Особливості реалізації вимог принципу гуманізму в процесі навчально - виховної діяльності вищих навчальних закладів
Вище зазначалося, що провідним соціальним інститутом, який має забезпечувати морально-духовне становлення особистості, формування почуття гуманності, є сім´я. Але на цьому етапі процес гуманізації не завершується. Юнаки і дівчата здобувають професійну освіту в загальноосвітніх, вищих навчальних закладах. Освіта, як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, "має стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості".
Вищі навчальні заклади працюють на перспективу. їх випускники покликані утверджувати загальнолюдські та національні морально-духовні цінності. Вони мають усвідомлювати, що наукові знання, найновіші виробничі технології мають сенс лише за умов, коли вони спиратимуться на високий рівень морально-духовної вихованості їх носіїв. Науково-технічний прогрес уже багато в чому завинив перед людиною. Кожен фахівець повинен розуміти, завчасно передбачати, якою мірою нові наукові відкриття, технології будуть сприяти людському розвитку, чи не зашкодять вони фізичному та психічному здоров´ю жителів землі. Тому важливими напрямами ефективної діяльності вищих навчальних закладів є демократизація, гуманізація та гуманітаризація навчально-виховного процесу, органічне поєднання в ньому національного та загальнолюдського начал.
Вимоги принципу гуманізації мають реалізовуватись на всіх ділянках "навчально-виховного поля" вищого навчального закладу. По-перше, визначальним кредо організаторів навчально-виховного процесу має бути таке: "Студент — головна постать закладу". По-друге, студент, який переступає поріг ВНЗ, має відчути особливе ставлення до себе. Це — увага до студента як особистості, повага її винятковості. Така повага має виявлятися навіть у формі звернення. Навряд чи можна погодитися, коли до дорослих, освічених, певною мірою сформованих людей звертаються на "ти". Це не відповідає українській ментальності. Навіть статут університетів імперської Росії передбачав, щоб викладачі зверталися до студентів "господин студент" ("пане студенте"). Запозичення в інших народів (зокрема російського) форми звернення до батьків, старших людей, начальників до підлеглих на "ти" — вияв приниження особистості, зверхності над нею. Шкода, що ця тенденція міцно увійшла до побуту українців. Коли викладач звертається до студентів на "Ви", психологічно, морально це підносить особистість, спонукає її до самовдосконалення, адекватності своєї поведінки означеному зверненню. Такі, здавалося б, "дрібниці" позитивно впливають на студентів, підносять їхню людську гідність, підвищують їх відповідальність за виконання навчальних завдань, сприяють формуванню загальної культури.
|
|
|
|
|
|
Якщо в навчальному закладі буде створюватись аура уваги до особистості, поваги до неї, доброзичливості, чуйності, милосердя, тактовності, — це надійні чинники, які без зайвих сентенцій будуть найбільш дієвими у процесі подальшого (після сім´ї і школи) формування у молодих людей морально-духовних якостей взагалі й гуманізму зокрема?!
При цьому треба пам´ятати, що широке використання методів переконування буде дієвим, якщо воно діалектично поєднуватиметься з розумними вимогами. Принципом діяльності педагога-вихователя має бути: "Якомога більше поваги до особистості і якомога більше вимогливості до неї".
Однією із закономірностей навчального процесу є взаємозумовленість та єдність навчання і виховання. У процесі аудиторної навчальної роботи зі студентами передусім реалізуються завдання розумового виховання. Одночасно необхідно забезпечувати умови для морально-духовного, фізичного, трудового й естетичного виховання. Воно здійснюється безпосередньо через зміст навчального матеріалу і організацію студентів на навчальну діяльність.
|
|
|
Готуючись до лекцій, семінарських чи практичних занять, педагог має продумувати, якими засобами він зможе забезпечити оптимальні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. Передусім, заходячи до студентської аудиторії, викладач має виявити задоволення від зустрічі, охопити поглядом усіх студентів, чемно привітатися, психологічно організувати присутніх на навчальну діяльність, без зайвих церемоній приступити до навчальної праці. Володіючи елементами психотехніки, дати змогу студентам відчути: "Я прийшов до Вас із повагою і любов´ю, аби допомогти Вам у навчанні, у Вашому професійному становленні". Така гуманістична спрямованість безперечно впливає на психологічне "перетікання" цих почуттів у душі студентів. Справжній педагог на всіх етапах спілкування зі студентами має володіти "вільними валентностями", щоб притягувати до себе вихованців.
Значні можливості у процесі формування морально-духовних якостей студентів, зокрема почуття гуманізму, високих проявів людської гідності акумульовані у змісті навчального матеріалу. Науку творять люди, визначні вчені. Кожен з них — непересічна особистість. Опановуючи той чи інший навчальний матеріал, треба виокремлювати постаті вчених, акцентуючи увагу на їхніх морально-духовних якостях. Студенти за допомогою педагога мають побачити в певній постаті Людину-гуманіста. З часом забудуться формули, закономірності, які відкрив вчений, але залишиться у пам´яті й серці яскравий образ вченого-гуманіста. Він відіграватиме роль духовного ідеалу для молодої людини.
|
|
|
У кожній науці є постаті, діяльність яких може стати живильним джерелом для утвердження гуманізму особистості. Особливо важливо дотримуватися принципів гуманізму, виявляти тактовність у процесі аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів. Адже нерідко окремі викладачі напередодні екзаменів і в процесі їх проведення штучно нагнітають психологічну атмосферу, нервову обстановку, вдаються до морального знущання, образ і принижень. Усе це далеке від намірів творити добро, утверджувати гуманізм.
Окреме, і не останнє, місце у системі гуманістичного виховання студентської молоді займає турбота про здоров´я майбутніх фахівців. Адже здоров´я людини — це та фізична основа, на якій базуються всі інші доброчинності.
Тривалий час увага організаторів вищої освіти концентрувалася на оволодінні студентами якомога більшим обсягом знань. Критерієм рівня професійної підготовки фахівця була (та й донині залишається) екзаменаційно-залікова форма контролю. Нерівномірність розподілу навантаження на студента протягом навчального року, сесійна штурмівщина, нещадна експлуатація короткотривалої пам´яті не сприяють досягненню головної мети — підготовки висококваліфікованого, компетентного, достатньо підготовленого до виконання конкретних посадових, функціональних обов´язків фахівця. Аритмічний стиль навчальної праці негативно відбивається на соматичному і психічному здоров´ї студентів. Значна частина їх вступає до ВНЗ уже маючи серйозні проблеми зі здоров´ям. Захворювання серцево-судинної, ендокринної систем, органів дихання, травлення, неврологічні патології, онкозахворювання все більше вражають студентську молодь. Враховуючи, що стан здоров´я студентів в осяжному майбутньому погіршуватиметься внаслідок ослабленого генофонду, несприятливої екологічної ситуації, неналежного способу життя значної частини населення, слабкої системи охорони здоров´я, навчальне навантаження необхідно розраховувати так, щоб воно було посильним для студентів. Також треба брати до уваги, що з кожним роком зростає кількість так званих категорійних студентів: інвалідів, сиріт, юнаків і дівчат із малозабезпечених і неповних сімей, постраждалих у зв´язку з Чорнобильською катастрофою таін.
Особливо відчутною є потреба нинішнього студентства в отриманні психологічної допомоги. Збільшення обсягів навчального навантаження, зростання частки самостійної роботи, комп´ютеризація, індивідуалізація і диференціація навчання, застосування новітніх методів контролю знань відчутно збільшують навантаження на психічну сферу студента, викликаючи перевтому, психологічний дискомфорт, захворювання. Значна частина студентів вимушена брати академічні відпустки за станом здоров´я. Як правило, це трапляється зі студентами третіх — четвертих курсів. Найчастіший діагноз — вегетосудинна дистонія, анемії, ендокринні захворювання, неврози.
Як засвідчили наші дослідження, теперішня практика диспансеризації, інших форм медичного обстеження є недостатньо досконалою. Під час обов´язкових моніторингових процедур виявляється лише частина хворих студентів і частина хвороб. За більш уважного і глибокого обстеження у нібито здорового студента виявляються вади і відхилення у стані здоров´я, а у хворого — додаткові, супутні захворювання. Це стосується й психіки. Значна частина студентів відчувають психологічний дискомфорт, але намагаються не показувати цього, аж поки відхилення не переростає у захворювання. Найбільш поширеними проблемами психічної сфери студентів є труднощі у стосунках з оточенням (колегами, батьками, викладачами, особами протилежної статі), внутрішні конфлікти, навчальні фобії, особистісна тривожність, дезінтеграція особистості, депресивний стан, самотність та ін.
Усі ці аспекти мають враховувати у своїй повсякденній діяльності викладачі ВНЗ, а організатори вищої освіти — вживати належних заходів, які б сприяли усуненню, принаймні мінімізації, дій чинників, що спричинюють погіршення здоров´я студентської молоді.
Зрозуміло, що належні умови на час перебування студента у ВНЗ повинні бути створені передусім в організації навчального процесу. Але значну частину часу студент проводить поза аудиторією, тому не менш важливо, щоби й інфраструктура була сприятливою для його здоров´я і самопочуття. Він повинен мати відповідні умови для мешкання, самостійної роботи, відпочинку, дозвілля, побутового обслуговування. Все це суттєво впливає і на стан здоров´я студента, і на якість його навчання.
Перш за все усі студенти, які того потребують, повинні бути забезпечені місцями в гуртожитках. Гуртожиток потребує особливої уваги адміністрації ВНЗ, куратора, консультанта академічної групи; навіть більшої уваги, ніж стан навчального приміщення. У гуртожитку студент має бути забезпечений жилою площею відповідно до сучасних нормативів, тут повинні витримуватися оптимальний температурний режим, добре освітлення, обмін повітря, відповідні санітарно-гігієнічні умови, умови для занять. Для сімейних студентів бажано мати окремі гуртожитки або окремі блоки. Ціна за користування гуртожитком має бути прийнятною для пересічного студента.
Вищий навчальний заклад повинен мати свою медичну службу: лікарські, фельдшерські пункти, медсанчастину, стоматологічний кабінет тощо. Всіх студентів нового прийому повинні уважно обстежувати лікарі, мають бути створені умови для надання медичної допомоги їм під час навчання, з ними необхідно систематично проводити профілактичну роботу.
Обов´язковим є забезпечення умов для гарячого і бутербродного харчування студентів. їдальні, кафе, буфети повинні мати нормативну кількість посадкових місць, сучасний дизайн й естетичне оформлення. їжа має відповідати якісним і асортиментним вимогам, ціна має бути прийнятною для студента.
У ВНЗ повинна бути кількісно і якісно відповідна до сучасних вимог база для занять фізичною культурою і спортом: стадіон, спортивні майданчики, спортивні зали, спортивно-оздоровчі бази, тренажерні зали. Важливим підрозділом ВНЗ є студентський спортивний клуб.
Піклуючись про піднесення особистості, її звеличення на позиціях гуманізму, не можна обмежуватися лише турботою про фізичне здоров´я студентів. Не менш важливий чинник у цьому процесі — психологічне здоров´я. Коли воно нестійке, порушене, виховні зусилля педагогів часто виявляються марними.
Доброта й Чесність, Любов і Краса. Яким тільки селекціям не піддавалися ці квіти емоцій! їх прищеплювали до розуму, до закону, до сили, до брехні, а вони не приживаються. Чому? Через психологічну бідність, навіть немічність. Якщо людина — істота, що головним чином відчуває, то всі дії, які зменшують її чуттєвість або емоційно калічать її, це — хибна дорога, що веде до втрати людського образу.
Психологічний розвиток особистості — складна нинішня проблема суспільства. В середині 30-х років XX ст. було ліквідовано педологію як науку (у партійних постановах її називали лженаукою), деформовано філософію, психологію. Люди, які набувають належних знань з професійного фаху, виявляються непідготовленими, навіть невігласами у сфері психології людини. Але ж і вчителеві, і агрономові, і лікареві, й інженерові доводиться працювати з людьми.
Викладачі вищої школи, як і вчителі загальноосвітніх шкіл, обов´язково повинні мати ґрунтовні знання з психології, володіти психотехнікою. Особливо важливою ділянкою інфраструктури ВНЗ є служба психологічної допомоги. Як свідчить практика, в процесі навчання у студентів виникають різні психологічні проблеми, такі як відчуття надмірних вимог з боку окремих викладачів, перевантаження навчальною роботою, наслідками чого є перевтома, депресія, захворювання. До стресових чинників слід віднести і різку зміну умов життя молодої людини, невдачі та труднощі у навчанні; побутову невлаштованість (дезадаптація до умов проживання в гуртожитках чи у найнятому житлі); скрутні матеріальні умови; відчуття негативного впливу окремих членів колективу чи ситуацій; професійна невідповідність (професійне формування студента успішно відбувається, лише коли воно ґрунтується на інтересах, нахилах та здібностях молодої людини до певної професії).
Щоденне напруження, часті стресові стани (дистанційованість стосунків між студентами та викладачами, блокування емоційного спілкування тощо) пояснюються і не завжди успішною адаптацією першокурсників до студентського життя, студентів-старшокурсників — до зміни умов навчання у ВНЗ тощо.
Метою психологічної служби є сприяння особистісному зростанню та професійному становленню студентів, психологічне забезпечення успішної професійної та особистісної реалізації завдань навчально-виховного процесу, надання психологічної допомоги окремим особам та молодим сім´ям, врегулювання стосунків "студент — викладач", оптимізація побутових взаємовідносин.
Поле діяльності служби психологічної допомоги багаторівневе, оскільки психологічні проблеми, з якими стикаються викладачі та студенти, досить різноманітні. Це й адаптація до навчання у нових умовах, і налагодження міжособистісних стосунків, і формування психологічної готовності до майбутньої професії, і безліч особистих проблем. Це й індивідуальне психологічне консультування, що включає психодіагностику та психокорекцію; групова психокорекційна робота, а саме: тематичні соціально-психологічні тренінги; психопрофілактика та лекційно-просвітницька діяльність (організація й проведення тематичних бесід щодо збереження і зміцнення фізичного й психічного здоров´я).
Психологічна служба має надавати психологічну допомогу і підтримку студентам, спрямовувати свою діяльність на їх професійне зростання, підвищення психологічної культури, реалізацію творчого потенціалу в процесі навчання, всебічне пізнання та функціонування особистості у багаторівневому студентському житті, використання реальних можливостей для самореалізації.
Отже, успішне функціонування вищих навчальних закладів можливе передусім на базі гуманістичної педагогіки. "Гуманістична педагогіка... — наголошує академік І.А. Зязюн, — не просто педагогіка свободи, педоцентризму і людини як цілі. Це педагогіка "золотого перетину", в якій сповна враховується діалектика освітньо-виховного процесу, вибудовуваного і на підмурівку необхідності пристосування цілей саморозвитку людини з педагогічним управлінням даним процесом, і на необхідності пристосування цілей, змісту, форм і методів освіти до дитини при поєднанні цього з організацією їх на певні імперативи, і на визначенні самоцінності людини з урахуванням суспільного характеру її буття, що вимагає певних ціннісних установок та форм поведінки, і на вихованні розумної особистості, що стає духом та джерелом істини і блага як важливих складників щастя і доброчесності. Гуманістична педагогіка розглядає цю діалектику крізь призму людини, прагнучи "олюднити" освіту й орієнтуючись на суспільство "людяних людей".
Література
Ващенко Г . Виховний ідеал. — Полтава: Полтавський вісник, 1994.
Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). — К.: Райдуга, 1994.
Ильин ИЛ . Собрание сочинений: В 2 т. — Т. 1. — М.: Мысль, 1994.
Кремень В . Г . Філософія освіти XXI століття // Освіта України. — 2002. — 28 грудня.
Лихачев В . Т . Философия воспитания. — М.: Прометей, 1995.
Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002. — 23 квітня.
Педагогика и психология высшей школы: Учеб. пособие. — Ростов н/Д.: Феникс, 2002.
Сухомлинсъкий В . О . Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані твори: В 5 т. — Т. 1. — К.: Рад. шк., 1976.
Шестун Е . Православная педагогика. — Самара, 1998.
Кузьмінський А . І .
Педагогіка вищої школи
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 102; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!