Перестрахування та співстрахування: зміст договорів та їх види.



Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика. В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона (цедент) передає повністю або частково страховий ризик іншій стороні — перестраховику, котрий в свою чергу бере на себе зобов'язання відшкодовувати цеден-ту відповідну частину страхового покриття. За способом взаємозобов'язань цедента та цесіонарія договори перестрахування бувають:

— факультативними;

— облігаторними;

—факультативно-облігаторними. Факультативне перестрахування широко використовується за умови великих ризиків. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу цеденту у вирішенні питання щодо передачі певного виду ризику та умов цієї передачі. Перестраховик може прийняти цю пропозицію або відхилити її. Розмір перестрахувальних платежів за цим договором визначає ринок. За цим же видом договорів цедент повинен передати частину ризику до початку відповідальності за нього. Договір облігаторного перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частки всі ризики одного й того ж характеру. Передача таких часток ризиків перестраховику здійснюється тільки тоді, коли страхова сума перевищує визначену раніше власну участь страховика. Перестраховик за умовами даного виду договору зобов'язується прийняти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків. Цей вид договору укладається на невизначений строк з правом його розірвання. Факультативно-облігаторні договори перестрахування — це договори "відкритого покриття". За цією формою цедент вільний у виборі ризику (чи груп ризику), які він хоче передати перестраховику, а також у визначенні їхнього розміру. Перестраховик зобов'язується прийняти цедовані ризики на попередньо застережених цедентом умовах. Перестрахові платежі за цим договором визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування. Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому покритті ризику визначається за заздалегідь обумовленим співвідношенням власної участі цедента, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного страхування використовують договори: квотні; ексцедентні; квотно-ексцедентні. Квотний перестрахувальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ризиків. Договір ексцедентного перестрахування ґрунтується на тому, що перестраховик бере на себе зобов'язання відповідати за полісами, які покривають суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих. Портфель за такими договорами перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту (ліміт) у свою чергу підлягає перестрахуванню на засадах ексцедентного договору.

Непропорційне пере-ня використ. при страхуванні ЦВ власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика.

Принципи відшкодування збитку.

Одним із методів страхування є повне страхування, яке за­безпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. За цим методом покривається max можливий збиток обра­ного класу страхових подій. Для цього використовують дві ос­новні системи страхування:

- за дійсною вартістю майна;

- за відновленою вартістю майна.

Cистема страхування за дійсною вартістю майна, яка визна­чається як фактична на день підписання договору страхування. Зазначена система страхування враховує знос майна на день ук­ладання договору страхування. У відповідності до системи страхування за дійсною вартістю майна страхове відшкодування дорівнює розміру збитків. Система страхування за відновленою вартістю майна передбачає, що відшкодування збитків за знищений об'єкт буде здійснено в розмірі, що дорівнює вартості нового ана­логічного майна відповідного виду. Знос майна при цьому не враховується. Пропорційне страхування відноситься до методів часткового страхування. У відповідності до цього методу страхове відшкодування можна визначити за допомогою процентних розрахунків: страхове відшкодування повинно складати стільки відсотків від суми страхового збитку, скільки страхова сума від майнової оцінки застрахованого майна. За даною системою страхування, відповідно до зменшення розміру страхового відшкодування, розмір страхової премії та­кож зменшується пропорційно зменшенню страхової суми. Особливістю пропорційної системи страхування є те, що розподіл збитку між страховиком та страхувальником не зале­жить від його розміру. Непропорційне страхування відноситься до часткового стра­хування. Розрізняють наступні системи непропорційного страхування: першого ризику, дробової частини, граничного страхового забезпечення, страхування граничних ризиків. При страхуванні за системою першого ризику збиток при настанні страхового випад­ку відшкодовується повністю тільки в межах страхової суми, що зазначена в договорі страхування (це “перший ризик”). Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати по його компенсації та ліквідації наслідків несе сам страхувальник. Різни­ця між страховою вартістю і страховою сумою називається „дру­гим ризиком". Страхування за системою дробової частини передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких нази­вається показаною вартістю. За цією системою страхове відшко­дування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показа­ної вартості об'єкту страхування. Тобто відповідальність страхо­вика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми. Якщо показана вартість застрахованого об'єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки то­тожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показа­на вартість об'єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується як за системою про­порційної відповідальності. Страхування за системою граничної відповідальності передбачає встановлення завчасно певної межі відповідаль­ності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді ко­ефіцієнта покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням коефіцієнта на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 383; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!