Кореляція твердості—м’якості приголосних фонем
/t/—/t’/—/ц/—/ц’/—/р/—/р’/
Відповідники м’ перед рефлексами наголошеного ę (м’ясо, м’яти)
[мй]: [мйа́со], [мйа́ти]
Відповідники б’ перед рефлексами наголошеного ę (голуб’ята)
[бй]: [голубйа́та]1
1. *golǫbęta (називний множини основ на *-ent-)
Відповідники б’ перед рефлексами ненаголошеного ę (жаб’ячий)
1) [бл’]: [жа́бл’ачиĭ]
2) [ўл’]: [здоро́ўл’a]1
1.*zdorvьje (іменник середнього роду з основою *-ьje).
Отже, в цій говірці є вставне [л’] після [б, п, в] замість [j] перед [а]: [жа́бл’ачиĭ], [ри́бл’ачиĭ], ще до того скажу, що цю прикмету мають подільські говірки
Відповідники в’ після зубного перед рефлексами ę(свято, святий)
[в’]: [с’’в’а́то]
Відповідники м’ (ком’ір)
[м’]: [ко́м’ір]
[ўн]/[мн](рівний)
[ўн]: [р’і́ўниĭ]< *orvьnъjь
Сполука [хв]1
[хв]: [хв’іст], [хворо́ст]2, [хвали́ти], [хвата́ти]
1.Слов’яські слова
2.Погляньте на наголос
Відповідники ф перед [у]
1) [ф]: [фунт]
2) [х]: [ху́ра]
1. Сам звук усе рівно нанесений та чужий
Відповідники ф (фартух)
[хв]: [хварту́х]1
1. Із німецького vortuchчерез польке fartuch
Відповідники ф (квасоля)
[кв]: [квасо́ля]
1. Із д.-грецього φάσηλος через польське fasola
Відповідники х (пахва)
[хв]: [пахва́]< *paxa
[т], [д], [с], [з], [н] перед голосними переднього ряду
1) [т], [д], [с], [з], [н] перед відповідником давнього i:
[си́н’іĭ], [ти́хо], [ни́ва]
2) [т’], [д’], [с’], [з’], [н’]1 перед [і] < o:
|
|
|
[т’ік], [ст’іл], [д’ім], [н’іч]…
1.Тобто ці приголосні м’які, якщо вірити «АУМ», проти таких твердих приголосних у деяких полтавських та трохи не в усіх правобережних говірках
[н’]/[н] (полинь)
[н’]: [поли́н’]
[т’]/[к’](тісно, тісний)
[т’]: [т’і́сто], [т’існи́ĭ]
[т]/[д] (скирта)
[т]: [ски́рта]
[з]/[д͡з](зелений, зерно, змій, звір, зойк)
[з]: [зеле́ниĭ], [зеирно́], [з’м’іĭ], [з’в’ір], [зоĭк]
[з]/[д͡з](дзвін, дзеркало)
[д͡з]: [д͡зв’і́н]<*zvonъ
[з’:]/[зд͡з’]/[зд’](роззявити, роззява)
[з’:]: [роз’:а́вити], [роз’:а́вa]
[с’т’]/[с’ц’] у кінці слова
[с’т’]:[тес’т’], [г’іс’т’]
[с’т’]/[с’ц’](щастя)
[с’т’]: [шча́с’т’а]
[с’т’]/[с’ц’] (капустяний)
[с’т’]: [капу́с’т’аниĭ]1
1. Погляньте на наголос
[д’]/[дз’]/[й] (дятел)
[д’]: [д’а́теил]
[д’]/[й]/[л’] (сва́д’ба)
[д’]:[свад’ба]
[н’]/[й](соняшник)
[н’]: [со́н’ашник]1
1. < *sъlnьčьnьkъ
Отут справжня біда не тільки для решетилівської говірки, а й для всієї літературної мови.
Подивіться на сполуку -шн-, колишню-чн- <*-čьn-: тут відбулася регресивна дисиміляція через занепад редукованого ь в сполуці *-čьn-;бо саме так треба вимовляти цю сполуку -чн- в усіх частинах мови в усіх відмінках: не [пом’ічни́к], а [пом’ішни́к], не [грамити́чниĭ], а [грамати́шниĭ], не [почну́т’], а [пошну́т’]1, 2, не [с’і́чн’а], а [с’і́шн’а] тощо.
|
|
|
Літературна мова6, шкода, визнає цю вимову тільки в деяких прикметниках, іменниках, прислівниках, мовляв ця зміна відбулася «тільки в деяких давніх словах». Десь вона передає це на письмі: рушник (< *rǫčьnьkъ), рушниця (< *rǫčьnic’a), мірошник (< měrъčьnikъ), соняшник, сердешний(< *sьrdьčьnъjь)та інші. Ще в деяких літературна норма визнає цю вимову, проте пише навпаки: смачний, місячний, молочний та інші. Такий безлад у правописі та неправда в підручниках (підрушниках, бо рушник), затверджена правописом 1921 року, ламає нашу мову, калічить її серце — вимову.
Погляньте будь ласка на оцей список слів зі «Словаря української мови»3 Б. Д. Грінченка, де позначена така вимова на письмі. Тут видно, що декотрі письменники, мабути, боялися писати -чн- як народне -шн-, бо російський правопис не був дозволяв цього, а загального українського правопису просто не було на світі, а декотрі навпаки: передавали живу народну вимову.
Знак * показує, що подано паралельно -чн- та -шн- в одному слові
|
|
|
1. Яблушний, яблушник
2. Мірошник, мірошникувати, мірошниченко, мірошницький, мірошниківна, мірошничка
3. *Сердешний, сердешненький
4. *Рушник, рушничок
5. Ру*Рушниця
6. *Рушно «зручно»
7. *Смашний, смашно, смашніти
8. Молошний, *молошник
9. *Поперешний
10. *Місяшний, місяшно, місяшник
11. Кабашний, кабашник, кабашниця
12. *Обашний
13. Збито́шник
14. Соняшниковий, соняшниця, соняшничина, соняшничиння, соняшно
15. Помішник, помішниця, помішник, помішничка
16. *Я́шний, яшниця, яшнище
17. Пшенишний, пшенишник, пшенишнище, *пшенишниця
18. *Вулишний
19. *Пасішниківна, пасішникування, пасішникувати, пасішниця, па́сішник
20. Кала́шник, кала́шни́ця
21. Яє́шня, яєшник, яєшниця
22. Торі́шній, торішня́к (казати «минулорічний» —це справжній суржик, бо українці кажуть, принаймні на Полтавщині, не минулий рік чи майбутній рік, а той рік: «Торік ми були поїхали…», «На той рік поїдемо…»)
23. *Клю́шник, клю́шниця…
24. Бублишний, бублишниця/бублешниця
Хочу додати, що «Словник української мови» П. П. Білецьког-Носенка4 подає не вічний, а вішній < *věčьnъjь.
Така вимова — це прикмета усіх говірок середньонаддніпрянського наріччя, й, авжеж Решетилівки. За це прямо каже цей випуск на каналі «New Resh»: https://www.youtube.com/watch?v=SxOoIkn6BAc&t=405s (9:30) — звучить [дво́йішницеийу], а не «[двойічницеийу]», тобто ця народна вимова досі жива. Збережімо цю вимову наших прадідів, бо, загубвши це, ми наблизимо нашу мову до смерті.
|
|
|
І. Д. Фаріон7 бачить тут накладання російської норми, де така вимова є простонародною та трапляється в тільки деяких словах. Це той самий випадок, коли освіта не просвіщає людей, а навпаки: сує їм брехливу, помилкову, нерідну «норму».
Додаткові джерела:
1. «Етнографічний профіль слобожанського краю за архівними матеріалами», Весільна обрядовість Записала К. Бабичова в с. Голодаївка Старобільської округи (АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. ф. 1-6, од. зб. 499, арк. 23-35)
2. Нова Громада Науково-літературний місячник. № 7, Липень 1906. «Кулешеві твори і сільські читачі». Кінець. ІѴ. с. 57
3. «Словарь української мови» Б. Д. Грінченка
4. «Словник української мови» П. П. Білецького-Носенка
5. «Секрети української мови» С. Й. Караванського
6. «Діалектологія» С. П. Бевзенка
7. «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» І. Д. Фаріон
[і]/[ій] у парадигмі підеш—піде—підемо
[і]: [п’іде], [п’ідеимо]
Вставний [й](третій)
[тре́т’іĭ]
[ж]/[з] (ожеред)
[ж]: [ожере́д]
[ж]/[д͡ж] (сажа)
[ж]: [са́жа]<*sadja
[д͡ж]/[ж]/[ч]/[ш] (джміль)
1) [д͡ж]:[д͡жм’іл’]
2) [ч]: [чм’іл’]<*čьmеljь
[д͡ж]/[ж]/[ч](бджола)1
3) [д͡ж]:[бд͡жола́]
4) [ж]: [бжола́]<*bьčela/*bъčela
[ш] перед [а] (<ę)(лоша)
[ш]: [лоша́]< *lošę
[ч] перед [а] (<ę) (волочать, толочать)
[ч’]: [воло́ч’ат’], [толо́ч’ат’]1
1. Авжеж так само звучатиме звук [ч’] в сполуці [шч’] (щ на письмі): [пер’ішч’ат’]
[ч]/[т’](жовч)
[ч’]: [жоўч’]< *zьlčь1
1.Має досить важку етимологію:
1) У корені *zьl- з іншим ступенем чергування до *zel- «зелений» через аналогію до жовтийзмінився початковий приголосний та голосний
2) У праслов’янську добу *-k’- з кореня з іншим чергуванням голосного *zol-k-ъ, де наросток *-k-, по першій палаталізації задньоязикових змінився на *-č-: тільки так можна пояснити, чого в слові [п’іч] (< *pektь)[ч]< *-tь твердий, а в слові [жоўч’] м’який
[л’]/[л] перед приголосним (мельник)
[л’]: [мел’ник]
Протиставлення /р/~/р’/
1) /р/~/р’/
2) [р’] у кінці слова
[р’] перед рефлексами ę
[р’]: [пор’адок], [гар’ачиĭ]
[р’] перед [a] (< давньоукр.іа)
[р’]: [зор’а́]
[р’] перед [а](рама, град, границя)
[р]: [град]
Кінцевий [р’]
1) [р’]: [коса́р’]1, [жнива́р’], [дима́р’], [монасти́р’], [боби́р’]
2) [р’]: [гонча́р’]2
1.< *kos-arjь
2.<*gъrnьčarъ. Етимологічно тут не було звука [р’]: він з’явився пізніше по аналогії до іменників, що мали були наросток (суфікс) [ар’] або кореневий м’який [р’], до речі, схоже можна почути в деяких говірках в іменниках: [са́хар’],[база́р’]…
Вставний [р](дощ)
[дошч]
[ґ]/[г]
[г]: [га́нок],
[ґ], [г], [к] (ґудзик)
[г]: [гу́д͡зик]
[х]/[с]
[х]: [колиха́ти]
Протетичний [в] перед [у](вухо, вуса)
[в]: [ву́хо], [ву́са]
Протетичний [в], [г] перед [у](вухо, вуса)
[в]: [вуз’ки́ĭ]
Протетичний [в], [г](вуж)№138
[в]: [вуж]
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 492; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!