Структура комерційного найменування
Структура комерційного найменування складається з двох відносно самостійних частин: корпуса і додатка. Корпус містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності.(напр. ПрАТ, ТОВ..) А в деяких випадках – й інші характеристики. Додаток (розпізнавальна частина) ділиться на обов’язкові й факультативні додавання. Обов’язковим додаванням є спеціальне найменування (умовне словесне позначення, власне ім’я, географічна назва тощо) підприємства, його номер або інше позначення, необхідне для відмінності одних підприємств від інших. Інші додавання на кшталт “універсальний”, “центральний” тощо є факультативними і можуть не використовуватися.
Так, у комерційному найменуванні "товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Весна" обов'язковим додатком є словесне позначення "Весна", факультативним - "науково-виробничий центр", а корпусом - вказівка на організаційно-правову форму юридичної особи - товариство з обмеженою відповідальністю.
Суб’єкти права на комерційне найменування
Як наголошувалося, ч. 1 ст. 159 ГК України встановлює, що “суб’єкт господарювання – юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування”. Визначення поняття “суб’єкти господарювання” міститься у ст. 55 ГК України, якими є: господарські організації, тобто юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку. Отже, відповідно до ГК України, можливість (право) юридичної особи мати комерційне найменування не залежить від того, здійснює така особа підприємницьку діяльність чи займається некомерційною господарською діяльністю. Крім того, ГК України надає можливість мати комерційне найменування також громадянину підприємцю.
|
|
|
Згідно із ч. 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа, що є підприємницьким товариством (при цьому до підприємницьких товариств ст. 84 ЦК України відносить господарські товариства та виробничі кооперативи), може мати комерційне (фірмове) найменування. Таким чином, ЦК України прямо пов’язує можливість юридичної особи мати комерційне найменування зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Проте, відповідно до ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб. Відтак, можна дійти висновку, що і ЦК України не виключає можливості громадян-підприємців мати комерційне найменування.
|
|
|
АЛЕ в самому бланку реєстрації ФОП немає графи для комерційного найменування. Тому на практиці – неможливо!!!
125. зміст суб’єктивних прав на комерційне найменування
Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:
1) право на використання комерційного найменування;
2) право перешкоджати іншим особам неправомірно вико ристовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання;
3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Можна помітити, що порівняно з загальним переліком майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, закріпленим у ч. 1 ст. 424 ЦК, відсутнє таке право, як виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Дійсно, неможливо укласти ліцензійний договір стосовно комерційного найменування.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.
Припинення прав на комерційне найменування
| Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування |
|
|
|
| 1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Коментар: 1. Норма коментованої статті вказує про припинення майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Враховуючи, що спеціальний закон у сфері правової охорони комерційних найменувань наразі не прийнятий, можна визначити, що діючим законодавством передбачається лише один випадок припинення даного права у формі ліквідації юридичної особи. 2. До інших підстав припинення чинності прав на комерційне найменування, які не отримали законодавчого закріплення, можна віднести відмову правоволодільця від свого комерційного найменування, прийняття рішення судом про заборону подальшого використання комерційного найменування, реорганізацію юридичної особи тощо. 1) Добровільна відмова від комерційного найменування. Мотиви такої відмови можуть бути різними, як немилозвучність колишнього найменування, так і необхідність його змінити з метою недопущення введення третіх осіб в оману у разі, якщо інша юридична особа використовує подібне чи тотожне комерційне найменування. Юридична особа має право на зміну комерційного найменування на свій власний розсуд, у разі якщо така зміна не завдає шкоди інтересам та не порушує права інших осіб. 2) Припинення комерційного найменування у зв'язку з реорганізацією чи ліквідацією юридичної особи. При цьому, слід відзначити, що не всі випадки реорганізації можуть служити юридичними підставами припинення права на комерційне найменування. Зокрема, у результаті перетворення - зміни організаційно-правової форми юридичної особи до корпуса найменування вносяться зміни, що відбивають новий організаційно-правовий статус, але спеціальна назва особи зберігається у незмінному вигляді. При злитті і приєднанні юридичних осіб відбувається поєднання прав та обов'язків реорганізованих юридичних осіб в єдине ціле. У випадку реорганізації у зазначений спосіб учасники обороту можуть за своїм розсудом вирішити питання про комерційне найменування в одному з наступних варіантів. Вони можуть як поєднати свої найменування в єдине ціле, так і обрати зовсім нове комерційне найменування. У разі реорганізації у формі приєднання - комерційним найменуванням тієї юридичної особи, до якої переходять права та обов'язки юридичної особи, що приєднується. При поділі юридичної особи права й обов'язки переходять до її правонаступників. Водночас, всі юридичні особи, що утворилися на базі єдиної юридичної особи, можуть обрати для себе нові комерційні найменування. При виділі зі складу юридичної особи новий суб'єкт повинен обрати для себе нове найменування, оскільки первинне комерційне найменування зберігається за тією юридичною особою, зі складу якої відбувся виділ. Тому виділ не призводить до припинення права на комерційне найменування. Оскільки комерційне найменування має на меті ідентифікувати юридичну особу серед інших учасників цивільного обороту, то факт її ліквідації також є підставою припинення даного права. 3) Рішення суду про припинення права юридичної особи на комерційне найменування через невідповідність її вимогам закону. Дана підстава може мати місце, наприклад, у випадку, якщо юридична особа використовує комерційне найменування, яке схоже з найменуванням іншої особи, яка функціонує в одній сфері господарювання. При цьому суд може прийняти рішення, яким заборонити подальше користування комерційним найменуванням, і покласти на відповідну особу обов'язок здійснити його перереєстрацію. На підставі рішення суду може бути також встановлено недійсність реєстрації у разі, якщо при її проведенні були порушені вимоги законодавства, чи позначення, що заявлялося, не відповідає умовам охороноздатності комерційного найменування. У такому випадку визнання недійсною реєстрації автоматично спричиняє припинення суб'єктивного права на комерційне найменування. У перспективі перелік підстав припинення майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування слід закріпити у спеціальному законі, присвяченого правовій охороні таких найменувань, як того вимагає норма ст. 491 ЦК України. |
127 = 126
|
|
|
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 627; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!