Вплив НТР на людину і середовище її проживання.

⇐ ПредыдущаяСтр 27 из 28Следующая ⇒

Завдяки науково-технічній революції за досить короткий в історичному вимірі час, усього за 50 років, досягнуто нечуваних досі успіхів у багатьох сферах людської діяльності, зокрема у космічній, атомній, лазерній, комп'ютерній галузях техніки. Проте хоча науково-технічна революція поліпшила умови життя, збільшила його комфортність, проте у сфері взаємодії між суспільством і природою науково-технічна революція спричинила чималі проблеми.

Сучасні дослідники виокремлюють чотири головні чинники, що визначають основні характерні особливості впливу НТР на навколишнє природне середовище:

– збільшення населення земної кулі;

– скорочення природних мінеральних і паливних ресурсів;

– бурхливе зростання промислового виробництва;

– глобальне забруднення навколишнього природного середовища.

Збільшення населення земної кулі – істотне зростання народонаселення на земній кулі – з’явився в другій половині ХХ ст., і при цьому характерний дуже нерівномірний розподіл людей по окремих регіонах їх проживання: концентрація їх у великих містах з розвинутою індустрією. За останнє століття населення земної кулі збільшилось майже в 4 рази – з 1,6 млрд. чол. на початку століття до 6 млрд. чол. на його кінець. Продуктивні сили, що теж зростають значними темпами, збільшують усі види впливу цього чинника на довкілля (різке скорочення лісів, пасовищ, джерел прісної води тощо).

Скорочення природних мінеральних і паливних ресурсів безпосередньо пов’язано з ростом продуктивних сил і обумовлена необхідністю відбирати в природи її сировинні ресурси в усе зростаючих масштабах. Наслідком цього стало те, що тільки за останню чверть століття людство використало (тобто вилучило з природного середовища) для задоволення зростаючих потреб промислового виробництва стільки ж мінеральної сировини, скільки її було використано за всю попередню історію людства. За прогнозами економістів, у найближчі 25 років промислове виробництво зросте ще в 2-3 рази, що вимагатиме величезних сировинних ресурсів. Сьогодні це є одне з найбільш гострих питань, тому що темпи зростання промисловості, і зокрема гірничовидобувної, безперервно зростають. За останні 100 років видобування вугілля на земній кулі зросло в 15 разів, нафти – у 7 000 разів, газу – 1 000 разів. При цьому необхідно врахувати, що така інтенсивна розробка родовищ корисних копалин призвела до різкого скорочення їх запасів і загрози їх повного зникнення, тому що мінеральні ресурси практично не відновлюються. Не менш важливими є й пов’язані з цим такі негативні явища, як зменшення площі рослинності (ліси, луки), скорочення числа диких тварин, порушення ландшафтів у значній частині земної кулі, ерозія ґрунтів тощо.

Бурхливе зростання промислового виробництва з високою концентрацією засобів виробництва та трудових ресурсів в окремих регіонах: найбільше в розвинутих країнах або промислових і гірничовидобувних районах, частіше всього максимально наближених до джерел сировини та енергії. У цьому відношенні найбільш яскраво проявляється дія НТР у зростанні важкої промисловості (гірничовидобувної, чорної та кольорової металургії, хімічного виробництва), а також в енергетиці, яка є основою для розвитку базових галузей народного господарства та транспорту (залізничного, морського, автомобільного, авіаційного тощо).

Великомасштабна виробнича діяльність призводить до споживання величезної кількості кисню та значним викидам в атмосферу вуглекислого газу. Так, у процесах горіння на кожні 32 кг спожитого кисню утворюється 44 кг вуглекислого газу. Один автомобіль за 1 000 км пробігу споживає річну для людини норму кисню, а пасажирський літак за один трансатлантичний переліт споживає 35 т кисню.

У глобальному масштабі збільшення концентрації вуглекислого газу в об'ємі всієї атмосфери навіть на тисячну частку змінює її прозорість для короткохвильового теплового випромінювання і створює загрозу так званого „теплового ефекту” – зростання температури на поверхні Землі. Наслідки цього явища для нашої планети можуть бути катастрофічними: танення льоду Арктики та Антарктики, підвищення рівня Світового океану та загроза затоплення материків.

Зміни газового балансу атмосфери вже призводять до помітного дефіциту кисню в таких промислово розвинутих регіонах як Рур у ФРН та промислова зона Токіо в Японії, тобто суттєво знижується його вміст в атмосфері, що також призводить до уповільнення процесів життєдіяльності інших організмів.

Газовий склад атмосфери підтримує рослинність Землі та зелені водорості Світового океану (фітопланктон), які поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Технічний прогрес і зростаючі об’єми виробництва призвели до значного скорочення площ рослинного покриття та масового забруднення (а в ряді випадків – отруєння) вод Світового океану і загибелі планктону. У усьому світі це викликає законну тривогу і вимагає прийняття невідкладних заходів по відновленню газового балансу атмосфери.

Окрім кисню, усі галузі промисловості споживають велику кількість прісної води, запаси якої на земній кулі обмежені. Наприклад, дуже багато води споживається целюлозно-паперовою та нафтопереробною промисловістю.

Енергетика (особливо електроенергетика), темпи розвитку якої значно випереджають темпи росту інших галузей, визначає прогрес суспільного виробництва і в той же час є одним з найбільших джерел негативного впливу на природу.

Основна частина електроенергії, що виробляється сьогодні у світі, продукується на ТЕС – теплових електростанціях, які й визначають найбільший негативний вплив на довкілля. Ступінь впливу ТЕС на природу залежить від виду палива, що використовується. Найменшої шкоди завдає природний газ.

Глобальне забруднення довкілля породило головну зараз тему про загрозу екологічної кризи, що постала яка соціальна проблема. Глобальне забруднення всієї біосфери, тобто повітряного й водного середовища, ґрунтів і підземних вод, створюється викидами промислових підприємств, побутовими й господарськими відходами, неправильним застосуванням отрутохімікатів та добривами, а також підвищенням рівня шуму від роботи транспортних засобів і промислових підприємств. У числовому виразі воно може бути схарактеризовано наступними цифрами: викиди в атмосферу промислових підприємств і транспортних засобів щорічно складають: газів і пилу – 1 млрд. т і стільки ж сажі, а у водойми – більше 500 млрд. т забруднених стоків. У Світовий океан та річки при цьому поступає більше 10 млн. т нафти та нафтопродуктів.

Вирішення складних проблем охорони навколишнього середовища вимагають спільних зусиль усіх країн світу. Вони знаходяться в самому тісному взаємозв’язку з необхідністю збереження миру на Землі, загального й повного роззброєння. Щорічно на озброєння витрачається в усьому світі в 2,5 рази більше асигнувань у порівнянні з охороною здоров'я, і в 1,5 рази – народною освітою.

Людина – це частина самої природи, і усі її життя нерозривно пов'язано з природою. Організм людини підключений до загального біологічного круговороту речовини і повністю підпорядкований законам природи. Будучи істотою біологічною, людина весь час має потребу в їжі, воді, засобах захисту від несприятливих температурних та інших умов – у житлі, одязі тощо.

Задоволення цих біологічних потреб покривається, природно, за рахунок природних ресурсів. З цієї точки зору вплив людини на природу, біосферу незначний і по масштабах порівнюється з впливом на неї інших живих істот. Саме в таких масштабах людина впливала на довкілля на самих ранніх етапах розвитку людства, одночасно витримуючи сильну залежність від природних чинників.

Природа практично не дає людині в готовому вигляді того, що їй потрібно для задоволення її потреб. Звідси виникла потреба в праці, у виробничій діяльності. У свою чергу, це викликало до життя спеціалізацію та розподіл праці і призвело до виникнення людського суспільства. Людина стала істотою не тільки біологічною, але й соціальною. Виникли й соціальні потреби, тому що суспільне виробництво зумовило обмін речовини та енергії вже між суспільством та природою.

Прогрес суспільного розвитку людства, зростання виробництва, утворення інфраструктур (транспорт, зв'язок тощо) призвели до різкого зростання обміну речовини та енергії між суспільством та біосферою. Таким чином, людина та її праця стає активним початком, що перетворює природу. Масштаби цього впливу зростають по мірі розвитку продуктивних сил суспільства. Для означення цього впливу зараз широко використовується термін „антропогенний вплив”, тобто викликаний людською діяльністю.

Основні напрямки антропогенного впливу:

– пряма експлуатація природних ресурсів;

– непрямий (побічний) вплив на природу виробничої та іншої діяльності людини;

– забруднення навколишнього середовища.

Одним із факторів негативного впливу людини доби НТР на природу є експлуатація природних ресурсів.

Природні ресурси – речовини органічного та неорганічного походження, що знаходяться в природних умовах, а також природні види енергії, які достатньо вивчені і можуть бути використані людиною для задоволення своїх біологічних та соціальних потреб. Захоплені в процес суспільного виробництва природні ресурси перетворюються в складовий елемент продуктивних сил суспільства, тобто в економічну категорію.

Класифікація природних ресурсів (по ознаках їх вичерпності):

– до невичерпних природних ресурсів (у глобальному масштабі) можна віднести всю масу води на Землі, сонячне випромінювання, енергію вітру, морських хвиль, повітря тощо. Іншими словами, це такі ресурси, споживання яких людиною складає мізерну частку їх фактичних запасів на планеті;

– вичерпні природні ресурси цілком обмежені у своїй кількості, і за порівняно короткий рядків (від тисяч і сотень до десятків років) вони можуть бути повністю вилучені (видобуті) людиною з природи й використані. Вичерпні природні ресурси у свою чергу підрозділяються на невідтворювані та відтворювані.

– невідтворювані природні ресурси – це, головним чином, мінерального та органічного походження корисні копалини. До перших можна віднести металічні руди, солі, сірку та інші різноманітні мінерали. До інших – кам’яне та бурі вугілля, нафта, газ, торф, сланець тощо. До невідтворюваних ресурсів дещо умовно можна віднести і деякі види природної енергії, наприклад, енергію водяного потоку річки, тому що ця енергія має цілком визначене кінцеве значення і може бути практично повністю перетворена в електричну за допомогою електростанцій.

– відтворювані природні ресурси це, головним чином, живі організми у всій їх багатозначності. Однак не всі з цих організмів при сучасному рівні розвитку суспільства охоплюються споживанням і виробництвом. Багато рослин і тварин мають велику цінність для людини в силу своїх якостей (харчосмакових, зручності переробки, легкодоступності, навіть моди на ті чи інші продукти та вироби).

У цьому разі виникає небезпека повного винищення тих чи інших видів рослин та тварин. Ряд дослідників сходяться на тому, що за останні чотири століття на Землі зникло більше 100 видів ссавців і біля 150 видів птахів, при чому більшість з них – після 1900 р. Основною причиною загибелі цих видів вважається їх хижацьке знищення людиною. Так були знищені, наприклад, морська корова, тур, мандруючий голуб, безкрила гагарка, очковий баклан та інші. Під загрозою повного зникнення опинились свого часу і багато інших тварин. Знищуються й окремі види рослин. Однак, на відміну від мінеральних ресурсів, живі організми здатні розмножуватись і поповнювати свою чисельність (а інколи і збільшувати її). Для такого самовідтворення необхідні певні умови, у числі яких мінімально припустима чисельність популяції.

Загальновідомі позитивні приклади, коли людина своїм активним втручанням у природу допомогла ряду видів відновити свою чисельність. При цьому була ліквідована не тільки загроза їх зникнення, але вони знову отримали своє попереднє промислове значення (сибірський соболь, зубр, бобер, лось. сайгак та інші).

До відтворюваних вичерпних ресурсів можна віднести й ґрунти, маючи на увазі, що площі їх конечні і при їх нераціональному використанні вони можуть знизити і навіть втратити свою родючість. І навпаки, при умілому використанні вони можуть постійно забезпечувати високі врожаї. Ті ж саме можна сказати й про рибогосподарські водойми. Таким чином, проблема раціонального використання природних ресурсів – одна з найсуттєвіших і найскладніших задач як охорони природи, так і економіки.

Що торкається вичерпних невідтворюваних ресурсів, то тут на перший план виходять наступні завдання:

– розширення геологорозвідувальних пошуків;

– розробка найбільш економічних технологій видобування, збагачення й відокремлення корисних копалин від так званої „пустої породи”;

– максимальне видобування супутніх руд та їх переробка;

– пошук нових замінників сировини;

– створення машин та механізмів з меншою метало- та матеріалоємністю;

– максимальна утилізація вторинної сировини та енергоресурсів.

Відтворювані ресурси вимагають значно більших зусиль у дослідженні процесів, що відбуваються в живій матерії екологічних систем, а також при розробці й упровадженні відповідних практичних заходів.

Прямою експлуатацією людиною природних ресурсів не обмежується її вплив на природу. Так, для спорудження заводів, фабрик, міських поселень, сільськогосподарських та інших об’єктів необхідні відповідні площі, які вилучаються в лісів, степів, луків тощо. По меншій мірі, це зменшує розміри відповідних екологічних систем, а як правило, відбувається руйнування їх структури й порушення процесів, що в них відбуваються.

Можна також навести приклади, коли людина, стараючись отримати позитивний результат в одному, несподівано отримувала негативний результат в іншому. Так, до початку 50-х років Азовське море представляло собою велику збалансовану і вельми продуктивну екологічну систему зі своєрідними гідрологічними, кліматичними та біологічними умовами, які дозволяли виловлювати 20 – 25% усієї риби, що виловлювалась на ті часи в Радянському Союзі. При цьому половина азовського вилову припадала на рибу цінних порід.

У 50-х роках екологічний стан Азовського моря почав істотно змінюватись під впливом будівництва великих водосховищ, іригаційних систем та промислових об'єктів у басейні Дона та Кубані, що живлять це море. Збільшення споживання прісної води на потреби сільського господарства (вирощування рису) та промисловості неминуче призвело до зменшення її стоків в Азовське море і до притоку в нього чорноморської води через Керченську протоку. Солоність азовської води зросла з 10 - 10,5 до 13 разів і більше. Риба, що затрималась в 11-й зоні, де для неї було вдосталь кормів, стала концентруватися поближче до гирла Дона та гирла Кубані, де солоність була нижче, але й кормів менше. Одночасно з потоком чорноморської води в Азовське море проникла величезна кількість медуз (сучасна їх біомаса оцінюється цифрами більше 30 млн. т), які харчуються тим же кормом, що й цінні породи риб. Як результат, улов тільки цінних порід риби в Азовському морі скоротився в 35 разів.

Найбільш шкідливим і небезпечним видом антропогенного впливу на довкілля є його забруднення. Під забрудненням довкілля слід розуміти укорінення в нього таких відходів виробництва і таких видів господарської діяльності (у вигляді речовини та енергії), що або взагалі не характерні для біосфери, або не характерні їх концентрації й інтенсивності і які складають загрозу здоров’ю людини, погіршують умови його життя, праці та відпочинку, наносять втрати життєво важливим природним ресурсам, негативно впливають як на окремі живі організми, так і на структуру й функціонування екологічних систем у цілому.

Антропогенному забрудненню піддається вся біосфера разом з атмосферою, гідросферою та літосферою. Основними джерелами забруднення є енергетика, промисловість, транспорт, сільське господарство та інші види суспільно-господарської діяльності людини. Масштаби антропогенного забруднення величезні, і поки що зберігається неухильна тенденція його зростання. По деяких видах забруднень вже досягнуті загрозливі рівні.

В атмосферу викидається величезна кількість твердих пилоподібних часток, газів та пари. Ступінь їх шкідливості різноманітна і залежить від хімічного складу, фізичних властивостей, умов розповсюдження в атмосфері та багатьох інших чинників. Найбільшими „постачальниками” забруднюючих атмосферу речовин слід назвати електростанції, підприємства чорної та кольорової металургії, промисловість будівельних матеріалів, транспорт.

Щорічно в атмосферу Землі від антропогенних джерел потрапляє приблизно 250 млн. т пилу, 200 млн. т оксиду вуглецю, 50 млн. т різноманітних вуглеводнів, 150 млн. т діоксиду сірки, 50 млн. т оксидів азоту. Більша частина цих речовин утворюється при згорянні звичайних органічних палив.

Гідросфера також забруднюється – як окремі прісноводні водойми й водотоки суходолу, так і весь Світовий океан. Річки й озера забруднюються самими різноманітними промисловими та господарсько-побутовими стоками. а також отрутохімікатами, що мають широке застосування в сільському господарстві і потрапляють туди з дощовими та талими водами. Ці забруднення зменшують можливість використання води таких річок та озер для питних, господарсько-побутових, рибогосподарських та, у деяких випадках, виробничих потреб.

Якщо зважити на те, що з усієї маси води на Землі частка прісної води складає біля 6%, а придатної для використання – менше 0,5%, те стає очевидним, що запобігання забрудненню та відновлення чистоти прісних водойм та річок слід вважати край актуальною проблемою.

Річки, у свою чергу, є основні „постачальники” забруднень у моря та океани. Морське середовище, крім того, забруднюється скидами прибережних промислових та комунально-побутових об’єктів, втратами та відходами добувних комплексів при розробці корисних копалин на шельфі, втратами вантажів, що перевозяться, а також відходами корабельних енергетичних установок при експлуатації морського транспорту. Найбільше занепокоєння людства викликає забруднення Світового океану нафтою.

Літосфера весь час знаходиться під загрозою забруднення, небезпека якого полягає в тому, що тверді відходи виробництва, наприклад „порожня порода” при добуванні корисних копалин, шлаки й зольні залишки в металургійному та енергетичному виробництвах, побутове сміття тощо, потребують для складування й захоронення значних по площі земель (часто придатних для сільського господарства), погіршують санітарно-гігієнічний стан місцевості, а також створюють інші складні проблеми.

Енергетичне забруднення – це особливий вплив на біосферу, основними видами якого є теплове, електромагнітне, радіоактивне й акустичне забруднення.

Джерела теплового забруднення – це в основному агрегати та технологічні процеси, що використовують тепло для виробництва електроенергії, нагрівання речовини та матеріалів при їх переробці, обігрівання жител тощо. Певна частка цього тепла завжди втрачається в навколишнє середовище, у більшій чи меншій мірі нагріваючи її.

Електромагнітне забруднення навколишнього середовища виникає в результаті роботи радіотрансляційних та телевізійних станцій і ретрансляторів, радіолокаційних станцій, деяких промислових установок, що використовують електромагнітні поля високої частоти, та інших пристроїв.

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища може виникати від роботи атомних енергетичних та інших установок, при збереженні, транспортуванні та використанні радіоактивних речовин при недотриманні діючих норм і правил. Як електромагнітні, так і іонізуючі радіоактивні випромінювання при відповідних рівнях інтенсивності можуть визначати небезпечний вплив на організм людини і багатьох тварин, викликаючи в них специфічні порушення фізіологічних функцій різних органів і систем.

Акустичне (шумове) забруднення навколишнього середовища характерно, головним чином, для населених пунктів і територій, що безпосередньо прилягають до „шумонасичених” підприємств. У містах, як правило, основними джерелами шуму являються транспортні засоби. Шум, в основному, діє на організм людини, на його нервово-психічний стан, робить неможливим повноцінний відпочинок, знижує працездатність. Шум негативно впливає і на багатьох тварин і птахів, змушує їх залишати шумові території. А втім, деякі з них цілком адаптувались до шумових розумів існування в містах (ворони, граки, горобці тощо).

Боротьба за неухильне підвищення рівня життя людей, зростання чисельності населення вимагають постійного розвитку промисловості, сільського господарства, інфраструктур, урбанізації. Людство не може відмовитись від цивілізації. Науково-технічний прогрес – явище незворотне. Це вимагає усі більш інтенсивної взаємодії людини з природою, її перетворення. Гасло „Назад до природи!” слід вважати не тільки реакційним, але й антинауковим. Однак, людина, освоюючи природні ресурси, активно втручаючись у природні взаємозв’язки, не завжди враховує можливі наслідки, інколи переходити ту межу, коли природа вже не в змозі відновити природну рівновагу. Ф. Енгельс свого часу писав у „Діалектиці природи”: „Не будемо, однак, занадто втішатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона помщається нам. Кожна з цих перемог має, правда, у першу чергу ті наслідки, на які ми розраховували, але в другу й третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки, які дуже часто знищують значення перших”. Зважаючи на це, людина від споживацького відношення до природи повинна перейти до співробітництва з нею, будувати свою господарську діяльність у відповідності з можливостями природи.

Лекція 14. РОЛЬ ТЕХНІЧНИХ НАУК І ІНЖЕНЕРНОЇ ОСВІТИ У РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ І ТЕХНОЛОГІЇ ОКРЕМИХ ГАЛУЗЕЙ ВИРОБНИЦТВА

1. Особливості інженерної діяльності і технічних наук в добу НТР.

2. Внесок вищих навчальних закладів у науково-технічну революцію.

1. Після закінчення Другої світової війни починається черговий історичний етап розвитку техніки, а разом з ним і розвитку інженерної діяльності та інженерної освіти. В одній з попередніх лекцій ми вже розглянули три перші етапи: 1 - інструменталізації (праінженерний), 2 - механізації (предінженерний), 3 - машинізації (власне інженерний). Четвертий - розвинутий - інженерний етап є етапом автоматизації і пов'язаний з настанням з середини ХХ ст. науково-технічної революції (НТР). Потужним стимулюючим фактором у розвитку інженерної діяльності та інженерної освіти на даному етапі став бурхливий, випереджувальний розвиток науки та її перетворення у безпосередню продуктивну силу. Безперервне прискорення у розвитку техніки не могло здійснюватися без широкого використання результатів наукових досліджень. Наука остаточно вирвалася вперед по відношенню до техніки, забезпечуючи, таким чином, різке прискорення технічного прогресу.

На основі базових напрямків НТР розгорнувся найбільший переворот у середовищі виробничої техніки, відкрилася дорога комплексній автоматизації на базі гнучких виробничих систем (ГВС), роторних і роторно-конвеєрних автоматичних ліній (АРЛ і РКЛ), систем автоматизованого проектування (САПР). Провідною ланкою комплексної автоматизації стала керуюча система машин на основі мікропроцесорів і мікроЕОМ.

Проникнення науки у промислове виробництво і її поєднання з практикою, впровадження науково-технічних досягнень у виробництво викликало необхідність у подальшому розвитку та вдосконаленню організації самої науки, інженерної діяльності та інженерної освіти. Почалася організація промислових і університетських дослідницьких лабораторій, на базі яких потім стали створюватися науково-дослідні інститути (НДІ). Технічні науки вступили у якісно новий етап розвитку, що характеризується налагодженням стійкого зв'язку з природознавством, а також інтенсивним процесом їх диференціації, на окремі, спеціальні галузі. Почалося зародження і подальший бурхливий розвиток електро- та радіотехніки, електроніки, ядерної фізики. Закладалися наукові основи мікроелектроніки, атомної техніки і технології.

З настанням НТР різко змінився характер взаємодії науки, техніки та виробництва. В результаті їх тісного контакту і переплетення утворилася нерозривний тріада «наука-техніка-виробництво», в якій наука посіла провідне становище, випереджаючи у своєму розвитку техніку, а техніка - виробництво.

На рівень з провідними інженерними професіями, такими як інженер-технолог та інженер-конструктор, вийшла професія інженер-дослідник, що забезпечує більш тісний зв'язок науки з виробництвом. На базі академій, НДІ та університетів розгорнулася організація науки у загальнодержавних масштабах. Відбулося різке ускладнення структури інженерної професії відповідно з розширенням сфери інженерної діяльності, зростанням складності і багатоукладності техніки.

П'ятий - постінженерний - етап розвитку інженерної діяльності та інженерної освіти пов'язаний з настанням етапу кібернетизації та другого етапу НТР, що розгорнулася на межі тисячоліть, а також зародженням шостого технологічного укладу, в основі якого закладаються нанотехнології, генна інженерія та інформаційна революція.

Можливості для чергового суспільно-технічного перевороту визріли в результаті розгорнутої в 1970-х рр. наукової революції, лідерами якої стала тріада науково-технічних напрямів: мікроелектроніка, інформатика і біотехнологія. Це в черговий раз призвело до докорінного перевороту в характері інженерної діяльності та інженерної освіти. Сфера інженерної діяльності надзвичайно розширилася, а в області інженерної освіти почалося бурхливе «розмноження» спеціальностей і спеціалізацій і, відповідно, необхідність в їх чіткому визначенні систематизації і класифікації.

Розгортання другого етапу НТР привело до незвичайного розширення сфери інженерної діяльності, структура якої була схильна до впливу цілого ряду факторів. Вичерпання традиційних енергоресурсів та їх негативний вплив на екологію, змусили шукати і освоювати нові нетрадиційні і практично невичерпні (поновлювані) джерела енергії, такі як сонячна, вітрова, геотермальна, енергія припливів і відливів і ін. Стали розгортатися роботи по володінню таким потужним джерелом енергії, яким є термоядерна енергія.

Наближається до завершення вік заліза, що панував в якості основного конструкційного матеріалу протягом майже трьох тисячоліть, і пріоритет все частіше став віддаватися матеріалам з підвищеними і заздалегідь заданими хіміко-фізико-механічними властивостями: пластмасам, композитам, кераміці, порошковим матеріалами. Здійснюється технологічний переворот на основі широкого освоєння принципово нових мало- і безвідходних технологій для видобутку і переробки сировини. Це дозволить опускати цілий ряд проміжних операцій, з меншими витратами і в коротші терміни отримувати кінцевий продукт за допомогою лазерної, плазмової, електроімпульсної, мембранної технологій, геобіотехнології, СВС-технології та ін. Істотно перетворюється технічна база науки завдяки широкому застосуванню САПР і автоматизації експерименту, що дозволив скоротити частку ручної праці в науці і конструюванні, посилити творчий початок та істотно скоротити шлях від народження нової і плідної ідеї до її втілення в принципово новій техніці і технології. Змінився напрям дослідження і освоєння Космосу, закінчився період «наукових подвигів» і відстоювання пріоритетів, не зважаючи на витрати, від наукового та військового стали переходити до промислового та комерційного його освоєння. Об'єктом інтенсивного промислового освоєння став також океан, його невичерпні багатства. Розширюється видобуток корисних копалин з шельфів, морського дна і їх безпосереднє вилучення з морської води, а також перехід до марікультури - від природного до штучного відтворення рослинного і тваринного світу морів і океанів.

За допомогою Інтернету, мережі телекомунікацій та широкого застосування електронної побутової техніки у світовий інформаційний простір стали активно включатися широкі верстви населення, які стають не тільки власниками інформації, але і її активними творцями. Зазначені тенденції в інженерній діяльності призводять і до неминучої трансформації інженерної освіти. Загальна комп'ютеризація та інформатизація освіти, в першу чергу інженерної, широке використання відеотехніки та інших сучасних технічних засобів навчання дозволяють інтенсифікувати навчальний процес і активізувати роботу студентів.

Однією з найважливіших особливостей інженерної діяльності в умовах НТР є її інтернаціоналізація, розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва та об'єднання зусиль всіх прогресивно мислячих інженерів у вирішенні глобальних технічних проблем сучасності. Створення єдиних міжнародних систем енергозбереження, транспорту та інформації - основні напрями співробітництва інженерів різних країн. Глобальні проблеми сучасності обумовлені загостренням протиріч розвитку способу виробництва матеріальних благ. Це насамперед поглиблення протиріч між природою та суспільством, що полягає у порушенні стабільності навколишнього середовища і погіршення його якості.

З точки зору виробничої технології найбільшу міру відповідальності за загострення соціально-екологічної ситуації несуть саме інженери. Суспільство висуває до інженерів суперечливі вимоги - збільшення потужності техніки та інтенсивності технології, розширення виробництва при одночасному обмеженні їх впливу на навколишнє середовище і людину.

Участь інженерів у міжнародному співробітництві на основі досягнень НТР має особливо велике значення для країн, що розвиваються як засіб подолання їх економічної і науково-технічної відсталості. Від розвитку інженерної діяльності залежить і вирішення глобальної проблеми забезпечення населення планети джерелами енергії. Науково-технічні основи нових поновлюваних джерел енергії розроблені, але їх освоєння, впровадження та експлуатація затримується через відсутність інженерних проектів високоекономічних і ефективних енергетичних установок. Важливим результатом НТР, що змінив співвідношення сил природи і суспільства, стала відмова від пануючого у світі до середини XX ст. «революційного» принципу інженерного «перетворення природи». Чекає свого якнайшвидшого розв'язання транспортна проблема, незабаром - транспортна революція, до якої своєчасно повинні бути готові інженери і налаштовано інженерну освіту. Підвищення ступеня складності праці, часта зміна його і зміна поколінь і напрямків техніки зроблять невигідним вузькопрофесійний поділ праці. Знадобляться інженери, а також робітники, техніки, менеджери, науковці та інші працівники виробничої сфери, що мають широкопрофильную підготовку, здатні добре адаптуватися до швидко мінливих умов праці та напрямків своєї діяльності. Особливо важливе значення набуває фундаменталізація інженерної освіти, під якою слід розуміти оволодіння знаннями історії розвитку техніки, законами і закономірностями її будови, функціонування і розвитку.

Випереджальний розвиток науки по відношенню до промисловості - специфічна особливість НТР. Техніка впливає на науку, забезпечуючи їй можливість виконувати випереджальну функцію: висуває нові завдання, пов'язані з практичними потребами виробництва, поставляє науці сучасний потужний інструментарій, необхідний для проведення експериментальних досліджень і для обробки їх результатів. Без новітніх прискорювачів елементарних частинок неможливо було б подальше проникнення фізики вглиб атома. Без електронно-обчислювальних та електронно-розрахункових пристроїв не могла б виникнути кібернетика, а без їх подальшого вдосконалення вона не могла б рухатися вперед. Без створення і вдосконалення ракетної техніки людина не досягла б таких успіхів у освоєнні космосу і т.д. Разом з тим успіхи науки і техніки взаємодіючи, впливають на структуру і динаміку продуктивних сил, на характер і зміст суспільної праці в цілому, на умови життя людей, на розвиток самої людини. Все це і є результат цілеспрямованої інженерної діяльності, її певного розвитку.

Нова техніка передбачає інше місце людей у виробництві, ніж раніше, і відповідно вимагає змін, що стосуються організації виробництва, кваліфікації робочої сили, умов праці, рівня інженерної справи і т.д. Наприклад, якщо техніка морально застаріває через кожні 5-10 років, то обсяг знань за цей же час збільшується в два рази. Це веде до зникнення цілого ряду професій і спеціальностей та до появи безлічі нових (у народному господарстві щорічно виникає 600 нових професій і відмирає 500 старих). Останнє призводить до необхідності безперервного розширення та оновлення знань, випереджальної професійної та загальнокультурної підготовки як робітників, так і інженерно-технічних (керівних) кадрів.

Діяльність людини в умовах автоматизації наповнюється інтелектуальним змістом - розробка нових технічних ідей, втілення їх у машинах, технології виробництва, предметах і результатах праці, монтажі нової техніки, її налагодженні, приведення в робочий стан і запуск, усунення несправності в її роботі, управлінні, контроль технологічного процесу і т.д. Таким чином, всі інші напрямки НТР (енергетика, космізація, кібернетика і т.д.) виступають у підпорядкованій ролі, тому що всі вони "працюють" на автоматизацію. Автоматизація - багатогранне явище, що включає найрізноманітніші самодіючі механізми. До них належать, наприклад, штучні супутники Землі, космічні автоматичні станції, численні апарати, прилади, пристрої і пристосування, самонавідні балістичні ракети і т.д. Серед різноманітних видів автоматів першорядна роль належить самодіючим робочим машинам і системам машин. Перетворення науки у безпосередню продуктивну силу найбільш яскраво проявляється саме у цих машинах. Народження, розвиток і безперервне збільшення різноманітності автоматичних робочих машин - велика революція у знаряддях праці, що були "кісткової і мускульної системою виробництва".

Спеціальні дослідження в Японії, Німеччині, США, а також у Франції, Італії, колишньому СРСР показали, що, наприклад, промислові роботи замінюють від 2 до 5 осіб і більше, мають більшу продуктивність певної технологічної гнучкості. Вони можуть бути застосовані у різних галузях економіки, у сфері торгівлі, побутових послуг, у домашньому господарстві.

У сучасних умовах автоматизація виробництва розвивається переважно у чотирьох аспектах: конструювання та використання різних верстатів з програмним керуванням; розробка та виробництво автоматичних ліній, що відрізнялися значно більшою продуктивністю і більшою закономірністю технологічного циклу, створення автоматизованих ділянок, цехів, підприємств (в сучасних умовах це вища форма автоматизації); розробка і впровадження промислових роботів (деякі вчені з їх появою пов'язують навіть новий етап НТР).

Роботи незамінні, коли мова йде про виконання робіт на великих глибинах морів і океанів, у агресивних середовищах, в умовах праці, шкідливих для здоров'я людини. Залежно від функціонального призначення роботи можуть бути різної конструкції. За ступенем гнучкості при виконанні робіт вони діляться на жорсткопрограмовані, тобто призначені для суворо визначених функцій, адаптивні та гнучкопрограмовані (інтегральні).

Іншим напрямком розвитку НТР є розвиток електронної техніки. Найбільшим досягненням НТР в оснащенні технічними засобами праці людини, але вже не фізичного, а розумового, є електронні обчислювальні, керуючі, інформаційні та інші види машин (комп'ютери). Цим машинам передаються деякі функції інтелектуальної діяльності людини, особливо одноманітні, виснажливі, рутинні.

З часу появи цих машин вони в своєму розвитку мали вже чотири покоління: ЕОМ на електронних лампах, дискретних напівпровідникових приладах, інтегральних мікросхемах, великих інтегральних мікросхемах. П'яте покоління вже впроваджується в життя, за темпами випуску вони обганяють всі інші види машин. У зв'язку з винятковою важливістю і все більшим кількісним збільшенням ЕОМ у галузях народного господарства виникла необхідність озброєння комп'ютерною грамотністю трудящих. З цією метою вводиться система підвищення кваліфікації - навчання в школах і вузах програмування і практичної роботи на ЕОМ. Комп'ютери застосовні як у сфері виробництва, так і у повсякденному житті суспільства. Особливо велику роль вони відіграють у автоматизації виробництва, в управлінні технологічними процесами, у інженерних розрахунках, у плануванні соціально-економічного розвитку районів, областей цілих регіонів, галузей економіки.

Важливим додатком ЕОМ є галузь автоматизованого проектування, як одне із завдань, що мають першорядне значення. Таке застосування цих машин скорочує в 2-3 рази терміни інженерно-технічних проектів нових машин, приладів, засобів автоматизації і нових видів продукції.

ЕОМ знайшли широке застосування в управлінні транспортними засобами, в оптимізації перевезень, продажу квитків, у вдосконаленні експлуатаційної роботи, у створенні єдиної автоматизованої мережі зв'язку країни, в організації повсюдного прийому телепередач і т.д. Нарешті, комп'ютери - незамінні помічники людини в науковій, педагогічній та виробничій діяльності та інших сферах.

Комп'ютери та інші засоби автоматики допомагають вивчати об'єкти, недоступні для безпосереднього дослідження: ядерні процеси в реакторах, властивості космічного простору, великі атмосферні процеси, великі глибини морів і океанів, поверхня Місяця і планет сонячної системи і т.п.

Важливим напрямом розвитку НТР є енергетика. Функціонування виробничих сил суспільства неможливо без енергетики. В сучасних умовах майже всі знаряддя праці - різні машини і механізми, кількість яких невпинно збільшується, приводяться в рух підкореними людиною природними силами - енергією води, яка падає, різними видами палива, вітру і т.д.

Споживання енергії у світі в ХХ ст. подвоювалося: на початку століття за 50 років, у середині століття - за 30 років, а в останні десятиліття - за 15-20 років. При цьому електроенергетика подвоювалася ще швидше - приблизно за 10 років; близько 70% енергоспоживання в світі покриваються нафтою і газом. Однак світові запаси цих енергоносіїв обмежені і протягом декількох десятиліть можуть бути вичерпані. Розвідані запаси нафти на кінець 1974 р. оцінювалися в 97 млрд. т, а до початку 90-х рр. ХХ ст. - близько 600 млрд. т. За деякими оцінками, у 2000 р. розвідані запаси нафти наблизилися до 800-1000 млрд. т. Передбачається, що за нинішніх темпів видобутку і споживання запасів нафти вистачить до 2050 р. Що ж буде далі? Наукова думка ще задовго до такої ситуації здійснювала пошук нових, більш надійних і довговічних джерел енергії. І вони увінчалися успіхом: наука і техніка оволоділи методами використання енергії, що звільняється у величезних кількостях в процесі ланцюгової реакції розподілу важких атомних ядер, і інтенсивно досліджують можливість отримання керованої реакції термоядерного синтезу важких атомів водню і атомів гелію.

Електрика - найдосконаліший вид енергії, на основі якого можна створити високорозвинені продуктивні сили суспільства. Оволодіння науковими способами отримання теплової та електричної енергії з атомного ядра - найбільше досягнення, що характеризує сучасну науково-технічну революцію в енергетиці.

Виробництво атомної енергії збільшувалося зростаючими темпами. У 1980 р. у світі налічувалося 272 АЕС, вони виробляли близько 8% електроенергії.

Слід очікувати, що у найближчому майбутньому на зміну нафті та природному газу прийде вугілля, і лідируюче місце займуть хімічні технології з переробки вугілля. Вже розроблені способи ефективного виробництва моторного палива та інших хімічних продуктів при переробці вугілля. Світові запаси доступного для розробки вугілля у 20-40 разів перевершують нафтові ресурси. З розвитком хімічної технології вугілля стане одним з найважливіших джерел сировинних продуктів.

Важливим напрямком НТР є якісна зміна технології. Сучасний етап науково-технічної революції викликав до життя принципово нові види технології, які засновані на застосуванні електрики, фізичних, хімічних і біологічних процесів, ультразвуку, лазера, потоків елементарних часток, електромагнітного поля, плазми та інших явищ і станів речовини, які використовуються як технологічні агенти. Замість механічної обробки предмета праці на макрорівні, наприклад, різання, стругання, свердління, вона відкрила можливість широкого застосування у виробництві методів виготовлення продуктів праці шляхом впливу на мікроструктуру речовини на рівні молекул і атомів. НТР втягує у технологічні процеси вищі форми руху матерії у порівнянні з механічною - фізичну, хімічну та біологічну. Нові технологічні методи більш універсальні і гнучкі, тому що легше допускають перехід на виготовлення іншої продукції, підвищують коефіцієнт використання сировини та економію матеріалів, вимагають, як правило, менш громіздкого обладнання, покращують якість продукції,значно піднімають продуктивність праці. Так, заміна механічної обробки рубінових каменів лазерною призвела до заміни декількох верстатів однією лазерною установкою, продуктивність якої опинилася у 500 разів вище.

Досягнення НТР в галузі технології повинні знайти широке застосування у сфері виробництва на тривалий період. Серед іншого - це забезпечення широкого впровадження у народне господарство принципово нових технологій - електронно-променевих, плазмових, імпульсних, біологічних, радіаційних, мембранних, хімічних та інших, у тому числі нанотехнологій, що дозволяють багаторазово підвищити продуктивність праці, підняти ефективність використання ресурсів і знизити енерго- та матеріаломісткість виробництва.

Розвиток промисловості, безперервнне зростання різних потреб суспільства: у житлі, засобах транспорту, зв'язку, одязі, взутті, предметах побуту і т.д. породили і загострили протиріччя між все зростаючими масштабами індустрії і виробництвом природної сировини. Це протиріччя може вирішити тільки науково-технічна революція, яка розгорнулася: у наукових лабораторіях були розроблені промислові способи отримання різноманітних штучних матеріалів. Розвиток даного напряму привів до створення смол і пластмас, різних волокон, ниток, тканин, замінників шкіри та хутра, лінолеуму і полімерних оздоблювальних матеріалів, всіляких плівок і покрівельних матеріалів, кристалів, паст, синтетичного каучуку та ін.

Штучні матеріали мають ряд особливостей, які роблять їх переважаючими у порівнянні з природним сировиною. Їм можна надавати будь-які задані властивості, вони легше і дешевше природних матеріалів, більш стійкі до дії хімічних реагентів, атмосферних процесів і світла, менш схильні до корозії, більш технологічні при виготовленні з них різних видів продукції. У промисловості з них виготовляють корпуса машин та апаратів (радіоприймачів, магнітофонів, холодильників, телефонів), шестерні, труби, лаки, клеї, предмети побуту - ванни, раковини, тази, килими, абажури, посуд, дитячі іграшки та інші вироби. У будівництві - різні будівельні матеріали та обладнання: пінобетон, стеклопласт, пінопласт, облицювальні, теплозвукоізоляційні і гідроізоляційні матеріали, пластмасові трубопроводи, санітарно-технічне обладнання і т.д.

Штучні матеріали отримують з природних або синтетичних полімерів. Широкий діапазон застосування цих матеріалів обумовлює швидке зростання обсягів їх виробництва.

НТР поширюється і на інші напрямки життєдіяльності людей: вихід у космос і його освоєння, космізація науки і виробництва; розширення засобів масової комунікації, вдосконалення і розвиток транспортних засобів, а також засобів передачі інформації та ін. Під впливом НТР істотних змін зазнає механізоване виробництво, особливо при впровадженні роботів, традиційних видів технології і природних матеріалів.

Розвиток НТР призводить до змін у структурі продуктивних сил, характері праці, співвідношенні наукового і технічного прогресу, в характері і спрямованості розвитку матеріально-технічної бази, а головне - у впливі на людину як на основну продуктивну силу суспільства.

Аналіз економічного розвитку показує, що рішення економічних і соціальних завдань неможливе без глибокої інтеграції науки з виробництвом. Тут раніше велика роль відводилася міжгалузевим науково-технічним комплексам, які були створені більше двадцяти п'яти років тому.

Безсумнівно, в умовах НТР предмет професійної турботи інженерних працівників, їх діяльності і сьогодні, і завтра, і в порівняно віддаленому майбутньому один - техніка та технологія. Проте техніка і технологія завтрашнього дня будуть не схожі на ті машини, механізми, виробничі цикли, які діють сьогодні. Науково-індустріальне виробництво, в основі якого лежить наука, передбачає орієнтацію на технічні нововведення вищого техніко-економічного рівня. Створюються такі нововведення одночасно у двох напрямках: по-перше, при вирішенні традиційних інженерно-технічних завдань нетрадиційними методами, по-друге, у процесі дослідження і вирішення виробничих завдань нового класу. Завдання інженера - відшукати більш раціональний, дешевший в економічному і техніко-технологічному відношенні спосіб виробництва потрібної суспільству продукції. Під впливом науково-технічного прогресу існуюча галузева структура суспільного виробництва докорінно зміниться і відбудеться це (вже відбувається) найближчим часом. А разом з нею зміниться і структура предмета інженерної діяльності: збільшиться поле застосування інженерних знань і методів; іншими, непорівнянними з колишніми за ступенем складності стануть інженерно-технічні завдання; інженерні розробки ще тісніше переплетуться з науковими.

Отже, 50-ті роки ХХ ст. ознаменувалися вступом людства в період науково-технічної революції. Науково-технічна революція носить глобальний, інтернаціональний характер, охоплює весь світ, вона має всеосяжний характер, так як впливає на всі сторони життя, органічно поєднує корінні зміни в науці і техніці, висуває на передній план нові технології.

У різноманітті галузей науки і техніки виділяються основні напрямки, що визначають характер сучасної НТР. Це широке використання електрики, застосування атомної енергії в мирних цілях, радіоелектроніка, отримання штучних матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, вивчення Всесвіту та інші досягнення, які впливають на всі сфери діяльності людини, революціонізують сучасне виробництво, є прискорювачами науково-технічного прогресу. Розвиваються нові технології (у тому числі біотехнології), нові джерела енергії, нові транспортні засоби і засоби зв'язку, створюються нові предмети праці. Генеральним напрямком НТР залишається автоматизація виробничих процесів на основі створення електронно-обчислювальної техніки, роботів, верстатів з ЧПУ, гнучких автоматизованих виробництв.

У результаті НТР досягнення природничих наук все більше і більше використовуються у виробництві, наука відокремлюється від безпосередньої праці, у багатьох областях промисловості створюються автоматичні системи машин, йде процес застосування технічних засобів, здатних замінювати логічні функції людини. Під впливом НТР не тільки поліпшуються технології, підвищуються продуктивність праці та якість продукції, але й скорочуються витрати на виробництво.

2. З Другої світової війни Англія вийшла істотно ослабленою. Найвідоміший англійський державний діяч ХХ ст. Вінстон Черчілль у цей час був заклопотаний тим, що освітня система Великобританії випускала дуже мало кваліфікованих інженерів і техніків. Стурбований необхідністю різко підняти продуктивність британської індустрії і якість праці в ній, сер Вінстон поставив питання про підготовку інженерів найвищої кваліфікації, справжніх інженерів, інженерів-дослідників.

Після довгого розгляду різного роду варіантів було вирішено (1957 р.) на знак поваги і визнання життєвого подвигу сера Вінстона заснувати спеціально з цією метою новий коледж як Черчілль-коледж у складі Кембриджського університету. У 1958 р. Сенат університету схвалив ідею створення та напрями роботи коледжу. У 1966 р. він став повноправним "Коледжем університету". Цей крок англійського уряду свідчив про серйозні наміри в сфері реформи технічної освіти.

Саме вищі навчальні заклади стали основою для підготовки спеціальних кадрів для зростаючих потреб промисловості в умовах НТР у другій половині ХХ ст. І не тільки тому, що випускали фахівців для потреб промисловості, але й тому, що дуже часто в стінах вищих навчальних закладів викладали і займалися дослідницькою роботою видатні діячі науки.

Імперський коледж (Велика Британія) - спрямованість університету в основному технічна та природно-наукова. Зі стін цього коледжу вийшло 14 нобелівських лауреата, в тому числі Денис Габор, який отримав свою премію за «винахід і розвиток голографічного методу» і сер Олександр Флемінг, винахідник пеніциліну.

У Страсбурзькому університеті (Франція) працювали такі Лауреати Нобелівської премії:

• Альберт Швейцер (1875-1965 рр.) - Доктор філософії Стасбургского університету, ліценціат теології, лауреат Нобелівської премії миру 1952 р.

• Лен Жан Марі (н. 1939), лауреат Нобелівської премії з хімії 1987 р.

Мюнхенський технічний університет, найбільший технічний внз Німеччини і єдиний технічний внз Баварії (заснований в 1868 році королем Людвігом Другим як Політехнічна школа).

У 1970 році був перейменований так, як ми його знаємо зараз. Багато вчених Мюнхенського університету отримали Нобелівську премію:

• 1961 р. Рудольф Моблауер, фізика

• 1964 р. Конрад Еміль Блоч, медицина

• 1973 р. Ернст Отто Фішер, хімія

• 1985 р. Клаус фон Клітцінг, фізика

• 1986 р. Ернст Руска, фізика (винахідник «електронного мікроскопа»)

• 1988 р. Джон Дізенхофер, хімія

• 1988 р. Роберт Хьюбер, хімія

• 1989 р. Вольфганг Пауль, фізика

• 1991 р. Ервін Нехер, медицина

• 1991 р. Ріхард Роберт Ернст, хімія

Міланський технічний університет - найбільший технічний університет Італії. Багато вчених, що працюють в політехнікумі, є власниками нагород і визнані науковим співтовариством. Серед інших, найбільш відомим, безсумнівно, є Джуліо Натта, єдиний італієць - лауреат Нобелівської премії з хімії (1963 р.), який очолює факультет Хімії, матеріалів та інженерної хімії.

У 1954 році на базі університету зусиллями Джино Касініса і Ерколе Боттані був відкритий перший в Європі електронний обчислювальний центр. У 1963 році Джуліо Натта отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження полімерів, зокрема поліпропілену. У 1977 році у космос був запущений супутник «Сіріо», розроблений спільно університетом та кількома компаніями.

Каліфорнійський університет в Берклі. Користується світовою популярністю як один з кращих центрів для підготовки фахівців з комп'ютерних технологій, економіки, фізики.

Фізики з Берклі зіграли ключову роль у розробці атомної бомби під час Другої світової війни і водневої бомби після неї. Учені з Берклі винайшли циклотрон, дослідили антипротон, зіграли ключову роль в розробці лазера, пояснили процеси лежать в основі фотосинтезу, відкрили безліч хімічних елементів, включаючи Сиборг, плутоній, берклій, лоуренсій і каліфорній.

Саме у Берклі отримала початок операційна система BSD (і ліцензія BSD).

Знамениті випускники та професори Прінстона - математик Ендрю Уайлс, що довів теорему Ферма і багато інших. Серед знаменитих випускників і співробітників Стенфорда - Джон МакКарті, найбільший фахівець у галузі штучного інтелекту, Сергій Брін і Ларрі Пейдж - засновники Google, Лен Босак і Сенді Лернер - засновники Cisco Systems.

Один з найбільш відомих вищих навчальних закладів колишнього СРСР - МДТУ імені Н. Е. Баумана.

Відомі випускники МДТУ ім. Н. Е. Баумана - 10 льотчиків-космонавтів, а також наступні діячі науки і техніки:

• Олександр Олександрович Архангельський - радянський авіаконструктор, доктор технічних наук (1940), заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1947), Герой Соціалістичної Праці (1947).

• Володимир Павлович Бармін - радянський вчений, конструктор реактивних пускових установок, ракетно-космічних і бойових стартових комплексів, академік АН СРСР (з 1966 року).

• Ісаак Семенович Брук - радянський вчений у галузі електротехніки та обчислювальної техніки, член-кореспондент АН СРСР.

• Володимир Петрович Ветчинкин - радянський вчений у галузі аеродинаміки і літакобудування, заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1946).

• Микола Антонович Доллежаль (1923) - конструктор реактора першої у світі атомної електростанції.

• Павло Павлович Ісаков (1941) - радянський конструктор танків і тракторів, доктор технічних наук

• Володимир Якович Климов - радянський вчений у галузі авіаційного моторобудування, конструктор авіаційних двигунів.

• Сергій Павлович Корольов (1929) - конструктор і організатор виробництва радянської ракетно-космічної техніки та ракетної зброї; створив ракету-носій «Р-7»;4 жовтня 1957 здійснив запуск на навколоземну орбіту першого у світі штучного супутника Землі і першого у світі космонавта (12 квітня 1961); організував виробництво космічної техніки у СРСР.

• Андрій Миколайович Ларіонов - радянський вчений у галузі електротехніки, член-кореспондент АН СРСР.

• Сергій Олексійович Лебедєв (1928) - основоположник обчислювальної техніки в СРСР

• Олександр Олександрович Мікулін - академік, радянський конструктор авіаційних двигунів і провідний конструктор ОКБ Мікуліна.

• Володимир Михайлович Мясищев - радянський авіаконструктор, глава ОКБ-23, керівник ЦАГИ в 1960-1967 роках.

• Йосип Хомич Незваль - радянський авіаконструктор. Головний конструктор ОКБ А. Н. Туполєва. Керував розробкою ТБ-7 і Ту-128. Здійснював загальне керівництво розробкою конструкції Ту-160.

• Володимир Михайлович Петляков - радянський авіаконструктор.

• Микола Олексійович Пилюгін (1935) - радянський інженер-конструктор в області систем автономного управління ракетними і ракетно-космічними комплексами, академік АН СРСР, член Ради головних конструкторів ракетної та ракетно-космічної техніки.

• Дмитро Миколайович Решетов (1930) - видатний вчений у галузі міцності, довговічності і надійності машин. Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки РРФСР.

• Павло Осипович Сухий (1925) - авіаконструктор.

• Вадим Олександрович Трапезников - російський учений у галузі електромашинобудування, автоматики, процесів управління і економіки науково-технічного прогресу, автор ряду світових відкриттів в цих областях.

• Андрій Миколайович Туполєв (1918) - авіаконструктор.

• Всеволод Іванович Феодос'єв - фахівець у галузі механіки деформованого твердого тіла, нелінійних задач тонкостінних конструкцій. Засновник наукової школи «Механіка конструкцій літальних апаратів». Доктор технічних наук, професор. Член-кореспондент АН СРСР по Відділенню механіки і процесів управління (механіка) з 1979 року.

• Євген Олексійович Чудаков - російський учений, академік АН СРСР, один з основоположників автомобілебудування.

У МДТУ викладали такі вчені, як:

• Сергій Іванович Вавілов - радянський фізик, академік, засновник наукової школи фізичної оптики в СРСР, президент Академії наук СРСР.

• Борис Павлович Демидович - радянський математик, учений в області теорії звичайних диференціальних рівнянь, теорії функцій, математичної фізики.

• Петро Петрович Лазарєв - фізик, біофізик і геофізик, один з основоположників сучасної біофізики, дослідник Курської магнітної аномалії.

• Лубенець, Владислав Діомідович (1916-1993) - видатний вчений в галузі вакуумних пристроїв і космічних апаратів.

• Броніслав Сигизмундович Малаховський - радянський інженер, творець паровоза серії С, одного з кращих вітчизняних кур'єрських локомотивів, подолав швидкісний рубіж в 100 км / ч.

• Юрій Семенович Соломонов - директор і генеральний конструктор Федерального державного унітарного підприємства «Московський інститут теплотехніки, лауреат Державної премії СРСР, конструктор ракет«Тополь-М»,«Булава-М».

• Костянтин Петрович Феоктистов - космонавт і конструктор космічних кораблів.

• Володимир Михайлович Чаплін - радянський вчений і педагог, фахівець в області опалювально-вентиляційної техніки

• Сергій Олексійович Чаплигін - російський фізик, один з основоположників гідро-та аеродинаміки, академік АН СРСР.

• Володимир Миколайович Челомей - професор, академік, радянський учений.

• Олексій Євгенович Чичибабін - професор, російський і радянський хімік-органік, академік АН СРСР.

Московський енергетичний інститут (технічний університет) - один з провідних, найбільших технічних університетів світу в галузі енергетики, електротехніки, радіотехніки, електроніки та інформаційних технологій. Заснований МЕІ у 1930 році.

У 1950 році проведено пуск навчальної теплоелектроцентралі. На обладнанні ТЕЦ МЕІ проводилися і ведуться в даний час дослідні роботи.

У 1953 році в інституті був організований Сектор спеціальних робіт МЕІ (у 1958 році перейменований в ОКБ МЕІ) для участі у роботах по ракетній техніці, де спочатку керівником був академік В. А.Котельников, а після його відходу керівником був призначений Богомолов А. Ф. Для ОКБ МЕІ була виділена велика територія під Москвою у дер. Довгий Ледово (Ведмежі озера).Там був створений Центр космічного зв'язку ОКБ МЕІ «Ведмежі озера», де були встановлені радіотелескопи з повноповоротними дзеркальними антенами, найбільша з яких має діаметр 64 метри, із сучасною приймальнопередавальною апаратурою, пристроями обробки та подання інформації,обчислювальним центром і лініями внутрішньої і міжнародного зв'язку. У 80-і роки відкрився факультет атомного енергомашинобудування.

У стінах МЕІ працювали такі видатні вчені, як засновник московської школи електротехніків професор К. А. Круг, академіки А. Ф. Богомолов, В. В. Болотін, С. І. Вавилов, В. А. Кириллин, В. А. Котельников, Ю. Н. Работнов, В.І.Сифоров, М.А. Стиріковіч, В. А. Фабрикант, нобелівські лауреати А. Д. Сахаров і Черенков П. О. та ін

Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет (СПбДПУ).

Починаючи з 1950 року, велика увага приділялася підготовці фахівців для всесоюзних будівництв. На інженерно-будівельному факультеті розпочалася підготовка інженерів-гідробудівників, а при металевому заводі було організовано вечірнє відділення ЛПІ для підготовки інженерів-турбобудівників.

До 1960 року в ЛПІ були створені лабораторії енергетичних систем, автоматики, телемеханіки, металургії, турбінобудування і компресоробудування. Одночасно з цим, в інституті була введена система «безперервної виробничої практики». Першокурсники, які не мали виробничого досвіду, поперемінно вчилися і працювали на найбільших виробничих підприємствах: завод ім. К. Маркса, Металевий завод, ВО «Світлана», завод «Червоний Жовтень», в Головленінградбуді.

Знамениті випускники:

• Агєєв, Микола Володимирович - фізик, хімік і металург, академік АН СРСР

• Аліханов, Абрам Ісаакович - фізик

• Антонов, Олег Костянтинович - авіаконструктор

• Асафов, Олексій Миколайович - конструктор підводних човнів

• Берієв, Георгій Михайлович - авіаконструктор

• Духов, Микола Леонідович - конструктор бронетехніки, ядерного і термоядерного зброї

• Ізотов, Сергій Петрович - конструктор авіаційних, ракетних і танкових двигунів.

• Капіца, Петро Леонідович - фізик, лауреат Нобелівської премії

• Кикоін, Ісаак Костянтинович - фізик, академік Академії наук СРСР

• Кошкін, Михайло Ілліч - творець танка Т-34

• Курчатов, Ігор Васильович - батько радянського атомного проекту

• Полікарпов, Микола Миколайович - авіаконструктор

• Раузін, Яків Рафаїлович - фізик-теоретик, металознавець, науково обґрунтував теорію термічної обробки хромистих сталей.

• Соколов, Тарас Миколайович - творець автоматизованих систем управління для ракетних військ та космічної галузі

• Фарфурін, Анатолій Никанорович - найбільший фахівець з корабельної броні і технології її виробництва

Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет), СПбГТІ.

Відомі випускники:

• Гальоркін, Борис Григорович (1871-1945), інженер-генерал-лейтенант, академік, доктор математики і технічних наук (автор теорії пружності пластин)

• Зворикін, Володимир Козьмич (1889-1982) - радянський інженер, один з винахідників сучасного телебачення

• Іоффе, Абрам Федорович (1880-1960) - видатний фізик, Отець радянської фізики

• Петровський, Гурій Тимофійович (1931-2005) - російський фізико-хімік, фахівець в області технології оптичних і спеціальних стекол, академік Російської академії наук

Томський політехнічний інститут. Заснований у 1896 р., відкритий у 1900 р., спочатку називався Томський технологічний інститут.

Відомі випускники:

• Глухих, Василь Андрійович (нар. 1929) - вчений, фахівець в області термоядерної енергетики, академік РАН. Лауреат Ленінської премії, Державних премій СРСР і РФ.

• Камов, Микола Ілліч - радянський авіаконструктор, творець гелікоптерів «Ка», доктор технічних наук (1962), Герой Соціалістичної Праці (1972), лауреат Державної премії СРСР (1972).

• Квасников, Олександр Васильович - російський учений у галузі космічних і авіаційних двигунів, один з творців МАІ і організаторів становлення та розвитку авіаційної та ракетної техніки в СРСР.

• Сатпаєв, Каниш Імантаевіч - радянський геолог, спеціаліст в області рудних родовищ і металогенії, Академік АН СРСР (з 1946).

• Шахов, Фелікс Миколайович - радянський геолог, спеціаліст в області рудних родовищ, член-кореспондент АН СРСР (з 1958).

Харківський технологічний інститут (ХТІ) - перший технічний вуз в українських губерніях Російської імперії і другий технологічний інститут імперії. Рішення про відкриття прийнято в 1870-х роках.

Інститут урочисто відкрито 14 (27) вересня 1885 р. як практичний технологічний інститут з двома відділеннями - механічним і хімічним.

1957 р. - кафедра електричних машин впровадила на ХЕМЗі потужний генератор імпульсів для обробки надтвердих металів і сплавів, що одержав всесвітнє визнання.

1961 р. - у проблемній лабораторії «Динамічна міцність деталей машин» під керівництвом академіка АН УРСР А. П.Філіппова введена в дію перша в Україні унікальна установка для дослідження міцності дисків турбомашин при високих швидкостях обертання і температурах.

1962 р. - співробітники кафедри технологія електричних виробництв ХПІ в співдружності з колективом ленінградського заводу «Ленінська іскра» розробили метод контактного осадження срібла і впровадили новий спосіб отримання активних мас для лужного акумулятора.

1965 р. - кафедри ливарного виробництва і технології жирів вперше в світі розробили технологію виготовлення стрижнів і форм з рідких самотвердіючих сумішей. Ліцензії на її використання продані багатьом країнам. Професору І. В. Рижкову, провідному розробнику, присуджена Ленінська премія.

1967 р. - кафедра ДВС створила і впровадила у виробництво новий тепловозний двигун Д-70 потужністю 3000 л. с. відповідний світовим зразкам.

1979 р. - За створення серії парових турбін для атомних електростанцій завідувачу кафедрою турбінобудування професору В. М.Капінос присуджена Державна премія УРСР.

Випускники

• Гуревич, Михайло Йосипович - радянський авіаконструктор, лауреат Ленінської премії.

• Жданов, Олександр Андрійович - директор ФЕДа.

• Євген Ліфшиц та Ілля Ліфшиц - фізики-теоретики, лауреати Ленінської премії.

• Лев Мацієвич - творець російської підводного човна.

• Челпан, Костянтин Федорович - конструктор танкового дизельного двигуна В-2.

Вчені

• Морозов, Олександр Олександрович (1906-1979) - конструктор танків, лауреат Ленінської премії.

• Рижков, Іван Васильович (нар.16 червня 1923) - вчений-ливарник, лауреат Ленінської премії (1967).

• Лев Термен - творець терменвоксу.

НТУУ "КПІ" має багату и славетну історію. Його славу створювали натхненною, самовідданою працею видатні вчені и педагоги, які перетворили КПІ в унікальній навчальний та науковий заклад, и його випускники, що зробили видатний внесок у розвиток науки и техніки у ХХ ст. - вітчизняної та світової.

У першій половині 70-х рр. здійснювалась підготовка фахівців із 58 спеціальностей. Було відкрито спецфакультет автоматизованих систем управління (1972) i зварювальний факультет (1975). 1975 р. факультет автоматики и електроприладобудування Було розділено на два: систем управління та електроприладобудування й обчислювальної техніки.

Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 19 20 21 22 23 24 25 262728 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!