Правова законність і демократія, їх взаємовплив. Роль конституційної законності у зміцненні демократії
Режим правової законності ‑ неодмінний елемент демократії, оскільки без правової законності демократія може перерости в охлократію ‑ владу юрби. Без правової законності як режиму суспільно‑ політичного життя суспільство може бути втягнуте в анархію і хаос, коли особа стає вразливою для безконтрольних дій з боку державної влади, незахищеною від її сваволі.
Правова законність є основою становлення і розвитку демократії:
а) створює правові рамки для розширення і поглиблення демократії, динаміки її розвитку;
б) забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів громадян та їх об’єднань, а також виконання покладених на них обов’язків, здійснення відповідальності;
в) служить гарантом додержання демократичних процедур прийняття нормативно‑правових актів і нормативно‑правових договорів;
г) охороняє політичне, ідеологічне, економічне розмаїття в суспільстві (багатопартійність, плюралізм думок, парламентську опозицію, різноманіття форм власності та ін.).
Демократія ‑ основний чинник зміцнення правової законності:
а) створює сприятливі умови для різних політичних сил вести боротьбу за владу ‑ усуває причини, що викликають конфлікти, використовує консенсус як засіб досягнення політичних цілей;
б) орієнтує на видання демократичних, гуманних законів та підзаконних актів і ратифікацію парламентом міжнародних конвенцій в галузі прав людини;
|
|
|
в) передбачає підконтрольність державних органів і посадових осіб народу;
г) стимулює громадськість до сприяння правоохоронним органам у боротьбі з правопорушеннями та ін.
Правова законність і демократія ‑ основні умови для торжества принципу верховенства права, побудови правової держави.
У зміцненні демократії в Україні вирішальну роль відіграє такий різновид правової законності як конституційна законність ‑ стан правової організації суспільно‑політичного життя, створюваний усіма суб’єктами права у результаті однозначного розуміння і неухильного здійснення (додержання, виконання, використання, застосування) норм Конституції як норм прямої дії.
Ознаки конституційної законності: 1) правовий характер самої Конституції як основного закону держави; 2) верховенство Конституції в ієрархії нормативних актів як акта вищої юридичної сили;
3) універсальність дії Конституції ‑ поширення на всіх громадян і всю територію країни; 4) неухильне дотримання громадянами й органами держави норм Конституції як норм прямої дії; 5) контроль конституційної юрисдикції за відповідністю конституції законів та інших нормативних актів, що ухвалюються у державі (в Україні конституційний контроль здійснює Конституційний Суд).
|
|
|
Принципи правової законності
Принципи правової законності ‑ загальноприйняті норми ‑ ідеї найвищого авторитету, що слугують основними засадами, на підставі яких встановлюється правова законність як стан правової організації суспільно‑політичного життя в державі.
Основні принципи правової законності:
1) відповідність закону праву і справедливості, дотримання принципу верховенства права при складанні і прийнятті закону; вкладання у зміст закону уявлень про справедливість тих чи інших суспільних відносин;
2) верховенство закону в системі нормативно‑правових актів ‑ підпорядкованість закону всіх юридичних актів (нормативних і піднормативних) відповідно до їх субординації;
3) єдність правової законності ‑ однаковість вимог до всіх суб’єктів, які перебувають у сфері часової та просторової дії законів та інших форм права;
4) загальність правової законності ‑ поширення дії закону на усіх без винятку ‑ на державні органи, громадські організації, комерційні об’єднання, посадових осіб, громадян тощо;
5) взаємозв'язок правової законності і доцільності ‑ вибір суворо в рамках закону найоптимальнішого варіанта поведінки, який найбільше задовольняє потреби та інтереси суб’єкта права, оскільки правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю;
|
|
|
6) рівність усіх перед законом, що передбачає наявність рівних прав і обов’язків кожної людини, відповідність правам обов’язків;
7) реальність правової законності ‑ не тільки проголошення, а й гарантування приписів законів, насамперед державне забезпечення (реалізація, охорона, захист) прав і свобод людини, закріплених у конституції і законах;
8) невідворотність відповідальності за правопорушення ‑ своєчасне розкриття кожного скоєного протиправного діяння, понесення відповідальності за його вчинення;
9) зумовленість правової законності демократичним державно‑ правовим режимом, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання: спеціально‑дозвільного ‑ поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо передбачено законом»); загально‑ дозвільного ‑ поширюється на громадян та їх об’єднання («дозволено все, окрім прямо забороненого законом»).
Вимоги правової законності
|
|
|
Вимоги правової законності ‑ певні напрями (сторони) її змісту, що мають нормативну форму, зумовлюються змістом і принципами права та підлягають обов’язковому виконанню відповідними суб’єктами нормотворчої, правозастосовної та інших правових форм діяльності держави.
Вимоги правової законності ‑ це тісно пов’язані між собою різнорідні підпринципи. На відміну від принципів правової законності, які діють в усіх її сферах, стосуються всіх видів діяльності будь‑яких суб’єктів суспільних відносин, вимоги правової законності пов’язані з діяльністю певних органів публічної влади і їх посадових осіб.
Розглянемо вимоги правової законності у нормотворчій і право‑ застосовній діяльності. У сфері нормотворчої діяльності диференціюємо вимоги до її змісту, форми і процедури.
Вимоги правової законності до змісту нормотворчої діяльності:
1) відповідність змісту законів та підзаконних актів потребам життя, що передбачає комплексну наукову експертизу законопроектів, яка охоплює політичні, економічні, фінансові, право‑ застосовні, організаційні, правоохоронні, термінологічні, історичні та інші аспекти;
2) відповідність нормотворчої діяльності загальнолюдським цінностям, основоположним правам і свободам людини, закріпленим у конституції;
3) додержання внутрішньої єдності і погодженості правових норм, що містяться в нормативно‑правових актах, нормативно‑ правових договорах та інших формальних джерелах права, тобто формування єдиної системи права;
4) забезпечення стабільності правових актів, тобто більш тривалого строку їх чинності, за винятком тих, які видаються на певні строки (наприклад, закон про надзвичайний стан або закон про бюджет);
5) додержання ієрархічної субординації нормативних актів ‑ забезпечення верховенства конституції і пріоритетної ролі закону в системі нормативно‑правових актів (Конституція ‑ конституційні закони ‑ звичайні закони ‑ підзаконні акти);
6) неприпустимість видання конкуруючих (колізійних) нормативно‑правових актів, наприклад, ухвалення урядом двох актів із суміжних питань, що володіють однаковою юридичною силою;
7) неприпустимість суперечностей (колізій) між чинними актами і новим прийнятим актом, якщо він не вносить у них прямі зміни, та ін.
Вимоги правової законності до форми і процедури нормотворчої діяльності:
1) видання актів у тій формі, що передбачена законом (наприклад, не можна приймати державний бюджет постановою уряду чи указом президента ‑ він приймається лише законом парламенту), отже жоден підзаконний акт (акт управління) не може підміняти своїм регулюванням закон;
2) складання нормотворчих актів у простій і доступній для розуміння формі ‑ з використанням усіх правил юридичної техніки;
3) додержання всіх необхідних реквізитів ‑ відповідно до виду акта;
4) додержання процесуальних правил, пов’язаних із прийняттям тих чи інших нормативних актів, нормативно‑правових договорів та інших формальних джерел права ‑ забезпечення своєчасного їх ухвалення (скасування) з дотриманням певної процедури;
5) забезпечення незаперечності закону ‑ ніхто не може скасувати чи змінити закон, крім органу, що його видав, та ін.
Вимоги правової законності у сфері реалізації права:
1) наявність соціальних і юридичних механізмів, які забезпечують реалізацію права (додержання і виконання обов’язків, існування можливостей для використання суб’єктивного права);
2) відповідність діяльності правозастосовних органів закону та спеціально‑дозвільному принципу «дозволено лише те, що прямо передбачено законом»;
3) гарантоване якісне застосування права, з урахуванням усіх обставин;
4) правильне тлумачення правових норм;
5) наступність і стабільність судової практики та ін.
Вимоги правової законності за усієї своєї значущості не можуть бути втілені в життя самі по собі, автоматично. Для забезпечення їх реальності, стійкості і непорушності необхідні певні умови, організаційні засоби, правові способи, створювані державою і суспільством.
Гарантії правової законності
Гарантії правової законності ‑ система загальносоціальних і спеціально‑соціальних (юридичних) умов, засобів, способів, що закріплені в чинному законодавстві та спрямовані на забезпечення режиму законності.
Загальносоціальні гарантії правової законності ‑ умови, що визначають зміцнення режиму правозаконності:
1) економічні ‑ стан економічного розвитку суспільства, ритмічності роботи господарського механізму країни, підвищення продуктивності праці і зростання обсягу виробництва; різноманіття і рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб’єктів суспільних відносин. Наявність економічної незалежності суб’єктів права створює об’єктивні умови для їх зацікавленості у правовій законності;
2) політичні ‑ рівень демократизму конституційного ладу, тобто розвиненості системи народовладдя, демократичних форм та інститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дає змогу особі вільно самовизначатися, об’єднуватися в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади;
3) соціальні ‑ життєвий рівень населення, необхідна забезпеченість громадян найважливішими житлово‑комунальними, соціально‑культурними та іншими послугами; надання державної соціальної допомоги незаможним сім’ям або самотнім громадянам ‑ субсидій, компенсацій, життєво необхідних товарів; соціальне страхування, ефективна соціальна служба; відсутність безробіття або низький його рівень;
4) ідеологічні (духовні) ‑ ступінь розвиненості правосвідомості, комплекс моральних і правових уявлень про необхідність законослухняної поведінки, недопустимість вчинення аморальних проступків, які одночасно є протиправними; ідеологічний плюралізм, не нав’язування державою ідеології, а турбота про правову освіту, виховання, правову культуру; недопущення культивування насильства, націоналізму, расової ворожнечі, цинізму, байдужості до соціальних цінностей, зокрема й до права. Істотне значення має широка поінформованість населення, свобода преси, думок, що дає змогу вести публічну боротьбу з правопорушеннями у будь‑якій сфері державного і суспільного життя.
Спеціально‑соціальні (юридичні) гарантії правової законності ‑ сукупність юридичних умов, правових способів та організаційно‑правових засобів, що закріплені в чинних законах та інших джерелах (формах) права й безпосередньо спрямовані на забезпечення режиму правової законності і правового порядку:
1) юридичні умови ‑ якісний стан чинних джерел (форм) права: нормативно‑правових актів, нормативно‑правових договорів, судових прецедентів, правових звичаїв тощо, а також актів тлумачення норм права і правозастосовних актів;
2) правові способи ‑ досконале законодавство і його відповідність нормам конституції; нагляд і контроль за станом законності, включаючи конституційний судовий контроль; попередження і припинення правопорушень; захист, відновлення порушених прав; реалізація юридичної відповідальності; наявність надійних і загальнодоступних юридичних процедур і процесів; розвинена правосвідомість і правова культура населення тощо;
3) організаційно‑правові засоби ‑ реалізація принципу поділу влади; ретельний підбір кадрів; організація умов для нормального функціонування юрисдикційних та правоохоронних органів, їх структурних підрозділів з метою ефективної протидії випадкам організованої злочинності, наркобізнесу, тероризму, корупції тощо.
Юридичні гарантії правозаконності забезпечуються ефективною діяльністю законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади (в Україні ‑ парламентом, урядом, Конституційним Судом, судами загальної юрисдикції, зокрема спеціалізованими судами ‑ господарськими й адміністративними, прокуратурою, органами державної безпеки, міліцією та ін.); залежать не лише від об’єктивних, а й від суб’єктивних факторів ‑ діяльності різноманітних службових і посадових осіб.
Поряд із національними гарантіями законності важливу роль відіграють міжнародні гарантії правозаконності, що виражаються у діяльності міжнародних організацій: 1) з проведення контролю за дотриманням прав і свобод людини в різних країнах (забезпечення права громадян звертатися до міжнародних організацій з метою захисту своїх прав; з інспекційних перевірок в регіонах стану дотримання прав людини; з міжнародних спостережень за проведенням виборів тощо); 2) зі здійснення заохочувальних заходів політичного й економічного характеру, спрямованих на додержання прав і свобод людини в різних державах; 3) із застосування санкцій (політичних, економічних, військових) щодо держав, які порушують права і свободи людини.
Юридичні гарантії правової законності за найближчими цілями:
1) охоронні (превентивні, запобіжні) ‑ виявлення, попередження і припинення правопорушень, їх негативних наслідків (митний контроль);
2) захисні (відбудовні) ‑ відновлення порушених прав; компенсація збитків; покарання особи, винної у вчиненні правопорушення, з метою захисту потерпілої особи і суспільства від будь‑ яких протиправних діянь (примусове стягнення аліментів).
Юридичні гарантії правової законності за суб’єктами застосування: парламентські, президентські, урядові (адміністративно‑ управлінські), судові, прокурорські, контрольно‑наглядові, муніципальні (комунальні) тощо.
Усі зазначені гарантії правової законності є зовнішніми, формальними; їх фундамент ‑ гарантії внутрішні, духовні, що досягаються моральним примусом особи, котра самовдосконалюється.
Розділ 26. ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 321; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!