Вивчення спеціальних питань, що можуть виникнути в процесі допиту.
Перед допитом слідчий вивчає спеціальну7 літературу, накази, інструкції, консультується з фахівцем (наприклад по техніці безпеки, по роботі бухгалтерії).
Якщо в процесі допиту виникають запитання, щоб не перешкоджати вільній розповіді допитуваного, потрібно записувати ці питання на окремому листочку, а потім їх задавати, обов'язково формулюючи і фіксуючи їх в протоколі.
Визначення кола учасників допиту.
На розсуд слідчого в допиті можуть брати участь фахівець, експерт, які можуть давати пояснення з питань, що виникають у ході допиту, з дозволу слідчого, задавати питання допитуваному.
У допиті можуть брати участь захисник, перекладач, (при допиті глухих, осіб які не володіють мовою на якій ведеться допит, педагог, законні представники або родичі неповнолітніх. Від правильного підбору учасників, багато в чому залежить успіх допиту. Грамотний, що добре розуміє задачі розслідування фахівець, досвідчений перекладач або педагог є незамінними помічниками.
Підготовка необхідних матеріалів і технічних засобів.
До числа таких матеріалів відносяться речові докази, що будуть пред'являтися при допиті, відповідні матеріали справи (у справі повинні бути закладки), крім того, необхідно приготувати відповідні бланки, канцелярське приладдя (ручки, олівці, резинки, друкарська машинка) персональний комп'ютер, засоби аудіо-відео запису (магнітофон), приміщення.
|
|
|
Тактичне забезпечення допиту.
Це складання плану і розробка тактики допиту. Слідчий завжди повинен планувати майбутній допит - заздалегідь намітити питання, що повинні бути встановлені, порядок їх постановки, пред'явлення речових доказів та інших матеріалів справи. При підготовці до простих допитів можливе уявне планування або складання плану в спрощеній формі у вигляді переліку питань.
А коли передбачається складний допит, пов'язаний із з'ясуванням широкого кола обставин, і з використанням значної вихідної інформації, в тому числі й оперативної, складається розширений план допиту, де формулюються основні питання допитуваному. 3. Тактика допиту свідків і потерпілих.
Свідком може бути як людина, що безпосередньо сприймала подію злочину, так і той хто знає про неї зі слів інших осіб. В останньому випадку він повинен повідомити джерело своїх свідчень.
Потерпілий - це особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Він також як і свідок, може бути допитаний, однак його зацікавленість повинна бути врахована при допиті й оцінці доказів.
Допит свідків і потерпілого можна розділити на 5 етапів:
1. Підготовка до допиту (ми на цьому етапі вже зупинялися з вами вище).
|
|
|
2. Встановлення психологічного контакту з допитуваним.
На встановлення контакту впливають обстановка допиту, манера поведінки слідчого, вміння володіти собою, його тон, зовнішній вигляд.
Важливе значення має форма попередження про відповідальність за дачу свідомо неправдивих показів і за відмову від дачі свідчень. Виконувати цю вимогу закону шаблонно не можна.
При вкрай важкому контакті рекомендується:
- виявити чуйне, уважне та поважне відношення до допитуваного, спокій та врівноваженість з ним;
- висловити потерпілому співчуття і розуміння;
- провести бесіду на другорядну, нейтральну тему, докладно розпитати про спосіб життя, про зв'язки, захоплення, коло інтересів і т.п.
- допомогти порадою, повідомити номер службового телефону для термінового зв'язку в разі потреби;
Далі слідчий пропонує допитуваному розповісти усе відоме по справі.
Починається третій етап:
3. Вільна розповідь допитуваного:
Це виклад допитуваним відомих йому фактів у тій послідовності, що йому рекомендує слідчий або яку він обирає сам.
Слідчий не перериває вільну розповідь репліками або запитаннями. В процесі вільної розповіді небажано протоколювання. Допитуваний повинен постійно відчувати уважність з якою слідчий слухає його розповідь і зацікавленість у показах.
|
|
|
По закінченні вільної розповіді яка як правило, не вичерпує предмету допиту, слідчий шляхом постановки запитань доповнює й уточнює отримані покази, виявляє нові факти не згадані у вільній розповіді, отримує контрольні дані необхідні для перевірки показів, допомагає свідку або потерпілому згадати забуте.
4. Постановка запитань допитуваному.
З метою "пожвавлення" пам'яті свідка або потерпілого застосовуються тактичні прийоми, що використовуються при допиті осіб які щиро прагнуть згадати будь-які обставини.
1. Допит з використанням асоціативних зв'язків.
Допитуваний сприймає події які пов’язані одні з одними у визначені зв'язки, названі асоціативними.
Тому пригадування одного факту може потягти за собою пригадування пов'язаних з ним інших фактів. З метою пожвавлення таких зв'язків слідчий задає: допитуваному питання, що відносяться не до вихідного, а до суміжного з ним факту, допомагає встановити спочатку його, а потім - по асоціації з ним - і вихідний.
2. Допит на місці - це повторне сприйняття допитуваним тієї обстановки, у якій відбувалася розслідувана подія.
Такий допит не варто змішувати з іншими слідчими діями, наприклад, перевіркою показів на місці. Це звичайний допит, що проводиться не в кабінеті слідчого.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 160; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!