Родовий відмінок іменників гості, гроші, коні,

1) за [н’о́го]

2) за [йо́го]

1. Перше така епентеза н була тільки там, де були прийменники з (зо, зі…)< *sъnтав (у, ув)< *vъn, а так само застарілийприйменникк (ґ…)< *kъn, перед займенниками:

1) він, воно< *onъ, *ono

знахідниййого< *jego (від *jь, *je): в нього<*vъnjego

орудний ним<*jьmъ(від *jь, *je): з ним<*sъnjьmъ

місцевий йому<*jemu(від *jь, *je): в ньому<*vъnjemъ

2) вони< *oni

знахідний, місцевийїх< *jьxъ (від *ji, *ja):в них<*vъnjьxъ

орудний ними< *jьmi(від *ji, *ja): з ними< *sъnjьmi

3) вона< *ona

знахіднийїї< *jejě(від *ja): в неї< *vъnjejě/jeję

орудний нею< *jejǫ(від *ja): з нею< *sъnjьmi

давально-місцевий їй< *jejь(від *ja): в ній < *vъnjejь

Отже, поширення цієї епентези н наорудний відмінок однини без прийменнка (ним, нею, ними) та на сполуки з іншими прийменниками (на них <*na jьxъ, за нього< *za jego, при ньому< *pri jemъ) це певнісінька та давня дія закону аналогії, що повно жила в старослов'янській та живе тепер у церковнослов'янській і російській мовах.

Можна гадати, що в цій говірці досі зберігаються такі форми без епентези заразом з новішими для займенниківвін, воно, вони прийнаймні в знахідному відмінку: за нього та зайого, за них і за їх… Напевно, в цій говірці мають бути, хоч не знаю, як вони збереглися, такі пралельні форми без епентез ув інших відмінках з прийменниками.

До речі, тут треба згадати, що наш правопис аж до 1933 року, коли більшовики це прибрали, бо його не було в російській мові, дозволяв був писати й так, а не тільки з епентезою

Знахідний відмінок займенника вона

[йійі́]< д.-укр.ѥѣ <*jeję — родовий відмінок займенника я < *jа

Орудний відмінок займенника вона /з прийменником/

з [не́йу]< *sъn jejǫ

Називний відмінок займенникацей

[цеĭ]< *otъ sьjь

Називний відмінок займенникаця

[ц’а]< *otъ s(ь)ja

Називний відмінок займенникаце

[(о)це]< *otъ se je

Родовий відмінок однини займенникаця

1) [ц'ійе́йі]¹

2) [ц'ійі́]<д.-укр. отъ сеѣ <*otъ seję

1. Це аналогія до д.-укр. моѥѣ <*mojeję «моєї», д.-укр. твоѥѣ <*tvojeję «твоєї», д.-укр. своѥѣ <*svojeję «своєї»

Називний відмінок займенника той

[тоĭ]< *tъjь

Називний відмінок однини займенника те

[те]< *toje

Родовий відмінок займенника та

1) [т’ійе́йі]¹

2) [т’ійі́]<д.-укр. тоѣ <*toję

1. Це аналогія до д.-укр. моѥѣ <*mojeję «моєї», д.-укр. твоѥѣ <*tvojeję «твоєї», д.-укр. своѥѣ <*svojeję «своєї»

Орудний відмінок однини займенниката

[т'ійе́йу]¹

1. Це аналогія до д.-укр. моѥю<*mojejǫ «моєю», д.-укр. твоѥю<*tvojejǫ «твоєю», д.-укр. своѥю<*svojejǫ «своєю», бо д.-укр. тою < *tojǫ «тією»

ІНШІ ДЖЕРЕЛА

Давальний, родовий, орудний,місцевий відмінки множини та орудний однини займенника весь (< *vьsь)

[уси́м], [уси́х],[усима́],(на)[уси́х], [уси́м]^1,2

1. Д.-укр. д. мн. вьсѣмъ, р. мн. вьсѣхъ, ор. двоїнивьсѣма (залишок двоїни замісто множинного вьсѣми — тепер говіркове всіми, м. мн.(на) вьсѣхъ, ор. од. вьсѣмъ. А звичайний рефлекс, або зміна, ятя (ѣ) в українській мові —[і]

Тут певна аналогія до займенників цей, ці, той, ті в давальному, родовому, орудному,місцевому відмінках множини та в орудному однини:цим, цих, на цих, цим, тим, тих, на тих, тим.

Ще раніше аналогія до займенника цей(де давнішній [i] в цих відмінках чітко змінився на український [и]) потіснила звичайну зміну ѣна і, коли була замінила його в парадигмі займенника той, бо там, у згаданих відмінках, скрізь був ѣ, тобто теперішній український [і].

Відмінок	Давньоукраїнська		Українськалітературна
Давальний множини	симъ	тѣмъ	цим	тим
Родовий множини	сихъ	тѣхъ	цих	тих
Орудний множини	сими	тѣми	цими	тими
Місцевий множини	(на) сихъ	(на) тѣхъ	(на) цих	(на) тих
Орудний однини	симь	тѣмь	цим	тим

А в деяких (у деяких полтавських та в інших) говірках ця аналогія пішла навпаки, створивши: ціх від тіх, цім від тім, ціми від тіми.

Отже, така переміна старого рефлексаѣ, як [і] на [и]— це плід історичного розвитку в наших живих говорах закону аналогії на царині відмінків займенника.

Джерело: канал You Tube «New Resh» у Решетилівці

Родовий відмінок займенника вся

1) [ўс’ійе́йі]¹

2) [ўс’ійі́]

1. Це аналогія до д.-укр. моѥѣ <*mojeję «моєї», д.-укр. твоѥѣ <*tvojeję «твоєї», д.-укр. своѥѣ <*svojeję «своєї»

Джерело: «Норми української літературної мови», 1941 р., О. Н. Синявський

Родовий відмінок займенників мій, твій, свій

[мойо́го], [твойо́го], [свойо́го]

Джерело: мова моєї сестри Анастасії та«Мій путівник: до села Решетилівка на Полтавщині приїжджають з усієї України»

(https://www.youtube.com/watch?v=79dY1o92jZQ)

Давально-місцевий відмінок займенників мій, твій, свій

[мойо́му], [твойо́му], [свойо́му]

Джерело: канал «New Resh».

Питальний займенник чому?

[чого]?¹

1. Так само не «тому що», а [того́ шо], що швидко звучить [то́͜шо], як [т’і́ки] «тільки» й [ск’і́ки] «скільки»

Займенники обидва, обидві

[оби́два], [оби́дв’і]

ПРИКМЕТНИК

Том І

---

Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 431; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

---

Мы поможем в написании ваших работ!