тематичної бази. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх економічної загрози. Підсумки аналізу якісних і кількісних характеристик ризиків є підставою для визначення стратегії антиризикованої діяльності в майбутньому, тобто подальших дій, які зводяться до встановлен­ня контролю над ризиками або фінансування потреб, що виникли внаслідок прояву ризиків. Черговий етап процесу менеджменту — контроль над ризи­ками, який має на меті повне або часткове їх усунення. Контроль над ризиками здійснюється різними способами:

• сприйняттям (поглинанням) ризику;

• усуненням ризику;

• передачею відповідальності за ризик;

• попередженням ризику.

Головним етапом ризик-менеджменту є покриття негати­вних наслідків (збитків) ризиків фінансовими засобами. Кож­ний суб'єкт господарювання може сам фінансувати свої ризики або передавати їх іншому суб'єктові господарювання згідно з по­передньою взаємною домовленістю. Самофінансування ризи­ків, відоме також як самострахування, є формою безпосе­реднього самостійного покриття збитків власними коштами.

Страхування майна.

Економічне призначення стр-ня майна полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування. Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за більшістю договорів майнового страхування покладено дійсну вартість застрахованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі. Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничної відповідальності.
Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної                 вартості      застрахованого                  майна. Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Все, що понад цю суму - "другий" ризик, який    не               відшкодовується. Обидві ці системи втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.
Система граничної відповідальності використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв                у                 виробництві тощо. Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які іноді поділяють на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.
По-перше, розмір ризику при страхуванні майна громадян, як правило, значно менший, аніж розмір ризику юр.     особи. По-друге, перелік об'єктів страхування у громадян є досить обмеженим. До нього належать зазвичай власні житлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майни, домашні і сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування юридичних осіб значно ширший. Відповідно до цих об'єктів в обох підгалузях виокремлюються конкретні види страхування.
По-третє, ризики громадян достатньо прості й однорідні, тому Доволі часто страховик може страхувати їх за стандартними умовами. А ризики юридичних осіб складні та неоднорідні, тому часто доводиться створювати індивідуальні програми страхового захисту відповідно до потреб конкретного страхувальника.
По-четверте, процес прийняття на страхування ризиків громадян - річ, здебільшого, порівняно нескладна. Чого не можна сказати про прийняття на страхування ризиків юридичних осіб. Тут майже завжди потрібен попередній огляд                   майна. По-п'яте, складність ризиків юридичних осіб часто спонукає страховиків скористатися послугами професійних страхових посередників - брокерів - з їхнім досвідом і знанням. При страхуванні майна громадян страховик може сам пропонувати поліси клієнтам.

Страхування майна, як правило, здійснюється в добровільній формі.

Задача

Державне племінне господарство застрахувало за обов’язковим страхуванням тварин 6 племінних корів. Страхова сума за кожну голову встановлена в розмірі 5 тис. грн. Страховий тариф – 4% від страхової суми. Протягом часу дії договору одна корова загинула внаслідок удару електричним струмом і була реалізована на м’ясо. Норматив виходу м’яса від живої ваги корови – 50%, вага тварини -  700 кг. Фактично було реалізовано м’ясо вагою 300 кг за ціною 15 грн. За один кілограм ( довідка про ціну продажу представлена страховій компанії)

      Визначіть: 1) страховий платіж за застраховану групу тварин;

                         2) страхове відшкодування за загиблу тварину.                                                                                                                                                                                                            

Рішення

1) страховий платіж за 1 –у голову =0,04*5 тис=20грн

2) за 6 голів =6*20=120

3)300*15=4500 грн фактично реалізовано

4)норматив 700*0,5*15=5250

5)Страхове відшкодування 5250-4500=750

 

Білет № 12

1. Класифікація по об`єктам страхування та по видам небезпек.

За об’єктами страхування існує:

- особисте;

- майнове;

- страхування відповідальності.

Особисте страхування передбачає, що в якості об'єкта стра­хування виступають майнові інтереси, пов'язані з життям, здо­ров'ям, працездатністю та додатковою пенсією людини. Особис­те страхування поєднує ризикову та заощаджувальну функції страхування, а також сьогодні передбачає надання кредиту стра­хувальнику під заставу страхового полісу. У майновому страхуванні об'єктом страхування виступають майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та роз­порядженням майна. Економічне призначення цього виду стра­хування - відшкодування збитків, які виникають при настанні страхового випадку. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, а й інші юридичні чи фізичні особи, які відповідають за збереження даного майна. Страхування відповідальності - галузь страхування, де об'єктом виступають майнові інтереси, пов'язані з відшкодуван­ням страхувальником заподіяної їм шкоди особі або її майну, а також збитку, нанесеного юридичній особі. Через страхування відповідальності реалізується страховий захист економічних інтересів тих осіб, які можливо заподіють шкоду або призведуть до збитку та втрат. У будь-якому страховому випадку це знахо­дить свій конкретний грошовий вираз. До того ж стороною страхових відносин можуть виступати не визначені раніше „треті" особи, яким в силу закону чи за рішенням суду будуть виконані відповідні виплати.

В особистому страхуванні найбільш поширеним є його поділ на:

- страхування життя,

- страхування від нещасних випадків.

Особливою ознакою в класифікації майнового страхування є виділення небезпек, які ієрархічно не пов'язані між собою:

1.страхування майна від вогню;

2.страхування сільськогосподарських культур від засу­хи та інших стихійних лих;

3.страхування тварин від падежу та вимушеного забою;

4.страхування транспортних засобів від аварій, викра­дення та інших небезпек.

Страхування відповідальності поділяється на види: - страхування заборгованості;

- страхування на випадок відшкодування заподіяної шкоди.

Якісна характеристика об'єктів передбачає класифікацію однорідних та неоднорідних об'єктів. Страхування однорідних об'єктів від певних небезпек здійснюється за відповідними та­рифними ставками, в основу розрахунку яких покладено статис­тичне спостереження масових явищ - за ймовірністю та частотою їх настання, ступенем небезпечності. Страхування неоднорідних об'єктів пов'язано із організацією страхового захисту об'єктів, які мають докорінні відмінності. Серед них виділяють: • змішане страхування;

• комбіноване страхування.

Змішане страхування застосовується, як правило, при стра­хуванні життя: на дожиття, на випадок смерті, втрати здоров'я і таке інш. Комбіноване страхування передбачає поєднання в одній події страхування декілька об'єктів, наприклад, страхування транспортного засобу, багажу, водія та пасажирів.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 502; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!