Зміст комплексного державного екзамену
Тема №1
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО У СИСТЕМІ ГУМАНІТАРНИХ НАУК
Ця тема розглядає історичні аспекти формування адміністративного права у його сучасному вигляді. Декілька питань присвячено виникненню засад адмiнiстративного права, його еволюції вiд поліцейського до адмiнiстративного. Також розглядаються особливості формування науки адмiнiстративного права в різних країнах.
Особливу увагу слід звернути на становлення та розвиток українського адмiнiстративного права, починаючи з перiоду середньовiччя та Нового часу. З ХІХ століття в українських університетах починає викладатися наука поліцейського права, яка є передвісником права адміністративного. Також слід розглянути українську адмiнiстративно-правову науку та практику на початку ХХ ст. Окремі питання присвячені українській науці адмiнiстративного права радянського перiоду та формування адмiнiстративно-правової науки у незалежнiй Українi.
У другій частині теми розглядаються зв’язки адміністративно-правової науки з іншими неюридичними та юридичними науками. Серед неюридичних наук – це загальна теорія управління та теорія державного управління. Окремо розглядається роль адміністративного права в становленні організаційної науки, порівняльне адміністративне правознавство та основні вимоги порівняльного методу в адміністративному правознавстві.
|
|
|
Серед юридичних наук найбільш тісна взаємодія адміністративного права відбувається з теорією держави та права, кримінальним правом, господарським правом, фінансовим правом, митним правом, аграрним правом тощо.
Тема №2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ЯК НАУКА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
Свою відповідь на питання цієї теми слід розпочати з розуміння того, що адміністративне право, як і конституційне право, опосередковує функціонування публічної влади в державі, тобто воно є правом державного управління, що передбачає владний вплив держави, в особі державних органів і посадових осіб на різноманітні суспільні відносини. Одночасно, метою адміністративного права є закріплення таких форм і напрямків діяльності зазначених органів, їх посадових осіб, які б забезпечували повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Конституційна вимога щодо переходу від пануючої у минулому ідеології "домінування держави" над людиною до нової ідеології – "служіння держави" людині повинна стати основним принципом адміністративного права і пройти через весь його зміст.
Особливу увагу слід звернути на те, що при визначенні адміністративного права необхідно враховувати єдність трьох головних функцій, а саме: а) управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності); б) правореалізаційної (реалізація прав і свобод громадян); в) правозахисної (захист порушених прав і свобод громадян). Саме в межах третьої функції передбачено створення адміністративної юстиції як форми спеціалізованого судового захисту прав і свобод громадян від порушень з боку органів виконавчої влади.
|
|
|
При вивченні предмету адміністративного права важливо знати, що проведення адміністративної реформи в Україні викликало об'єктивну необхідність його переосмислення і розгляду як:
- відносин державного управління у сфері економіки, соціально-культурної та адміністративно-політичної діяльності;
- управлінських відносин в системі та в структурі державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (включаючи відносини державної та муніципальної служби);
- управлінських відносин, пов'язаних із реалізацією функцій та повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та іншим недержавним інстанціям;
|
|
|
- відносин у зв'язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб тощо.
При вивченні методу адміністративного права слід звернути увагу на те, що в ньому використовуються як загальні методи правового регулювання: імперативний і диспозитивний, які реалізуються шляхом: а) використання приписів; б) встановлення заборон; в) надання дозволів; так і спеціальні, притаманні тільки цій галузі: субординації, координації, реординації, адміністративного договору, реєстрації, стимулювання, інвестицій та ін.
У розв'язанні завдань адміністративної реформи вирішальну роль має відігравати адміністративне право, оскільки воно органічно пов'язане з виконавчою владою, являючи собою, з одного боку, її правові засади, а з іншого – важливий засіб, інструмент її здійснення. Оскільки адміністративне право відстає від вимог сьогодення, неповно і суперечливо регулює суспільні відносини, не забезпечує утвердження пріоритету прав і свобод людини у її стосунках із державою, виникла нагальна потреба реформування адміністративного права.
Тема №3
СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Студент повинен знати загальне визначення суб‘єкта адміністративного права. Поняття i види суб'єктiв адмiнiстративного права.
|
|
|
Коло суб'єктів адміністративного права досить багаточисельне і різноманітне. Суб'єкти адміністративного права можна поділити на два види: індивідуальні та колективні. В адміністративній науці їх часто називають фізичні та юридичні особи. Слід звернути увагу на тому, що сам підхід до класифікації є досить вдалим, однак сутності адміністративного права більше відповідає саме перша класифікація.
Слід знати, що до індивідуальних суб'єктів належать: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці; до колективних – органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; громадські організації, релігійні організації та ін.
Вивчаючи адміністративно-правовий статус індивідуального суб'єкта важливо розуміти, що це правове положення особи у її відносинах із державними органами, врегульоване нормами адміністративного права. Складовими цього статусу є адміністративні право і дієздатність. Адміністративна правоздатність – це здатність мати права і обов'язки, закріплені нормами адміністративного права. Вона наступає з моменту народження і закінчується смертю особи. Адміністративна дієздатність – це здатність особи своїми діями здійснювати права, виконувати обов'язки і нести відповідальність згідно з нормами адміністративного права. Слід звернути увагу, що адміністративна дієздатність буває повна, часткова, обмежена. Особа також може бути визнана у судовому порядку недієздатною.
Вивчення адміністративно-правового статусу громадян України необхідно розпочати з Конституції України, Законів України: "Про державну службу", "Про громадянство України", "Про звернення громадян", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про об'єднання громадян", "Про захист прав споживачів", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та ін. При цьому слід звернути увагу, що обсяг адміністративних прав та обов'язків іноземців, осіб без громадянства та біженців вужчий за громадян України: вони не мають права на участь у державному управлінні, на державну службу, військову службу та ін., їхній правовий статус передбачається Конституцією України, Законами України "Про правовий статус іноземців", "Про біженців", Постановою КМУ "Про навчання іноземних громадян в Україні", Положенням про статус біженця, Положенням про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів, Правилами в'їзду іноземців в Україну, їхнього виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, міжнародними угодами, іншими нормативно-правовими актами. На відміну від громадян України їхня адміністративна правосуб'єктність виникає з моменту прибуття в Україну і закінчується в момент залишення її території.
Серед колективних суб'єктів адміністративного права слід, у першу чергу, виділити органи виконавчої влади, їх можна класифікувати залежно від критерію.
Досить важливим є розуміння того, що особливість адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування проявляється, в першу чергу, у виконанні ними делегованих повноважень органів виконавчої влади (ч. 3 ст. 143 Конституції України). Слід звернути увагу, що в Законі України "Про органи місцевого самоврядування в Україні" передбачається перелік таких повноважень.
Студентам слід звернути увагу на те, що серед суб'єктів адміністративного права підприємства, установи та організації посідають особливе місце, оскільки через їхню діяльність держава здійснює свої функції та завдання, їх правосуб'єктність проявляється, в першу чергу, у взаємовідносинах із державними органами. Чинне законодавство встановило основи таких взаємовідносин, а саме: порядок здійснення державної реєстрації, ліцензування окремих видів діяльності, сертифікації; здійснення оперативного та бухгалтерського обліку; ведення статистичної звітності та ін.
Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян визначається сукупністю прав та обов'язків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між ними і суб'єктами виконавчої влади. Цей статус визначається Конституцією України та Законами України "Про об'єднання громадян", "Про професійні спілки", їх права і гарантії діяльності", "Про молодіжні та дитячі громадські організації", Указом Президента "Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму" та ін.
Особливу увагу слід звернути на питання державної реєстрації релігійних організацій, їхньої адміністративної відповідальності.
Тема №4
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 189; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!