Примусове відчуження прав на винахід (корисну модель)
1. Якщо винахiд (корисна модель), крiм секретного винаходу (корисної моделi), не використовується або неповнiстю використовується в Українi протягом трьох рокiв починаючи вiд дати публiкацiї вiдомостей про видачу патенту або вiд дати, коли використання винаходу (корисної моделi) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання i виявляє готовнiсть використовувати винахiд (корисну модель), у разi вiдмови власника прав вiд укладання лiцензiйного договору може звернутися до суду iз заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделi) на умовах невиключної лiцензiї.
Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделi) зумовлений поважними причинами, суд виносить рiшення про надання дозволу заiнтересованiй особi на використання винаходу (корисної моделi) на умовах невиключної лiцензiї з визначенням обсягу його використання, строку дiї дозволу, розмiру та порядку виплати винагороди власнику патенту.
2. Власник патенту зобов'язаний дати дозвiл (видати лiцензiю) на використання винаходу (корисної моделi) власнику пiзнiше виданого патенту, якщо винахiд (корисна модель) останнього призначений для досягнення iншої мети або має значнi технiко-економiчнi переваги i не може використовуватися без порушення прав власника ранiше виданого патенту. Дозвiл дається в обсязi, необхiдному для використання винаходу (корисної моделi) власником пiзнiше виданого патенту. При цьому власник ранiше виданого патенту має право отримати лiцензiю на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделi), що охороняється пiзнiше виданим патентом.
|
|
|
3. Виходячи з iнтересiв суспiльства та за умови воєнного та надзвичайного стану Кабiнет Мiнiстрiв України має право дозволити використання винаходу (корисної моделi) визначенiй ним особi без згоди власника патенту (декларацiйного патенту) на умовах невиключної лiцензiї з виплатою йому вiдповiдної компенсацiї.
4. Власник патенту (декларацiйного патенту) на секретний винахiд чи декларацiйного патенту на секретну корисну модель може видати лiцензiю на використання його винаходу (корисної моделi) тiльки особi, що має дозвiл доступу до цього винаходу (корисної моделi) вiд Державного експерта.
Якщо зазначена особа не може досягти iз власником такого патенту згоди щодо надання лiцензiї, Кабiнет Мiнiстрiв України має право дозволити особi, визначенiй Державним експертом, використання секретного винаходу (корисної моделi) без згоди власника патенту, на умовах невиключної лiцензiї з виплатою йому вiдповiдної компенсацiї.
5. Спори щодо умов видачi лiцензiй i виплати компенсацiй та їх розмiру вирiшуються у судовому порядку.
|
|
|
110. Цивільно-правовий захист патентних прав
Захист патентних прав засобами цивільного права здійснюється передусім патентними законами України — «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про промислові зразки», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» тощо.
Патентні закони України не містять чіткого визначення порушення патентних прав. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначає, що будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав, що спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таке саме визначення містить і Закон України «Про охорону прав на промислові зразки».
Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» на відміну від інших патентних законів передбачає, що суд має право ухвалити рішення про встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення, аналогічні тим, що визначені Законом України «Про авторське право і суміжні права» та про вилучення чи конфіскацію матеріалів і (або) обладнання, використаного для незаконного виробництва матеріалів сорту.
Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» також будь-яке посягання на права власника зареєстрованого компонування інтегральної мікросхеми визнає порушенням його прав.
Отже, наведені закони порушенням визнають будь-яке посягання на права суб'єкта права промислової власності. Таке занадто загальне визначення не можна визнати виправданим. Інколи те чи інше посягання викликає сумнів у тому, чи є воно правопорушенням.
Зазначені закони наводять перелік спорів, що розглядаються в судовому порядку, при цьому додається норма, за якою розгляду в судовому порядку підлягають будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням патентних законів. Тому доцільність цієї норми фактично відпадає.
При порушенні патентних прав власник патенту має право вимагати:
— припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;
— стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;
— відшкодування моральної шкоди;
— вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.
Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачене цим договором.
Такі самі норми містить Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», за винятком однієї. Закон про промислові зразки не дає права власнику промислового зразка права на відшкодування моральної шкоди.
Більш розгорнуті норми щодо захисту прав містить Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». За своїм змістом захист компонування ІМС наближається до захисту авторського права і суміжних прав. Проте зазначений Закон також не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.
Цей короткий огляд патентних законів щодо захисту прав на об'єкти промислової власності дає підставу зробити кілька висновків:
1. Єдиної цільної системи захисту прав промислової власності чимала і малоефективна.
2. Не вироблено єдиних санкцій за порушення патентних прав.
Деякі закони відсилають до загальних цивільно-правових санкцій відповідальності за порушення патентних прав. Спеціальних засобів вони не встановлюють.
3. Відшкодування моральної шкоди передбачене лише за порушення патентних прав на винаходи і корисні моделі та прав на сорти рослин.
Захист прав на торговельну марку здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р.
Як і патентні закони, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також порушенням прав на торговельну марку визнає будь-яке посягання на ці права з боку інших осіб. Закон визначає, що будь-яке порушення спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Про упущену вигоду та одержані прибутки у Законі не йдеться. Не встановлює цей Закон і обов'язку порушника відшкодувати моральну шкоду.
Проте особливістю захисту торговельної марки є обов'язок порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використану марку або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва має право також вимагати знищення виготовлених зображень марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.
Зазначені особливості захисту прав на торговельну марку зумовлюються специфікою використання марки. У законі нічого не сказано про використання торговельної марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, на вивісках, бланках, у рекламі, будь-якій іншій документації, що супроводжує товар, чи при наданні послуг, на друкованих виданнях. Торговельна марка може використовуватися і під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у цивільний обіг. Усі наведені способи використання торговельних марок можуть відтворюватися, виготовлятися і використовуватися зловмисниками, тому власник свідоцтва повинен мати право вимагати від зловмисника знищення незаконно виготовлених чи відтворених позначень, що використовуються в будь-якій документації, на виставках чи ярмарках.
Проте Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» норм про захист від таких порушень та наслідків про їх застосування не містить. Нічого у цьому Законі не говориться про ввіз чи вивіз товарів з протиправним позначенням торговельних марок, пропонування товарів під зазначенням їх певним знаком тощо.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також містить перелік спорів, що розв'язуються у судовому порядку.
Захист прав на використання географічного зазначення походження товару здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. Зазначений Закон містить більш ґрунтовні норми про захист права на географічне зазначення походження товарів. Закон визначає порушенням прав на використання географічного зазначення походження товару також використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого географічного зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. Далі у Законі говориться про те, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва на використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару спричиняє відповідальність згідно із законами.
Закон широко розкриває зміст поняття порушення права на використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару. За Законом цим поняттям охоплюються такі дії:
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його
особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого географічного зазначення або є неправомірним використанням його репутації;
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару як видової назви.
Проте наведені нижче дії закон не визнає порушенням прав власника свідоцтва:
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару відповідно до вимог Закону будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим географічним зазначенням походження товар у власника свідоцтва і повторно вводить його в обіг;
— використання географічного зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право його використання, але добросовісно його використовувала до дати реєстрації (право попереднього користування). Якщо ця особа протягом дванадцяти місяців від дати реєстрації географічного зазначення походження товару не подасть до Установи заявки на одержання права на використання цього географічного зазначення, подальше його використання вважається порушенням прав власника свідоцтва.
У цьому Законі визначені більш чіткі і конкретні санкції за порушення права на використання географічного зазначення походження товару. Порушення прав власника свідоцтва спричиняє цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Але за порушення прав власника свідоцтва (як, до речі, і за порушення прав на сорти рослин) чинним кримінальним законодавством кримінальна відповідальність не встановлена.
Власник свідоцтва на використання географічного зазначення походження товару має право вимагати від порушника:
— припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення;
— вилучення з обігу товару з неправомірним використанням географічного зазначення походження;
— вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного географічного зазначення походження, а при неможливості цього — знищення товару;
— відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;
— відшкодування збитків у розмірі не більше, ніж отриманий порушником прибуток;
— вжиття інших передбачених законом заходів, пов'язаних із за
хистом прав на географічне зазначення походження товару.
Крім цього, власник свідоцтва має право звернутися до суду з позовом про припинення порушення та відшкодування заподіяної шкоди.
При ввезенні на митну територію України товару, позначеного з порушенням прав законних користувачів (власників свідоцтва) права на використання географічного зазначення походження, цей товар може бути тимчасово затриманий у порядку, встановленому законом.
Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» визначає перелік спорів з приводу використання географічного зазначення походження товарів, який відрізняється від подібних переліків, що містяться у патентних законах України.
За зазначеним Законом у суді вирішуються спори про:
— правомірність реєстрації географічного зазначення походження товару;
— незаконне використання географічного зазначення походження товару;
— ввезення на митну територію України товарів, неправомірно маркованих географічним зазначенням походження товару.
Суди можуть приймати рішення про:
— вилучення з товару або його упаковки неправомірно нанесеного географічного зазначення походження товару;
— конфіскацію товару, неправомірно маркованого географічного зазначення походження товару;
— вилучення з обігу товару, неправомірно маркованого географічного зазначення походження товару;
— відшкодування шкоди, що завдається особі, яка має право на використання географічного зазначення походження товару;
— визнання географічного зазначення походження товару видовою назвою або скасування раніше визнаної видової назви товару.
Для захисту права інтелектуальної власності використовуються також загальні цивільно-правові засоби захисту цивільних прав. Вони придатні як для захисту авторського права і суміжних прав, так і для захисту прав промислової власності та засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
|
|
|
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!