Втручання в діяльність захисника чи представника особи
(ст. 397). Таке втручання є своєрідним порушенням права на захист, яке гарантовано Конституцією України (статті 59, 63, 129). З об'єктивної сторони втручання здійснюється в будь-якій формі в законну діяльність потерпілого і полягає у створенні перешкод щодо здійснення правомірної діяльності захисника або представника особи з надання правової допомоги або у порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці (наприклад, відмова у наданні захиснику можливості ознайомитися з необхідними для захисту документами або порушення таємниці його побачення з підзахисним, перешкоджання законному представникові прибути до встановленого часу на розгляд справи тощо). Якщо такі дії полягають у погрозах, насильстві, знищенні (пошкодженні) майна, посяганні на життя, тобто у вчиненні більш тяжкого злочину проти правосуддя, відповідальність настає за спеціальними нормами — статтями 398-400 КК.
Суб'єктивна сторона злочину - тільки прямий умисел.
Суб'єкт злочину за ч. 1 ст. 397 КК — будь-яка особа, у тому числі й працівник правоохоронних чи судових органів (наприклад конвоїр, секретар суду). Якщо втручання здійснюється службовою особою з використанням службового становища, її дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 397 КК.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 397 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 397 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
§ 3. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, народних засідателів, присяжних та інших учасників судочинства
Злочини проти правосуддя, що належать до цієї групи, є спеціальними видами посягань на особу судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з виконанням ними обов'язків із здійснення правосуддя, а також захисника та представника особи у зв'язку з наданням ними правової допомоги. До кола цих діянь належать посягання на життя цих осіб та їх близьких, різного роду погрози на їх адресу, заподіяння їм тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження їх майна. Характеристику ознак подібних їм злочинів наведено у розділах III, VII та XVI цього підручника, тому немає потреби ще раз повторювати тут ці положення, а досить вказати лише на особливості цих злочинів.
Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379), а також захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400). З об'єктивної сторони ці злочини полягають у вбивстві чи замаху на вбивство зазначених осіб або їх близьких родичів у зв'язку з виконанням обов'язків, пов'язаних зі здійсненням правосуддя або наданням правової допомоги.
Суб'єктивна сторона цих злочинів — умисел із метою перешкодити зазначеній діяльності чи з мотивів помсти за здійснення такої діяльності. При замаху на вбивство умисел може бути лише прямим, а при закінченому вбивстві - як прямим, так і непрямим.
Суб'єкт цих злочинів - будь-яка особа, що досягла 14-річно- го віку.
Покарання за злочин: за статтями 379 та 400 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377), а також захисника чи представника особи (ст. 398) у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя чи наданням правової допомоги. За частинами 1 цих статей карається погроза вбивством, насильством або знищенням (пошкодженням) майна зазначених осіб; за ч. 2 ст. 377 КК — заподіяння судді, народному засідателю, присяжному чи їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; за ч. 2 ст. 398 КК - заподіяння захисникові, представникові особи чи їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; за частинами 3 статей 377 і 398 КК — заподіяння тим самим особам тяжких тілесних ушкоджень.
Суб'єктивна сторона цих злочинів — умисел із метою перешкодити здійсненню потерпілими своїх обов'язків чи з бажання помститися за їх виконання. Злочини, передбачені у частинах 1 статей 377 та 398 КК, вчинюються тільки з прямим умислом, а передбачені в частинах 2 та 3, — як із прямим, так і з непрямим умислом.
Суб'єкт цих злочинів: за погрозу, побої та легкі тілесні ушкодження - особа, що досягла 16-річного, а за тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі - 14-річного віку.
Покарання за злочини: за ч. 1 ст. 377 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 377 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до шести років; за ч. 3 ст. 377 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років; за ч. 1 ст. 398 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 398 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 398 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378), а також захисника чи представника особи (ст. 399) у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя або наданням правової допомоги. Об'єктивна сторона цих злочинів полягає у знищенні (пошкодженні) майна, що належить судді, народному засідателю, присяжному, захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам. За частиною 2 ст. 378 КК караються ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (наприклад тяжкі тілесні ушкодження); за ч. 2 ст. 399 КК — вчинені тими самими способами, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах (зруйнування будинку, знищення автомобіля); за ч. 3 ст. 399 КК — якщо спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків (наприклад загибель особливо коштовного майна).
Суб'єктивна сторона цих злочинів — прямий чи непрямий умисел, а у випадках, коли знищення (пошкодження) майна спричинило такі додаткові наслідки, як загибель людей, тяжкі тілесні ушкодження або інші тяжкі наслідки, - змішана форма вини: умисел щодо знищення (пошкодження) майна і необережність щодо додаткових наслідків.
Суб'єкт цих злочинів за частинами 1 статей 378 і 399 КК — особа, що досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 378, частинами 2 та 3 ст. 399 КК - 14-річного віку.
Покарання за злочини: за ч. 1 ст. 378 — арешт на строк до шести місяців або позбавлення волі на строк до п'яти років; за ч. 2 ст. 378 — позбавлення волі на строк від шести до п'ятнадцяти років; за ч. 1 ст. 399 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 399 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 3 ст. 399 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
§ 4. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі
Примушування давати показання (ст. 373). Згідно з Конституцією України (статті 28 та 62) ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а обвинувачення особи не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Цим конституційним приписам кореспондує ст. 22 КПК, яка забороняє домагатися показань осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та застосуванням інших незаконних заходів. Порушення цих вимог і утворює злочин, передбачений ст. 373 КК.
З об'єктивної сторони злочин полягає в незаконних діях, які є способом примушування особи давати показання під час її допиту і які можуть полягати в різних погрозах на адресу допитуваного чи його близьких (наприклад, залякування залишити без їжі, погіршити режим тримання під вартою, притягти до відповідальності близьких тощо) або в обмані, фальсифікації пред'явлених матеріалів слідства, різних обіцянках (наприклад, надати побачення, звільнити з-під варти тощо). Злочин визнається закінченим із моменту примушування давати показання.
За частиною 2 ст. 373 КК караються ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою. Насильство може бути як психічним, так і фізичним. Фізичне насильство — це, наприклад, катування, заподіяння побоїв, спричинення тілесних ушкоджень. Якщо наслідком такого насильства були тяжкі тілесні ушкодження або вбивство, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю. Під знущанням над особою розуміють глумління, завдання образ та інші дії, які грубо й цинічно принижують гідність людини (глузування над фізичними вадами особи, образа її національних чи релігійних почуттів тощо).
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Суб'єкт злочину спеціальний — працівник правоохоронного органа, наділений правом запроваджувати дізнання чи досу- дове слідство.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 373 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 373 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383). Крім основного безпосереднього об'єкта — інтересів правосуддя - цей злочин посягає і на додатковий об'єкт — інтереси особи, а з об'єктивної сторони полягає у повідомленні про нібито вчинений злочин, яке направляється на адресу органів дізнання, слідчого, прокурора або суду. Форма повідомлення — будь-яка: усна, письмова, через третіх осіб, анонімна, із використанням комп'ютерних мереж тощо. Неправдивість повідомлення може стосуватися як самого факту злочину (наприклад повідомлення про нібито вчинену крадіжку), так і особи, яка нібито вчинила злочин. Злочин визнається закінченим із моменту одержання неправдивого повідомлення відповідним органом (службовою особою), незалежно від того, чи порушено кримінальну справу і чи було неправдиво звинувачено особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
За частиною 2 ст. 383 КК караються ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, із підробленням речових доказів, використанням лжесвідчення тощо), а також вчинені з корисливих мотивів.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, оскільки винний усвідомлює, що відомості про злочин є завідомо неправдивими.
Суб'єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 383 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 383 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Завідомо неправдиве показання (ст. 384) з об'єктивної сторони полягає у неправдивому: а) показанні свідка, потерпілого;
б) висновку експерта; в) перекладі перекладача. Злочин вчинюється під час провадження дізнання, досудового слідства, судового розгляду або розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною комісією Верховної Ради України і визнається закінченим із моменту здійснення будь-якої із зазначених дій.
Неправдивість показань свідка чи потерпілого полягає у повідомленні неправдивих відомостей про факти та обставини, які їм відомі та які мають значення для вирішення справи. Неправдивість висновку полягає в повідомленнях експертом неправдивих відомостей у висновку, які можуть стосуватися як окремих питань, так і висновків за справою в цілому. Неправдивий переклад - це неправильна передача тих показань, документів та інших матеріалів справи, які підлягають перекладу. Злочин вчинюється лише шляхом активних дій, оскільки умовчання (замовчування) свідка, експерта чи перекладача про відомі їм обставини справи (бездіяльність) є однією з форм відмови від давання показань, виконання обов'язків експерта чи перекладача, яка карається за ч. 1 ст. 385 КК.
За частиною 2 ст. 384 КК караються ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, оскільки винний усвідомлює, що його показання, висновок чи переклад містять завідомо неправдиві відомості, та бажає довести їх до органів дізнання, досудового слідства чи суду.
Суб'єкт злочину спеціальний — свідок, потерпілий, експерт, перекладач, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, висновок або переклад. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, цивільний позивач чи відповідач за такі дії відповідальності не несуть.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 384 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох п'яти років.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!