Обов ’ язки, що випливають із патенту
1. Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.
Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника патенту від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка.
Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання промислового зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту.
2. Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якщо промисловий зразок останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше виданого патенту, який зобов'язаний дати дозвіл, якщо його промисловий зразок удосконалює промисловий зразок власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання промислового зразка власником патенту, який такий дозвіл затребував.
|
|
|
Спори щодо ліцензій розв'язуються у судовому порядку.
Виключне право на використання винаходу
Про виключне право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка
Права і обов'язки патентовласника
(ст. ст. 10 -- 13 Закону)
Зміст закріплюються патентом виключних прав полягає в тому, що, по-перше, власник патенту може на свій розсуд використовувати захищене патентом винахід, корисну модель або промисловий зразок. По-друге, він в праві забороняти всім іншим особам використання належного йому нововведення, на яке видано патент. І, по-третє, він може продати або в інший спосіб переуступити отриманий патент, а також дозволити використовувати свою промислову власність на певних умовах будь-якій зацікавленій в цьому підприємцю-громадянину чи юридичній особі.
Монополія патентовладельца на охоронювані об'єкти промислової власності створює необхідні правові передумови для включення цих об'єктів у розвивається сьогодні в Росії нову систему економічних відносин, в якій все більше значення набуває новий учасник економічного обороту - підприємець.
|
|
|
Повна передача прав на патент іншому власнику оформляється шляхом укладення "договору про уступку патенту "(п.6 ст.10 Закону). Надання патентовласником дозволу на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, захищених патентом, оформляється шляхом укладення ліцензійного договору. Науково-технічні організації-розробники нової техніки, як правило, реалізують свої патентні права на основі ліцензійних договорів, укладаються із зацікавленими підприємствами. Нерідко розробка з самого початку ведеться на замовлення такого підприємства або воно набуває готову технічну інформацію, що містить запатентовані рішення, які вже використовуються і довели свою ефективність.
Цивільно-правове регулювання ліцензійних договорів нетипово для патентного законодавства. У російському законодавстві також вперше дається визначення ліцензійного договору, поняття виняткової і невиключної ліцензії.
Відповідно до Закону (п.1 ст.13) за ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) зобов'язується надати право на використання об'єкту промислової власності у передбаченому договором обсязі іншій особі (ліцензіату), що зобов'язується вносити ліцензіару обумовлену договором плату і здійснювати інші визначені договором дії. За виняткової ліцензії ліцензіат отримує виняткове право використовувати об'єкт договору в зазначеному обсязі на обумовленій території. Ліцензіар в цьому випадку не в право не тільки видати ще кому-небудь ліцензію, але й сам не може використовувати предмет договору в обумовлених межах. За ним зберігається лише право на використання в частині, що не передається ліцензіату, наприклад, на інший території, в іншій галузі і т.д. Тому, щоб уникнути суперечок у договорі слід дуже чітко визначити способи і межі використання, на які ліцензіат отримує виключні права.
|
|
|
При невиключної ліцензії ліцензіар, дозволяючи ліцензіату використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у зазначеному обсязі, зберігає за собою всі права, що випливають з патенту, включаючи видачу ліцензії третім особам.
Крім розглянутих двох видів ліцензій передбачається ще можливість видачі так званої "відкритої ліцензії" (п.3 ст.13). Якщо власник патенту НЕ розраховує на серйозний попит з боку інших осіб та зацікавлений у зниження патентного мита, йому надається можливість зробити офіційну Роспатенту заяву про те, що він готовий надати ліцензію будь-якій особі. При цих умовах він отримує пільгу з оплати щорічної патентного мита - вона знижується на 50%. Ліцензіат зобов'язаний укласти з патентовласників договір про сплату ліцензійних платежів. Спори щодо умов такого ліцензійного договору розглядаються Вищої патентної палатою. Патентовласник не може відкликати свою заяву про надання права на відкриту ліцензію.
|
|
|
Договори про уступку патенту та видачу ліцензії, а також інші договори, які передбачають така умова, повинні бути зареєстровані в Роспатенті. Укладатися договори можуть з моменту винесення рішення про видачу патенту і до закінчення терміну його дії. До заяви в Роспатент про реєстрацію договору повинні додаватися:
виписка з договору, засвідчена в порядку, встановленому в країні його укладання, що містить предмет договору (обсяг переданих прав, вид ліцензії), строк і територію його дії, імена сторін договору та їх юридичні адреси, номер патенту, заявки, дату пріоритету винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Замість виписки можна прикласти підписану сторонами копію договору;
оригінал патенту (рішення про видачу патенту);
квитанція про сплату послуг з реєстрації.
Договір вступає в силу з моменту його реєстрації.
При цьому слід мати на увазі, що якщо патент належить не одному, а кільком співвласникам, то їх взаємини, пов'язані з використанням патенту, повинні визначатися що укладається між ними угодою. Справа в тому, що відповідно до Закону жоден із співвласників не має права без згоди інших розпорядитися патентом або прав з патенту, тобто продати патент або переуступити право використання іншим громадянам або організаціям. Чи не потрібно згоди інших патентовласників лише для власного використання об'єкту промислової власності самим співвласником патенту. Однак, як показує практика, угода за наявності декількох патентовласників доцільно укласти у всіх випадках, щоб уникнути зіткнення інтересів і виникнення суперечок між співвласниками.
Крім ліцензійних договорів обов'язковій реєстрації в Роспатенті підлягають також договори про заставу патентних прав (абз.6 п. 5 Положення про Роспатенті).
Патентовласник - Підприємці переважно зацікавлені в застосуванні захищених технічних нововведень у власному виробництві. Для їх освоєння потрібно звичайно первинне вкладення значних коштів. Однак у випадку успіху випуск на ринок нової або поліпшеної продукції дає можливість через певний період не тільки компенсувати первинні витрати, але й отримати значний прибуток, необхідну для подальшого розвитку виробництва. Нове законодавство про заставу (ст.4 Закону), відповідно, з яким допускається передача в заставу не тільки речей, але й прав, дозволяє підприємцю за певних умов отримати під заставу належних йому промислових прав кредит для освоєння нового виробу. Слід мати на увазі, що патентні права можуть бути закладені в межах терміну їх дії; наприклад, патент на винахід, можна закласти на 20 років, на промисловий зразок - на 10 або 15 років. Істотні умови договору про заставу визначені в ст.10 Закону про заставу. Перш за все заставодавець зобов'язаний вжити заходів, що забезпечують дійсність і незмінність прав, які складають предмет застави. Заставодавець не може відмовлятися від вчинення дій, необхідних для забезпечення дійсності, не повинен вчиняти дій, що тягнуть за собою припинення закладених прав, зобов'язаний вжити необхідних заходів для захисту цих прав від посягань з боку третіх осіб. Для патентних прав це означає, зокрема, обов'язок заставодавця своєчасно платити патентні мита, не відмовлятися від патенту, сумлінно захищати патент у разі його оскарження третіми особами.
Якщо заставодавець не вживає заходів, необхідні для захисту заставних прав від посягань третіх осіб, заставодержатель має право здійснити їх самостійно (п.3 ст.57 Закону про заставу). Однак при захисті патентних прав істотне значення має безпосередню участь у захисті патентовласника. Якщо виник суперечка про закладений патент, заставодержатель може для захисту своїх інтересів виступити в судовому процесі в якості третьої особи, незалежно від того, чи є заставодержатель позивачем або відповідачем.
Наведені умови є загальними для відносин, що випливають з договору застави. При заставі патентних прав для дійсності договору повинно бути виконано ще одне спеціальне умова - реєстрація договору в Роспатенті.
Це викликано тим, що невиконання заставодержателем договірних зобов'язань тягне за собою перехід патентних прав, що є предметом застави, до заставодержателя. Отже, відбувається зміна правовласника, що, безсумнівно, повинно відображатися в реєстрі Роспатенту, де зареєстровано патент.
Іншим найважливішим правомочність патентовладельца є підтверджується патентом право заборонити використання охороняється патентом винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.
Ніхто не може без дозволу патентовласника вводити в господарський оборот або зберігати з цією метою продукт, що містить запатентований об'єкт, а також застосовувати охороняється патентом спосіб. Причому патент, виданий на спосіб, захищає також продукт, одержаний цим способом (діє непряма захист). Під введенням в господарський оборот розуміється, і зокрема, виготовлення, застосування, ввезення, пропозиція до продажу, продаж продукту.
Умови вільного використання захищених об'єктів промислової власності, коли не потрібно згоди патентовласника, визначені Законом і не підлягають розширеного тлумачення.
По-перше, це застосування засобів, що містять винаходи, корисні моделі чи промислові зразки в конструкції морського, річкового, повітряного, наземного або космічного транспорту (а також при їх експлуатації), що належить іншим країнам, при умови, коли такий транспорт тимчасово або випадково знаходиться на території Російської Федерації.
По-друге, не визнається порушенням виключних прав патентовласника використання що охороняються патентом об'єктів, що не переслідує будь-які комерційні цілі: при проведення наукового експерименту або дослідження, разовому виготовленні ліків за рецептом лікаря, а також в інших особистих цілях для отримання доходу.
По-третє немає порушення цих прав, якщо застосування будь-яких виробів (знарядь, інструментів і тощо), які містять запатентовані рішення, викликане надзвичайними обставинами: стихійним лихом, катастрофою, великої аварією. Однак у цьому останньому випадку патентовласник маємо право отримати пропорційно компенсацію.
Патентовласник не може пред'явити претензію користувачеві, якщо використовуються кошти, підпадають під патентну охорону, введені в господарський оборот законним шляхом.
Поряд з цим зберігаються традиційні форми обмеження прав патентовласника: право попереднього користування, видача примусової (невиключної) ліцензії на тому підставі, що власник патенту не використовує або недостатньо використовує запатентовані рішення, а також у тому випадку, коли це диктується інтересами національної оборони.
Відповідно з нормами про право попереднього користування будь-який громадянин або юридична особа, які до дати пріоритету незалежно від автора винаходу, корисної моделі чи промислового зразка створили і використали на території Росії тотожне рішення або зробили необхідні приготування до використання, зберігають право на подальшому безоплатне використання без розширення обсягу використання. Право попереднього користування може бути передано іншій особі тільки при переході до цій особі виробництва, де застосовувалося дане нововведення.
Поряд з широким обсягом прав Закон встановлює та обов'язки патентовласника. Основна його обов'язок - використовувати об'єкт, що охороняється промислової власності протягом встановленого строку:
для винаходів і промислових зразків - 4 роки з дати видачі патенту;
для корисних моделей - 3 роки.
Якщо патентовласник не може сам використовувати запатентований нововведення, то він зобов'язаний видати ліцензію на його використання. В іншому випадку будь-який підприємець, охочий і готовий використовувати об'єкт, що охороняється, може звернутися до Вищої патентну палату з клопотанням про видачу йому примусової ліцензії. Примусова ліцензія видається тільки на умовах невиключної ліцензії; патентовласника право на використання своїх патентних прав, включаючи видачу ліцензій іншим особам, не обмежується. Вища патентна палата, перш ніж винести рішення про надання примусової ліцензії, перевіряє дотримання необхідних для цього умов. По-перше, чи дійсно закінчився встановлений Законом термін для обов'язкового використання винаходу або відповідно корисної моделі, промислового зразка самим патентовласників, по-друге, були Чи поважні причини, за якими патентовласник не міг почати використання. Він повинен обгрунтувати ці причини. І, по-третє, чи дійсно мала місце відмова з боку патентовладельца про видачу добровільної ліцензії. Тільки після встановлення всіх цих обставин Вища патентна палата виносить рішення про відмову і видачі примусової ліцензії або про видачу ліцензії. У рішенні про видачу примусової ліцензії визначаються межі використання запатентованого продукту, способу чи промислового зразка, розмір ліцензійних платежів, строки і порядок їх виплати. Важливо, що при визначенні розміру платежів Закон наказує виходити з ринкової ціни ліцензії.
Винятковий порядок з метою захисту інтересів патентовласників встановлений для видачі примусових ліцензій, коли цього вимагають умови, пов'язані з національною обороною. Рішення про видачу примусової ліцензії на користь національної оборони може бути прийняте тільки урядом Російської Федерації. У рішенні повинен бути також визначено розмір компенсації, яка виплачується патентовласника за таке використання. Розбіжності з приводу розміру компенсації розглядає Вища патентна палата.
Умови патентоспроможності
Винаходи (ст.4 Закону)
Закон виділяє три основні вимоги, яким повинна відповідати патентоспроможні винахід:
по-перше, воно має бути новим;
во - друге, володіти винахідницьким рівнем,
в - третє, бути придатним для промислового застосування.
пропозицій, хоча і підпадають під вказані ознаки, не визнаються винаходами, якщо їх використання суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.
Винахід визнається новим, якщо він не відомо виходячи з рівня техніки, досягнутого на дату пріоритету винаходу. При визначенні рівня техніки беруться до уваги всі види інформації, які стали загальновідомими на цю дату в Росії або за кордоном (світова новизна) з будь-якого письмового або усного джерела:
російські та іноземні видання;
експонати, поміщені на виставках;
публічні повідомлення (наукові звіти, доповіді, лекції) розкривають суть винаходу;
а також відомості з практичного досвіду про відкрите застосування винаходи.
Критерієм загальновідомості служить можливість будь-якої особи ознайомитися з джерелом законним шляхом. При цьому слід мати на увазі, що автор винаходу має пільгу: якщо інформація про винахід була опублікована чи іншим чином розголошена автором (або іншими особами, що отримали її від автора) не більше ніж за 6 місяців до подачі заявки, це не перешкоджає патентуванню.
Принцип загальнодоступності джерел, що порочать новизну винаходу, не поширюється на раніше подані заявки інших осіб на винаходи і корисні моделі (якщо вони не були відкликані), а також запатентовані в Росії винаходи і корисні моделі. Останні враховуються з дати їх пріоритету незалежно від дати опублікування.
Винахідницький рівень, по суті, є додатковою якісної характеристикою новизни винаходу. Він оцінюється на основі загальноприйнятого в патентної практиці критерії - знань фахівця в даній галузі техніки. База знань визначається тим же рівнем техніки, що і новизна винаходу. Однак при цьому не беруться до уваги раніше подані заявки та неопубліковані запатентовані винаходи. Для визнання в заявленому пр?? дложеніі винахідницького рівня воно не повинне бути очевидним для фахівця, тобто логічно випливати з знань, якими може мати такий фахівець на дату подачі заявки.
Під промисловій придатності розуміється придатність винаходу до використання в будь-якої галузі промислової діяльності, включаючи охорону здоров'я, сільське господарство та ін Вимога промисловій придатності пов'язано з визнанням винаходами пропозицій, що відносяться до галузі техніки, - технічних рішень. Про це ж свідчить класифікація патентоспроможних винаходів за трьома видами: пристрої, способи і речовини, а також спосіб їх застосування за новим призначенням.
Пропозиція, яке не підпадає ні під одну з цих видів, що не може бути визнано винаходом.
Під пристроями розуміються конструкції та вироби; під способами - процеси виконання взаємозалежних дій над матеріальними об'єктами, необхідні для досягнення поставленої мети утилітарною. До речовин відносяться індивідуальні сполуки, а також високомолекулярні сполуки та об'єкти генетичної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот), склади, суміші та продукти ядерного перетворення.
Поряд з технічними рішеннями правовий режим охорони винаходів як виняток поширюється на низку об'єктів нетехнічного характеру, які прямо зазначені в Законі. Їх перелік не може бути розширений. Це - нові штами мікроорганізмів (застосування відомих штамів за новим призначенням), культури клітин рослин і тварин. Розрізняються індивідуальні штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також консорціуми мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин. Для більш чіткого відмежування патентоспроможних винаходів від інших пропозицій у Законі наводиться перелік пропозицій, які не визнаються винаходами.
З охорони виключаються пропозиції, пов'язані з двох основних групах. По-перше, не охороняються пропозиції наукового, технічного та організаційного характеру:
наукові теорії та математичні методи;
методи організації та управління господарством;
умовні позначення, розклади, правила;
методи виконання розумових операцій;
проекти та схеми планування споруд, будинків, територій.
По-друге, результати інтелектуальної діяльності, що підпадають під інший режим охорони: алгоритми і програми для обчислювальних машин, рішення, що стосуються лише зовнішнього вигляду виробів, спрямовані на задоволення естетичних потреб; топології інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин.
Програми для обчислювальних машин охороняються авторським правом відповідно до Закону про правову охорону програм для електронно-обчислювальних машин і баз даних і Законом про авторське право і суміжні права. Під програмою розуміється "сукупність даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання певного результату ". Під базою даних розуміється "сукупність даних, систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і оброблені за допомогою ЕОМ ".
охороняють всі види програм, включаючи операційні системи та програмні комплекси, незалежно від мови і форм вираження.
Рішення, що стосуються зовнішнього вигляду виробів, можуть охоронятися як промислові зразки на основі відповідних положень Патентного Закону.
Топологія інтегральних мікросистем захищається спеціальним Законом про правову охорону топологій інтегральних мікросхем. Такий захист введена в Росії вперше, що обумовлено розвитком цієї галузі науки і техніки та актуалізацією у зв'язку з цим проблем захисту прав авторів і користувачів. Предметом охорони за Законом є "просторово - геометричне розміщення сукупності елементів мікросхеми та зв'язків між ними ". Під інтегральною мікросхемою (ІМС) розуміється мікроелектронний виріб в остаточної або проміжній формі, призначений для виконання функцій електронної схеми.
Топології ІМС захищаються на основі їхньої реєстрації в Російському агентстві щодо правової охорони програм ЕОМ, баз даних і топологій ІМС.
Основним вимогам, які ставляться до охоронюваної топології, є її оригінальність. Оригінальною визнається топологія, що задовольняє двом умовам. По-перше, вона повинна являти собою результат самостійної творчої діяльності автора, по - друге, сукупність вхідних у неї елементів і зв'язків між ними не повинна бути загальновідомою. Критерієм загальновідомості служать знання фахівців-розробників і виробників ІМС. Причому самі елементи можуть бути відомі. Встановлено також вимоги до форми втілення топології: вона повинна бути закріплена на матеріальному носії.
Для реєстрації топології встановлений термін - 3 роки з моменту її першого використання (або використання ІМС з такою топологією). Заявки, подані пізніше цього строку, до реєстрації не приймаються. Виходячи з цього, можна говорити про певний вимозі новизни до охоронюваним топологій. У той же час опублікування відомостей про топологію у пресі та інші форми розголошення відомостей про топологію НЕ перешкоджають її захист.
Корисна модель (ст. 5 Закону)
Охорона корисних моделей не настільки поширена у світі, як охорона винаходів. Спеціальна законодавство про корисні моделі діє в невеликій групі країн, які дотримуються переважно німецької системи охорони технічних нововведень. Для Росії корисні моделі представляють новий об'єкт промислової власності, який раніше законодавством не охоронявся. Правовий режим корисних моделей багато в чому схожий з винаходами. Але є і зумовлені специфікою об'єкту, що охороняється особливості.
Під корисною моделлю розуміється "конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин ". Це означає, що в якості корисних моделей охороняються тільки такі технічні рішення, які створюють різного виду пристрої-конструкції, що застосовуються в виробництві та в побуті. На відміну від винаходів технологічні процеси виробництва (способи) і речовини, а також штами мікроорганізмів, культури клітин тварин і рослин не визнаються корисними моделями.
охороноздатність корисної моделі визначається двома основними ознаками: новизною і промислово придатною. Причому вимога світової новизни відноситься тільки до опублікованих відомостей, що містять інформацію про аналогічних пристроях (рівні техніки) на дату пріоритету заявленої моделі.
Автору для подачі заявки на корисну модель, як і автору винаходу, надається шестимісячний термін, що обчислюється з дня розголошення їм відомостей про корисну моделі. Це стосується й осіб, що отримали інформацію від автора.
При оцінці новизни корисної моделі, крім публікацій, враховуються всі раніше подані заявки на аналогічні технічні рішення (винаходи і корисні моделі), а також запатентовані в Росії винаходи і корисні моделі.
Разом з тим на відміну від винаходів використання аналогічних корисних моделей за межами Російської Федерації не перешкоджає їх захисту в Росії, тобто до відомостей про використання застосовується принцип локальної новизни. Вони перешкоджають захисту, якщо використання мало місце в самій Російській Федерації.
Що стосується вимоги промисловій придатності, то вона виражається в придатності заявленого технічного рішення для використання в будь-яких галузях господарської діяльності: промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я і т.п.
Основна ж відміну корисної моделі від винаходу полягає в тому, що до корисної моделі не пред'являється вимога "винахідливого рівня", тобто новизна конструкції, заявленої в якості корисної моделі, може бути не настільки істотною ( "неочевидною"), як це вимагається від винаходів. Тому корисні моделі нерідко називають "маленькими винаходами". Через те, що обидва об'єкти дуже близькі за своїм характером, у всіх країнах, де вони охороняються, у тому числі в Росії, передбачається можливість перетворення заявок на винаходи в заявки на корисну модель з тим же пріоритетом. Цим широко користуються заявники, яким з тих чи інших мотивів, не перешкоджає, однак, захисту корисних моделей, відмовлено в отриманні патенту на винахід, наприклад, коли відмова мотивується відсутністю достатньої винахідницького рівня.
Промисловий зразок (ст. 6 Закону)
Зацікавленість підприємців в охороні зовнішнього вигляду що випускаються і що надходять на ринок товарів зростає в міру розвитку ринкових відносин і конкуренції між товаровиробниками. Це й зрозуміло, оскільки оригінальне зовнішнє оформлення виробу - його дизайн - Відіграє все більшу роль у підвищенні попиту на виріб, а отже, сприяє його збуту.
Під промисловим зразком розуміється художньо-конструкторське рішення зовнішнього вигляду виробу, його оформлення.
Для захисту конструкторського рішення як промисловий зразок воно повинно мати встановленими ознаками патентоспроможності.
По-перше, таке рішення повинне включати художні елементи -- надавати зовнішнім виглядом виробу певні естетичні і ергономічні особливості. Не визнаються промисловими зразками рішення, пов'язані виключно з технічною функцією виробу. По-друге, воно має бути новим. До промислових зразків, так само як і до винаходів, ставиться вимога світової новизни. По-третє, воно повинно бути оригінальним, тобто обумовлені рішенням естетичні особливості зовнішнього вигляду виробу повинні бути плодом творчої праці його автора. По-четверте, рішення має бути придатним для промислового застосування, тобто мова йде про зовнішній вигляд виробів, що випускаються промисловістю.
У коло таких виробів не включаються: об'єкти архітектури, крім малих архітектурних форм, стаціонарні промислові споруди. Не можуть бути визнані промисловими зразками рішення, що стосуються книжкової та іншої друкованої продукції, а також що відносяться до об'єктів нестійкої форми - рідким, газоподібним, сипучим і тому подібних речовин.
Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), площинними (малюнки) або складати їх поєднання.
Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, що визначає форму виробу. Її основу складає об'ємно - просторова структура, наприклад художньо-конструкторські рішення, що визначають зовнішній вигляд верстата, мотоцикла, телефонного апарату, автомобіля, іграшки і т.д.
площинні промислові зразки характеризуються лінійно-графічним співвідношенням елементів малюнка на плоскій поверхні: зовнішній вигляд килима, косинки, хустки, тканини і т. п. При цьому треба відзначити, що права авторів декоративно -- прикладного мистецтва охороняються також Законом про авторське право і суміжні права (ст.7, п.1, абз.6). Закон відносить до об'єктів авторського права твори мистецтва, перенесені на предмети практичного користування. Під цим маються на увазі як твори художніх промислів, так і твори, виготовлені промисловим способом.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 236; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!