Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
Індивідуальні особливості пізнавальних процесів, вікові зміни і цілеспрямоване досягнення результатів навчання яскраво діагностують спеціальні історичні диктанти, які можна проводити на початку і наприкінці навчального року [ 22, с. 11 – 14 ]. Для них підбираються оригінальні тексти з історії досліджуваної країни (періоду), що відрізняються своєрідністю авторського стилю. Історична інформація повинна бути викладена цілісно, але компактно; співвідношення фактичних і теоретичних положень у змісті диктанту залежить від віку школярів. Обсяг тексту відповідає обсягу письмових робіт з рідної мови в цих класах (у межах 110-150 слів).
Наприклад, учням 7 класу як діагностуючий диктант можна запропоновати текст з підручника В. Власова «Історія України».
Данило Романович, який князював у XIII ст., із когорти тих славних синів України, над якими не владний час. Мудрий політик, талановитий дипломат, блискучий полководець, Данило Галицький зажив заслуженої шани… Літописець повідомляє про нього таке: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами...».
З ініціативи Данила було закладено кілька нових міст, у тому числі Львів, названий так на честь Лева — старшого сина князя, розбудована нова столиця — Холм. Данило всіляко дбав про будівництво фортець та оборонних споруд по всій території держави, закладав замки, церкви та монастирі, сприяв розвиткові культури.
|
|
|
Літописець пишається також бойовими подвигами князя, високо цінує книжний хист Данила. У літописі переказані звернення князя до війська, в яких він закликав воїнів дбати про свою честь та славу Батьківщини. Данило докладав чимало зусиль, аби згуртувати руські землі для відсічі іноземним поневолювачам, демонструючи сусідам можливість успішної боротьби з монголами.
Безсумнівною заслугою Данила є його невтомна діяльність, спрямована на посилення єдності Галицько — Волинської держави, піднесення її міжнародного авторитету. Історик Наталія Полонська — Василенко писала: «... Галицько — Волинська держава зайняла почесне місце серед європейських держав, її міста викликали здивування, її армія доходила до Каліша та Оломунця, її військова тактика здобула славу. Незважаючи на тісні зв'язки з Західною Європою, культура, закони, релігія князівства залишилися українськими».
Спочатку учні мають прослухати увесь текст і поставили уточнюючі запитання (незнайомі слова, імена, цифри при цьому не записувалися). Потім учитель повторно читає розповідь по абзацах, а школярі намагаються по пам'яті відтворити її максимально близько до оригіналу.
|
|
|
В ідеалі вони повинні були назвати: 3 власних імені (Данило Галицький, Лев, Наталія Полонська — Василенко); 7 географічних назв (Галицько — Волинська держава, Україна, Львів, Холм, Каліш, Оломунець, Західна Європа); 1 хронологічне повідомлення (XIII ст.); 2 слова — архаїзми (хоробрий, городи). Разом 13 одиниць історичної інформації, що характеризують глибину і міцність слухової і смислової пам'яті, вербального сприйняття, образного мислення, репродуктивної уяви, довільної уваги.
Чутливе вухо вловило б у цьому тексті особливу яскравість, образність, виразність авторського оповідання, досягнуті за допомогою метафор, порівнянь, прямої мови, дієслів недоконаного виду, підсилювальних конструкцій. Більш — менш повне відтворення цієї інформації свідчить про визначений рівень розвитку в школярів образного сприйняття й уяви, а також образної пам'яті.
У канву оповідання вплетене і деякі теоретичні відомості: про значення діяльності Данила Галицького, про збереження самобутності держави, про міжнародний авторитет Галицько — Волинського князівства. Дитина, здатна до логічного осмислення навчальної інформації, не пропустить цю інформацію.
|
|
|
У цілому текст містив 23 інформаційні діагностуючі одиниці.
Аналіз робіт дасть змогу визначити індивідуальний ступінь готовності кожного учня до сприйняття й осмислення історії. В учнівських диктантах буде відтворено від 8 до 21 інформаційної одиниці. Зазвичай, учні погано запам'ятовують однорідні відомості, викладені простим перерахуванням; спотворюють географічні назви, спрощують мову викладу, довгі складні речення розбивають на короткі частини; опускають художні прийоми оповідання, не звертають уваги на визначення теоретичних одиниць змісту.
Залежно від мети уроку, учитель може використати різні види навчальних диктантів. Проте, саме діагностуючий диктант допомагає вчителю вчасно звернути увагу на труднощі в сприйнятті й осмисленні історичного матеріалу, що є в учнів даного класу (віку), свідомо уникати таких моментів у своєму викладі і відборі навчальних текстів, застосовувати спеціальні завдання на розвиток пізнавальних процесів, диференціювати навчання історії, зацікавлювати кожного учня можливістю поліпшити свої результати [ 23, с. 62 – 64 ].
Висновки
Роль пізнавальних умінь у сучасному процесі навчання багатогранна. По — перше, їх формування є одним із важливих завдань шкільної історичної освіти, оскільки на цій основі відбувається розвиток і удосконалення пізнавальних можливостей учнів, їх компетентності, розкривається їхня індивідуальність. По — друге, пізнавальні вміння – органічна частина змісту історичної освіти, які опановують учні для самостійного і критичного сприйняття історичного матеріалу. По — третє, пізнавальні вміння – це засіб формування історичних знань, особистісних суджень і мотивованого відношення до минулого. По — четверте, вони є прогнозованим результатом цілеспрямованого навчання історії. Нарешті, по — п’яте, пізнавальні вміння можуть виступати і як вагомий критерій успішності навчання і викладання. Уміння, використані учнем для організації своєї відповіді, можуть і повинні виступати як показник, вимірювач результатів навчання.
|
|
|
Отож, пізнавальні здібності – це індивідуально — психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності і сталої позитивної динаміки оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Процес реалізації здібностей передбачає прояв людиною особистісно значущої активності, зумовленої, з одного боку, характером та цілями тієї чи іншої діяльності, а з іншого, такими утвореннями її внутрішнього світу, як мотивація, схильності, інтереси. У діяльності особистості здібності не тільки проявляються, а й формуються, розвиваються. Для цього потрібне конструювання педагогом у процесі навчальної діяльності спеціальних ситуацій, які потребують їх творчого вирішення.
Розмаїття інтересів, нахилів, темпераментів, видів і рівнів пізнавальних процесів, інших можливостей учнів у навчанні і діяльності дає підставу перефразувати А. Екзюпері і стверджувати: «Я не знаю, що таке учні, я знаю багато різних учнів». У шкільному житті учнівське різноманіття насамперед визначається предметно — пізнавальними здібностями.
Кожна дитина відрізняється рівнем розумового, фізичного , морального розвитку. І саме визначивши рівень розвитку кожного учня, здібності школярів, можна робити висновки щодо їх пізнавальної діяльності. Для цього можна використати різноманітні тести, анкетування, колективне вирішення проблемних завдань тощо. У більшій мірі, активізація пізнавального інтересу учнів до історії залежить не лише від навчального матеріалу, його насиченості, а й від способу подання цієї інформації учителем, тобто уміння викладача просто і цікаво подати історичний матеріал учням. Саме тому кожен педагог повинен звернути особливу увагу на пізнавальні уміння кожного учня, як індивідуально, так і в процесі колективної роботи. Лише тоді можна стверджувати про цілісну і ефективну організацію і активізацію навчально – пізнавальної роботи учнів на уроці історії України.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 179; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!