Дипломатія І. Виговського. Гадяцький трактат 1658 р.
В своїй внутрішній політиці Виговський спирався насамперед на старшину, намагався зміцнити її положення в державі, наділяв її значними маєтностями тощо. 1657 року було оформлено договір зі Швецвєю, яка визнала незалежність України та її кордони да Вісли. Від Литви приєднано Берестейське та Новгородське воєводства. Поновлено союз з Кримом та Туреччиною. Загальний зовнішній політичний курс був спрямований на створення незалежного українського князівства. Та цьому сильно заважало ставлення Москви, якій не подобалась все більш зростаюча політична незалежність України. Саме як противагою московським впливам в країні Виговський зміцьнює та використовує зв'язки з Польщею. Та вже давно домагалася повернення України, обіцяючи широкі права та автономію. Такі вимушені кроки Виговського розуміє як козацькі верхи та знать так і духовнство. Але такі політичні загравання старшини з польською шляхтою сильно підривають довіру простого народу, в пам'яті якого ще не зажили болючі рани польського панування.
Можна сказати, що за часів гетьманування Івана Виговського Україна мала найбільшу у свій час можливість стати країною вільною та політично незалежною. І хоч деякі історики досить негативно оцінюють його діяльність, називаючи його гетьманом старшини, а не усього народу Виговський все ж таки залишив яскравий слід в історіїї України як видатний дипломат та взагалі один з найбільш освічених державних діячів України. Шкода, що всередені країни певні політичні сили так і не досягли одностайності в поглядах на майбутнє України, часом переслідуючи свої власні, але не завжди правильні цілі . Тай не треба забувати, що з усіх боків молоду козацьку державу отчували країни – хижаки, які й уявити не могли Україну вільною та для яких саме існування під боком сильної та незалежної держави вже становило загрозу.
|
|
|
Чинники зовнішньої політики й дипломатії гетьманської України другої половини XVIII ст.
Дипломатична історія формування українсько-шведського союзу 1708-1709 рр. І. Мазепа.
Державотворча й дипломатична діяльність П. Орлика.
Інкорпорація українських земель до складу Російської імперії. Ліквідація автономії України.
П оділи Польщі й перерозподіл українських земель між Російською та Австро-Угорською імперіями.
Великодержавна політика російського самодержавства щодо України й загострення українського питання .
Становище українців в Австро-Угорщині й проблема соборності українських земель .
Національно-визвольний рух і активізація дипломатичної активності навколо України на зламі XIX і XX ст .
|
|
|
Національні проблеми в програмах українських партій – пошук моделей перебудови міжнародних відносин у Східній і Центральній Європі.
36. "Українська карта" в планах і дипломатії Троїстого союзу та Антанти.
Перша світова війна і долі українства.
38. Дипломатична діяльність "Союзу визволення України".
Українська революція й пошук її зовнішньополітичних орієнтацій.
Дипломатія Центральної Ради в реалізації автономістсько-федералістського курсу. Стосунки з Тимчасовим урядом.
Створення УНР і початки її дипломатичної діяльності.
Природа і сутність конфлікту Центральної Ради з РНК: пошук дипломатичних варіантів врегулювання.
Розвиток подій у західноукраїнському регіоні в контексті міжнародного життя 1917-1918 рр.
УНР і дипломатична активність країн Антанти наприкінці 1917 р. – на початку 1918 р.
Міжнародні чинники прийняття IV Універсалу Центральної Ради, набуття УНР статусу самостійної, суверенної держави.
Україна і Брестська мирна конференція.
Брестський мирний договір і його наслідки для України.
Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. і утвердження гетьманату П. Скоропадського.
Вплив українсько-німецьких відносин на зовнішньополітичне і внутрішнє становище Української Держави (1918 р.).
Проблема ратифікації Брестського мирного договору з Австро-Угорщиною.
Переговори Української Держави з РСФРР 1918 р.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!