Годівля, догляд і утримання вагітних тварин
Розвиток плода, його життєздатність залежить як від рівня годівлі, догляду та утримання, так і від загального стану вагітної тварини. Необхідні для свого росту і розвитку поживні речовини плід отримує з організму матері, тому вже з перших місяців вагітності у самки збільшується апетит, краще засвоюються корми; поживні речовини, що сприймаються з кормом, використовуються не тільки на задоволення потреб організму матері, але й на потреби плода. Поки плід невеликий, організм легко пристосовується до свого становища, і тварина, завдяки доброму апетитові і кращо-му засвоєнню корму не лише задовольняє зрослі потреби, а навіть поправляється. У другій половині вагітності, особливо під її кінець, різко зростають потреби плода у поживних речовинах і тому треба збільшити кормовий раціон вагітної тварини. При цьому слід уникати перегодовування, так як це викликає ожиріння, зумовлює слаб-кий розвиток плода і спричиняється до неблагополучних родів. Прекрасним кормом у пасовищний період є трава. Соковитий, свіжий, зелений корм, багатий на білки, віта-міни й солі, добре впливає на травлення. При правильному пасовищному утриманні дужерідкобувають у вагітних тварин шлунково-кишкові захворювання, бо худоба тут цілком забезпечує власний організм і ростучий плід необхідними поживними речови-
Фізіологія вагітності
нами. Коням же треба під час пасовищного утримання давати і овес. Свиней теж у цей період треба підгодовувати концентратами.
|
|
|
Вагітні тварини повинні бути по можливості більше на пасовищі. Благотворний вплив пасовищного утримання на вагітних тварин не обмежується тільки поживним кормом у вигляді трави. Перебування на пасовищі сприяє посиленій роботі серця і по-ліпшує кровообіг та обмін речовин, зміцнює організм, підвищує його стійкість проти ряду захворювань і сприяє нормальному перебігу родів.
При пасовищному утриманні не спостерігається набряків задніх кінцівок і ниж-ньої черевної стінки.
Слід відзначити, що при пасовищному утриманні вагітних тварин треба зважати на кліматичні фактори. У дощову, холодну погоду тварин слід випускати на пасовище на короткий час або навіть і зовсім не пасти. Не можна випасати вагітних тварин рано вранці, коли велика роса або іней, бо це спричиняє до захворювання травного тракту і навіть аборту.
На жаль, не у всіх господарствах є можливості для випасання вагітних тварин, в окремих регіонах доводиться тримати їх на стійловому утриманні.
Кращими кормами для жеребних кобил у стійловий період є: добре конюшинне сіно в суміші зі злаковим (лучним), з концентратів – овес і пшеничні висівки, з соко-витих – морква і кормові буряки. Можна вводити в кормовий раціон вівсяну солому замість 30 % сіна, пшеничні висівки.
|
|
|
Коровам у стійловий період треба давати добре конюшинне або лучне сіно, со-ковиті корми і концентрати у вигляді пшеничних висівок, льняної або соняшникової макухи та розмеленого вівса. Козам половинну даванку грубого корму можна замі-нювати гіллячковим кормом – дрібними висушеними гілками дерев з листям (берези, липи, клена, тополі, верби, ліщини та ін.). Їм також широко практикують згодовуван-ня, поряд зі звичайними концентратами (подрібнений овес, пшеничні висівки та ін.) кухонних відходів (лушпиння картоплі та коренеплодів), крихт хліба, різних кашок, які вони охоче поїдають.
Для поросних свиней кращими кормами є вівсянка, пшеничні висівки, макуха льняна або соняшникова (не більше 0,5 кг), рибне або м’ясо-кісткове борошно (10– 15 % до кормових одиниць), добре трав’яне борошно, коренеплоди і картопля та зби-ране молоко.
Сукам після парування вводять до раціону м’ясо, молоко, свіжі овочі та риб’ячий жир. Малопридатними є крохмалисті корми (житній хліб, картопля), яких дають неве-лику кількість. У другій половині вагітності суці дають молока від 0,5 до 1 л. Цінним тваринам рекомендується давати по одному курячому яйцю через один – два дні.
|
|
|
Кращими кормами для сукрільних кролиць є дрібне густолисте сіно, а влітку тра-ва з різнотрав’я та бобові; з концентратів – овес. Якщо сіно погане, то слід включати в раціон сумішку концентратів (овес, пшеничні висівки і ячмінь).
Раціон для вагітних тварин повинен бути, по можливості, різноманітним і повно-цінним. Для цього треба широко застосовувати попередню підготовку кормів – дріж-джування, осолоджування, запарювання січки тощо. У раціон треба включати тільки
Розділ 8
доброякісні корми. Складаючи кормовий раціон, треба зважати на вплив деяких кор-мів на травний тракт. Зокрема, не бажано давати корми, що викликають запори (зерно бобових, бобова солома, листя та пагони дуба) чи здатні бродити (зелена конюши-на, суріпка), гарячий парений корм, корм, укритий інеєм, росою, підмерзлий, вкриту грибками солому, конопляну й ріпакову макуху, солодові ростки.
Цілком очевидно, що переобтяження шлунка і кишечника великою кількістю кор-мів неприпустиме. Виходячи з цього, добовий раціон, слід поділити на 5–6 даванок. Треба дотримуватись певної поступовості при переході від пасовищного утримання до зимового і навпаки, бо інакше у тварини може статися розлад травлення, що при-веде до аборту.
|
|
|
Не можна забувати про давання вагітним тваринам кухонної солі. Коровам і коням її дають удосталь у вигляді лизунця. Такі грудки солі кладуть у жолоб.
Особливу увагу треба звертати при складанні кормового раціону на наявність у ньому кальцію і фосфору, у яких організм тварини відчуває підвищену потребу.
На кальцій і фосфор багате бобове і добре лучне сіно. Бідні на кальцій, але багаті на фосфор такі корми, як зерно вівса, ячменю, пшениці та кукурудзи, пшеничні висів-ки та льняна макуха. Бідні на фосфор і кальцій: солома, кормові коренеплоди, меляса і картопля. При нестачі в кормах кальцію, його додають у вигляді крейди, кістко-вого борошна або преципітату. Вагітним тваринам, особливо високодійним коровам, обов’язково слід давати мінеральну підгодівлю.
Не можна забувати і про вітамінне живлення. Вітаміни сприяють кращому засво-єнню поживних речовин корму, нормальному обміну речовин і зміцнюють здоров’я тварин. Особливо важливим для вагітних тварин є вітамін А або вітамін росту. Багаті на цей вітамін зелені корми, червона кормова морква, добрий кукурудзяний силос, молоде, своєчасно зібране конюшинне сіно, лучне сіно, молоко, риб’ячий жир; віта-мінами групи В багаті зелена трава, червона морква, висівки, свіжі дріжджі, макуха та ін.; вітаміном С – зелений корм, картопля, морква, молоко, ріпа, бруква; вітаміном D – риб’ячий жир, зелена трава, якісний силос, молоко; вітаміну Е багато в зеленій траві, зародках вівса, ячменю та пшениці.
Під час стійлового періоду вагітних тварин треба утримувати у просторих, зруч-них, високих і світлих приміщеннях, розміщених на сухому місці з добрим доступом повітря і світла і, по можливості, захищених від вітрів деревами або височиною з пів-нічної чи північно-східної сторони.
Для кобил у другій половині вагітності слід обладнати денники; корів при наяв-ності родильного відділення переводять у нього за два тижні до настання родів. Сви-ней після двох місяців поросності слід утримувати не більше двох в одному станку; на останньому місяці поросності їх утримують в індивідуальних маточних станках. Підлога в приміщеннях для вагітних тварини повинна мати невеликий нахил.
У станках повинна бути достатня кількість сухої, чистої підстилки, яку слід мі-няти не менше двох раз на день. Не менше двох раз на рік тут треба білити стіни хлорним вапном.
Фізіологія вагітності
Щоб зберегти здоров’я вагітних тварин і щоб полегшити процес родів, їх треба випускати щодня на прогулянку. Особливо велике значення це має для кобил, яких можна використовувати на роботі. Якщо в першій половині вагітності кобили можуть виконувати звичайне навантаження, то після 6-ти місяців жеребності їх можна ви-користовувати тільки на легких роботах з навантаженням не більше двохтретин від норм для інших коней. Під час роботи жеребним кобилам щогодини треба давати від-починок на 15 хвилин. При такій полегшеній роботі треба уникати крутих поворотів, швидких алюрів і т. ін. Під час роботи кобили в упряжі треба стежити, щоб хомут не затрудняв її дихання. За 2 місяці до ожереблення і на 15 днів після нього кобил звіль-няють від усякої роботи, при цьому їм обов’язково треба забезпечити щоденний моці-он протягом 2–3 годин або дати їм можливість вільно рухатися в ізольованому загоні. Відсутність рухів нерідко зумовлює у кобил, особливо скакових порід, ускладнення родів або післяродового періоду.
За 10–15 днів перед опоросом поросних свиноматок не випускають на пасовище і загальні прогулянки, але їх обов’язково виганяють для моціону у вигульний дворик при свинарнику. За три дні до опоросу прогулянки свиням припиняють.
У тих місцевостях, де практикують зимове випасання худоби, треба виганяти кіт-них вівцематок на випас дуже обережно і при тому недалеко від вівчарні. Переганяти кітних овець слід повільно, щоб вони не втомлювались, тому треба стримувати тих маток, що йдуть попереду. Перед вигоном овець на пасовище слід давати їм сіна. З появою ознак наближення окоту, овець переводять у родильне відділення. В холодні дні, снігопад, бурю та при наявності ожеледі, овець не слід виганяти на пасовище, щоб запобігти масовим абортам.
Особливо пильно треба доглядати за шкірою овець, бо бруд та продукти розпаду шкірних виділень закупорюють пори і спричиняють подразнення шкіри у вагітної тварини. Крім того, бруд на шкірі сприяє появі шкірних паразитів і знижує процеси обміну. Щоденне старанне чищення благотворно впливає на діяльність шкіри у вагіт-них тварин.
Дуже важливе значення має догляд за вим’ям вагітних тварин. Його рекоменду-ють обмивати теплою перевареною водою і витирати чистим сухим рушником. Це має велике значення у первісток, бо привчає їх до наступного доїння або до дотику новонароджених до дійок під час ссання молозива.
За 6–8 тижнів до родів дійних корів потрібно запускати.
Запускають корову звичайно так: з кормового раціону виключають насамперед соковиті корми, а у високомолочних корів і концентрати. Допускається також деяке обмеження водопою. Поступово переходять з триразового доїння на дворазове, одно-разове через день і, нарешті, перестають доїти. Під час кожного доїння треба видо-ювати молоко до кінця, щоб запобігти захворюванню молочної залози.
Процес запуску триває 7–12 днів, залежно від молочної продуктивності корови та швидкості зменшення щоденного надою, а період сухостою – 55–60 днів.
Розділ 8
8.7. Методи діагностики вагітності та неплідності у тварин
Визначення вагітності, її строків і неплідності самок є важливим етапом забез-печення відтворення стада, тому цьому заходу надають важливого значення. За на-слідками досліджень самок їх ділять на вагітних і неплідних, що дає можливість про-водити формування груп, коректувати годівлю за фізіологічним станом, планувати роди і прийом новонароджених, а також своєчасно лікувати неплідних і готувати їх для повторного осіменіння (А. П. Студєнцов).
Діагностика термінів вагітності набуває особливого значення при вільному пару-ванні тварин і відсутності належного обліку осіменінь, що дає змогу уточнювати стро-ки запуску, сухостою, родів і отримання приплоду. Своєчасне встановлення вагітності у кобил дозволяє регулювати їх експлуатацію і таким чином запобігти абортам.
Дослідженнями, головним чином вітчизняних акушерів (М. П. Мишкін, А. Ю. Та-расович, X. І. Животков, Н. А. Флегматов, А. П. Студєнцов, В. І. Ліпатов та ін.), роз-роблено комплекс точних методів клінічної діагностики вагітності у тварин.
Треба відзначити, що встановлювати наявність чи відсутність вагітності слід без-помилково і точно. Помилки в цьому не тільки підривають авторитет ветеринарного працівника, але й завдають економічної шкоди господарству. Тому при встановленні термінів вагітності треба бути максимально точним. В тих випадках, коли ніякими методами діагноз з певністю поставити не можна, треба тимчасово відмовитись від його постановки і відкласти своє рішення до пізнішого терміну.
При постановці діагнозу на вагітність обов’язково слід враховувати анамнестичні дані, особливо на початкових (ранніх її стадіях). При цьому треба з’ясувати приблизно такі питання: 1) коли у тварини були попередні роди і який був їх перебіг, 2) скільки разів і коли після родів у тварини спостерігалась тічка, 3) коли самиця була осіменена останній раз і 4) чи спостерігали ознаки статевого циклу у неї після цього. Звичайно, у практичній діяльності часто неможливо зібрати повний анамнез на підставі слів об-слуговуючого персоналу або на підставі тих записів, що є в господарстві. Крім того, ці анамнестичні дані можуть бути помилковими або не відповідати дійсності. А тому, збираючи анамнез, треба до його даних завжди підходити критично.
У практичній діяльності найчастіше доводиться стикатися з визначенням вагіт-ності у корів та кобил і значно рідше – у дрібних тварин. Нині є методи визначення вагітності з 25–30-го дня як для великих, так і дрібних тварин.
Всі методи діагностики вагітності поділяють на клінічні (рефлексологічний, зо-внішнє та внутрішнє дослідження, в тому числі УЗД) та лабораторні. Зовнішнє дослі-дження включає огляд, пальпацію і аускультацію, а внутрішнє – піхвове та ректальне дослідження. До лабораторних методів відносять: дослідження цервікального і піх-вового слизу, визначення вмісту прогестерону в крові і молоці, визначення раннього фактору вагітності. Установлювані при цьому ознаки можуть бути справжніми (об’єк-тивними) і ймовірними (суб’єктивними).
Фізіологія вагітності
Об’єктивними ознаками вагітності є специфічні, характерні (патогномічні) тіль-ки для вагітних тварин – виявлення плода, а ймовірними (суб’єктивними) є ознаки і симптоми, які можуть виявлятися як у вагітних, так і у неплідних тварин. Так, анам-незом виявляють такі ймовірні ознаки вагітності: відсутність прояву стадії збудження статевого циклу; покращення апетиту і вгодованості, спокійна поведінка, зменшення і призупинення лактації, збільшення кількості актів сечовиділення і актів дефекації, поява набряків, збочення апетиту. Всі ці ознаки є лише ймовірними, на їх підставі можна лише здогадуватися про наявність вагітності, але не ставити діагнозу.
Рефлексологічний метод (проба самцем-пробником) – дозований контакт самців і самок (по 1,5–2,0 год. вранці і ввечері) використовується в основному для виявлення статевої охоти у осіменених самок. Якщо у самки наступила вагітність, то у неї не проявляється стадія збудження статевого циклу при дозованому щоденному контакті з пробником. Цей метод у різних видів тварин може мати різну цінність: у корів, ко-бил, свиней, овець, кіз його точність може досягати 95 %, а у кролів, із-за ймовірного допуску коїтусу сукрільними самками, точність методу дуже низька. Проте відсут-ність статевої циклічності і охоти у самок не є об’єктивним показником вагітності.
Слід пам’ятати, що пробники, яких використовують для рефлексологічної діагнос-тики вагітності, повинні утримуватися окремо від самок і необхідно годувати їх як плідників. Сумісне перебування пробників з самками понад 1,5–2,0 години призводить до зниження активності прояву статевих рефлексів. Самок з виявленою статевою охо-тою зразу ж видаляють від пробника, що збільшує ефективність його використання.
Таблиця 16 Схема використання пробників
| Вид тварин | Кратність проби | Термін застосування, дні | |
| після родів | після осіменіння | ||
| Коні | Раз на день або через день | 3–30 | 8–30 |
| Велика рогата худоба | 2 рази на день | 10–30 | 10–30 |
| Свині | 1–2 рази на день | Зразу після відлучення поросят і до 30-го дня | 10–30 |
| Вівці | 1–2 рази на день | – | 10–30 |
| Кози | 1–2 рази на день | – | 5–30 |
| Кролі | 1 раз на день | – – | 3–14 |
Зовнішнє дослідження, як вказано вище, включає огляд, пальпацію і аускультацію. Оглядом установлюють зміни об’єму черевної стінки та її асиметрію, рухи плода,
виповнення молочної залози у нелактуючих самок, набряк молочної залози.
Розділ 8
У зв’язку з розвитком вагітності об’єм живота у самки поступово збільшується. Це особливо помітно в другій половині вагітності, коли живіт стає асиметричним. У корів, овець і кіз звичайно обвисає і випинається права черевна стінка, кобил – ліва. У молодих маток це збільшення мало помітне, у старих тварин з обвислим животом такі ознаки виявляють і при відсутності вагітності. У свиней, сук і кішок нерідко бу-ває чітко помітне рівномірне збільшення середини і опускання нижньої стінки живо-та, проте коли у них розвивається в матці мало плодів, форма живота не змінюється. У сук карликових порід при розвитку великої кількості плодів форма живота буває кулястою і трохи випинаються ребра, а у хортиць при вагітності часто не виявляють змін контурів живота.
У другій половині вагітності можна спостерігати зовні рух плода – раптові по-штовхи в черевну стінку і короткі її коливання. Ці рухи добре помітні після напуван-ня холодною водою або під час годівлі. Звичайно, виявлення руху плода є надійною ознакою вагітності.
В кінці вагітності у тварини западають крижі, трохи набрякають статеві губи, кін-цівки і навіть черево. У овець, кіз, свиней, особливо у корів за кілька днів до родів починає витікати слиз із статевої щілини.
В останньому періоді вагітності у дійних корів і кіз молоко часто на смак стає гіркувато-солоним. Виділення молока припиняється за 2 і більше місяців до родів. У високопродуктивних тварин молоко перестає виділятися значно пізніше. Вим’я по-чинає набухати у корів, кіз і овець, що раніше родили, тижнів за 2–4, а у вагітних вперше – за півтора – два місяці до настання родів. У всіх видів тварин звичайно за кілька днів до родів з’являється у молочній залозі молозиво, якого можна видоїти кілька краплин. Треба не забувати, що у сук опухання молочних залоз і видоювання молока є далеко не певною ознакою щінності, бо це спостерігається і у нещінних сук (див. несправжню вагітність).
Описані ознаки часто бувають не досить характерними для встановлення вагіт-ності. Тому для точнішого визначення вагітності користуються іншими методами.
Зовнішнє дослідження на вагітність методом пальпації ґрунтується на виявленні плода через черевні стінки матері. Цей метод застосовується для визначення вагітнос-ті у другій її половині. Хоча це не завжди вдається, бо велике напруження черевних м’язів і обширність черевної порожнини часом не дають можливості обмацати плід, тому його доцільніше застосовувати з 7-го місяця жеребності, а у корів не раніше 6-го місяця, у овець і кіз – з 3-го місяця, у свиней – тільки в кінці поросності, у сук – не раніше 4–5-го тижня, у кролиць – з 12-го дня.
При дослідженні кобили на жеребність її коротко прив’язують, а помічник під-німає ліву передню кінцівку.
Досліджувач стає з лівого боку кобили обличчям до крупа і впирається лівою ру-кою в крижі, а правою рукою промацує черевну стінку по білій лінії на долоню вперед і трохи вліво від вим’я та коло пупка (рис. 60). При жеребності відчувається наявність у черевній порожнині твердого тіла – плода.
Фізіологія вагітності
У корів промацують плід спочатку коло правої колінної складки, а тоді в різних ділянках правої пах-
А Б
вини. Натискаючи на че-ревну стінку, відтискають
її всередину, а потім відво-дять руку назад, не відрива-ючи її від поверхні шкіри. При тільності рука відчуває тверде тіло або поштовх від похитування плода. Дослі-джувати краще вранці, пе-ред годуванням.
Овець і кіз перед дослі-
В Г
дженням слід витримати
на голодній дієті не менше 12 годин, щоб трохи спо-рожнився шлунково-киш-ковий тракт. Потім тварину ставлять на рівну підлогу
Рис. 59. Пальпація плода у кобили (А), корови (Б), свині (В) та вівці (Г).
або злегка піднімають за задні кінцівки. Таке положення сприяє зміщенню рубця і ки-шечника до діафрагми і ослаблює внутрішньочеревний тиск у задній частині живота. Досліджувач, ставши позаду тварини, кінцями пальців руки робить пальпацію
стінок живота з обох боків.
Можна також з одного боку живота натискати долонею, а з другого кінцями пальців. Цей прийом проф. А. П. Студєнцов ре-
комендував застосовувати для масового дослі-дження кіз або овець (рис. 60).
Дослідник, присівши зліва коло тварини, під-водить під нижню стінку живота вівці праву ногу, зігнуту в коліні, плавно піднімає нижню стінку живота і одночасно правою рукою промацує біч-ну його стінку. Таким методом можна поставити позитивний діагноз на вагітність тільки тоді, коли вдається намацати різних розмірів і форми тверді частинки плода. Часто це вимагає терпіння, осо-бливо, коли при обмацуванні тварина довго не зменшує напруження черевних м’язів.
Слід відзначити, що розпізнати ранню стадію
вагітності (до 3-х місяців) цим методом дуже важ- Рис.60. Пальпація плодів у кози.
263
Розділ 8
ко і навіть зовсім неможливо, через деяку еластичність невеликого плода, оточеного плодовими водами.
У другій половині (особливо з 4-х місяців) вагітності можна відчувати пальцем руки, введеним у піхву і прикладеним до бічної її стінки, специфічну вібрацію задньої маткової артерії.
У свиноматок зовнішню діагностику поросності проводять, поклавши її на лівий бік (почухуючи живота) і обережно промацуючи черевну стінку. При цьому на рівні останніх двох сосків і трохи вище від молочних залоз можна виявити плоди, які роз-пізнають по твердій консистенції.
Слід відзначити, що у слабо вгодованих свиней уже в кінці третього місяця порос-ності вдається промацати через черевні стінки плоди, а у жирних свиноматок навіть в кінці поросності зробити це часто зовсім неможливо.
У сук і кішок методом зовнішнього дослідження можна промацати не лише плоди в матці, а навіть і невагітну матку. Для цього сук великих порід ставлять на підлогу, а лікар дослідник сідає ззаду тварини на стілець. Собак середніх і карликових порід та кішок для дослідження зручніше ставити на стіл. Само собою зрозуміло, що при дослідженні помічникові треба тримати голову суки.
Перед пальпацією треба деякий час гладити черевні стінки суки, щоб заспокої-ти її і цим послабити напруження м’язів. Далі, захопивши між великим та іншими пальцями руки черевну стінку під поперековими хребцями, її стискають. Безпо-середньо під хребтом відчувають пряму кишку у тих випадках, коли вона запо-внена каловими масами. Переміщаючи вниз пальці без послаблення тиску, можна відчувати невагітну матку. При цьому роги матки відчуваються як пружні тяжі різних розмірів, залежно від породи тварин (від товщини олівця до товщини паль-ця руки). Особливо добре відчувається шийка матки у вигляді твердого утвору, що лежить перед входом у таз.
У вагітної суки вже з 3-х тижнів чітко відчувають флуктуючі ампули, розміщені у матці. Пізніше – на 6–7-му тижні вагітності чітко виявляються плоди. На 8–9-му тиж-ні вагітності плоди можна настільки чітко промацати, що при цьому легко відрізнити голову від тулуба.
Треба відзначити, що однією рукою можна промацувати плоди через черевні стін-ки тільки у сук середніх та карликових порід. При дослідженні сук великих порід пальпують стінки живота двома руками.
У кролиць уже на 12-й день сукрільності кожний зародок у матці досягає розмірів лісового горіха, а тому їх удається промацати через черевну стінку. Для визначення кіт-ності кролицю кладуть на стіл головою до дослідника. Потім великі пальці руки накла-дають на крижі, фіксуючи ними самицю. Просунувши інші пальці рук між задніми кін-цівками перебирають ними з обохбоків живота, промацують вміст черевної порожнини, але роблять це обережно, щоб не викликати аборту. При кітності промацують зародки у вигляді м’яких, трохи овальних утворів, розміщених у два ряди або один коло одно-го. Треба мати деякий навик, щоб не сплутати зародки з кульками калу. Аускультацією можна вловити серцебиття плода у місці прилягання його до черевної стінки матері.
Фізіологія вагітності
Внутрішнє дослідження. Внутрішнє дослідження на вагітність проводять піхво-вим та ректальним методами.
Дослідженням через піхву користуються дужерідкоітільки в сумнівних випадках вагітності. Для цього треба спочатку старанно підготувати ту руку, яку не вводили на-передодні в пряму кишку (вимити в гарячій воді з милом і обробити дезінфікуючим розчином). Вводячи рукувпіхву,помічають уже з 30–40-го дня вагітності, що слизова оболонка піхви відзначається сухістю, а зовнішній отвір шийки матки щільно закри-тий слизом.
З подальшим розвитком вагітності сухість зростає, шийка матки змінює своє по-ложення, бо матка опускається в черевну порожнину, довжина піхвової трубки збіль-шується.
Щоб наочно переконатися у цих змінах піхви та шийки матки, можна застосу-вати їх огляд через піхвове дзеркало. Для цього дзеркало повинно бути чистим і стерильним.
При цьму виявляють такі ознаки вагітності: слизова оболонка піхви та піхвового виступу шийки матки має деяку анемічність і вкрита клейким слизом. Канал шийки матки – закритий клейким слизовим корком.
За невагітного стану слизова оболонка буває блискуча, рівномірно рожева; канал шийки матки у кобил і у корів поза періодом тічки буває закритим і радіальні складки слизової оболонки рельєфно виступають.
При мануальній пальпації через стінку склепіння піхви у великих тварин незадов-го до родів промацуються передлежачі частини плода.
Треба зазначити, що вказані ознаки не можна вважати сталими і абсолютно точни-ми. Вони є тільки орієнтовними при визначенні вагітності у тварин.
Ректальне-дослідження статевих органів застосовують звичайно у кобил та ко-рів. Можна застосовувати його і у свиней.
Метод ґрунтується на виявленні стану матки (шийки, тіла, рогів), яєчників, зв’я-зок, маткових судин. При дослідженні основну увагу звертають на розміри тіла матки, рогів, їх симетричність, флуктуацію, наявність плацентом, плода. За виявленими змі-нами можна точно встановити вагітність та її терміни або ж неплідність та гінеколо-гічний діагноз.
Послідовність освоєння методу включає: знаходження матки невагітної тварини, визначення її консистенції, розмірів, скорочувальної активності рогів і тіла матки, діаметру шийки матки, її довжини та консистенції; топографії, ширини і товщини яєчників та їх функціональних утворень (жовтого тіла, везикулярних фолікулів).
Дослідженню передує ретельна підготовка рук. Нігті коротко обрізають і гострі краї спилюють. Поверхневі рани та інші дефекти шкіри змащують 5 %-им спирто-вим розчином йоду і накривають водостійкими плівками колодію, кубатолу тощо. З метою профілактики особистого інфікування краще використовувати акушерсько-гінекологічні або разові поліетиленові рукавички для ректального дослідження.
Розділ 8
При роботі на неблагополучних з інфекційних хвороб фермах застосування рука-вичок обов’язкове. Крім того, необхідно спочатку обстежувати здорових, а потім хворих тварин.
Важливим методичним прийомом при освоєнні методу ректального дослідження є використання лівої руки (для правші) і навпаки. У подальшому це забезпечує швид-ку, з великими об’ємами, роботу.
При цьому необхідно дотримуватися правил асептики – не допускати перенесен-ня збудників від однієї тварини до іншої і берегтися від можливого власного заражен-ня. З цією метою перед кожним дослідженням необхідно обмивати рукавички (руку) теплою водою з милом. Охолодження руки обмиванням холодною водою або на по-вітрі при переході з одного приміщення у інше призводить до професійних м’язово-суглобових хвороб.
Тварин перед дослідженням фіксують: корів – у стійлі на прив’язі; кобил – за до-помогою парувальної шлеї або у фіксаційному станку; свиней – за верхню щелепу.
Руку або рукавичку покривають шаром мильного розчину, а хвіст ближче до ко-реня захоплюють іншою рукою. Пальці руки складають конусом, і повертаючи по осі, вводять у анальний отвір і ампулоподібне розширення прямої кишки, звільняють пряму кишку від калових мас і проштовхують рукудалі до звуження ампулоподібного розширення, у яке, при розслабленні стінок, вводять пальці і кисть. При такому роз-міщенні рука з кишкою може вільно рухатися у різні боки. Під час скорочень кишки маніпуляції рукою призупиняють до наступного розслаблення. Інколи подразнення кишки призводять до утворення бочкоподібної порожнини, а стінки її стають напру-женими. Спроби натискування на стінку у такому стані призводять лише до збільшен-ня її тонусу, а навіть до розриву.
Тому треба дочекатися розслаблення стінки кишки чи відкласти дослідження на пізніший час.
Ввівши руку в ампулоподібне розширення, випрямляють пальці руки, розводять і натискають на пряму кишку донизу (до відчуття стінки таза); тоді проводять їх до пе-реднього краю таза, легко погладжуючи по ньому зліва – направо або навпаки. Знай-шовши таким чином матку, починають її обстеження. При відсутності рогів матки на передньому краї дна таза, відводять руку дещо назад, ближче до середини дна і про-водять аналогічне дослідження.
Матка відчувається під рукою як пружно-еластичне утворення, а шийка матки у вигляді щільного тіла циліндричної форми. Закінчується відчуття пружно-еластично-го утворення при проведенні руки у каудальному напрямі, що пов’язане з виходом на тканини піхви, які не відчуваються при пальпації.
Топографія матки і її шийки змінюється залежно від фізіологічного стану тварини. У клінічно здорових неплідних тварин шийка матки розміщена на дні таза, ближче до середини. При виникненні патологічних станів її форма та розміщення змінюється.
Знайшовши шийку матки, підтягують її на себе, просувають руку трохи вперед і знаходять тіло матки, а за ним міжрогову борозну. Перехід краніального відділу
Фізіологія вагітності
шийки матки у її тіло характеризуються різким зменшенням пружності тканин. Помістивши середній палець у борозну, просуваючи його вперед, доходять до бі-фуркації. Міжрогова борозна відчувається як поздовжня заглибина. У краніально-му напрямі роги відокремлені один від одного тому їх обстежують окремо. Про-мацуючи тканини матки, звертають увагу на топографію, характер їх поверхні, консистенцію, флуктуацію, болючість, що може бути основою для діагностики вагітності або хвороб.
Пошук яєчників проводять у місці розміщення верхівок рогів матки, ближче до переднього краю дна таза. Потім пальці руки переміщують вправо і притискають роз-ставленими пальцями тканини, що попадають під пучки, до нижньої і бокової стін-ки. Рухаючи руку вперед-назад, знаходять яєчник, захоплюють його у пучки пальців. Яєчники вільно переміщуються рукою, мають пружну-еластичну консистенцію, ха-рактерну форму, розміри, жовті тіла, везикулярні фолікули, які необхідно промаца-ти та визначити їх розміри. Інколи яєчники розміщуються під широкими маткови-ми зв’язками. Для їх виявлення, пальці рук переміщають на бокову поверхню таза і, проводячи взад-уперед, знаходять яєчник під зв’язкою. Для вивільнення його з під зв’язки згинають дещо пальці і витискують яєчник з переднього краю зв’язки, при-тримуючи пучками пальців. Фіксують яєчник також вказівним і середнім пальцями, пропустивши матково-яєчникову зв’язку між ними. У цьому випадку дослідження стану яєчника проводять пучкою великого пальця.
Проводячи ректальне дослідження, слід мати на увазі, що на початку вагітності стінки матки бувають м’якшими, а у невагітному стані вони більш-менш тверді. Надалі вагітний ріг збільшується і опускається донизу черевної порожнини під впливом скупчення в ньому плодових вод та збільшення плода. Трохи пізніше збільшується тіло матки, а потім і невагітний ріг. У вагітному розі можна відчу-вати флуктуацію вже на другому місяці вагітності. Поступово кількість плодових вод нагромаджується і доходить до 8–10 л. У корови, тільної близько 3-х місяців, можна промацувати карункули. На початку вони бувають завбільшки з горошину, а з розвитком вагітності дуже збільшуються. Майже з цього періоду у кобили і у корови при пальпації флуктуючої матки можна відчувати тверде тіло – плід, який з віком збільшується. З 6–7-го місяців вагітності матка більшою своєю частиною виявляється на нижній черевній стінці. У тазовій порожнині залишається тільки зовнішнє вічко шийки.
З настанням вагітності в одному яєчнику утворюється жовте тіло, яке на почат-ку має м’яку консистенцію. Поступово воно збільшується і стає твердішим. З роз-витком вагітності яєчники опускаються донизу черевної порожнини і промацати їх надалі неможливо.
Середня маткова артерія, що проходить по бічній стінці таза, з 3–4-го місяців помітно збільшується в діаметрі з боку вагітного рога; при натисканні пальцями відчувається її специфічна вібрація. В останній третині вагітності можна спостері-гати таку вібрацію і з боку невагітного рога. За специфічною вібрацією середньої
Розділ 8
маткової артерії можна судити не тільки про вагітність, а й про фізіологічний стан плода в утробі матері.
Таким чином, зміни, які відчуваються при ректальному дослідженні в матці, яєч-нику і в середній матковій артерії в період вагітності дають можливість при певному навику легко визначити вагітний стан тварин.
Визначення ранніх строків вагітності у тварин з використанням методу со-нографії. Метод ґрунтується на використанні ультразвуку. При дослідженні вагітних овець було виявлено, що ультразвукові хвилі, проходячи через плаценту і плід твари-ни, дають на стрічці аналізатора криву з довжиною хвилі 36 см, тоді як у невагітних овець вона становить 12 см. В Україні нині використовується різна ультразвукова апа-ратура, переважно з Голландії (“Pie Medical”-50 S Tringa, 485 VET, 100 S, 100 LC, 240 PARUS, LOGIO a 100). Принцип дії приладів ультразвукової діагностики (УЗД) ґрун-тується на здатності різних тканин та різних структур поглинати і відбивати хвилі високої частоти. Ультразвукові хвилі випромінюються датчиком, сприймаються ним, перетворюються на електричні імпульси – і зображення висвітлюється на екрані мо-нітора. Рідкі структури єехонегативними і на екрані мають темний колір, а щільні, які відбивають промені, – ехопозитивними і на зображенні мають білий колір.
Прилад УЗД “Scaner 100S” складається з монітора, клавіатури і секторного датчи-ка частотою 5,0/7,5 мГц. Сканер може працювати як від батареї, так і при підключенні до напруги 220 В.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 30; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!