Тема 2 . Підходи до управління конфліктами в будівельному підприємстві
План
1. Лідерство і мотивація в команді.
2. Сучасні теорії мотивації
3. Змістовні теорії мотивації
4. Процесні теорії мотивації
5. Поняття конфлікту: традиційний та сучасний аспекти
6. Управління конфліктом
Лідерство і мотивація в команді
Лідерство — це здатність впливати на індивідуумів та групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення мети.
Працівники йдуть за лідером передусім тому, що він спроможний запропонувати їм засоби для задоволення їхніх потреб, вказати потрібний напрямок діяльності.
Влада лідера базується на доброму знанні підлеглих, умінні поставити себе на їхнє місце, аналізувати ситуацію, визначити найближчі й віддалені наслідки своїх дій, на прагненні до самовдосконалення, здатності вселяти в підлеглих упевненість, усвідомлення необхідності робити ті чи інші вчинки. Справжнім джерелом лідера є його незалежність, готовність у будь-який момент звільнити місце, котре він займає, оскільки вираження інтересів колективу не означає покірності йому.
За особистісною теорією лідерства кращі з керівників володіють певним набором спільних для всіх особистих рис. Разом із тим, більш глибоке вивчення цієї теорії дозволило дійти висновку, що людина не стає керівником лише тому, що володіє набором певних особистих яскравих рис.
Згідно з підходом про поведінку, ефективність роботи керівника визначається не його особистими рисами, а, скоріше, манерою поведінки у стосунках із підлеглими. Існує така класифікація стилів керівництва (див. табл.1).
|
|
|
Таблиця 1.
Класифікація стилів управління.
| Параметри взаємодії | Стиль управління | |||
| Авторитарний | Демократичний | Ліберальний | ||
| Прийоми прийняття рішень | Керівник одноособово вирішує всі питання | Перед прийняттям рішень радиться з колективом чи приймає колективне рішення | Чекає наказів від вищого керівництва, підкоряється рішенню працівників | |
| Спосіб доведення рішень до виконавців | Наказує, розпоряджається, керує | Пропонує, затверджує запропоноване підлеглими | Просить, переконує | |
| Розподіл відповідальності | Бере на себе чи перекладає на конкретного виконавця | Розподіляє відповідальність разом із повноваженнями і завданнями | Знімає з себе відповідальність | |
| Ставлення до ініціативи | Повністю придушує | Підтримує і використовує у справах | Відає ініціативу в руки підлеглих | |
| Ставлення до підбору кадрів | Побоюється кваліфікованих та аналізуючих працівників, намагається їх уникнути | Підбирає ділових, грамотних працівників з широким кругозором | Підбором кадрів не займається | |
Але, крім особистих рис та манери поведінки, важливу роль відіграють і додаткові чинники. До цих ситуаційних чинників належать потреби й особисті риси підлеглих, характер завдання, вимоги і впливи середовища, а також інформація, яку має керівник.
|
|
|
Г. Мінтберг назвав 8 основоположних рис, що мають бути притаманні сучасному керівнику (проект-менеджеру).
1. Мистецтво бути рівним — здатність встановлювати і підтримувати систему відносин з рівними собі людьми.
2. Мистецтво бути лідером.
3. Мистецтво розв'язувати конфлікти.
4. Мистецтво опрацьовувати інформацію.
5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення.
6. Мистецтво раціонально розподіляти ресурси в організації.
7. Дар керівника-підприємця — здатність іти на ризик і на впровадження нововведень у своїй організації.
8. Мистецтво самоаналізу — вміння бачити те, який вплив справляє лідер на організацію.
На практиці у стресових і кризових ситуаціях рекомендуються авторитарні стилі управління. При цьому, процеси формування та здійснення мети мають реалізуватися якомога швидше із застосуванням усіх важелів влади, навіть якщо від цього втрачається якість схвалюваних рішень. Чим вищий ступінь стресової або кризової ситуації, тим різкіша форма вираження авторитарного управління. При недостатній наполегливості керівника, як правило, використовують демократичний та ліберальний стилі, причому якість рішень у цьому випадку поліпшують кооперування, погодження та наради спеціалістів, які вимагають затрат.
|
|
|
Таким чином, будь-який стиль керівництва повинен базуватися на мотивації. Уже давно робилися спроби пояснити поведінку людей і розкрити причини їхньої цілеспрямованої діяльності. Під однією чи іншою назвою з різних позицій обговорювалося те, що називається мотивацією: активізація, стимулювання, управління, реалізація цілеспрямованої поведінки індивідуума.
Керівництво втілює свої рішення, використовуючи на практиці основні принципи мотивації. Відносно управління можна дати таке визначення мотивації: І Мотивація — це процес стимулювання кого-небудь до діяльності, направленої на досягнення цілей організації.
Сучасні теорії мотивації
Сучасні теорії мотивації ґрунтуються на результатах психологічних досліджень і їх можна розділити на дві категорії: змістовні і процесійні.
Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації тих внутрішніх факторів (потреб), які змушують діяти людей так, а не інакше (табл. 2).
|
|
|
Таблиця 2.
Змістовні теорії мотивації
| Теорія двох факторів Герцберга | Ієрархія потреб А. Маслоу | Теорія трьох потреб Д. Маклеланда |
| − Досягнення | − Потреби самореалізації | − Потреби досягнення |
| − Сама праця Відповідальність Просування | − Самоповага − Повага інших | − — |
| − Визнання | − Потреби товариськості | − Потреби влади |
| − Керівництво − Міжособистісні взаємовідносини | − Міжособистісна безпека − Потреби безпеки | − — |
| − Безпека − Політика організації | − Фізична безпека | − Потреби приєднання |
| − Плата − Робочі умови | − Фізіологічні потреби | − — |
Більш сучасні процесійні теорії мотивації засновані, в першу чергу, на поведінці людей із врахуванням їх сприйняття і пізнання життя.
Щодо практичної реалізації теорій, то, наприклад, застосування теорій А. Маслоу в управлінні персоналом зводиться до того, що якщо мотивувати якусь діяльність підлеглих, то необхідно визначити, які потреби спонукають їх до праці. При цьому, необхідно враховувати, що ці потреби з часом змінюються і неможливо розраховувати на те, що мотивація, яка спрацювала один раз, буде ефективно працювати завжди.
Процесійна теорія аналізує те, як людина розподіляє зусилля для виконання різноманітних завдань і який конкретний тип поведінки вона при цьому обирає. Є три основні процесійні теорії мотивації: теорія очікувань, теорія справедливості, модель мотивації Портера-Лоулера.
Теорія очікувань розглядає мотивацію з огляду на три чинники:
1. очікування того, що зусилля принесуть бажані результати;
2. очікування того, що зусилля принесуть бажану винагороду;
3. очікувана ціна винагороди.
Якщо люди відчувають, що прямого зв'язку між затраченими зусиллями і досягнутим результатом немає, то, згідно з теорією очікувань, мотивація слабшає. Також необхідно врахувати, що якщо цінність винагороди невелика для працівника, то мотивація до роботи також буде слабнути.
Теорія справедливості визначає, що працівники об'єктивно сприймають рішення щодо отриманої винагороди й оцінку витрачених зусиль, а потім зіставляють із винагородою інших працівників, які виконували аналогічну роботу. Тому необхідно пояснювати працівникам, що колега, який отримує більше за аналогічну роботу, наприклад, має більше досвіду, що дозволяє працювати продуктивніше. Ще один спосіб підтримки справедливості —збереження в таємниці сум виплат працівникам.Згідно з теорією Портера-Лоулера, результати, досягнуті працівниками, залежать від трьох змінних: затрачених зусиль, здібностей і характеристик рис людини, а також відступного усвідомлення нею своєї ролі в процесі праці.
Однією з найважливіших форм мотивації в організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке становить процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці: основна, додаткова форми оплати праці, а також заохочувальні винагороди та компенсаційні виплати.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 128; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!