Того шо, прискорено то шо, біля
https://www.youtube.com/watch?v=SxOoIkn6BAc - хиба, а не хіба
одно́го, само́го https://www.youtube.com/watch?v=K7lc4rQlm-Q - в мирові
https://www.youtube.com/watch?v=K7lc4rQlm-Q - Я, шоб всі хлопці й дівчата найшли собі другу половинку, шоб разом були жили й діти народили. Увага на дівчат
Саме найперве - це квіти. Бо старість - уже ніхто візьме
Присл. заранше, пика
New Resh №14 - 1 Вересня![инд’і́с’киĭ], як индик, [ў дворі́]
Особий
Підождіть, а не зачекайте
Хлопець
Можеть
Ковтнути
кіло́метрів
каженhttps://www.youtube.com/watch?v=oEiFTMh8HN4 кла́довище Їх мало гуля в робочий день (будень)
дванадцять годин https://www.youtube.com/watch?v=2QEdcTOkxw8&t=274s
Наїстися лимона (а не лимоном)
Старший від мене
Видно пана по халявах (халяві) - Караванський
поми́лка
сто баб, сто рад, а дитя без пупа!
на муху з обухом
базари́
бо́язнь
узимі
жменя від жати, жму
проти ночі
надвечір
значи́мий
кріпитися
вутлий
строїти
вустюк
насупроти
мучени́к
хура
В будень і в неділю Шевченко
Тятива на луці
Перший Решетилівка, найпервий
ДЖЕРЕЛА
1. «Атлас української мови» в трьох томах
2. Канал «You Tube»«New Resh»
3. «Говори Полтавщини» Н. Котух
4. «Діалектна своєрідність лексики полтавських говорів в “Енеїді” І. П. Котляревського» Н. Котух
5. «Діалектологічний нарис Полтавщини» П. Бузука
6. «Этимологический словарь русского языка» М. Фасмера
7. «Праці Х Республіканської діалектологічної наради», Видавництво АН УРСР Київ. 1961
|
|
|
http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/3685/file.pdf :
Щодо наголосу, то зовну форму можна поділити на дві групи:
1. Слова з нерухомим наголосом мають його звичайно на тому складі, на якому він був у відмінку назовному: при́ятель — мій при́ятелю…
2. Слова з наголосом на кінцевому складі слова завжди переносять його на склад кореневий чи передостанній, а то й третій від кінця, напр.: цар — ца́рю, кінь — ко́ню, отець — о́тче, кобза́р — кобза́рю, пролета́рю, сто́ле, моло́дче, Ю́рку, Сте́цьку, бага́чу, коза́че, робітни́к — робі́тнику, мандрівни́к — мандрі́внику, рахі́внику…
Хиба ревуть воли, як ясла повні?
ні́прошо
Крутити чимось, як ци́ган сонцем «верховодити», «насміхати з кого». https://www.youtube.com/watch?v=K-qzlfuca4c Решетилівка
Зубні:
д, т, н
Губні: в, б, м, ф, п
2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
М’якими в будь-якій позиції можуть бути лише зубні приголосні: вочевидь, різьба, сіль, тінь. Зубні приголосні вимовляються, як правило, м’яко перед зубними м’якими та губними пом’якшеними, хоч на письмі їхня м’якість і не позначається: дні [дґнґі], кузня [кузґнґа], сніг [сґнґіг], свято [сґвґато], цвіт [цґвґіт], дзвякнути [дзґвґакнути].
|
|
|
Приголосний р м’яким буває лише перед голосними: буря, грюк, царьок. Перед приголосними й у кінці слова він завжди твердий: чимало бур, царки. І слово Горький слід вимовляти з твердим р, незважаючи на його написання: [горкиĭ].
Приголосний й постійно м’який: ясний [йасниĭ].
Інші приголосні (губні, шиплячі, задньоротові) лише пом’якшуються — перед голосним і: місто, вітер, пізно, шість, чітко, гірка, хід. Перед іншими голосними пом’якшуються губні після м’якого свистячого: свято [сґвґато], дзвяк [дзґвґак], а також подовжені шиплячі: подружжя [подруж:ґа], затишшя [затиш:ґа], ніччю [нґіч:ґу].
У словах іншомовного походження губні та задньоротові можуть вимовлятися як з пом’якшенням (що, зрештою, не відповідає законам української мови), так і зі звуком й: бюро [бґуро] і [бйуро], кювет [кґувет] і [кйувет], гяур [гґаур] і [гйаур], бязь [бґазґ] і [бйазґ]. Шиплячі вимовляються лише твердо: журі, парашут, Жуль Верн, Чурльоніс, Шауляй.
Перевірте себе. Випишіть у дві колонки слова з приголосними: 1) пом’якшеними; 2) м’якими.
Прозаїк, півкроку, шків, уміти, яблуко, сумнів, таксі, відкуп, щілина, ліс, перехід, ґніт, честь.
Ключ. З останніх букв має скластися закінчення афоризму “Переможці не вірять…”
|
|
|
3. Вживання м’якого знака
М’який знак може ставитися лише після букв, що позначають зубні приголосні (де ти з’їси ці лини), та після р тільки перед о (виняток: Горький).
Наприкінці слова, перед твердими приголосними та перед о м’який знак ставимо відповідно до вимови (чуємо і пишемо): мідь, мить, сталь, міць, день; нянька, призьба, ницьма, цьвохнути; польовий, тьохкати, сьомий, трьох.
Перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими м’який знак звичайно не ставиться: лазня [лазґнґа], цвях [ц’в’ах], уманський [уманґсґкиĭ], Уманщина [уманґшчина], корінчик, безбатченко, менше.
Перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими м’який знак вживається лише в таких випадках:
1) для позначення м’якого лґ: гуцульський, ковальський, читальня, більше;
2) у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якщо м’який знак є в початковій формі: у скриньці (бо скринька), у бруньці (бо брунька), але у хатинці (бо хатинка), у лунці (бо лунка); Вутаньці, Вутаньчин (бо Вутанька), але Устинці, Устинчин (бо Устинка);
3) у дієсловах перед -ся (-сь), якщо м’який знак є у формі без -ся: вчиться, збираються, підводься, розглянься, станьсь;
4) як виняток у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати.
|
|
|
Ті самі правила вживання м’якого знака діють і в написанні іншомовних слів. Єдина особливість їх полягає в тому, що м’який знак тут може ставитися також перед й, я, ю, є, ї (у незапозичених словах такого не буває): павільйон, каньйон, пасьянс, Дьяконов, Нью-Йорк, ательє, Ананьїн, Танганьїка. Апостроф після букв, що позначають зубні, не ставиться.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!