КОНТРОЛЬ ТА ЙОГО ВИДИ У СИСТЕМІ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
Розглядаючи цю тему студент, насамперед, повинен знати роль та місце контролю у системi засобiв забезпечення законностi у державному управлiннi.
Для цього необхідні більш загальні знання про поняття та систему засобів забезпечення законності у державному управлінні. Гарантії законості. Державний контроль: загальне поняття, сутність, місце і роль у державному управлiннi. Також необхідно чітко знати класифiкацiю видiв державного контролю: загальний та спеціальний; попередній, поточний та наступний; зовнішній та внутрішній. Контроль з боку органiв мiсцевого самоврядування. Контроль з боку громадських органiзацiй.
Види державного контролю. Внутрiшнiй адмiнiстративний контроль: загальний та спеціальний, відомчий та надвідомчий. Контроль з боку Президента України. Головне контрольне управління Секретаріату Президента України. Парламентський контроль: прямий та непрямий. Спеціалізовані суб’єкти парламентського контролю. Парламентський контроль через уповноваженого Верховної Ради з прав людини, через Рахункову палату. Судовий контроль: контроль судів загальної юрисдикції, контроль господарських судів. Позасудові форми захисту прав громадян. Прокурорський нагляд: протест, припис, подання, постанова.
Важливе місце при розгляді цієї теми займає вивчення засобів захисту прав громадян у державному управлiннi. Право громадян на звернення. Адміністративно-правовий захист прав, свобод та законних інтересів громадян. Пропозиція, заява (клопотання), скарга. Оскарження в адмiнiстративному порядку та його особливостi в окремих сферах державного управлiння: податковій сфері, сфері внутрішніх справ, митних органів. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлiннi.
|
|
|
Тема №7
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС ТА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Свою відповідь на питання цієї теми слід розпочати з того, що адміністративно-правовий примус є одним із видів державно-правового примусу. Він характеризується тими ж ознаками, які характерні для останнього: це правозастосовна діяльність, направлена для охорони правопорядку, реалізується в рамках охоронних правовідносин та ін. Поряд із цим адміністративно-правовий примус має особливості, які притаманні тільки йому.
При цьому студент повинен знати, що засоби адміністративно-правового примусу можна класифікувати на види: адміністративного попередження, адміністративного припинення, адміністративного покарання.
Крім того, студентам слід особливу увагу звернути на те, що інститут адміністративної відповідальності є важливою складовою адміністративного права. Більш того, останнім часом в юридичній літературі все частіше використовується поняття "адміністративно-деліктне право" як підгалузь адміністративного права. Мабуть, сьогодні варто говорити про адміністративно-деліктне право як про підгалузь, яка формується, але ще не сформована, тобто – це справа майбутнього.
|
|
|
Важливо знати, що адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка характеризується такими ж ознаками, як остання (настає на підставі норм права, за порушення правових норм, пов'язана з державним примусом, назначається державними органами).
Визначення адміністративного проступку дається в статті 9 КпАП України. Слід звернути увагу на те, що законодавець ототожнює поняття "проступку" і "правопорушення", що є невірним, оскільки останнє, за своєю сутністю, значно ширше першого. Адміністративний проступок характеризується ознаками, які слід відрізняти від елементів його складу, а саме: протиправність, винність, карність. На відміну від поняття "злочину", законодавець не передбачив для адміністративного проступку суспільну небезпеку, яку в юридичній літературі інколи заміняють суспільною шкідливістю.
Особливу увагу слід звернути на адміністративну відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які вчинили проступок у віці з 16 до 18 років.
|
|
|
Адміністративне законодавство передбачає систему адміністративних стягнень.
Крім того, студентам необхідно звернути увагу на передбачені законодавством обставини, які виключають адміністративну відповідальність, а саме: крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності (див. статті 17-22 КпАП).
Важливо розуміти порядок накладення адміністративних стягнень, який регламентується статтями 33-40 КпАП України, звернувши увагу на загальні правила накладення стягнень, обставини, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, строки накладення стягнень та ін.
Тема №8
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС І АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Свою відповідь на питання цієї теми необхідно розпочати з поняття адміністративного процесу у широкому та вузькому розумінні. Принципи адміністративного процесу. Правові презумпції адміністративного процесу: невинуватості, правомірності правової позиції громадянина. Адміністративно-процесуальний статут громадянина.
Також студент повинен розуміти поняття, класифікацію та стадії адміністративного провадження.
|
|
|
Крім того слід розуміти, що провадження в справах про адміністративні проступки (далі – провадження) є складовою адміністративного процесу і належить до адміністративно-юрисдикційних проваджень. Особливістю цього провадження є те, що воно найбільш повно врегульовано нормами матеріального і процесуального адміністративного права.
Правовою засадою провадження є КУпАП України (який визначає загальні засади), інші кодекси та закони (які визначають особливості провадження щодо окремих категорій адміністративних проступків).
При розумінні сутності провадження в справах про адміністративні проступки необхідно звернути увагу на завдання, які стоять перед ним, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне вияснення обставин кожної справи; вирішення кожної справи у відповідності до законодавства; забезпечення виконання постанови; виявлення причин і умов, які сприяють здійсненню адміністративних проступків, попередження проступків, виховання громадян у дусі дотримання законів.
Особливу увагу варто звернути на питання доказів та доказування.
Студент повинен знати, що учасників провадження слід відрізняти від суб'єктів провадження. До перших належать: особа, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат, свідок, експерт, перекладач. Суб'єктами провадження є всі вище вказані учасники, перелік яких слід доповнити органом чи особою, що розглядає справу про адміністративний проступок (в юридичній літературі даний суб'єкт досить вдало називають "лідируючий суб'єкт"), тобто коло суб'єктів провадження ширше ніж коло учасників.
Здійснення провадження у справах про адміністративні проступки було б неможливим без спеціальних заходів адміністративно-процесуального забезпечення, серед яких виділяються: адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документів (ст. ст. 260-266 КУпАП України). При вивченні даних заходів слід, зокрема, провести розмежування між адміністративним затриманням та доставленням порушника.
При вивченні цієї теми слід особливу увагу звернути на розділи III і IV КпАП України.
Тема №9
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 188; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!