І. ІІ. Методологія вивчення історії
Методологія історичної науки — це система принципів і методів історичного пізнання.
Як відомо, кожне суспільство і людство у цілому поділені по вертикалі на класи і соціальні групи — страти, а по горизонталі водночас на етноси і нації. Проте досить довго в історичній науці увага була зосереджена лише на діяльності класів та класовій боротьбі, це входило до рамок так званої класократичної парадигми, яка стверджувала, що класи є основними акторами суспільно-історичного життя, при цьому провідну роль відводили пролетаріату, цінності й інтереси останнього підносили в абсолют. Теоретично обґрунтовувалось, що забезпечити пролетаріату всі права можливо лише шляхом установлення його диктатури, ліквідації приватної власності на засоби виробництва та знищення експлуататорських класів. На цій парадигмі виросло не одне покоління радянських людей.
Сьогодні перед вченими стоїть завдання перейти на новий, гуманістичний світогляд, на позиції загально-цивілізаційного мислення. Студентам необхідно звернути увагу на такі методологічні засади як принципи науковості, історизму, об'єктивності.
ІІІ. Періодизація історії та культури України
Для розуміння процесу української історії і, в його межах, діалектики становлення нації та національної культури важливу роль відіграє періодизація українського історичного процесу.
Першою спробою загальної періодизації історії України була концепція М. Грушевського, викладена у статті “Звичайна схема “руської” історії і справа раціонального укладу історії Східного Слов'янства” (1904 р). Категорично заперечуючи домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, дослідник називає єдиним спадкоємцем Києва “українсько-руську народність”, яка, на думку дослідника, і створила Київську державу, а тому необхідно вивчати історію “кожної народності окремо, в її генетичнім преємстві від початків аж до нині”. Схема розвитку українського історичного процесу знайшла своє втілення на сторінках багатотомної “Історії України-Руси”.
|
|
|
Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим “про наш нарід можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи”.
Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне “політичне тіло” та прийняття християнства.
Другий — перехідний період — відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польщі. У цей час форми суспільно-політичного життя і побуту під впливом інших держав змінюються. Як результат — загострення протиріч між урядовою і привілейованою меншістю і масами.
|
|
|
Третій період — це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устроєм. Поєднання цієї боротьби з релігійною
та національною — своєрідна риса змісту нової доби української історії. В цей час національне почуття “доходить до небувалого напруження”, та боротьба не може бути виграна, бо на перешкоді стає сильна організація — Московщина, з одного боку, і Річ Посполита з іншого.
Отже, М.Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби — стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою і антитезою, що доходять до синтези українського відродження початку XIX століття.
У радянські часи такий підхід до періодизації було засуджено. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення Історичного поступу українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.
Історичну схему М.Грушевського в основному прийняли і відповідно доповнили історики в діаспорі. О.Оглоблин виділяв три основні періоди розвитку українського народу і його держави. Перший період — це княжа державна формація (Київська Русь і Галицько-Во-линська держава); другий — козацько-гетьманська держава і третій — модерна українська державність, яка відродилася в 1917—1918 р.
|
|
|
В сучасній зарубіжній україністиці історію розуміють як серію “культур” (“цивілізацій”), які йдуть одна за одною, або співіснують одна з одною, а в середині цих “культур” розглядають історію як взаємодію різних вікових “поколінь”. Ці принципи періодизації загальної історії історики переносять і на періодизацію історії українського народу, формулюючи дві основні ідеї історичного розвитку української нації: ідею європеїзму і ідею української державності.
a Стародавня історія — до VI ст.
a Середньовіччя — Київська Русь, Галицько- Волинська держава,
a Русько-Литовське князівство. ХII—XV ст.
a Ранньоновітня(або ранньомодерна) історія — Українська козацька держава XVI—XVIII ст.
a Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій — XVIII - XIX ст.
a Українська революція. 1917—1921 рр.
a Радянська Україна. 1921-1991.
a Україна незалежна. 1991-до нашого часу. .
Автором одного з варіантів періодизації історії української культури є знаний український культуролог, філософ Мирослав Попович:
|
|
|
a І.Культура слов’ян на території України : індоєвропейський контекст
a
a ІІ. Культура Київської Русі. Київська Русь у перспективі «Захід — Схід». Захід Візантія .Азійський Схід .
a
a Русь у культурно-політичній перспективі України
a
a Мовний вимір. Вимір культури побуту. Етноси й землі. Культурно-політичний сенс роздрібненості
a
a Соціальні світи Русі: Світ села . Світ міста . Князівський світ. Світ церкви. Влада і свобода
a
a Сакральна культура Християнська культура Теологічні ідеї християнства
a Східнохристиянський культ Сакральна література Сакральна архітектура Сакральний живопис Сакральна музика.
a
a Позасакральна культура. Книжна культура .Світські жанри Розвиток традиційної культури.
a Власна давньоруська книжність .
a
a
a ІІІ. Культура України в XIV — XVII ст.
a
a Україна в протистоянні Заходу і Сходу Католицький Захід і культура Ренесансу Реформація і Контрреформація
a
a Імперія Османів Татари
a
a Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
a
a Україна-Русь: устрій і традиція Литовські статути Міста і торгівля Міжетнічні відносини
a
a Козаччина як культурне явище Колонізація лісостепової «України»Утворення козацького стану Козацька демократія Козаки і віра Церква й освіта
a
a Становище православної церкви й освіти Братства і рух за реформи церкви й освіти
a
a Дві культурно-політичні орієнтації Петро Могила та його спадщина
a
a §5. Староукраїнська барокова культура Стилістика староукраїнської культури Київський культурний центр Українська пісня й дума
a
a
a ІV. Культура України кінця XVII — кінця XVIII ст.
a
a Епоха просвітництва — культурно-політичний контекст української історії . «Вік Розуму» Польща. Росія
a
a Стара Україна: соціально-політичні реалії та культура повсякденного життя
a Козацька автономія
a Місто
a Колонізація нових земель
a Соціальна нестабільність
a Господарський та культурний побут
a
a Освіта. Зміст вищої освіти
a
a Феофан Прокопович
a
a Українська діаспора в Росії
a
a Люди старої України
a Пізнє українське бароко
a
a Архітектура і живопис
a
a Історична самосвідомість
a
a Книга, театр, музика
a
a Кінець староукраїнської барокової культури. Григорій Сковорода
a
a
a V. Культура України першої половини XIX ст.
a
a §1. Консерватори й ліберали в Європі та Росії . . . . . . . . . . . . . . . 291
a
a Свобода соціальна і національна . . . . . . . . . . . . . . . 291
a
a Класицизм і романтизм . . . . . . . . . . . . . . . 295
a
a Росія: дві культурно-політичні орієнтації . . . . . . . . . . . . . . . 300
a
a §2. Новий «культурний ландшафт» України . . . . . . . . . . . . . . . 308
a
a Нові соціальні механізми культури . . . . . . . . . . . . . . . ...308
a
a Нові вищі навчальні заклади і центри культури . . . . . . . . . . . . . . . 317
a
a §3. Традиціоналізм і романтизм . . . . . . . . . . . . . . . 323
a
a «Історія русів» . . . . . . . . . . . . . . . 323
a
a Іван Котляревський та його «Енеїда» . . . . . . . . . . . . . . . 326
a
a Українська романтика і слов’янська ідея . . . . . . . . . . . . . . . 331
a
a «Кирило-Мефодіївське товариство». Микола Костомаров . . . . . . . . . . . . . . . 336
a
a Галичина і революція 1848 р. . . . . . . . . . . . . . . . 343
a
a §4. Микола Гоголь . . . . . . . . . . . . . . . 348
a
a Особистість. Життєвий шлях . . . . . . . . . . . . . . . 348
a
a Повісті . . . . . . . . . . . . . . . 352
a
a «Ревізор» . . . . . . . . . . . . . . . 356
a
a «Мертві душі» і крах Гоголя . . . . . . . . . . . . . . . 358
a
a §5. Тарас Шевченко . . . . . . . . . . . . . . . 362
a
a Життєвий шлях, особистість . . . . . . . . . . . . . . . 362
a
a Шевченко-художник . . . . . . . . . . . . . . . 367
a
a Поезія Шевченка . . . . . . . . . . . . . . . 370
a
a
a VI. Культура України другої половини XIX — початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . 380
a
a § 1. Промислова революція на Заході. Реалізм і суб’єктивізм . . . . . . . . . . . . . . . 381
a
a Горизонти технічної цивілізації . . . . . . . . . . . . . . . 381
a
a Пізній романтизм . . . . . . . . . . . . . . . 385
a
a Соціалізм та марксизм . . . . . . . . . . . . . . . 389
a
a Націоналізм і загроза війни . . . . . . . . . . . . . . . 395
a
a §2. Росія на шляху реформ. Еволюція правової та політичної природи самодержавства . . . . . . 400
a
a Реформи Олександра II . . . . . . . . . . . . . . . 400
a
a Контрреформи і криза імперії . . . . . . . . . . . . . . . 407
a
a Антисемітизм . . . . . . . . . . . . . . . 413
a
a §3. Україна пореформна та передреволюційна . . . . . . . . . . . . . . . 417
a
a Село . . . . . . . . . . . . . . . 417
a
a Урбанізація краю . . . . . . . . . . . . . . . 423
a
a Західна Україна . . . . . . . . . . . . . . . 427
a
a §4. Громадсько-політичні рухи в Україні . . . . . . . . . . . . . . . 430
a
a Орієнтації визвольних рухів . . . . . . . . . . . . . . . 430
a
a Національний рух. Українська політика уряду . . . . . . . . . . . . . . . 432
a
a Ліберальний і соціалістичний рухи . . . . . . . . . . . . . . . 439
a
a Галичина — український П’ємонт . . . . . . . . . . . . . . . 443
a
a §5. Культура України 60 — 80-х років . . . . . . . . . . . . . . . 448
a
a Наука в системі культури . . . . . . . . . . . . . . . 448
a
a Доба реалізму. Література і театр . . . . . . . . . . . . . . . 453
a
a Музика . . . . . . . . . . . . . . . 457
a
a Живопис . . . . . . . . . . . . . . . 460
a
a Україна в культурі Росії . . . . . . . . . . . . . . . 462
a
a §6. Ідеологія громадовства і Драгоманов . . . . . . . . . . . . . . . 471
a
a Доля національного романтизму . . . . . . . . . . . . . . . 471
a
a Михайло Драгоманов . . . . . . . . . . . . . . . 476
a
a Іван Франко . . . . . . . . . . . . . . . 483
a
a §7. На зламі століть . . . . . . . . . . . . . . . 489
a
a Грушевський як учений . . . . . . . . . . . . . . . 489
a
a Нова політика галицької націонал-демократи . . . . . . . . . . . . . . . 492
a
a «Батьки і діти» в наддніпрянській націонал-демократії . . . . . . . . . . . . . . . 499
a
a Традиція й «модерн» . . . . . . . . . . . . . . . 504
a
a Леся Українка . . . . . . . . . . . . . . . 510
a
a Традиція та авангард у мистецтві . . . . . . . . . . . . . . . 514
a
a §8. Ліберально-демократична й соціалістична думка . . . . . . . . . . . . . . . 522
a
a Ліберально-демократичний гуманізм . . . . . . . . . . . . . . . 522
a
a Гуманістичний соціалізм . . . . . . . . . . . . . . . 527
a
a Володимир Вернадський . . . . . . . . . . . . . . . 532
a
a
a VII. Культура України в період комуністичної диктатури . . . . . . . . . . . . . . . 536
a
a § 1. Криза європейської цивілізації . . . . . . . . . . . . . . . 537
a
a Війна і загроза цінностям Заходу . . . . . . . . . . . . . . . 537
a
a Двадцяті роки: проблиски надії . . . . . . . . . . . . . . . 541
a
a Націонал-соціалізм, фашизм . . . . . . . . . . . . . . . 544
a
a §2. Утвердження комуністичного тоталітаризму . . . . . . . . . . . . . . . 549
a
a Ленін і «диктатура пролетаріату» . . . . . . . . . . . . . . . 549
a
a «Ленінський кооперативний план» . . . . . . . . . . . . . . . 555
a
a Тоталітарний поворот . . . . . . . . . . . . . . . 559
a
a §3. Україна в епіцентрі трагедій . . . . . . . . . . . . . . . 563
a
a Українська інтелігенція в Громадянській війні . . . . . . . . . . . . . . . 563
a
a Непівський реформізм і «українізація» . . . . . . . . . . . . . . . 572
a
a Терор і кінець «українізації» . . . . . . . . . . . . . . . 581
a
a §4. Культурне піднесення 20-х років . . . . . . . . . . . . . . . 587
a
a Освіта і культура . . . . . . . . . . . . . . . 587
a
a Всеукраїнська Академія наук . . . . . . . . . . . . . . . 593
a
a «Масовізм» і Хвильовий . . . . . . . . . . . . . . . 601
a
a Український авангард . . . . . . . . . . . . . . . 606
a
a Винниченко . . . . . . . . . . . . . . . 612
a
a Культурні орієнтації українського націоналізму . . . . . . . . . . . . . . . 615
a
a §5. Культура України в період сталінського тоталітаризму . . . . . . . . . . . . . . . 621
a
a Сталінський тоталітарний режим . . . . . . . . . . . . . . . 621
a
a Україна в системі тоталітаризму . . . . . . . . . . . . . . . 625
a
a Україна в Другій світовій війні: культурно-політичні перспективи . . . . . . . . . . . . . . . 630
a
a Культура України в повоєнній тоталітарній імперії . . . . . . . . . . . . . . . 639
a
a «Соціалістичний реалізм» . . . . . . . . . . . . . . . 647
a
a §6. Розклад тоталітаризму . . . . . . . . . . . . . . . 655
a
a Глобальний контекст історії . . . . . . . . . . . . . . . 655
a
a Економічна стагнація СРСР . . . . . . . . . . . . . . . 660
a
a Політична культура епохи Хрущова . . . . . . . . . . . . . . . 665
a
a «Розвинутий соціалізм» . . . . . . . . . . . . . . . 671
a
a VII Культура незалежної України 1991 – до н.ч.. . . . . . . . . . . . . . 675
a
a
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 171; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!