Організаційна структура Національного банку.



До системи Національного банку входять такі ланки:

центральний апарат;

філії (територіальні управління) Національного банку України;

структурні підрозділи (Відомча охорона, Центральна бібліотека, Навчальний центр, Центр наукових досліджень, Управління організації будівництва і реконструкції);

структурні одиниці (Оперативне управління, Центральне схо­вище, Державна скарбниця України, Центральна розрахункова палата, Господарсько-експлуатаційне управління, Група управління проектами міжнародних кредитних ліній);

спеціалізовані підприємства (Фабрика банкнотного паперу, Банкнотно-монетний двір);

навчальні заклади (Львівський банківський інститут, Ук­раїнська академія банківської справи (УАБС), Харківська філія УАБС, Черкаська філія УАБС).

Службовці НБУ є державними службовцями. Умови їх найму, звільнення, оплати праці, службові обов’язки та права визначаються законом України «Про державну службу». У Національному банку впроваджена відповідна нормативна база щодо кадрового забезпечення і затверджені Положення про:

порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад службовців;

порядок проведення атестації державних службовців;

формування кадрового резерву на посади державних службовців НБУ.

Для службовців НБУ згідно з Законом «Про Національний банк України» установлені певні обмеження. Зокрема, службовцям Національного банку забороняється:

розголошувати інформацію, що становить державну і банківську таємницю, а також конфіденційну інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

входити до керівних органів та бути акціонерами банків;

отримувати позики від будь-яких інших кредитних установ, за винятком Національного банку.

Службовці Національного банку згідно з переліком посад, затвердженим Правлінням НБУ, не можуть бути народними депутатами України, членами Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.

У Національному банку проводиться значна робота з підвищення кваліфікації персоналу банку з урахуванням тенденцій та перспектив розвитку банківської справи в Україні та за кордоном. Протягом останніх років у Національному банку простежується тенденція поліпшення таких якісних характеристик персоналу, як рівень освіти (вчений ступінь), досвід банківської роботи. Так, за 2003 р. чисельність спеціалістів, які мають повну вищу освіту, зросла на 5,5 % і становила 5,7 тис. осіб, фахівців з ученим ступенем (доктори і кандидати наук) — на 2,4 %, їх кількість становила 274 особи[2].

Структуру окремих ланок системи НБУ визначає Правління Національного банку.

Центральний апарат Національного банку. Основними функціональними підрозділами центрального апарату Національного банку є департаменти, що відповідають за основні напрями діяльності НБУ. У межах департаментів можуть створюватися додаткові структурні одиниці (управління, відділи).

Правління Національного банку постійно вносить зміни в організаційну структуру банку, ураховуючи зміни в умовах і напрямах його діяльності, зміни в реальному секторі економіки, а також орієнтуючись на світовий досвід. Протягом останніх років спостерігається посилення контрольних і аналітичних служб у системі Національного банку України.

Так, у 1999 р. на базі Департаменту валютного регулювання було створено ще один Департамент — Департамент валютного контролю та ліцензування. В умовах високого рівня відкритості вітчизняної економіки зусилля органів валютного регулювання, у тому числі і Національного банку України, повинні бути спрямовані на:

збільшення валютних ресурсів держави з метою забезпечення погашення зовнішнього боргу і збільшення офіційних золотовалютних резервів;

забезпечення стабільності обмінного курсу гривні;

вирівнювання платіжного балансу країни;

створення ефективної системи регулювання руху капіталу, і насамперед системи, спрямованої на запобігання втечі капіталу з країни.

Усі ці чинники зумовили збільшення обсягу й ускладнення завдань, що стоять перед НБУ як органом валютного регулювання і контролю, і відповідно до цього необхідність розподілу повноважень між Департаментом валютного регулювання і Департаментом валютного контролю та ліцензування. У 2003 р. з метою забезпечення цілісної системи банківського нагляду, оперативного й адекватного вжиття заходів щодо усунення порушень, виявлених у діяльності банків та інших фінансових установ з валютними цінностями, Правління НБУ прийняло рішення функції Депар­таменту валютного контролю та ліцензування передати Гене-
ральному департаменту банківського нагляду.

У 1999 р. було прийнято рішення про створення на базі одного з управлінь Економічного департаменту ще одного департаменту, а саме Департаменту економічного аналізу, досліджень та прогнозування. Основні завдання створеного Департаменту: проведення концептуальних і прикладних досліджень у галузі формування і реалізації грошово-кредитної політики, аналіз і прогно­зування макроекономічних тенденцій і ситуацій на грошових ринках.

У 2003 р. у структурі Національного банку створено Центр наукових досліджень. Основні завдання центру:

підвищення ефективності інформаційно-аналітичного та наукового забезпечення діяльності Національного банку;

сприяння поліпшенню нормативної і методологічної бази, що розробляється Національним банком;

координація наукових досліджень у системі Національного банку;

дослідження та узагальнення досвіду діяльності центральних банків провідних країн світу;

використання результатів наукових досліджень у практичній роботі Національного банку.

Ще один новий структурний підрозділ у Центральному апараті Національного банку — Управління методологічного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу. Створення цього Управління пов’язане з тим, що Україна поступово включається в боротьбу з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом. Однією з передумов ефективності цієї боротьби є наявність чіткої законодавчої та правової бази. У 2002 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та Закон «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». У цьому ж році було утворено Державний департамент фінансового моніторингу як урядовий орган державного управління, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. До процесу відмивання грошових коштів можуть бути втягнуті різні суб’єкти, але слід зазначити, що без банків цей процес об’єктивно неможливий. Усе це зумовило створення спеціального управління в Центральному апараті НБУ — Управління методичного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу.

У 2003 р. Правління НБУ прийняло рішення про створення двох комітетів, які є консультативно-дорадчими колегіальними органами, — Комітет з управління активами і пасивами і Комітет з монетарних питань.

Комітет з управління активами і пасивами Національного банку очолює перший заступник Голови Національного банку. Кількісний та персональний склад комітету затверджується Головою Національного банку за поданням голови комітету.

Основні завдання Комітету:

розроблення рекомендацій з формування та реалізації політики ефективного управління фінансовими активами і пасивами Національного банку;

постійний моніторинг ризиків і фінансових результатів за операціями з активами і пасивами Національного банку;

забезпечення взаємодії структурних підрозділів та одиниць системи Національного банку з питань управління фінансовими активами та пасивами Національного банку.

Комітет з монетарних питань очолюють голова — Голова Національного банку та співголова — перший заступник Голови Національного банку. Персональний склад Комітету затверджує Голова Національного банку. До складу комітету входять працівники Національного банку, які визначають та реалізують монетарну політику, а також працівники наукових, навчальних установ, органів державної та законодавчої влади, які досліджують проблеми монетарної політики.

Територіальні управління (філії) НБУ — структурні підрозділи Національного банку створені в усіх обласних центрах, Автономній республіці Крим та по м. Києву і Київській області. Створення, реорганізація та ліквідація територіальних управлінь здійснюється за рішенням Правління НБУ.

Статус територіальних управлінь визначений у Законі «Про Національний банк України». Територіальні управління не наділені правами юридичної особи, тому вони мають право діяти лише від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень на визначеній території. Відносини територіальних управлінь з банками та з іншими організаціями й установами, наприклад відносини стосовно рефінансування банків, оформляються договорами, що укладаються управліннями від імені Націо­нального банку.

Основні завдання, функції та права територіальних управлінь регламентуються «Положенням про філії (територіальні управління) Національного банку України». Положення покладає на територіальні управління низку завдань. Основні з них — проведення грошово-кредитної політики, спрямованої на підтримування внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, зміцнення банківської системи, ефективне управління грошовим ринком згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики.

Функції та права територіальних управлінь реалізуються у різ­них сферах діяльності Національного банку як центрального ба-
нку країни, зокрема у сфері регулювання грошового обороту, валютного регулювання та валютного контролю, організації готівково-грошового обороту, банківського нагляду, організації розрахунків, бухгалтерського обліку, звітності банків, економічного аналізу, статистики та в деяких інших сферах відповідно до положення НБУ. Так, наприклад, у сфері регулювання грошового обороту територіальні управління здійснюють нагляд за дотриманням банками норм обов’язкового резервування, укладають з банками від імені НБУ кредитні угоди за відповідними механізмами рефінансування, здійснюють контроль за виконанням цих угод тощо. У сфері організації готівково-грошового обороту територіальні управління аналізують обіг готівки на відповідній території і складають прогнози касових оборотів банків, здійснюють касове обслуговування банків (приймання та видача готівки, експертиза грошових знаків, обмін готівки), організовують та здійснюють інкасацію та перевезення грошових знаків, здійснюють контроль за дотриманням банками чинного законодавства щодо ведення операцій з готівкою тощо.

Права територіальних управлінь певною мірою обмежені. Так, вони не мають права видавати нормативні акти, але можуть вносити до Юридичного департаменту Національного банку пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ, можуть брати участь за завданням НБУ у підготовці проектів нормативно-правових актів.

Національний банк забезпечує територіальні управління майном — рухомим і нерухомим. Вартість майна відображається на балансі територіального управління, який є складовою консолідованого балансу НБУ. Територіальні управління самостійно витрачають кошти за напрямами та в межах, що передбачені кошторисом. Доходи і видатки територіальних управлінь є складо­вими кошторису доходів і видатків Національного банку.

Територіальне управління НБУ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї за наказом Голови Націо­нального банку.

Структурними підрозділами територіальних управлінь НБУ є розрахункові палати, які обслуговують у СЕМП банки відповідного району.

 

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 117; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!