Функції теорії права і держави
Ольга Федорівна Скакун
Теорія права і держави: Підручник.
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № l.4/18‑Г‑110.1 від 10.07.2009р.)
Рекомендовано до друку Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 29.05.2009 р.)
Рецензенти:
О. В. Петришин ‑ д.ю.н., проф. Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, зав. кафедри теорії держави і права, віце‑президент АПрН України, академік АПрН України;
Ю. М. Оборотов ‑ д.ю.н., проф. Одеської національної юридичної академії, зав. кафедри теорії держави і права, проректор з наукової роботи;
А. М. Колодій ‑ д.ю.н., проф. Київського національного університету внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного і міжнародного права.
ЧАСТИНА ПЕРША ВСТУП ДО ТЕОРІЇ ПРАВА І ДЕРЖАВИ
Розділ 1. ТЕОРІЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
Теорія права і держави, її об’єкт, предмет, ознаки
Теорія права і держави ‑ фундаментальна юридична наука, що є синтетичною системою наукових знань про визначальні загальні закономірності становлення, оформлення, функціонування права, а також держави (як юридичного явища) та про відправні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів.
|
|
|
Об’єкт теорії права і держави ‑ правова реальність, право, його явища і процеси, держава у зв’язку з правом і зумовленості ним як абстрактні творіння суспільного життя, що не пов’язані з конкретною історичною епохою і пізнаються через узагальнені про них уявлення.
Предмет теорії права і держави ‑ основні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави (як юридичного явища), виражені в узагальненому вигляді в поняттях, категоріях, принципах, теоретичних конструкціях, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів.
Основні ознаки теорії права і держави як юридичної науки:
1) забезпечує зв’язок юриспруденції з іншими суспільними науками ‑ входить до складу суспільних наук (усі науки поділяються на технічні, природничі, суспільні), оскільки вивчає суспільні явища, якими є право і держава; користується досягненнями різних суспільних наук, в тому числі міждисциплінарних (філософія права, соціологія права, психологія права тощо);
2) вивчає в єдності та органічному зв’язку право і державу (як юридичного явища), в якості самостійних складних систем, що є підсистемами системи вищого рівня ‑ суспільства. Це означає, що право формується в суспільстві у вигляді типізованих стандартів поведінки чи моделей вирішення конфліктів. Ці стандарти закріплюються державою у визначених офіційних формах (нормативно‑правовий акт, правовий прецедент тощо). Держава встановлює, охороняє і захищає правопорядок через використання правових заходів (засобів та способів) і правових форм діяльності (нормотворча, правозастосовна, правотлумачна, установча, правоохоронна). У демократичному суспільстві держава не допускає свавілля своєї влади, а керується принципом верховенства права, згідно з яким природні, невідчужувані і невід’ємні права і свободи людини є основою права держави, його правовим першоджерелом;
|
|
|
3) вивчає право і державу (як юридичного явища) в узагальненому (синтетичному) вигляді ‑ теорію права називають загальною, загальним курсом не тільки тому, щоб відокремити її від теорій (теоретичних частин) інших юридичних наук. Її загальний характер виявляється в такому: а) розкриває значення норми права через її загальний аналіз (види, структура, співвідношення з приписом статті нормативного акта та ін.); б) досліджує право як систему в цілому, а не як конкретну правову систему; в) ґрунтується на узагальненні даних і висновків інших юридичних наук та юридичної практики; г) розробляє теоретичні моделі нормотворчої, право‑ застосовної, інтерпретаційної, правоохоронної та інших практик; ґ) дає теоретичні узагальнення як внутрішньодержавних, так і міжнародних правових явищ і процесів;
|
|
|
4) вивчає загальні визначальні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави (як юридичного явища), тобто такі, без яких буття права і держави є неможливим (закономірності формування права; закономірності виникнення держави; закономірності дії механізму правового регулювання тощо). Проте не обмежується вивченням винятково загальних закономірностей (глобальних і локальних перетворень). Враховує також випадковості поряд з абстрагуванням від конкретного стану й розвитку права і держави окремих країн, якого вимагає вироблення загальних закономірностей. Адже без знання випадків (відносно незначних змін) складно правильно зрозуміти загальні закономірності. Нерідко за будь‑якою випадковістю ховається закономірність іншого типу або кілька конкуруючих закономірностей. Тому під час розгляду закономірностей (необхідностей) беруть до уваги і випадковості;
|
|
|
5) виробляє вихідні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів (сутність держави, форма держави, тип держави, функції держави, юридична рівність, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання та ін.). Суміжні загальні й абстрактні поняття, що відображають закономірності, становлять єдиний для всієї юриспруденції понятійно‑категоріальний апарат. У такий спосіб теорія держави і права виконує методологічну, базову функцію щодо інших юридичних наук;
6) дає прогнози і рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави на основі глибоких узагальнень здобутків юридичної теорії і практики (вітчизняної і світової).
Теорія права і держави як навчальна дисципліна, що є фундаментальною, методологічною дисципліною в системі вищої юридичної освіти, має за мету підготувати юристів високої кваліфікації, сформувати у них гуманістичне правове мислення, здатність професійно забезпечувати реалізацію, охорону й захист прав і свобод людини, виявляти активність в утвердженні в Україні принципу верховенства права, у побудові демократичної соціальної держави.
Завдання вивчення теорії права і держави як юридичної дисципліни полягають в оволодінні її предметом, який становлять:
• загальні закономірності становлення, оформлення і функціонування праводержавних явищ і процесів;
• юридичний понятійно‑категоріальний апарат;
• об’єктивні властивості праводержавних явищ і процесів в Україні і їх порівняльні аспекти в інших країнах світу.
Завданнями теорії права і держави як юридичної дисципліни є такі:
• розвинути абстрактне юридичне мислення майбутнього юриста завдяки засвоєнню загальновизначальних закономірностей становлення, формування і функціонування права і держави, які є предметом цієї науки;
• здобути узагальнені систематизовані знання про структурування і розвиток правових і державних явищ та процесів, методів їх пізнання;
• оволодіти понятійно‑категоріальним апаратом і вміти вільно оперувати загальною юридичною термінологією, спиратися на неї у подальшому навчанні і практиці;
• сприймати право як універсальний регулятор суспільних відносин, за допомогою якого можна розв’язувати конфлікти, досягати компромісів, реалізовувати права і свободи людини, притягувати до відповідальності у разі їх порушення;
• орієнтуватися в національному законодавстві, знати основні кодекси, закони і підзаконні акти, їх структури, суб’єктів їх видання;
• знати основні процеси реалізації норм права, зокрема їх тлумачення і ефективність дії;
• набути навичок правильно використовувати права, виконувати обов’язки, додержуватися заборон;
• розвивати уміння тлумачити приписи законів та інших нормативно‑правових актів та застосовувати їх до конкретних ситуацій тощо.
Змістом теорії права і держави є передусім традиційні теорії, які характеризуються високим рівнем загальності (теорія нормотворчості, теорія реалізації права та інші). Саме вони складають 10 частин цього підручника.
Функції теорії права і держави
Функції теорії права і держави ‑ основні напрями її теоретичного і практичного призначення в суспільстві з метою його прогресивного перетворення.
Конкретна функція ‑ це єдність змісту, форм і методів її здійснення, що характеризується певною самостійністю, однорідністю, повторюваністю.
Функції теорії права і держави та форми їж здійснення:
| Функції | Основні форми їх здійснення |
| Гносеологічна (пізнавальна, інформаційна) (від гр. “gnoseos” ‑ знання + logos ‑ вчення) ‑ пізнання фактів (явищ і процесів) правового і державного життя суспільства, закономірностей їх розвитку | Отримання інформації про право і державу, розширення знань про праводержавні явища і процеси, що виражається в усвідомленні їх ознак, функцій, принципів тощо |
| Онтологічна (від грец. “ontos” ‑ суще + logos ‑ вчення) ‑ виявлення сутності явищ і процесів правового і державного життя суспільства, об’єктивних умов їх існування | Узагальнення інформації про право і державу систематизація відомостей про здобутки юридичних наук щодо генезису, розвитку, структури, місця в соціально‑національному і світовому порядку |
| Евристична (від грец. “heurisko” ‑ знаходжу; евристика ‑ мистецтво знаходження істини) ‑ глибинне пізнання основних закономірностей розвитку права і держави, відкриття нових закономірностей, збагачення новими знаннями (“нарощення” знань) | Відтворення об’єкта пізнання таким, яким він існує об’єктивно (у внутрішніх суперечностях, закономірностях і випадковостях) |
| Аксіологічна (від грец. ахіа ‑ цінність + logos ‑ вчення) ‑ оцінювання фактів (явищ і процесів) правового і державного життя суспільства, співвідношення права і моралі, міри гуманності | Виявлення цінності права як міри справедливої свободи і рівності (його залежність від суспільства і значення в житті людей), правова оцінка чинного законодавства, діяльності держави |
| Прогностична (від грец. “progndsis” ‑ передбачення, пророкування) наукове передбачення подальшого розвитку права і держави на основі адекватного відображення його об’єктивних закономірностей | Моделювання майбутньої держави, її правової системи і шляхів удосконалення кожного з ланцюгів їх структури (“погляд у майбутнє”) |
| Функції | Основні форми їх здійснення |
| Методологічна (від грец. “methodos”‑ шлях дослідження + logos ‑ вчення) ‑ створення універсальної юридичної мови (понятійно‑категоріального апарату), яка забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права; виступає як світоглядна філософія, що виросла з розуміння державно‑правових явищ | Формулювання закономірностей розвитку права і держави конкретизацією положень філософії; формування понятійного апарату, який є базовим для всіх юридичних наук; розроблення методів дослідження |
| Ідеологічна (від грец. "idea поняття, ідея + logos ‑ вчення) ‑ ідеологічний плюралізм, тобто вільний вибір ідейної основи тлумачення права і держави, що зазвичай визначається станом розвитку демократії і ступенем сприйняття загальнолюдських цінностей | Розроблення ідей, концепцій, теорій у галузі права і держави; формування правової свідомості, правової культури суб’єктів права |
| Прикладна (від грец. “organon”‑ знаряддя, інструмент) ‑ проведення теоретичних узагальнень юридичної практики, внесення рекомендацій для практичного вирішення поточних завдань правового регулювання і державного будівництва, виявлення себе як певного інструмента перетворення праводержавного життя | Підготовка проектів законів та інших нормативно‑правових актів, проведення наукових експертиз і консультацій щодо поданих правових актів та інша допомога юридичній прикладній діяльності, що свідчить про тісний зв’язок теорії і практики |
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!