Сутність, передумови, етапи етапи науково-технічної революції
Протягом усієї історії людство перебувало у перманентному пошуку нових науково-технічних можливостей. Процес накопичення знань сутєво пришвидшився у ХХ ст., особливо у другій його половині. Перетворення атомної енергії, освоєння космосу і океану, поява генної інженерії, швидка інформатизація суспільства – усе це стало ознаками „входження” у добу науково-технічної революції, яка триває і нині. Розглянемо докладніше сутність, передумови й основні етапи НТР, однак попередньо визначимося із змістом таких понять, як „науково-технічна революція”, „науково-технічний потенціал”, „науково-технічний прогрес”.
Зауважимо, що наукове осмислення сутності науково-технічної революції, її основних напрямів, вироблення прийнятної періодизації усе іще триває. Тож не існує загальновизнаних і загальноприйнятих підходів визначення критеріїв логіко-історичного обґрунтування закономірностей розвитку науково-технічної революції. Певний час серед науковців взагалі переважав дещо спрощений підхід до характеристики науково-технічної революції. Вона розглядалася майже виключно у контексті принципово важливих технічних новацій. З плином часу, однак, стало зрозумілим, що не менш важливою є соціальна значущість науково-технічної революції, її соціально-економічні і гуманістичні чинники. Відтак, слід говорити принаймні три рівнозначні складові НТР:
– наукову – наявність і комплексне використання нових фундаментальних відкриттів у природознавстві та суспільних науках;
|
|
|
– технічну – формування якісно нового укладу техніки, застосування нових конструкційних матеріалів, комплексно-автоматизованих систем виробництва, нових джерел енергії і т. ін.
– соціальну – зміну ставлення людини до перманентного оновлення системи виробничих відносин, а також до оточуючого середовища.
Науково-технічна революція (НТР) – це докорінне, якісне реформування виробничих сил на основі перетворення науки у провідний фактор розвитку суспільного виробництва, якісний стрибок у розвитку науки і техніки, що призвів до суттєвих змін у структурі і динаміці продуктивних сил суспільства, а також і до змін ролі самої людини у цій системі та її ставленні до оточуючого середовища.
Темпи науково-технічної революції значною мірою залежать від рівня науково-технічного потенціалу – сукупності ресурсів, що їх має у своєму розпорядженні та чи інша держава, а саме: науково-технічної інформації; кваліфікованих кадрів, здатних не тільки використовувати, але й накопичувати необхідні науково-технічні знання; матеріально-технічної бази для здійснення науково-технічної діяльності.
|
|
|
Науково-технічна революція є найвищою формою науково-технічного прогресу (НТП) – процесу поступального розвитку науки і техніки, що зумовлює глибокі перетворення у продуктивних силах суспільства. Головними аспектами науково-технічного прогресу є створення і вдосконалення засобів праці, розвиток технології та енергетичної бази виробництва, вдосконалення механізмів управління виробництвом та організації суспільної праці. Ознакою НТП є стрімкі темпи розвитку науки і техніки, зокрема суттєве скорочення розриву у часі між фундаментальними науковими відкриттями, створенням на їхній основі технічних засобів та широким впровадженням цих засобів у процесс виробництва. Відбувається пришвидчення й темпів самого процессу пізнання. Парадоксально, але факт: 90% відкриттів, що визначають нині розвиток суспільства, з’явилися протягом останнього півстоліття, і лише 10% припадають на майже двохтисячолітній період історії людства.
НТР стала закономірним наслідком накопичення наукових знань людством за всю історію його існування. У створенні передумов науково-технічної революції важливу роль відіграли три наукові революції (ХУ – ХУІІ ст.), оскільки тоді були закладені наукові основи майбутньої НТР.
|
|
|
Перша наукова революція (XV – XVIІ ст.) відкинула систему Аристотеля і геоцентричне вчення Птоломея, подолала середньовічну схоластику і зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших вчених створила наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто саме природознавство. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації прийшла капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин
Друга наукова революція (XIX ст.) зруйнувала метафізичні ідеї незмінності природи і утвердила діалектичні ідеї загального розвитку і зв'язку у природі на основі атомістичної теорії і періодичного закону в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології. Вплив науки ще більше виявляється у розвитку продуктивних сил, з'являються нові галузі виробництва, загострюються суперечності з виробничими відносинами.
Етапи НТР створюються якісними зрушеннями, переломними моментами в розвитку науки і техніки. Ці зрушення є в свою чергу результатом тривалого накопичення наукових знань, збільшення масштабів використання нової техніки.
|
|
|
Коли мова йде про періоди НТР, то акцентують увагу на його переломних моментах, які складаються як сполучення двох тенденцій – вичерпання можливостей пануючої техніки і визрівання умов для масового використання принципово іншої, більш досконалої. Таким чином утворюється точка перелому, яка стає початком нового етапу.
Стосовно до двох сторіч науково-технічного прогресу, які охоплюють всю його історію, такий підхід створює досить строкату картину зміни періодів еволюції. В різних сферах виробництва, галузях наукових знань спостерігаються свої особливі чергування стрибків еволюцій:
* в енергетиці – парова машина, електродвигун, двигун внутрішнього згорання;
* в сфері заміни ручної праці машинами – механізація основних робочих процесів, комплексна механізація, виникнення системи машин, створення автоматів;
* на транспорті – заміна парових двигунів дизельними та іншими двигунами внутрішнього згорання, створення цільнометалевих транспортних засобів;
* у виробництві матеріалів – перехід від абсолютної переваги чорних металів до масового використання алюмінію, кольорових металів, пластмас;
* в сільському господарстві – додаток простої заміни ручної праці машинами та вплив їх на біологічну продуктивність рослин і тварин.
Заміна ручної праці машинами може здійснюватись тільки при паралельному зростанні енергетичної оснащеності виробництва, енергоозброєності праці. Одночасно повинно проходити послаблення залежності виробництва від безпосередніх доступних природних ресурсів, це досягається також за допомогою машин і енергії, що забезпечуватимуть не тільки зростання видобування корисних копалин, але і їх більш глибоке перетворення. Прогрес машин та енергетики визначають і технічний розвиток галузей інфраструктури і є головним джерелом підвищення продуктивності праці при перевезенні вантажів та людей, обробці та передачі інформації.
Якщо розглядати НТР у зв’язку з процесом розвитку і задоволення всіх суспільних потреб, в тому числі невиробничих, то в особливу його сферу виділяється сільське господарство і виробництво продовольства, де переважають біологічні процеси, в зв'язку з чим науково-технічний прогрес набуває своїх специфічних форм.
Другий розріз НТР – це розвиток його суб’єктивних елементів – рівня освіти населення та підготовки кадрів і, що тут саме головне, розвиток наукового пізнання, його сходження від відносно простих до більш складних форм руху матерії. Він дозволяє виявити етапи науково-технічного прогресу виходячи із основних зрушень у розкритті законів природного і суспільного розвитку. До цього розрізу НТР безпосередньо примикає організація самої науки, її становлення як особливої сфери суспільної праці, значення якої безперервно зростає.
Загальновизнаних підходів для обґрунтування „моменту народження” науково-технічної революції поки не існує.
Початок науково-технічної революції одні науковці пов’язують з серединою 40-х років XX ст., коли з’явилися перші електронно-обчислювальні машини й вдалася спроба вивільнення ядерної енергії, що у свою чергу дало поштовх розвитку знань про генетичну структуру біологічних молекул, виходу людства в космічний простір і т.ін. Інші дослідники, однак, обстоюють тезу про розгортання НТР у 50-60-ті рр., пов’язуючи цей процес з появою принципово нових наукових напрямів та виробничих галузей (сталеливарної, транспортного машинобудування, вугледобувної, текстильної).
До наукового обігу поняття „науково-технічна революція” уперше було введено 1960 року Дж. Берналом у праці „Світ без війни”.
Виділяють три основні етапи науково-технічної революції:
– виникнення та поширення якісного нового, технологічного типу наукового знання, пристосованого до завдань управління як виробничими, соціальними, так і природними процесами;
– розвиток принципово нових типів технічних систем, зокрема мікроелектроніки (здатної забезпечити якісно нові можливості накопичення інформації), комп’ютерної техніки (забезпечує перебирання від людини до машини певні функції з обробки інформації), телекомунікації (здатної миттєво передавати інформацію на колосальні відстані), генної інженерії, біотехнології тощо;
– становлення якісно нового типу організації суспільного виробництва, докорінні зміни структури і характеру праці, позначені переходом від індустріально-машинного до комплексно-автоматизованого виробництва.
Вищеозначені етапи розвитку науково-технічної революції подекуди характеризуються як:
– підготовчий;
– сучасний;
– великого автоматизованого машинного виробництва.
Підготовчий етап науковці відносять на початок 30-х рр. ХХ ст., коли розробки нових наукових теорій машинної техніки та нових принципів розвитку виробництва передували створенню принципово нових типів машин, обладнання, технології, що потім знайшли своє використання під час підготовки до другої світової війни. В цей передвоєнний період в науці відбувся корінний переворот в багатьох фундаментальних уявленнях про основи оточуючої природи, а в виробництві спостерігався бурхливий процес подальшого розвитку техніки та технології. На цьому етапі наука використовувалася обмежено, не стільки для розвитку виробничого процесу взагалі, скільки для створення машин та інших засобів праці. Техніка та технології в цей час ще значною мірою залежали від участі людини у виробництві, а не від об’єктивних наукових основ виробництва.
Вихідним моментом для сучасного етапу розвитку НТР була розробка якісно нових наукових теорій. Епоха другої світової війни співпала з початком другого етапу НТР. Найбільш передовою у науково-технічному відношенні країною на той час були Сполучені Штати Америки, що, зрозуміло, було не випадково. Цьому сприяв ряд важливих факторів: ще під час першої світової війни США мали величезні воєнні замовлення, що позитивно вплинуло на їхню економіку; США не вели воєнних дій на власній території; не мали застарілого обладнання в промисловості; володіли багатими і винятково сприятливо розташованими природними покладами; з надлишком володіли кваліфікованою робочою силою.
Суть цього етапу полягала в технічній та галузевій перебудові, коли в матеріальному виробництві створювалися матеріальні передумови для наступного корінного перевороту в системі машин, технології виробництва, в структурі провідних галузей промисловості і всього національного господарства.
У колишньому Радянському Союзі і Україні, яка перебувала у його складі, другий етап НТР із-за Великої Вітчизняної війни і величезних втрат почався набагато пізніше – після відновлення зруйнованого війною господарства. Набагато раніше другий етап НТР почався в головних країнах Західної Європи – Великій Британії, Франції, ФРН, Італії.
На третьому етапі НТР виникло велике автоматизоване машинне виробництво. Останні десятиліття відмічені випуском великої кількості різноманітних автоматичних станків та автоматичних станочних ліній, створенням участків, цехів і навіть окремих автоматизованих заводів. Але це не позбавило їх суттєвих недоліків: виявилася так звана криза автоматизації як результат внутрішніх суперечностей розвитку автоматичної техніки. Поряд із цим важливою особливістю цього етапу розвтку промисловості є все більш прискорювана заміна одних видів продукції, що виробляється, іншими, що потребує відносно частої переналадки обладнання. Також нові вироби стають все складнішими в обробці.
Під час третього етапу розвитку НТР, на думку науковців, створюються передумови для наступного переходу до великого автоматизованого виробництва також в галузі предметів праці та технології: нові технологічні методи викликають до життя нові предмети праці і навпаки. Нові технологічні методи (поряд з автоматизованими засобами виробництва) немовби відкрили нові споживні вартості у „старих” предметів праці.
У зв’язку з тим, що в розгортанні НТР втілюється сучасна, революційна форма НТП, часто відбувається ототожнення понять науково-технічна революція та науково-технічний прогрес, хоча в економічній літературі кожне з них розглядається самостійно. НТП та ТНР обумовлюють один одного, так як кількісне накопичення порівняно невеликих змін в науці та техніці в кінці кінців призводить до до корінних якісних перетворень у цій галузі, а після переходу до нової техніки та технології революційні зміни переростають в еволюційні.
Це безперервний процес виникнення наукових та технічних ідей і відкриттів, їх реалізації в виробництві, морального старіння техніки та заміни її новою, більш продуктивнішою. Характерним є те, що сучасна науково-технічна революція, переросла в технолого-інформаційну.
Часто найважливішою рисою науково-технічної революції називають перетворення науки в безпосередню виробничу силу внаслідок її включення в процеси виробництва, скорочення термінів між народженням нового відкриття в науці і його втіленням в продуктах промислового виробництва. Однак про таку роль науки щодо процесів виробництва К.Маркс відзначав ще в роботі „Злиденність філософії” (1847) і вважав це важливою рисою індустріального, великого машинного виробництва. Класичний капіталістичний спосіб виробництва з необхідністю вимагає якнайшвидшого і якнайповнішого залучення досягнень науки у виробничі процеси для підвищення конкурентоспроможності товаровиробника. В умовах науково-технічної революції наука стає не лише безпосередньою виробничою силою, але й безпосереднім об'єктом та засобом виробництва. Створення нових знань стає самодостатньою метою виробництва. Знання, інформація не лише обслуговують виробництво матеріальних цінностей, але й самі стають товаром, що має і споживчу й мінову вартість.
Поряд з перетворенням науки в безпосередній об’єкт і засіб виробництва на сучасному етапі розвитку науково-технічної революції виділяють ще такі її характерні риси:
– якісне перетворення всіх елементів продуктивних сил – предметів праці, знарядь виробництва, самого працівника, він перестає бути «обслуговувачем» машини;
– зміна характеру та змісту праці, наростання творчої складової в трудових операціях, перекладання основного тягаря виконавської праці «на плечі» машин;
– виникнення передумов ліквідації протилежності між розумовою та фізичною, управлінською та виконавською працею, соціального розподілу діяльності, вихід людини поза власне виробництво, з «царства необхідності» в «царство свободи»;
– відкриття принципово нових джерел енергії, створення нових матеріалів з наперед визначеними властивостями;
– наростання ролі міждисциплінарних досліджень, поступова ліквідація «ізоляції» галузей наукового знання;
– значне підвищення ролі інформаційної діяльності, засобів масової інформації та комунікації.
З точки зору вирішення проблеми кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи найважливішою рисою науково-технічної революції є той факт, що вперше у їх взаємодії досягнута гранична, з точки зору охоплення, опосередкованість усіх природних факторів виробництва і тим самим відкриваються можливості для подальшого розвитку суспільства та його відносин з оточуючим природним середовищем як свідомо регульованого та контрольованого процесу. Здобутки науково-технічної революції створюють матеріальні передумови для запобігання глобальній екологічній катастрофі і виходу з кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи.
Говорячи про особливості НТР, слід звернути увагу на формуванні нового, технологічного способу виробництва, який має універсальний характер. Універсальність технологічного способу виробництва визначається тим, що:
– універсальним засобом управління стає саме знання, його науково-практична, орієнтована на технологію в широкому смислі слова, форма;
– практичне освоєння форм руху матерії, включно з соціальною (соціальна технологія), забезпечує свідоме, розумно регульоване відтворення матеріальної основи життя;
– долається односторонність матеріального та духовного виробництва, розумової та фізичної праці, встановлюється гармонійний характер взаємозв'язків різноманітних видів виробництва;
– завершується формування цілісної системи світових організаційно-технічних, господарсько-економічних та науково-технічних зв'язків між регіонами, різноманітними видами та формами організації суспільного життя.
Виникнення нових, наукоємннх галузей виробництва свідчить про наростання процесу подолання соціального розподілу праці. Крім того, розвиток генної інженерії, термоядерної та альтернативної енергетики свідчить, що людство проникло достатньо глибоко в таємниці природи, щоб перейти до якісно нового способу організації людської діяльності в масштабах всієї планети. Цей процес включає в себе два моменти. На основі знань про гранично допустимі навантаження на природні системи, пристосування вже існуючих індустріальних технологій (які неможливо замінити одномоментно). Цей процес надання природо-погодженості існуючим формам організації перетворюючої діяльності знаходить своє вираження в природоохоронних заходах, у будівництві очисних споруд, газо- та пилевловлюючих установок і т.п. Ці дії, при всій їх безумовній корисності, все ж є боротьбою з наслідками, а не з причинами. Корінні ж причини негативного впливу суспільства на природу ліквідуються лише в ході заміни неприродних індустріальних людських технологій на природно-людські або природоподібні технології.
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!