Зовнішньополітичні пріоритети Української революції середини XVII ст.
Зовнішньополітичне та й внутрішнє становище Речі Поспо-литої напередодні Визвольної війни було дуже вигідним. Це підкреслювало багато дослідників тієї пори. Усі сусіди Польщі в той час ослабли або ж переживали якусь кризу. Була розбита й знесилена тридцятилітньою війною Німеччина. Під турецьким ярмом знемагала Угор-щина. Швеція також постраждала через свою участь у тій же тридцятилітній війні. Московія ще не позбулася наслідків Смутного часу й не забула недавніх поразок У війні з поляками. Частими династичними змінами була знесилена Туреччина, яка до того ж пам'ятала поразку під Хотином. Здавалася остаточно приборканою неспокійна козаччина.
Скоро полякам стало не до війни з турками, бо в Україні спалахнула величезна за масштабами й наслідками народна війна проти польського поневолення. Хмель-ницький, який здобув великий дипломатичний досвід, розвинувши свої природні здібності, залучив на свій бік татар. Хан кримський зобов'язався впродовж трьох років воювати разом з козаками проти Польщі й Литви. Татари об'єдналися з козаками, попри те, що були зацікав-лені в ослабленні як Польщі, так і козаччини. До того ж мали й прямий матеріальний зиск. Адже під час бо-йових дій їм надавалися право й можливість брати головну свою здобич -- ясир. І хоча Хмельницький по-годжувався на союз за умови, що татари будуть брати в полон лише шляхту й польське населення взагалі.
|
|
|
Перед новим королем Хмельницький поставив ледь не ультиматум. Він висунув такі умови припинення війни: загальну амністію для всіх учасників повстання, повернення козацькому війську давніх вольностей, без-посередню залежність гетьмана від короля, скасування церковної унії. Король наспіх задовольнив майже всі козацькі вимоги. Козаки дістали своєрідну територі-альну автономію. Зростала чисельність реєстрових ко-заків. Козацтво отримувало право вільного виходу в море. Король обіцяв розглянути й інші козацькі вимоги й благав про одне - якнайшвидше відвести козацьку армію в Україну. І Хмельницький, замість того, аби скористатися без-порадністю польської адміністрації, маючи всі можли-вості для взяття столиці ненависної гнобительки всього українського, задовольнився королівськими обіцянками й повернув своє військо додому.
У Києві гетьмана зустрічали як тріумфатора, пере-можця, захисника. Його прославляли, з ним зустрічалися різні групи населення. Проте на нього чекали в Києві й посли від молдовського й волоського господарів, від турецького султана й семигородського князя. Всі на-магалися перетягти гетьмана на свій бік, не шкодуючи компліментів та авансів. Султан запропонував Б. Хмель-ницькому через свого посла зробити титул гетьмана спадковим, від чого той ввічливо, але твердо відмовився. Між Туреччиною та Україною було укладено угоду, за якою українцям дозволялося вільно плавати по Чорному морю. Присутність послів робила Україну міжнародним чин-ником, її найближчі сусіди намагалися втягти козацьку державу до різних зовнішньополітичних комбінацій. Пе-реговори та бесіди з духовенством, українською інтелі-генцією дали можливість гетьманові по-новому погля-нути на себе. Він відчув себе не просто керівником козаків, а вождем усієї української нації. Це не могло не внести змін і в його політику. Під натиском таких і подібних дипломатичних акцій, під впливом народного повстання Хмельницький зробив конкретні дипломатичні кроки вперед. Насамперед він прагнув розірвати Вічний мир між Польщею та Московією 1634 року. Він пропонує Московії окупувати Сіверщину, просить дозволу на прихід донських козаків на допомогу запорожцям. Як крайній захід, Хмельниць-кий звертається з проханням хоча б застосувати дип-ломатичний тиск проти Польщі. З Угорщиною гетьман домовляється про координацію дій після оголошення нею війни Польщі.
|
|
|
|
|
|
Широкі міжнародні контакти гетьмана яскраво ілюструють донесення посла австрійського цісаря, який на початку 1657 р. застав у гетьманській столиці Чигирині одночасно акредитованих при Хмельницькому та спеціально направлених до нього послів. Там були посли: австрійський, два шведських, два князі Ракоші, турецький, татарський, три з Молдови, три з Волощини, польського короля, польської королеви, литовський і тільки-но прибулі московські посли. Використовуючи свої давні зв'язки, гетьман всю енергію спрямовує на створення широкої міжнародної коаліції, куди входили б Швеція, Семигород, Бранден-бург", Молдова, Волощина, Литва й Україна. Спрямову-ватися коаліція мала проти Московії, а з іншого боку - проти Польщі та Криму.
134. Переяславська угода та Березневі статті, їх аналіз.
В останні дні 1653 р. московське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним зустрілося з гетьманом, його полковниками та генеральним штабом Війська Запорізького в Переяславі, біля Києва 18 січня 1654р. Хмельницький скликав раду козацької верхівки, на якій було ухвалено остаточне рішення про перехід України під зверхність царя. Юридично оформили рішення Переяславської угоди і визначили відносне автономне, політичне і правове становище України в складі Російської держави, так звані "березневі статті". Вони були одним з найважливіших правових документів в українській історії. Цей акт було створено в березні 1654 р. під час перебування у Москві українського посольства на чолі з генеральним суддею С. Богдановичем-Зарудним та переяславським полковником П. Тетерею. Посольство подало 14 березня 1654 р. царським чиновникам свій варіант договірних умов, який складався з 23 пунктів (статей) і дістав у літературі назву "Просительські статті". В ході переговорів українська сторона змушена була переформулювати свої вимоги і 21 березня 1654 р. подати новий текст, власне "Березневі статті" ("Статті Богдана Хмельницького", "Березневі статті Богдана Хмельницького", "Статті війська Запорізького"), який складався вже лише з 11 пунктів. Ці умови, які Були оформлені у вигляді прохань-челобитних до царя, дістали схвалення царя і бояр. В них передбачалося: стаття 1 - право українців обирати старших із свого гурту і саме через них вносити податки до царської казни; стаття 2 - розміри платні від царського уряду козацькій старшині; стаття 3 - пожалування козацькій старшині млинів "для прогодування"; стаття 4 - розміри витрат казни на козацьку артилерію; стаття 5 - право Війська Запорізького мати дипломатичні зносини з іншими державами, крім Туреччини і Польщі; стаття 6 - затвердження маєтків київського митрополита; стаття 7 - надіслання російських військ під Смоленськ; стаття 8 - надіслання російських військ на польський кордон; стаття 9 - розміри платні козацькій старшині, про яку не йшлося у статті другій, та рядовим козакам; стаття 10 - наказ донським козакам не порушувати миру з Кримським Ханством, доки воно буде союзником Війська Запорізького; стаття 11 - забезпечення порохом і провіантом козацький залог у фортеці Кодак і у Запорізькій Січі.
|
|
|
Окремо після всіх статей визначалась загальна щільність козацького військ (реєстр) у 60 тисяч осіб, а також, що українці самі між собою розбір зроблять: хто буде козак, а хто буде мужик. Разом із затвердженням "Березневих статей" російський цар 27 березня 1654 р. видав українським послам жалувані грамоти: 12. про прийняття України до складу російської держави, підтвердження прав і вольностей її населення, відпуск із Москви українських послів і посилку гетьману військової печатки; 13. про збереження прав і вольностей гетьмана Богдана Хмельницького і всього Війська Запорізького; 14. про передачу Чигиринського староства на гетьманську булаву. В цих трьох грамотах було задоволено майже всі вимоги, що містились у "Просительських статтях", але не увійшли у "Березневі статті". Зокрема було передбачено непорушність "давніх прав", збереження на Україні власного судоустрою, право козаків самостійно обирати гетьмана по давньому звичаю, закріплення за козаками і ії нащадками належних ії маєтків тощо. "Березневі статті" і доповнюючі їх царські грамоти разом розглядаються як договір України з Росією. Оригінали всіх зазначених документів не збереглися, але зміст їх не викликає сумніву, оскільки до нас дійшло ряд перекладів, чернеток, робочих записів московських чиновників та інших джерел.
135. Україна в зовнішній політиці сусідніх держав періоду "руїни".
Внаслідок подій після смерті Б. Хмельницького в 1657 р. Україна фактично була розділена на дві половини, які боролися між собою: одна на боці Московської держави, інша -- Польщі. А коли обидві частини України одер-жали окремих гетьманів, ця роздільність набула нібито офіційного статусу. Десь з 1663 року й починається сумнозвісний період в історії України, що дістав назву «Руїни» й тривав до 1687 року. Вже перший пункт Московських статей визнавав ук-раїнські землі володінням царів. Брюховецький запро-понував збирати податки в Україні з міщан і селян безпосередньо до царської скарбниці, куди долучити й усі митні збори й доходи від продажу горілки тощо. Воєводи дістали додаткові права на втручання до уп-равлінських, військових і фінансових справ України. Але особливо небезпечним для України було про-хання гетьмана про розміщення московських військ з воєводами в стратегічно важливих містах -- Києві, Чернігові, Переяславі, Каневі, Ніжині, Полтаві, Новгород-Сіверському, Кременчуці, Кодаку, Острі. Воєводам мали бути непідсудними тільки козаки, а селяни підлягали їхньому судочинству. Магдебурзьке право підтверджу-валося - містам Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Козельцю, Остру.
Обкарнання автономії України на пропозицію самих же козацьких старшин викликало страшенне обурення серед простих козаків і селян. На політичну арену дедалі більше виходив правобережний гетьман Петро Дорошенко. Він поставив своїм головним завданням об'єднати обидві частини поділеної України з допомогою Кримського ханства й Туреччини. Не бачачи надійних союзників, Дорошенко прагнув створити з Кримом вій-ськову коаліцію, а з Портою -- укласти угоду про політичний протекторат над Україною. Але в ці події втручаються ті країни, проти яких були спрямовані Дорошенкові плани. 13 січня 1667 року в с Андрусові між Польщею та Московською державою укладається перемир'я на 13 років. Його умови не лише повністю ігнорували інтереси України, а й закладали вирішення чужих їй інтересів за її ж рахунок. Україна офіційно поділялася на дві частини між двома державами. Лівобережжя залишалося у складі Московської держави, Правобережжя (крім Києва) відходило до Польщі. Київ передавався в московське володіння на два роки, а потім мав перейти до Польщі. Запоріжжя перебувало під спільним протекторатом Польщі й Московії. Умови цього перемир'я обабіч Дніпра зустріли з обуренням.
Москва докладала всіх зусиль, щоб знову розколоти Україну. її агенти активізували діяльність московської партії на території України й домоглися обрання лівобережним гетьманом Демка Многогрішного. Після цього між новим гетьманом і московським урядом були складені так звані Глухівські статті з 27 пунктів. За-галом вони нагадували статті Хмельницького, але зі значним обмеженням української автономії. Права й вольності козацькі зберігалися. Але московські воєводи залишилися в Києві, Чернігові, Ніжині, Переяславі, хоча їх і позбавили права втручатися до місцевого управління. Гетьманська адміністрація сама мала збирати податки до царської скарбниці. Українцям було суворо забо-ронено завозити до Московії на продаж горілку й тютюн, де була встановлена на ці товари державна монополія. У своїй зовнішній політиці Самойлович вороже ста-вився до Польщі, виступав за порозуміння з Кримом і Туреччиною, прагнув відібрати правий берег Дніпра у Дорошенка та об'єднати його з лівим під особистим керівництвом. Бучацький договір був сприйнятий Москвою як відмова Польщі від прав на Правобережжя. Тому Мо-сква почала переговори з Дорошенком про підданство цареві, погрожуючи на випадок відмови війною. Доро-шенко зайняв очікувальну позицію. Союз Дорошенка з турками не привів ні до чого хорошого. У своїй боротьбі з Польщею турки, ведучи основні дії на українській території, так спустошили Правобережжя, що воно перетворилося на пустелю, а Дорошенка стали проклинати люди. До того ж турки розпочали переговори з поляками, не допустивши на них Дорошенкових представників, І гетьман прийняв рішення остаточно порвати з турецько-татарськими со-юзниками.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 291; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!