Розвиток та будова плодових оболонок
Внаслідок нерівномірного дроблення бластомерів трофобласта та ембріобласта над зародковим диском утворюється складка трофобласта, яка, поступово розростаю-чись, оточує зародок з усіх боків, залишаючи лише незначну щілину (пупок амніона), через який зародок з’єднується з порожниною матки. Згодом ця щілина повністю за-ростає і виникає дві оболонки – амніон та трофобласт.
Наступним етапомєформування судинної оболонки. Пупкові судини, що відійшли від первинної аорти, виходять по стінці сечової оболонки з черевної порожнини і роз-галужуються у ворсинках трофобласта, який перетворюється тепер на судинну обо-лонку – хоріон. Простір між амніоном і хоріоном займає сечова оболонка-алантоїс.
Водяна оболонка (amnion – чаша) тонка, прозора й безсудинна, що розвивається з трофобласта. У ній міститься навколоплідна рідина, яка обмиває плід. До середини вагітності кількість плодової рідини збільшується і становить 3–5 л у корів, 5–7 л у кобил, 0,5–1,2 л у овець і кіз, 0,04–0,15 л у сук, 0,008–0,03 л у кішок. Зменшення кіль-кості амніотичної рідини в кінці вагітності пояснюють заковтуванням її плодом для функціонування системи травлення. У міру розвитку вагітності змінюється і вигляд самої рідини: з прозорої на початку вагітності вона стає надалі каламутною і містить
Розділ 8
формені елементи, клітини епідермісу, волосся шкіри плода та епітеліальні клітини внутрішньої поверхні амніона. В навколоплідній рідині у незначних кількостях є бі-лок, солі, креатин, сечовина, жири, кальцій, фосфор, натрій, муциназа, холін, холінес-тераза, простагландини.
|
|
|
У рогатої худоби водяна оболонка подекуди утворює виступи, які нерідко відшну-ровуються і плавають у навколоплідній рідині, тому вони отримали назву “долі”, або “хлібці плода”.
Навколоплідна рідина є продуктом секреторної діяльності циліндричного епіте-лію, який вкриває водяну оболонку.
У жуйних і свиней водяна оболонка над спинкою плода, а дещо і з боків, прилягає безпосередньо до судинної оболонки. На всіх інших місцях вона прилягає до сечової оболонки. У кобили, м’ясоїдних водна оболонка зовні контактує з сечовою оболонкою. У кобил амніон щільно зростається з внутрішнім листкомсечової оболонки, утворюю-
чи аланто-амніон, тоді як у рогатої худоби, свиней та інших тварин такого зв’язку немає. Амніотична рідина виконує важливу фізіологічну роль: 1) вона перешкоджає зрос-
танню шкіри плода з амніоном; 2) виконує роль буфера – пом’якшує і запобігає механіч-ному впливу послаблює подразнення матки плодом; 3) забезпечує нормальне положен-ня плода та його розвиток; підтримує рівномірний внутрішньоматковий тиск, захищає плаценту та пупковий канатик від стискання, сприяючи цим нормальному кровообігу плода; 5) справляє позитивний вплив на скорочення матки під час родів, завдяки вмісту в ній речовин міотонічної дії (простагландини та ін.); 6) сприяє розширенню шийки матки, зміні позиції, членорозміщення плода та зволоженню родових шляхів.
|
|
|
Сечова оболонка (алантоїс – allantois – ковбасоподібний) – це мішок, що бере початок від верхівки сечового міхура плода і у вигляді випинання передньої сечової протоки (урахуса) виходить через пупкове кільце, продовжується в складі пупкового канатика і розміщується в просторі між хоріоном, амніоном і жовтковим міхуром. У порожнині алантоїсу скупчується первинна сеча.
Сечова оболонка тонка, прозора, по стінці її проходять судини, що йдуть як від плода до судинної оболонки, так і від судинної оболонки до плода.
У кобили сечова оболонка оточує водяну оболонку навколо у вигляді сліпого мішка. Своєю зовнішньою поверхнею сечова оболонка щільно зростається з судинною, формуючи аланто-хоріон, а внутрішнім шаром – з водною оболонкою, формуючи
аланто-амніон.
Кількість сечової рідини на початку жеребності (близько 3 місяців) коливається в межах 400–800 мл, під кінець жеребності – 7–15 л. Колір сечової рідини на початку буває світлим, під кінець жеребності стає мутним.
|
|
|
У жуйних сечова оболонка подекуди прилягає до судинної, але не зростається з нею. Вона оточує водну оболонку тільки з черевного боку плода.
У корів кількість сечової рідини в кінці тільності коливається в межах 4–8 л, а у овець і кіз в кінці кітності – 200–500 мл.
У свиней сечова оболонка є своєрідним витягнутим мішком, тупі кінці якого про-ростають судинну оболонку і звисають двома витягнутими мішечками, перетягнути-
Фізіологія вагітності
ми в основі кільцями. Зв’язок сечо-вої оболонки з судинною та водною оболонками у них подібний на ана-логічний зв’язок у жуйних. Кількість сечової рідини з розвитком плода збільшується і тільки під кінець по-росності різко зменшується.
У м’ясоїдних та кролиць сечова оболонка розташовується між судин-ною та водною оболонками і зрос-тається з ними, утворюючи аланто-
хоріон і аланто-амніон, так що плід 5виявляється оточеним аланто-амніо-
тичною оболонкою.
8 4 3
2 1
Судинна оболонка (хоріон – cho-rion) або плодова плацента разом з материнською плацентою забезпечує морфо-функціональний зв’язок пло-да з матір’ю.
|
|
|
Рис. 49. Схема розміщення плодових оболонок у лошати:
1 – плід; 2 – аланто-амніон; 3 – аланто-хоріон; 4 – ворсинки про-хоріону; 5 – ворсинки хоріону; 6 – жовтковий міхурець; 7 – по-
рожнина сечової оболонки; 8 – порожнина водної оболонки.
Отже, плацентою називають
комплекс тканинних утворень, що розвиваються з судинної оболонки плода та слизо-вої оболонки матки, який забезпечує зв’язок плода з материнським організмом, його живлення. Плацента забезпечує гомеостаз внутрішнього середовища матері та плода; продукти запліднення, а згодом продукти обміну зародка та плода, з одного боку, про-являють вплив на матку, з іншого – зростають вимоги до матері, які реалізуються по-стійно змінюваним у неї рівнем обміну речовин. Велика роль у цьому належить саме плаценті, що забезпечує двосторонню проникність поживних речовин у напрямку мати – плід та продуктів обміну від плода до матері. Їй властиві також ферментативні та синтетичні процеси, а також захисна функція.
У різних тварин плацента, її плодова та материнська частини, мають свої особли-вості будови.
У кобил судинна оболонка є наче відбитком з внутрішньої поверхні вагітної мат-ки. Розміщена в розі-плодовмістилища ділянка хоріону буває більшою за ділянку, розміщену у вільному розі матки. Вона вкрита по всій поверхні ворсинками близько 1,5 мм заввишки. Кожна така ворсинка складається з одного шару епітелію і сполуч-нотканинної основи, в яких закладено по одному артеріальному та венозному капіля-ру. Заглиблення ендометрію – крипти вистелені одним шаром епітелію. Оскільки вся поверхня хоріону вкрита ворсинками, то таку плаценту відносять до типу розсіяних (placenta disseminata). Простір між ворсинкою та стінкою крипти заповнений секре-том маткового епітелію – ембріотрофом, тому відділення посліду відбувається легко, без руйнування епітеліальних структур.
Розділ 8
А 3 Б 1
4 5
10 11 6
9 7
Рис. 50. Схема розміщення плодових оболонок у теляти:
А: 1 – плід; 2 – амніон; 3 – навколоплідна рідина; 4 – алантоїс; 5 – порожнина сечової оболонки; 6 – хоріон; 7 – коти-ледони; 8 – плацентарні артерії; 9 – плацентарні вени; 10 – пупкова артерія; 11 – пупкова вена; 12 – частина плодового міхура з вільного рога; Б – 2,5-місячний плід з плодовими оболонками.
У жуйних судинна оболонка має вигляд дворогого мішка, що заходить в обидва роги матки. Частина хоріону розміщена в тілі матки, вужча за інші ділянки. Своєю внутрішньою поверхнею хоріон корови прилягає до водяної та сечової оболонок і легко відділяється від них. Зовнішня поверхня хоріону – гладенька, а у місцях контак-ту з карункулами, так званих плодових плацентах, на ньому згруповані сильно роз-галужені ворсинки. До кожної такої плодової плаценти підходить велика артеріальна та венозна гілки (рис. 50 – 8, 9). Розміщені на слизовій оболонці матки карункули, що сильно розростаються під час вагітності, формують материнську плаценту. Загальна кількість таких плацент коливається в межах 80–120.
Під час вагітності карункули виступають у просвіт матки у вигляді грибоподібних утворів (40–60 у кожному розі). Поверхня розрослого карункула у дрібних жуйних має заглибину, якої не буває на карункулах корів. На поверхні материнських плацент є багато крипт, у які заходять ворсинки плодових плацент.
За характером будови плаценту жуйних відносять до котиледонних (множинних), а за типом зв’язку до десмохоріальних, тому що кровоносні судини ворсинок відо-кремлюються від кровоносної системи матері шаром епітелію ворсинки та сполучної тканини крипти, позбавленої епітелію. Це забезпечує тісний зв’язок між плодовою і материнською плацентами і сприяє частому затриманню посліду.
Окремі автори вважають, що ці крипти є материнськими залозами, хоча більшість учених (зокрема А. П. Студєнцов) протилежної думки.
Фізіологія вагітності
1
2 3
Рис. 51. Плодовий міхур вівці:
(1 – амніон, 2 – край віконця, утвореного вирізанням частина хоріона, щоб відкрити амніон, 3 – плацентома, 4 – час-тина хоріона, вільна від судин, 5 – судини хоріона, 6 – частина хоріона з вільного рога) та 35-денний плід у плодових оболонках.
У свиней судинна оболонка утворює численні поперечні складки, причому склею-вання між собою хоріонів кожного плода створює помилкове враження про наявність спільної судинної оболонки для багатьох плодів. Вони у свині згруповані в так звані хоріальні вузлики (висотою до 0,3 мм) на опуклій поверхні складок; у заглибинах між складками ворсинки розвинені дуже мало.
Кровоносні судини, що містяться у ворсинках, відокремлюються від кровоносної
системи матері так само, як і у кобил, шаром епітелію.
Вони розміщуються над відповідними за-глибинами слизової оболонки матки, на дні яких відкриваються вивідні протоки маткових
1 IIмісяць
2 1 3
залоз. Це місця для ембріонального живлення. У сук і кішок судинна оболонка має форму довгастого мішка, охопленого пояском. Вор-
2 IІIмісяць 2
3 1 3
синки розміщуються тільки в середній части-ні вздовж поясоподібної частини (зони), тому таку плаценту відносять до зональної (по-ясоподібної). Ворсинки хоріону, що глибоко проникають у товщу слизової оболонки мат-
2 4 2
3 1 IVмісяць 3
ки, прилягають своїм епітелієм до ендотелію судин. У місцях їх заглиблення слизова обо-лонка дуже розростається, утворюючи плаз-матичну масу (синцитій).
Внаслідок цього ворсинки щільно прили-пають до слизової оболонки матки, виклика-
3 2 4 2
Рис. 52. Схема розвитку плодового мі-хура свині (за Волженіним):
1 – хоріальні вузлики, 2 – недіяльні ділянки хоріо-ну, 3 – вільні кінці алантоїсу, 4 – амніон.
239
Розділ 8
4 6
7 8
ючи розплавлення епітелію і крововилив із маткових судин у вільний простір; завдяки наявності у ній бі-лівердину (зеленого пігмен-ту), під час родів оболонки плода бувають забарвлені в цей колір.
2 10
Такий тип з’єднання судинної оболонки плода з слизовою оболонкою матки, властивий, крім м’ясоїдних, гризунам. Така плацента
Рис. 53. Схема розміщення плода суки:
1 – вільний ріг матки, 2 – біфуркація рогів, 3 – верхівка вагітного рога мат-ки, 4 – розрізаний ріг і плодовий міхур, 5 – материнська частина плаценти, 6 – дитяча частина плаценти, 7 – амніон, 8 – край розрізаного аланто-хорі-
она, 9 – плацента, 10 – тіло матки.
дістала назву ендотеліо-хо-ріальна. Внаслідок тісного зв’язку плодової плаценти з материнською під час родів остання відривається.
Отже, за розміщенням
ворсин на судинній оболонці розрізняють такі типи плацент:
1. Розсіяну (дифузну) плаценту (placetnta desseminata) – у якій вся судинна обо-лонка вкрита ворсинками (кобили, ослиці, верблюдиці, свині).
2. Множинну (котиледонну) плаценту (placetnta multiplex) – ворсинки хоріону тут згруповані у вигляді острівків-котиледонів, які розвиваються на ділянках судин-ної оболонки, що прилягають до карункулів. Кожен карункул з’єднаний з котиледо-ном, вважається окремою
плацентою (жуйні). У корів 80–120 карункулів, овець – 88–100, кіз – 90–120, ко-суль – 3–5. Карункули у ко-рів мають випуклу форму, у овець – ввігнуту.
3. Зональну (кільцеву, поясноподібну) – placetnta zonaria – ворсинки хоріо-ну згруповані тут стрічкою лише в середній частині
1 2
Рис. 54. Карункул (1) та схема будови ворсин хоріону (2).
плодового міхура, шириною 2,5–6 см (у собак, кішок).
4. Дископодібну пла-центу (placetnta discoіdea) –
240
Фізіологія вагітності
ворсинчаста частина плаценти має форму диска на одному з полюсів плодового міхура (людина, кролі, морські свинки).
Материнська плацента може бути:
1. Відпадаючою (pl. decidua) – після родів ма-теринська частина плаценти відпадає ізаміщується новою слизовою оболонкою (примати, м’ясоїдні).
2. Невідпадаюча (pl. adecidua) – (у свійських тварин).
Отже, плодові оболонки та води забезпечу-ють різноманітні потреби плода. Амніотична
рідина є першим життєво-необхідним рідким се-редовищем плода, вона підтримує його водний баланс, забезпечує вільне переміщення в перші 2/3 вагітності, перешкоджає зрощенню шкіри плода з амніоном.
Навколоплодові води сприяють нормальному
Рис. 55. Судинна оболонка лошати.
розвитку органів плода. Вони забезпечують рівномірний тиск на всі ділянки йогоніжних тканин, пом’якшують і захищають плід від механічних пошкоджень, зменшують подраз-нення матки кінцівками плода і підтримують рівномірний внутрішньоматковий тиск, що забезпечує нормальний кровообіг в судинах плаценти, та пуповини і всього тіла.
Навколоплідні води містять пітуїтриноподібні речовини, які проявляють тонізу-ючий вплив на матку. Під час родів вони беруть участь в механізмі розкриття шийки матки, змінах членорозташування та позиції плода і зігнання його з родових шляхів.
4 1 4 1 4 4
5 23
3 3
А Б В Г
Рис. 56. Схема плацентарного зв’язку у ссавців:
А – епітеліохоріальний, Б – десмохоріальний, В – ендотеліохоріальний, Г – гемохоріальний: 1 – епітелій слизової оболон-ки матки, 2 – епітелій крипти, 3 – епітелій ворсини, 4 – судини ворсини, 5 – судини слизової оболонки матки, 6 – лакуни.
241
Розділ 8
2 3 5
1 4 6
7 8 а б
9 11
в г 12
Рис. 57. Типи плацент (за Аморозо):
а – епітеліохоріальна у свині, б – десмохоріальна у корови, в – гемохоріальна у кішки, г – гемоендотеліохоріальна у кролика: 1 – відмерлі верхівки аланто-хоріону, 2 – складки аланто-хоріону, 3 – котиледони, 4 – алантоїс, 5 – пустули амніона, 6 – амніо-хоріон, 7 – відмерла верхівка аланто-амніона, 8 – аланто-хоріон, 9 – плацентарний поясок, 10 – пе-ретинчастий аланто-хоріон, 11 – судини алантоїсу, 12 – котиледони.
Під час вагітності, особливо в другій половині, плацента функціонує як залоза внутрішньої секреції, продукуючи гонадотропні та естрогенні гормони і гормон жов-того тіла. Очевидно плацентарні гонадотропіни доповнюють дію гіпофізу і підтриму-ють функцію згасаючого жовтого тіла вагітності. Продуковані плацентою біологічно активні речовини стимулюють ріст ембріона, закладку та розвиток у ньому органів, впливають на обмін речовин. Так, естрон стимулює асиміляцію протеїну, води та на-трію, які він затримує в тканинах; естрадіол знижує кров’яний тиск, а прогестерон підвищує резистентність судин матері.
Пуповина
Пуповина, або пупковий канатик (funiculus umbilicalis), – це трубка, що утворю-ється сечовою оболонкою, в якій розташовані дві артерії, одна або дві вени і сечова протока, яка з’єднує верхівку сечового міхура з порожниною алантоїса. Простір між кровоносними судинами і урахусом заповнений ембріональною тканиною, що має драглисту консистенцію.
Фізіологія вагітності
У кобил в кінці жеребності довжина пуповини плода буває від 70 до 100 см. Кро-воносні судини (дві артерії і одна вена) утворюють тут закрути. Після виходу плода з порожнини матки пуповина розривається поза черевною порожниною або безпосе-редньо біля пупкового кільця, розміщеного в черевній стінці плода. Це пояснюється тим, що кровоносні судини щільно зростаються з черевною стінкою плода.
У плодів жуйних тварин в кінці вагітності довжина пуповини плода буває від 30 до 40 см у корів і 17–12 см у овець і кіз. Кровоносні судини (дві артерії і дві вени) не утворюють закрутів і пухко зрощені в пупковому кільці. Після виходу плода з порож-нини матки розрив кровоносних судин може бути в черевній порожнині плода.
У свиней в кінці поросності довжина пуповини плода буває від 20 до 25 см. Кро-воносні судини (дві артерії і одна вена) утворюють у них завитки і пухко зрощені в пупковому кільці.
У сук, порід середньої величини в кінці вагітності довжина пуповини буває від 10 до 15 см. Кровоносні судини (дві артерії і дві вени) тут трохи покручені і пухко зрощені у пупковому кільці.
Кровообіг у плода
Швидкий ріст плода потребує певної кількості поживних речовин відповідно до інтенсивності процесів їх засвоєння впродовж вагітності.
Зародок, просуваючись у яйцепроводі, живиться за рахунок власних поживних речовин, білків жовтка та цукрів сперміїв, що знаходились у наджовтковому просторі
2
1 4
Рис. 58. Схема кровообігу плода ссавців:
1 – овальний отвір, 2 – боталова протока, 3 – аранцієва протока, 4 – пупкові артерії.
243
Розділ 8
яйцеклітини. У матці, зародок живиться за рахунок осмосу поживних речовин з мат-кового молочка. Але, таке живлення не може довго задовільняти всі потреби зародка, а тому в стінках жовткового міхура, що розвивається на цей час, утворюється сітка судин, які дуже швидко з’єднуються з судинною системою зародка і з його серцем, яке починає працювати. Це дістало назву жовткового кровообігу. За жовткового кро-вообігу поживні речовини попадають у зародок теж із секретів матки за принципом адгезії після імплантації зародка.
Після імплантації та завершення формування плаценти повністю розвивається кровоносна система плода. Це відбувається у рогатої худоби з другого-третього мі-сяця його розвитку. Кровоносна система плода з’єднана із судинами, що йдуть через пуповину від хоріона, де є велика, розгалужена капілярна кровоносна сітка. Така ж кровоносна система є і в слизовій оболонці матки.
Поживні речовини, що надходять по кровоносній системі слизової оболонки мат-ки, проходять через стінки капілярів і через шар епітелію слизової оболонки посту-пають у так зване маткове молочко. З нього ці речовини шляхом осмосу надходять в епітелій і далі в капілярну систему судинної оболонки плода. Таке плацентарне жив-лення властиве копитним. У м’ясоїдних поживні речовини переходять від матері до плода, головним чином, скороченим шляхом, бо ворсинки судинної оболонки підхо-дять безпосередньо до ендотелію судин матки.
Таким чином, плацентарний кровообіг є основним шляхом живлення ростучого плода, через який відбувається складний процес обміну речовин.
Через плаценту, за фізичним законом осмосу і дифузії, проходять у незмінному ви-гляді гази і низькомолекулярні сполуки. Так, наприклад, кисень надходить з крові ма-тері в плід, вуглекислота ж – від плода через плаценту в кров матері. Білки, жири і вуг-леводи, під впливом ферментів епітелію плаценти, розпадаються тут на нижчі фракції (жири – до жирних кислот, білки – до амінокислот, вуглеводи – до глюкози), і тоді по-ступають у кров’яне русло. При цьому з них у ворсинках хоріона утворюються шляхом синтезу цілком нові сполуки, які потрібні для даного плода у даний період розвитку.
Цілком очевидно, що в організмі плода в процесі обміну речовин утворюються непотрібні і навіть шкідливі речовини. Ці речовини через плаценту виносяться назад у кров’яне русло вагітної тварини.
Кров плода, збагачена поживними речовинами, в тому числі і киснем (артеріальна кров), збирається по капілярах судинної оболонки у пупкову вену (у жуйних тварин пупкова вена – від судинної оболонки і до черевної стінки плода подвійна) і скерову-ється до печінки, де пупкова вена зливається з ворітною веною (v. porta) в одну суди-ну. Тут відбувається змішування артеріальної крові, що надійшла пупковою веною, з венозною кров’ю ворітної вени; змішана кров розходиться по капілярах печінки і потім, зібравшись у печінкову вену (v. hepatis), вливається в задню порожнисту вену (v. cava caudalis).
Таким чином, печінка – це перший орган плода, який дістає майже виключно артеріальну кров, бо ворітною веною припливає сюди незначна кількість венозної
Фізіологія вагітності
крові. Ця обставина сприяє розвитку печінки, яка у плода виконує функцію крово-творного органа.
У жуйних і м’ясоїдних тварин кров пупковою веною через аранцієвупротоку (duc-tus venosus Arantii) безпосередньо попадає взадню порожнисту вену, причому частина крові все ж потрапляє в печінку, бо є сполучення між пупковою і ворітною венами.
Задньою порожнистою веною змішана кров тече у праве передсердя, де вона змі-шується з венозною кров’ю, що припливає з передньої порожнистої вени. З правого передсердя частина крові попадає через овальний отвір (foramen ovale) в ліве перед-сердя, звідки в лівий шлуночок і далі в аорту; друга ж частина крові в незначній кіль-кості попадає в правий шлуночок, а потім у легеневу артерію.
Легені у плода перебувають у недіяльному стані, а тому кров по легеневій артерії, минувши легені, через боталову протоку, йде безпосередньо в аорту.
Головна маса крові надходить в аорту через лівий шлуночок і розходиться по вели-кому колу кровообігу для живлення всьогоорганізму плода. Віддаючи на своєму шля-ху гілки органам тіла і черевної порожнини, низхідна частина аорти дає розгалуження в ділянці таза. Від розгалуження тазових артерій відходять дві парні пупкові артерії; що йдуть у пуповину і доходять до судинної оболонки. Тут пупкові артерії поділяються спочатку на дрібні гілки, а потім на капіляри. З капілярів кров збирається в судини, які утворюють пупкову вену, замикаючи таким чином неперервне коло кровообігу плода.
В останні місяці вагітності починає функціонувати шлунково-кишковий тракт, бо плід у цей період заковтує амніотичну рідину з форменими елементами, що в ній містяться (епітелій амніона, епідерміс та ін.). Оскільки в цей період травні залози у плода починають функціонувати, заковтані речовини підпадають певним процесам, і білки, вуглеводи та інші складові частини амніотичної рідини піддаються розще-пленню. Рештки ж вмісту кишок (складові частини жовчі, епітелій кишечника, що відокремився та ін.) переміщаються перистальтичними рухами кишечника в товстий відділ його. Тут вони збираються під кінець внутрішньоутробного періоду вагітності у масу, що називається первородним калом (meconium).
Нирки плода функціонують з другої половини вагітності. Рідина сечової оболонки є продуктом не тільки діяльності нирок, але, очевидно, і випоту навколишніх тканин.
Нервова система теж не лишається недіяльною, бо у плода уже з другої половини вагітності проявляються певні рефлекси.
Плід здійснює великі рухи, що виникають рефлекторно, без участі головного моз-ку, який у цей час перебуває в недіяльному стані. Так, наприклад, спожита вагітною самкою холодна вода викликає у неї охолодження внутрішніх органів, а також самого плода, а це викликає у нього рефлекторні рухи, які можна спостерігати навіть за по-штовхами черевної стінки тварини.
Серце у плода починає працювати раніше від інших органів. Кількість ударів сер-ця значно більша, ніж у дорослих тварин.
До функцій плода належить також діяльність деяких його залоз внутрішньої се-креції: підшлункової, щитовидної і статевих, секрет яких частково від плода перено-ситься через кров у материнський організм.
Розділ 8
8.3. Визначення віку плода
У практичній діяльності часто доводиться визначати вік передчасно народжених плодів. Це визначення роблять на основі довжини тулуба, стану його волосяного по-криву і маси тіла. Ріст плодів у довжину протягом першої половини вагітності при-близно буває однаковим у різних порід одногойтого ж виду тварин. В другій половині вагітності починає з’являтися волосяний покрив на тих чи інших ділянках тіла плода. Виходячи з цього, при визначенні віку плода звертають увагу на стан шерстного по-криву, а при його відсутності – на довжину і масу тіла плода. У свиней вік визначають тільки на підставі довжини плода, бо щітина появляється тільки з народженням по-росяти. Довжину вимірюють від тім’я до кореня хвоста плода.
Таблиця 14 Основні показники віку зародка та плода
(за В. С. Шипіловим, Г. В. Звєрєвою, І. І. Родіним та В. Я. Нікітіним, 1988)
| Вік зародка і плода, міс. | Довжи на, см | Маса | Інші ознаки |
| Великарогатахудоба | |||
| 3 4 8 9 | 0,9–1,3 6–7 12–16 22–26 35–40 45–60 50–75 60–85 80–100 | 0,1–0,3 г 17–20 г 135–150 г До 2 кг 2,5–4 кг 3,5–6 кг 10–14 кг 16–20 кг 20–74 кг | Невеликі виступи на місцях кінцівок; помітне закладан-ня рота і очей, зяброві щілини Зародок набуває характерних для виду ознак, видно за-чатки молочної залози Дуже збільшений живіт, у самців оформлена мошонка Рідкі волосинки на верхній губі та бровах; формуються діафізи трубчастих кісток та кістки голови З’являються окремі волосинки на кінчиках вух; сім’яни-ки опускаються в мошонку На шкірі губ та надбрівних дуг густі волосинки; з’явля-ються вії, рідкі волосинки в ділянці кінцівок до скакаль-них і зап’ясних суглобів Добре розвинений волосяний покрив у ділянці губ, над-брівних дуг, на периферії кінцівок, хвості; подекуди во-лосинки на кінцях вух і шкірі вздовж хребта Густий волосяний покрив по всьому тулубу Поверхня тіла вкрита густим волосяним покривом, добре виражені всі різці, на верхній і нижній щелепах прорізу-ються премоляри |
Фізіологія вагітності
Таблиця14(продовження)
| Вік зародка і плода, міс. | Довжи на, см | Маса | Інші ознаки |
| Дрібніжуйні 1 1 7,7 г Чітко помітні зяброві щілини; грудна й черевна по-рожнини закриті, закладені усі органи 2 8 80 г Починається відкладення солей у кістках кінцівок 3 16 900 г Ніздрі закриті 4 20–25 До 2,9 кг З’являються волосинки на губах і надбрівних дугах 5 30–50 4,0–4,3 кг Шкіра вкрита звивистою вовною; різці та премоляри прорізані Свині 1 1,6–1,8 15–20 г Закладені всі органи, зародок набуває видових ознак 2 8 90–190 Починається окостеніння трубчастих кісток, помітні ста-теві відмінності 3 14–18 700–900 З’являються волосинки на губах, надбрівних дугах, хвос-ті та вухах, прорізаються різці 4 20–25 1–2 кг Вся шкіра плода вкрита щетиною, є різці й ікла Коні | |||
| 0,5–0,7 5,5–7 12–15 20–30 30–37 40–75 45–85 | 50 г 62–70 100–150 1,3–1,6 3–4,5 кг 4–6 кг 4,5–7,5 кг | Видові відмінності не виражені, кінцівки мають вигляд тупих виступів Голова чітко окреслена, на кінцівках виділяються копит-ця, порожнини тіла закриті Добре виражені копитця. Є короткі вуха й соски на мо-лочній залозі На шкірі губ подекуди є волосинки, з’являються обриси зовнішніх статевих органів Густе волосся на шкірі губ, рідке – в ділянці надбрівних дуг і кінчика хвоста; добре виражені зовнішні статеві ор-гани, слабо – мошонка і препуцій Густо розміщені волосинки на верхній губі, надбрівних дугах. Окремі волосинки на дорзальній та вентральній поверхнях хвоста і кінчиках вух Добре виражене волосся гриви; кінчики та краї вух вкри-ті волосинками |
Розділ 8
Таблиця14(продовження)
| Вік зародка і плода, міс. | Довжи на, см | Маса | Інші ознаки |
| 50–90 60–115 80–125 100– 150 | 9–15 кг 12–20 кг 18–30 кг 26–60 кг | Шкіра всієї голови вкрита волосинками; вздовж хребта та на боках черева окремі волосинки. Дорзальна і вент-ральна поверхні хвоста, спина, грива і вуха густо вкриті волосинками Вся шкіра тулуба та вінчика вкрита рідкими волосинка-ми, хвіст – густим волоссям Вся шкіра вкрита короткими волосинками. Значний на-ріст рогу на підошвах копит Шкіра вкрита густим волоссям; прорізуються різці, ікла, верхні та нижні премоляри; сім’яники опущені в порож-нину мошонки |
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!