Теоретичні основи громадянського виховання.
Громадянське виховання — формування громадянс. як інтегр.якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морал., соц.., політ. і юрид. дієздатною та захищеною.
Покликане воно виховувати у молодої людини високі морал.ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молод. віці, під впливом загально нар., нац.. цінностей, у взаємодії особистості із суспільством, яке на кожному етапі представляють сім'я, школа, різном.колективи.Орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особист. якостями і рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток. В Україні воно зумовлене завданням державотворення на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості.
Громадянськість — дух.-мор. цінність, світогл. і псих.характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Громадянське виховання потребує додержання принципів:1. Гуманізації та демократизації. 2. Самоактивності й саморегуляції. 3. Системності. 4. Комплексності й міждисциплінарної інтегрованості. 5. Наступності та безперервності. 6. Культуровідповідності. 7. Інтеркультурності.
Важливе місце в громад. вихованні належить громад. освіті — навчанню, спрямованому на формування знань про права та обов'язки людини. Вона пов'язана з формуванням соц.-політ.компетентності, передбачає політ.у, прав. й екон. освіченість.
|
|
|
Виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, нац.. самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політ. культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.
Патріотизм. Постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, вболівання за його майбутнє.
Важливою рисою патріотизму є турбота про благо народу. В Україні на сучасному етапі він передбачає: сприяння становленню й утвердженню Української держави як правової, демократичної країни.
Нац. самосвідомість. Передбачає усвідомлення себе часткою нац.. (етнічної) спільноти, носієм національних (етнічних) цінностей.Ґрунтується на нац.. ідентифікації (ототожнення), вбирає в себе віру в дух. сили своєї нації, її майбутнє, почуття відповідальності перед своєю нацією; вміння осмислювати мор. та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку.Культура міжетнічних відносин. В їх основі — реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі екон., політ., соц. й дух. життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.
|
|
|
Базується на економічних, політ., прав., дух. засадах, деформація яких призводить до міжетнічних конфліктів. Виявляється в повазі інтересів, прав, самобутності народів, підготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократ. суспільстві, у готовності до компромісу з етнічними, реліг. групами заради соц. миру в державі.
Планетарна свідомість. Це передусім усвідомлення єдності й унікальності життя на Землі, почуття поваги до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей.Вона ґрунтується на розумінні світу як єдності й різноманітності, системи держав, які повинні мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах мор. ідеалів, гуманізації міжнародних відносин, визнанні пріоритетом права людини, націй і народів.
Правосвідомість. Грунтується на усвідомленні прав, свобод, обов'язків, ставленні до закону, інститутів державної влади.
Її основою є усвідомлення, що головне завдання цивілізованої держави — захист соціальних інтересів, прав і свобод громадян. Держава має гарантувати кожному можливість працювати і творити за своєю власною ініціативою. Права людини абсолютні, інтереси держави й суспільства відносні. Правова держава дотримується верховенства закону, якому підкоряються всі держ. органи, громад. організації, окремі особи. Щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний їх знати, не порушувати чинних законів, виконувати свої обов'язки.
|
|
|
Розвиток політ. культури. Означає політ. компетентність, знання про типи держав, політичні організації, принципи й процедури сусп. взаємодії, виборчу систему. Виявляється у лояльному, критично вимогливому ставленні до держави, її інститутів, здатності брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.Дбайливе ставлення до природи. Виявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження і примноження прир. багатств, виробленні вміння співіснувати з природою, в нетерпимості до її губителів, усвідомленні необхідності вирішення еколог. проблем.
Моральність особистості. Передбачає такі гуман. риси, як доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду. Ці якості визначають культуру особистості. Норми моралі полегшують сприймання прав. норм, які допомагають глибше усвідомлювати мор. істини. Моральна свідомість дає змогу усвідомити межу мор. поведінки, за якою починаються амор. й протиправні вчинки. Високомор. свідомість стимулює соц.. ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.Формування культури поведінки особистості. Культура поведінки виражає мор. вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.Розвиток мотивації до праці. Передбачає усвідомлення жит. потреби у труд. активності, виявленні ініціативи, підприємництва, розуміння екон. законів і проблем сусп.-ва та шляхів їх вирішення, готовності до соц. творчості, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в ринк. відносинах.Полікультурне виховання. Охоплює вивчення різном.культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв'язку та взаємовпливу загальнолюдс., нац.. компонентів культури в широкому значенні.Ефективність громадянського виховання залежить від спрямованості вих. процесу, форм і методів його організації. Провідна роль належить предметам соц..-гум. циклу: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, акт. методам навчання, спрямованим на сам. пошук, формування критичного мислення, ініціативи й творчості.Застосування форм і методів гром. виховання покликане формувати в особистості когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання), нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, брати участь у гром.житті, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізовуватися тощо.
|
|
|
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 252; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!