МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Самостійна робота студентів – одна з основних форм навчального процесу у сучасній вищій школі, головний засіб опанування програмного матеріалу і практичних умінь. У структурі навчального процесу вона здійснюється, з одного боку, поза межами аудиторних занять, коли студент в основному індивідуально оволодіває знаннями, спираючись при цьому на певні вказівки та поради викладача. З іншого боку, самостійна робота – це систематична, цілеспрямована праця студента, що здійснюється під час аудиторних занять, на яких він слухає, засвоює, конспектує лекції; бере участь у семінарських заняттях тощо.
Самостійна робота студентів над курсом “Криміналістика”, визначеним програмою підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, набуває пріоритетного значення в навчальному процесі. Адже нині, у зв'язку з упровадженням сучасних технологій навчання, відбувається активна переорієнтація зі звичайного інформування студентів, запам'ятовування ними значного обсягу інформації на всебічний розвиток особистості, самостійне здобуття знань, набуття певного досвіду індивідуальної науково-творчої роботи тощо. Саме самостійна робота студентів дає можливість реалізувати найголовніші завдання індивідуальної роботи при вивченні криміналістики – досягти міцного засвоєння студентом програмного матеріалу, глибокого знання найважливіших джерел, уміння знаходити й аналізувати відповідну навчальну та наукову літературу, виділяти найголовніше, робити правильні висновки й узагальнення, формувати власний погляд на проблеми.
|
|
|
Для того щоб вивчити курс "Криміналістика", скласти іспит, студент повинен оволодіти методикою (слово "методика" давньогрецькою мовою означає "спосіб пізнання") індивідуальної роботи, тобто навчитися самостійно вирішувати чимало питань, які постають перед ним. Правильна організація самостійної роботи дає можливість розширити і систематизувати свої знання, вчить раціонально використовувати вільний час, самостійно контролювати й оцінювати індивідуальну працю, підвищує результативність засвоєння знань. Працюючи вдома чи в бібліотеці, студент вчиться стежити за науковою інформацією, останніми досягненнями кримінологічної науки, опановує ефективні індивідуальні прийоми пізнання, що дають змогу з найменшими витратами сил і часу отримувати знання з різних джерел тощо. Особливо важливою є самостійна робота для студентів-заочників, які не мають можливості у повному обсязі слухати курс лекцій з криміналістики і брати участь у семінарах внаслідок обмеженості часу на сесіях.
|
|
|
Оцінювання самостійної роботи студента провадиться шляхом подання викладачеві зошиту-конспекту за темами, які виносяться для самостійного вивчення.
Індивідуальне науково – дослідне завдання (ІНДЗ)
( 30 балів )
Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.
Індивідуальна робота студентів над курсом “Криміналістика” передбачає виконання індивідуального науково-дослідного завдання – підготовка наукової доповіді.
ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.
Структура ІНДЗ (орієнтовна):
– вступ – зазначається тема, мета та завдання роботи та основні її положення;
– теоретичне обґрунтування, виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;
– методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт) – вказуються і коротко характеризуються методи роботи;
|
|
|
– основні результати роботи та їх обговорення – подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо;
– висновки;
– список використаної літератури.
Починаючи роботу, студенту насамперед необхідно чітко сформулювати тему, продумати, які питання та в якій послідовності треба розкрити.
Важливу роль у написанні доповіді відіграє правильна його побудова, тобто збереження належних пропорцій між окремими частинами роботи. У вступі необхідно обґрунтувати вибір теми – вказати, чому нині виникає необхідність у вивченні та висвітленні цієї проблеми, що може бути пов'язане з певними факторами суспільно-політичного життя, а також визначити завдання, яке автор прагне розв'язати. В основній частині формулюється головний зміст тексту. Виклад матеріалу має бути логічним, послідовним, без повторів, зайвої констатації загальновідомих фактів, особистих емоцій автора. Головну увагу слід зосередити на пошуку належних аргументів для розкриття поставленої проблеми. Вони можуть бути підкріплені посиланнями на джерела чи результати досліджень учених. За необхідності студент може процитувати якийсь важливий фрагмент документа, обов'язково подавши його в лапках і точно вказавши в посиланні (укінці цитати або у виносках внизу сторінки) джерело, з якого взята цитата. При цьому не допускаються будь-які зміни у формулюванні цитати. Слід підкреслити, що цитати є особливою формою фактичного матеріалу. Вони використовуються для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для створення системи доказів, потрібних для характеристики явища чи події, що вивчаються, а також для підкріплення окремих тверджень самого автора доповіді.
|
|
|
У висновках студенту необхідно сформулювати основні підсумки, обґрунтувати, що дала робота над цією темою, повідомити, до яких висновків прийшов автор. Висновки мають бути лаконічними, конкретними, логічними, зрозумілими.
У кінці наукової доповіді необхідно скласти список джерел і літератури, використаних у роботі. При його складанні мають бути витримані бібліографічні правила. Кількість позицій у цьому списку може бути різною. Вона залежить насамперед від обраної теми, наявності відповідних документів і досліджень, а також від рівня їх опрацювання студентом. Слід враховувати, що до списку включаються лише ті джерела і література, на які автор посилався у своїй роботі.
Рекомендується подавати доповідь, текст якої набраний на комп'ютері й відтворений на принтері (з одного боку аркуша).
На титульній сторінці вказують назву вищого навчального закладу, факультет, курс, групу, прізвище, ім'я та по-батькові студента, тему роботи. На наступній сторінці розміщують план доповіді. Всі наступні аркуші необхідно пронумерувати. Орієнтовний обсяг доповіді може становити до 30 сторінок друкованого тексту.
Порядок подання та захист ІНДЗ:
І. Звіт про виконання ІНДЗ подасться у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (за об'ємом до 10 арк.).
2. ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає залік, не пізніше ніж за 2 тижні до модульного контолю.
3. Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському, колоквіумі і т.ін.) зі змістовного модулю на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.).
4. Оцінка за ІНДЗ є обов'язковим компонентом модульного кредиту і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 124; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!