Пересаджування ембріонів
До середини 70-х років пересаджування ембріонів робили в основному хірургіч-ними методами, тоді поступово стали запроваджувати нехірургічні методи. Як перші, так і другі мають свої позитивні та негативні властивості.
Хірургічний метод вимагає хірургічних навичок, спеціального приміщення, від-повідного обладнання та інструментів; він дозволяє вводити ембріони глибоко в ріг матки, що не вдається при нехірургічному пересаджуванні. До того ж в останньому випадку необхідно пройти спеціальним інструментом крізь родові шляхи геть аж до середини рога матки. Шийка матки в цей період буває закритою, а її слизова оболонка легко травмується; в геніталії може заноситися мікрофлора.
Для полегшення введення інструментів іноді застосовують препарати, що заспо-коюють тварин та розслабляють шийку матки.
Ефективність пересаджування ембріонів залежить перш за все від синхронності охоти у донорів і реципієнтів, оскільки стан ендометрію повинен відповідати “віко-вим” змінам ембріона.
Хірургічне пересаджування ембріонів. Хірургічний метод пересаджування ембріонів належить до порожнинних операцій, тому проводити його необхідно в операційній, обладнаній універсальним фіксаційним станком чи операційним сто-лом. Лапаротомію проводять по білій лінії черева під загальним наркозом при спин-ному положенні тварини або в області голодної ямки під місцевою анестезією на стоячій тварині.
|
|
|
Для пересаджування ембріонів можна користуватися модифікованою пастерів-ською піпеткою з лійкоподібним розширенням на кінці капіляру та герметичною гумовою насадкою на протилежному кінці, приладом Кассу для штучного осіме-ніння, за допомогою пайет, російських або французьких звичайних чи телескопіч-них катетерів.
Застосовувані інструменти повинні бути чистими і стерильними.
Заправляють пайети ембріонами так же, як для заморожування, тобто спочатку набирають стовпчик середовища Дюльбекко довжиною 1,5–2 см, тоді такий жестовп-
Розділ 7
чик повітря, далі засмоктують ембріон разом з середовищем, знову стовпчик повітря і нарешті стовпчик середовища.
Одягають на піпетку стерильний поліетиленовий чохол чи накривають її стериль-ною серветкою і зберігають в боксі В горизонтальному положенні до пересаджування. Підготовка тварини до операції і оперативні доступи до матки такі ж, як при ви-миванні ембріонів. При лапаротомії по білій лінії живота знаходять в черевній порож-нині яєчник з активним жовтим тілом; виводять за матковузв’язкуіпсілатеральний ріг матки назовні (в момент розслаблення) і тупою голкою (діаметром 1–1,5 мм) чи мо-лочним катетером проколюють ріг матки приблизно в 5 см від матково-трубного з’єд-нання. Вводять в утворений отвір капіляр-піпетки з ембріоном в напрямку верхівки рога матки ближче до його матково-трубного з’єднання і зіштовхують вміст піпетки у просвіт рога матки, на його слизову оболонку. Таким же чином переносять другий
|
|
|
ембріон в другий ріг матки. При цьому не можна торкатися стінок рога матки.
Щоб переконатися, що ембріони пересаджено в матку, перевіряють використані піпетки під мікроскопом.
Закінчивши пересаджування, перевіряють, чи зайняла матка вихідне положення і вводять у черевну порожнину 250 мл фізрозчину з антибіотиками (по 500 тис. ОД пеніциліну та стрептоміцину в 50 мл новокаїну). Накладають триповерховий шов і залишають реципієнта під наглядом протягом двох тижнів.
Пересаджування ембріонів через розріз черевної стінки в області правої чи лівої голодної ямки значно простіше і менш трудомістке. Готують реципієнта до операції і здійснюють операційний доступ так же, як при вимиванні ембріонів цим методом.
Відкривши доступ до внутрішніх органів, вводять через розріз руку в черевну порожнину, захоплюють великим та вказівним пальцями маткову зв’язку протилеж-ного рога матки, виводять його назовні, пересаджують в його просвіт ембріон (як в попередньому випадку), тоді аплікують ембріон в другий ріг матки. Опускають матку на місце, вводять в черевну порожнину антибіотики, накладають тришаровий шов та клейову пов’язку. Тварина залишається під наглядом протягом двох тижнів, після чого знімають шви.
|
|
|
Ефективність хірургічного пересаджування ембріонів висока, біля 60 %, тому не випадково в багатьох зарубіжних центрах користуються переважно цим методом з лапаротомією в області голодної ямки.
Правда нанесення тварині травми внаслідок резекції м’язів, неможливість багато-разового використання тварини, складності самої операції стримують широке засто-сування цього методу.
Нехірургічне пересаджування ембріонів. Перші досліди по нехірургічному пере-саджуванню ембріонів проведено на початку 60-х років. Застосовувані сьогодні ін-струменти складаються в основному з металевого катетера та довгої капілярної труб-ки, в передній частині якої є приставка для поміщення ембріона в невеликій кількості середовища.
Трансплантація ембріонів
Якщо пересаджування здійсню-ють за допомогою гнучкого приладу Касу, то ембріон необхідно помістити в пайету (як вказано вище), вставити пайету в наконечник приладу, з’єд-нати його з основною трубкою. При використанні приладу ВІТ ембріон в такій же послідовності поміщають в кінцеву пластикову частину катетера.
|
|
|
Рис. 47. Пересаджування ембріонів.
Підготовку тварини до нехірургічного пересаджування ембріонів проводять так же, як до нехірургічного вимивання ембріонів – фіксують у станку, наводять туа-лет перинеальної області, роблять сакральну анестезію 2 %-им розчином новокаїну, (5 мл), сильнозбудливим тваринам вводять також міорелаксант комбелен (0,5 мл).
Беруть у праву руку відповідним чином підготований і заправлений ембріоном катетер і вводять його по верхньому склепінню піхви до шийки матки. Накривають зовнішню частину приладу серветкою (або ж одягають на інструмент гінекологіч-ну рукавицю) і вводять ліву руку в пряму кишку. Промацують матку, визначають в якому яєчнику є жовте тіло і скеровують наконечник катетера в цервікальний канал. Переконавшись, що катетер введено в шийку матки, обережно натягують її на катетер і проштовхують його в іпсілатеральний ріг матки. Обережними рухами просувають катетер як можна ближче до верхівки рога матки, постійно контролюючи ректально місце знаходження голівки катетера.
Пересвідчившись у вірності введення інструмента, подають команду помічнику ввести вмістиме катетера в матку. Після цього обережними рухами виймають катетер і передають його на обробку.
Аналогічним чином можна ввести інший катетер в другий ріг матки і зробити так зване білатеральне (двостороннє) пересаджування ембріонів, хоча приживлення їх в контрлатеральному розі буває дещо нижчим. М. І. Сергєєв отримував при таких пере-саджуваннях 55–60 % народжень двійнятами.
На перший погляд пересаджування ембріонів дещо нагадує цервікальне осіменін-ня корів з ректальною фіксацією шийки матки. Фактично ж вона значно складніша. Якщо під час осіменіння шийка матки буває відкритою, а цервікальний слиз воло-діє високими бактерицидними властивостями, то під час пересаджування ембріонів шийка матки буває закритою, порожнина матки – стерильна, слизові оболонки гені-талій легко травмуються, бактерицидні властивості маткового секрету знижені. Все це необхідно враховувати при роботі, звертаючи особливу увагу на асептику та анти-септику і, безумовно, на майстерність роботи.
Слід також пам’ятати, що резистентність геніталій в лютеїнову фазу буває зниже-ною, а чутливість ендометрію до інфекції – підвищеною, тому бактеріальна інфекція, яка може проникнути в матку при пересаджуванні зародків, є другою за своєю важли-вістю причиною низької результативності трансплантації ембріонів.
Розділ 7
Третім моментом частих невдач є травмування ендометрію інструментами. Кро-вовиливи, що при цьому виникають, негативно впливають на виживання ембріонів, оскільки непрогріта кров є ембріонотоксичною.
Не рекомендується протягом двох місяців після пересаджування вакцинувати, пе-регруповувати чи піддавати іншим стресовим впливам реципієнтів. Через 60–73 днів після пересаджування ембріонів реципієнтів досліджують на вагітність.
Трансплантація ембріонів у інших видів тварин.
Розроблені методи трансплантації ембріонів і для інших видів тварин, правда поки що вони мають більш наукове, ніж прикладне значення.
У овець добування та пересаджування ембріонів проводять лише хірургічним ме-тодом, під загальним чи місцевим наркозом. Р. Аверіл з співробітниками в 1957 р. вперше застосували метод інкубації зигот вівці в організмі кролиці. Вони пересадили семи кролицям 18 овечих ембріонів на стадії 2-х–12-ти бластомерів. Через 4–5 днів кролиць забили і з порожнини матки вимили 9 морул та бластоцист. Дві бластоцисти пересадили вівцематці, у якої овуляція мала місце 6 днів раніше. Через 16 днів її за-били і виявили в рогах матки два нормально розвинені ембріони.
6 квітня 1961 року в англійській газеті “Дейлі експрес” повідомлялося про ори-гінальний дослід, проведений С. Адамсом та Л. Роусоном. Автори пересадили овечі ембріони в яйцепроводи кролиці, яку опісля перевезли в Наталь на віддаль 6 000 миль і отримали після пересаджування приплід (до цього, в 1954 р. М. Ченг та В. Мар-ден перевозили авіапоштою в посудині Дьюара в сироватці крові ембріони кролика із США в Кембрідж і отримали після трансплантації двох кроленят). В 1965 р. в АН Казахстану під керівництвом академіка Ф. М. Мухамедгалієва проведено широкопла-нові дослідження по трансплантації ембріонів овець.
В досліді по трансплантації ембріонів, отриманих внаслідок суперовуляції, із яй-цепроводів однієї вівцематки вдалося видобути до 14-ти ембріонів на стадії 2-х–8-ми бластомерів. Восени 1975 р. внаслідок трансплантації таких ембріонів від вівцематки № 1757/9891 породи Лінкольн отримано 9 ягнят – в т. ч. 5 баранчиків. Вирощені ба-рани-трансплантанти в 1976–1979 рр. були використані для осіменіння овець. В ре-зультаті отримано 6 850 ягнят, в тому числі отара ярок (3 000). Таким чином, від овець породи Лінкольн, які важко акліматизувалися в умовах Казахстану, отримало велику кількість баранів-плідників і створено стадо кросбредних овець.
Що ж стосується гормонального викликання багатоплідної вагітності у овець, то воно не доцільне, оскільки при цьому зростає смертність приплоду.
Першу трансплантацію ембріонів у свиней здійсняв О. В. Квасницький, переса-дивши 9 ембріонів, добутих з яйцепроводів миргородської свині, свиноматці великої білої породи і отримав 4-х поросят-трансплантатів. В 60–70-х роках вдосконалено методику ембріопересаджувань, проведено досліди по міжконтинентальному пере-везенню ембріонів свиней з Канади у Великобританію (Вратали та ін.) та із США в Іспанію (Джеймс і Рісер) і Великобританію (Джеймс з співробітниками).
Трансплантація ембріонів
Вимивання та пересаджування ембріонів проводять хірургічним методом через 1–3 дня після осіменіння, головним чином з метою підвищення ефективності вико-ристання генетичного потенціалу елітних свиней, інтродукції нових тварин в замкну-тих стадах, отримання нащадків від неплідних елітних свиноматок та в карантинних стадах. Оптимальним вважається перенесення 12–18-ти ембріонів одному реципієн-ту. Свиноматки не здатні виношувати більше плодів, ніж відбулося овуляцій. При пе-ресаджуванні менше 4-х ембріонів вагітність не зберігається.
Складність трансплантації ембріонів у кобил полягає в тому, що у них важко ви-кликати суперовуляцію за допомогою екзогенних гонадотропінів. Тому збільшення кількості приплоду від цінних кобил за допомогою трансплантації можна досягну-ти шляхом багаторазового отримання поодиноких ембріонів нехірургічним методом. Розповсюдження методу в конярстві обмежується також асоціацією з реєстрації по-родних коней, яка довший час не визнавала нащадків, отриманих шляхом штучного осіменіння чи трансплантації ембріонів.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 25; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!