Види правового регулювання суспільних відносин
Види правового регулювання можна класифікувати за такими критеріями:
За використаним правовим інструментарієм і «обсягом» суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання. Розрізняють нормативне (загальне) і піднормативне (індивідуальне) регулювання.
• Нормативне правове регулювання ‑ це регламентація загальних суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в нормативно‑правових актах, нормативно‑правових договорах та інших формах права, які (норми) розраховані на багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним\ коло осіб не окреслене персонально; часові межі дії норм чітко не встановлені (безстроковість дії).
Нормативне правове регулювання охоплює законодавче і підзаконне регулювання.
Законодавче регулювання буває:
а) повне законодавче, що виключає будь‑яке підзаконне регулювання;
б) основне, відправне, що передбачає його конкретизацію підзакон‑ ним регулюванням державних органів чи об’єднань громадян.
Підзаконне нормативне регулювання ‑ це регулювання суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в підзаконних нормативно‑правових актах держави й актах об’єднань громадян.
• Піднормативне (індивідуальне) правове регулювання ‑ це регулювання конкретних суспільних відносин, що ґрунтується на нормативному регулюванні, яке не вичерпане нормотворцем і допускає додаткове регулювання стосовно персонально визначених осіб і конкретних діянь. Здійснюється за допомогою: 1) актів застосування права, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну конкретну особу; 2) індивідуальних договорів. Припиняється з реалізацією відповідних індивідуальних правових приписів (короткостроковість дії).
|
|
|
Розрізняють піднормативне (індивідуальне) регулювання ‑ право‑ застосовне й договірне.
Правозастосовне регулювання, натомість, поділяється на правонаділяюче (нарахування пенсії); правоохоронне (охорона громадського порядку); правозахисне (відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника і векселі). Суб’єктами такого регулювання виступають державні органи ‑ суди, органи адміністрації, органи внутрішніх справ та ін. Здійснюється третіми особами ‑ не учасниками регульованих відносин.
Договірне регулювання (саморегулювання). Суб’єктами цього регулювання виступають учасники договорів, угод, контрактів. Наприклад, договори оренди, купівлі‑продажу, перевезення, надання послуг, трудові договори, кредитні договори та ін. (ст. 626‑1308 Цивільного кодексу України). Здійснюється самими учасниками відносин. За розподілом компетенції щодо правового регулювання суспільних відносин регулювання може бути:
|
|
|
• централізованим ‑ здійснюється з єдиного центру, є компетенцією вищих і центральних органів влади (визначення Верховною Радою України засад внутрішньої і зовнішньої політики);
• децентралізованим ‑ здійснюється нижчими органами і установами шляхом делегування їм багатьох повноважень згори при підпорядкуванні центру (здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів державної влади).
За рівнем юридичних засобів, що застосовуються у правовому регулюванні, розрізняють регулювання:
• субординаційне ‑ передбачає одностороннє регулювання суспільних відносин, коли суб’єкт правового регулювання видає правові акти відповідно до його місця в системі органів влади за їх ієрархією, вимагаючи підпорядкування нормам права, що містяться в цих актах, з боку осіб, на яких поширюється їх дія (закон про загальний військовий обов’язок);
• координаційне ‑ передбачає двостороннє або багатостороннє регулювання суспільних відносин, коли суб’єкт правового регулювання видає правові акти, попередньо узгоджуючи зміст норм права з особами, на яких поширюється їх дія, або залучаючи цих осіб до формулювання таких норм (прийняття статуту місцевої громади);
|
|
|
• автономне (допоміжне щодо субординаційного і координаційного) ‑ передбачає самостійне визначення особою власного варіанта законослухняної поведінки у сфері, не врегульованій правом, без порушення прав інших осіб, без вступу з ними у безпосередні стосунки (обрання власником квартири спеціально не обговореного в законодавстві способу її використання, якщо при цьому не порушуються права інших власників).
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 326; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!